Справа № 939/1025/25
Іменем України
23 червня 2025 рокуселище Бородянка
Бородянський районний суд Київської області в складі головуючого - судді Стасенка Г.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Ідея Банк", треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеній Михайлович, приватний виконавець виконавчого округу Київської області Сидорчук Андрій Анатолійович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, який обгрунтовав тим, що 23 квітня 2019 року він уклав з АТ "Ідея Банк" угоду №С-617-003782-19-980 про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки, за умовами якої йому було надано кредит. Із сайту "Автоматизована система виконавчого провадження" він дізнався про внесення його до реєстру боржників у зв'язку з виконанням виконавчого провадження №65526696. З документів, прикріплених до матеріалів виконавчого провадження, він дізнався, що 14 квітня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. було вчинено виконавчий напис №19727 про стягнення з нього на користь АТ "Ідея Банк" заборгованості за угодою №С-617-003782-19-980 про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки в розмірі 77689 грн 43 копійок. На підставі вказаного виконавчого напису було відкрите виконавче провадження, накладено арешт на всі його рахунки та звернуто стягнення на заробітну плату. Вважає, що виконавчий напис вчинено з численними порушеннями, а тому підлягає скасуванню.
Так, згідно зі ст. 87 Закону України "Про нотаріат", для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. В пункті 2 переліку №1172 від 29 червня 1999 року (в редакції, що діяла до 22 лютого 2017 року) було зазначено, що для стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин, приватному нотаріусу надаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості. З документів, наданих приватним нотаріусом, можна встановити, що виконавчий напис було вчинено на копії кредитного договору, який не було нотаріально посвідчено, тобто документально доведено, що виконавчий напис вчинено на документі, не передбаченому переліком №1172. Крім цього нотаріус вчинив оскаржуваний виконавчий напис без належного підтвердження безспірності вимоги кредитора.
Тому, з урахуванням вказаних обставин, просив визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №19727 від 14 квітня 2021 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Ідея Банк" заборгованості в розмірі 77689 грн 43 коп. за угодою №С-617-003782-19-980 про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки, та стягнути з відповідача на його користь витрати на правову допомогу в розмірі 6500 гривень.
21 квітня 2025 року відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено провести розгляд справи в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами. Сторонам роз'яснено право подати до суду заяви по суті справи та встановлені строки для їх подання.
13 травня 2025 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача зазначив, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. АТ "Ідея Банк" надало нотаріусу всі необхідні документи для вчинення 14 квітня 2021 виконавчого напису №19727, у тому числі: заяву АТ "Ідея Банк" про вчинення виконавчого напису; кредитний договір №С-617-003782-19-980 від 23 квітня 2019 року; довідку АТ "Ідея Банк" про ненадходження платежів, вимогу АТ "Ідея Банк" до ОСОБА_1 про усунення порушення кредитних зобов'язань, довідку-розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором станом на 03 березня 2021 року, список згрупованих поштових відправлень АТ "Ідея Банк", список згрупованих поштових відправлень цінних листів АТ "Ідея Банк", опис вкладення до цінного листа, виписку з рахунку. Сукупний аналіз цих документів дає змогу стверджувати, що вони в повній мірі встановлюють суму заборгованості позивача, як боржника перед АТ "Ідея Банк", відповідають вимогам Переліку і підтверджують безспірність заборгованості позивача. Оскільки спірний виконавчий напис вчинено до втрати чинності постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року №662, вона залишається чинною по сьогоднішній час, вважає, що виконавчий напис №19727 від 14 квітня 2021 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. є законним і вчинений з додержанням норм чинного законодавства. Вказане також узгоджується із постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №164 "Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану", оскільки п. 2 цієї постанови забороняється вчинення виконавчих написів за кредитними договорами, які не є нотаріально посвідченими, тобто до 28 лютого 2022 року законодавством не заборонялось вчинення виконавчих написів за кредитними договорами, які не є нотаріально посвідченими, а згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 2022 року №480 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо діяльності нотаріусів та функціонування єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції, в умовах воєнного стану" пункт 2 був виключений та втратив чинність. В доданому до відзиву детальному розрахунку заборгованості позивача детально відображено структуру боргу (строки погашення заборгованості, суми нарахувань за кожен період тощо) позивача за кредитним договором, у тому числі з врахуванням усіх сплат здійснених ним, та відповідає виписці по рахунку (щодо здійснених позивачем платежів та їх зарахування). Отже відповідачем доведено і відповідно спростовано надуману позивачем вимогу про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, оскільки зазначена у виконавчому написі сума заборгованості за кредитним договором є безспірною і аналогічна тій, яка вказана в оскаржуваному виконавчому написі. Заявлена позивачем вимога про стягнення витрат на професійну правничу допомогу не підтверджена жодними належними доказами і задоволенню не підлягає.
02 червня 2025 року до суду надійшли додаткові пояснення, в яких представник позивача адвокат Усенко А.В. зазначив, що аргументи відповідача, викладені у відзиві на позов, є необґрунтованими і не можуть братися до уваги при вирішенні даної справи. Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. З урахуванням приписів ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст. 50, 87, 88 Закону України "Про нотаріат" захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає у тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача, з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису. Тому при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, необхідно не обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з переліком документів, а перевіряти доводи боржника в повному обсязі й встановити, чи справді на момент вчинення виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення виконавчого напису.
Крім цього за постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, про визнання нечинним і скасування п. 1 та п. 2 постанови Кабінету Міністрів України №662 від 26 листопада 2014 року, визнано незаконним та нечинним розділ "Стягнення заборгованості з підстав, що виникають з кредитних правовідносин", а відтак Перелік діє в попередній редакції, яка не передбачала можливості вчинення виконавчого напису нотаріусу на нотаріально не посвідченому кредитному договорі. Зазначена постанова залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року та набула законної сили.
Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі №757/24703/18-ц (провадження №61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів наданих банком для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору, за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, а тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Також, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14 зобов'язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною постанови КМУ №662 від 26 листопада 2014 року "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили. Вказана постанова відповідно до п. 4 ст. 254 КАС України (в редакції, що діяла на момент винесення постанови) набула законної сили з моменту проголошення, з 22 липня 2017 року, отже з цієї дати, стягувач для одержання виконавчого напису має надати нотаріусу оригінал нотаріально посвідченого договору, за яким може здійснюватися стягнення у безспірному порядку.
Оскаржуваний виконавчий напис вчинений нотаріусом 14 квітня 2021 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14. Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Твердження відповідача, що позивачем не долучені до позовної заяви документи, які б свідчили про отримання ним правової допомоги та її оплати передчасні, оскільки ст. 175 ЦПК України встановлені вимоги до позовної заяви, зокрема у п. 9 ч. 3 цієї статті передбачено, що позивач разом із позовною заявою повинен надати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс або очікує понести у зв'язку із розглядом справи. Такий розрахунок позивачем надано. Відповідно до п. 8 ст. 141 ЦПК України, докази щодо розміру витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. На підтвердження понесених витрат надав суду копію договору про надання правничої допомоги, копії актів здачі-прийняття наданих послуг, квитанції до прибуткових касових ордерів.
З урахуванням викладеного просив позов ОСОБА_1 задовольнити та стягнути з відповідача понесені позивачем судові витрати.
Дослідивши письмові докази у справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що 14 квітня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. вчинено виконавчий напис за реєстраційним №19727, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Ідея Банк" несплачені в строк грошові кошти на підставі Угоди № С-617-003782-19-980 про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки від 23 квітня 2019 року, укладеної між Акціонерним товариством "Ідея Банк" та ОСОБА_1 , строк платежу за яким настав 23 липня 2020 року. Стягнути з ОСОБА_1 за період з 23 серпня 2020 року по 03 березня 2021 року у розмірі: 42581 грн 49 коп. - основний борг, 7304 грн 57 коп. - прострочений борг, 22920 грн 91 коп. - прострочені проценти, 2982 грн 46 коп. - строкові проценти, 1900 грн - плата за вчинення виконавчого напису, що становить загальну суму 77689 грн 43 копійки. (а.с. 11)
21 травня 2021 року приватний виконавець виконавчого округу Київської області Сидорчук А.А. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження №65526696 з примусового виконання виконавчого напису №19727, виданого 14 квітня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М., про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ "Ідея Банк" заборгованості в розмірі 77689 грн 43 коп. та 29 червня 2021 року виніс постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, а 10 лютого 2025 року - постанову про арешт коштів боржника. (а.с. 14-16)
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 7, 88 Закону України "Про нотаріат", для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 19 ст. 34 Закону України "Про нотаріат", виконавчий напис є нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси. Порядок вчинення виконавчих написів визначено главою 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5 (далі по тексту Порядок).
Відповідно до п. 3.1, 3.2 глави 16 Порядку, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 (далі по тексту Перелік).
Відповідно до ст. 89 Закону України "Про нотаріат", у виконавчому написі повинні зазначатися: дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім'я по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис, найменування та адреса стягувача; найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місця роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення, розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис зареєстровано; дата набрання юридичної сили; строк пред'явлення виконавчого напису до виконання. Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.
Постановою Кабінету Міністрів України №662 від 26 листопада 2014 року були внесені зміни до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Перелік був доповнений новим розділом "Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин". Зазначений розділ передбачав надання для одержання виконавчого напису таких документів: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення, з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Однак, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14 про визнання нечинним і скасування п. 1 та п. 2 постанови Кабінету Міністрів України №662 від 26 листопада 2014 року визнано незаконним і нечинним розділ "Стягнення заборгованості з підстав, що виникають з кредитних правовідносин".
За таких обставин Перелік діє в попередній редакції, яка не передбачала можливості вчинення виконавчого напису нотаріусом на підставі нотаріально не посвідченого кредитного договору.
Оспорюваний виконавчий напис було вчинено на підставі угоди №С-617-003782-19-980 про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки, що не була нотаріально посвідчена. (а.с.161).
Враховуючи викладене, оскільки на момент вчинення виконавчого напису чинним Переліком не була передбачена можливість вчинення виконавчого напису на підставі нотаріально не посвідченого договору, то виконавчий напис необхідно визнати таким, що не підлягає виконанню.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат, суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Згідно з ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.
Відповідно до п. 1, 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною восьмою ст. 141 ЦПК України, встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Водночас, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано копії: акту здачі-прийняття наданих послуг від 17 квітня 2025 року, акту здачі-прийняття наданих послуг від 17 травня 2025 року, договору про надання правової допомоги від 21 січня 2025 року, згідно з якими витрати, понесені позивачем на правничу допомогу, складають 10500 гривень. (а.с. 83-85).
Однак, з огляду на складність справи та виконані адвокатом роботи, ціну позову та розмір задоволених вимог, суд вважає, що заявлена до стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10500 грн не відповідає критеріям розумності, справедливості та співмірності, а тому суд дійшов висновку про необхідність стягнення таких витрат у розмірі 6500 гривень.
Керуючись ст. 259, 263, 264, 265, 354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Ідея Банк", треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеній Михайлович, приватний виконавець виконавчого округу Київської області Сидорчук Андрій Анатолійович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 19727, вчинений 14 квітня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М., про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Ідея Банк" заборгованості за угодою №С-617-003782-19-980 про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки в розмірі 77689 гривень 43 копійки.
Стягнути з Акціонерного товариства "Ідея Банк" на користь ОСОБА_1 на відшкодування витрат на правову допомогу 6500 (шість тисяч п'ятсот) гривень.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне рішення суду складено 23 червня 2025 року.
Головуючий - суддяГеннадій СТАСЕНКО