Справа № 939/1710/25
Іменем України
23 червня 2025 рокуселище Бородянка
Суддя Бородянського районного суду Київської області Герасименко М.М., ознайомившись з позовною заявою ОСОБА_1 до Бородянського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Міністерства юстиції України Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зняття арешту з нерухомого майна,
16 червня 2025 року до Бородянського районного суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Бородянського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Міністерства юстиції України Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зняття арешту з нерухомого майна.
Відповідно до позовної заяви позивач просить суд звільнити з-під арешту, накладеного за постановою Бородянського відділу ДВС ГТУЮ у Київській області № 573988132 від 29 жовтня 2018 року, зареєстрованого номер запису обтяження: 28636464 від 29 жовтня 2018 року, 3/5 частин будинку АДРЕСА_1 , які належать їй ( ОСОБА_1 ) на праві власності.
Зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що арешт на майно позивача був накладений на підставі ухвали Бородянського районного суду Київської області від 10 травня 2018 року в справі № 360/377/18, рішення у якій набрало законної сили 12 грудня 2023 року.
Частиною першою статті 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в частині другій цієї статті визначено способи здійснення захисту цивільних прав та інтересів судом.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
Згідно частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Отже, у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.
Спори, пов'язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статей 19, 20 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.
Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладених у п. 1, 2 постанови від 3 червня 2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» у разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, вимоги сторони виконавчого провадження про звільнення майна з-під арешту розглядається в порядку, передбаченому для розгляду скарг на дії виконавця. Інші особи, які не є учасниками виконавчого провадження та є власниками або володільцями майна, можуть заявити свої вимоги про звільнення майна з-під арешту в порядку позовного провадження.
Встановлено, що позивач ОСОБА_1 є боржником у виконавчому провадженні, в рамках якого державним виконавцем в порядку виконання ухвали суду про забезпечення позову було накладено арешт на її майно, а тому законом для боржника встановлений інший порядок захисту його майнових прав як сторони виконавчого провадження шляхом оскарження дій, рішень чи бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.
Зазначений висновок підтверджується позицією Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеною у постанові від 24 травня 2021 року в справі № 712/12136/18, у якій зазначено, що, установивши, що позивач є боржником у виконавчому провадженні, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що він не може пред'являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту, а саме оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Отже, помилково прийнявши позов до розгляду, під час судового розгляду суд має закрити провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України. Висновки судів попередніх інстанцій про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України є обґрунтованими, оскільки арешт накладено на майно особи, яка є боржником у виконавчому провадженні, з метою забезпечення виконання рішення суду, а тому вона не може виступати позивачем у даній справі і така справа не підлягає розгляду в позовному провадженні.
Аналогічний за змістом висновок було викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року № 904/51/19, а також постановах Верховного Суду від 22 квітня 2020 року у справі № 544/394/18, від 29 липня 2020 року у справі № 161/3171/19, від 28 жовтня 2020 року у справі № 204/2494/20, від 04 листопада 2020 року у справі № 520/7100/19, від 20 січня 2021 року у справі № 157/298/19 тощо.
Як убачається зі змісту позовної заяви в даному випадку між сторонами немає спору про право власності (користування) на майно, на яке накладено арешт і таке право позивача ніким не оспорюється, тобто арешт майна не пов'язаний зі спором про право на це майно, а стосується порушень вимог виконавчого провадження з боку органів державної виконавчої служби.
Згідно з доданими до позовної заяви доказами, арешт на 3/5 частин будинку АДРЕСА_1 , які належать ОСОБА_1 на праві власності, було накладено в рамках виконавчого провадження № 57398813 на підставі ухвали Бородянського районного суду Київської області від 19 вересня 2018 року про забезпечення позову в справі № 360/377/18.
За рішенням Бородянського районного суду Київської області від 31 жовтня 2023 року, яке набрало законної сили 12 грудня 2023 року, в позові ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_5 про визнання права власності відмовлено.
Згідно з вимогами ч. 1, 9, 10 ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Враховуючи, що ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, зі змісту якого не вбачається спору між сторонами про право власності (володіння, користування розпорядження) на майно, на яке накладено арешт, і таке право позивача ніким не оспорюється, у зв'язку з чим позов не містить і матеріально-правових вимог до відповідача, а тому суд дійшов висновку, що подана позовна заява не підлягає розгляду в порядку позовного провадження, оскільки спірні правовідносини передбачають іншу форму звернення і порядок вирішення, що є підставою для відмови у відкритті провадження у даній справі.
Таким чином, підстав для розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до Бородянського відділу ДВС у Бучанському районі Київської області ЦМУ МЮ (м. Київ) про зняття арешту з нерухомого майна суд не вбачає і вважає за необхідне відмовити у відкритті провадження.
У зв'язку з відмовою у відкритті провадження у справі, відповідно до вимог статті 7 Закону України «Про судовий збір», позивачу необхідно повернути сплачений згідно з квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки 68 від 13 червня 2025 року судовий збір у розмірі 1 211 гривень 20 копійок.
Керуючись ст. 19, п. 1 ч. 1 ст.186 ЦПК України, суд,
Відмовити у відкритті провадження в справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Бородянського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Міністерства юстиції України Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зняття арешту з нерухомого майна.
Повернути ОСОБА_1 сплачений нею відповідно згідно з квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки 68 від 13 червня 2025 року судовий збір у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Роз'яснити позивачу право звернутися до суду зі скаргою у порядку, передбаченому розділом VІІ ЦПК України, або клопотанням про скасування заходів забезпечення позову.
Копію ухвали разом з заявою і доданими до неї документами надіслати позивачу.
На ухвалу суду може бути подано апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту ухвали.
Повний текст ухвали складений 23 червня 2025 року.
СуддяМ. Герасименко