Справа № 752/3597/25
Провадження по справі № 1-кс/752/3618/25
іменем України
"09" травня 2025 р. слідчий суддя Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва клопотання представника власника майна ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №42024100000000205 від 06.05.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України
за участю:
представника власника майна - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
встановив:
22.04.2025 ОСОБА_3 , яка діє в інтересах власника майна ОСОБА_4 , подала до слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва клопотання про скасування арешту майна.
В обґрунтування вимог зазначила, що 26.02.2025 па підставі ухвали слідчого судді проведений обшук за місцем проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , за наслідками якого вилучений мобільний телефон марки «Apple Iphone» 13 Pro, с/н НОМЕР_1 , IMEI НОМЕР_2 . Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 4.03.2025 (справа № 752/3597/25, провадження № 1-кс/752/2004/25) на мобільний телефон накладений арешт.
Вважає, що арешт накладений необґрунтовано, оскільки слідчий суддя надавав дозвіл на відшукання електронних носіїв інформації та зняття інформації, що у них містяться, яка має доказове значення. Враховуючи, що ОСОБА_4 надав доступ до телефону під час проведеного обшуку, слідчий, який проводив обшук мав можливість на місці відшукати відповідну інформацію у телефоні, а не вилучати його. Даних про те, що є потреба у експертному дослідженні, подоланні логічного паролю тощо, прокурором або слідчим не надано. Тому, вилучення слідчим телефону ОСОБА_4 під час обшуку, відбувалося незаконно, безпідставно.
Також вважає, що слідчий мав достатньо часу для того, щоб все ж таки оглянути інформацію, яка містилася у мобільному телефоні ОСОБА_4 , та якщо вона має доказове значення, вилучити її та зберегти. Підозра ОСОБА_4 у даному провадженні не повідомлена. За таких обставин вважає, що мета арешту, яка визначена як збереження речового доказу, може бути досягнута шляхом вилучення та збереження інформації, оскільки саме вона може мати доказове значення, а мобільний телефон є лише пристроєм, на якому може зберігатися інформація. Вилучена інформація, яка містилася у телефоні, якщо вона була відшукана, може зберігатися окремо від мобільного телефону. Вважає, що подальший арешт порушує право її довірителя на мирне володіння майном. Потреба у арешті майна відпала, тому просить його скасувати та повернути майно власнику.
У судовому засіданні представник власника майна ОСОБА_5 підтримав вимоги про скасування арешту, надав пояснення аналогічні викладеним у клопотанні.
Прокурор ОСОБА_6 який здійснює процесуальне керівництво у даному кримінальному провадженні, заперечував проти задоволення клопотання, вважаючи арешт таким, що накладений обґрунтовано. Також вказував на те, що у справі постановою слідчого віл 17.04.2025 призначена судова економічна експертиза, тому вважати, що потреба у арешті майна відпала, є безпідставним
Розглянувши клопотання, вислухавши доводи представника власника майна, заперечення прокурора, дослідивши додані сторонами письмові документи, надавши оцінку відомостям, що у них містяться, слідчий суддя дійшов до наступних висновків.
Абзацом 2 ч. 1 ст. 174 КПК України передбачено, що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Із аналізу наведеної норми вбачається, що прийняття рішення про скасування арешту майна за клопотанням вищенаведених осіб можливе за наявності хоча б однієї з таких умов: вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба; вони доведуть, що арешт накладено необґрунтовано.
Так, слідчим суддею встановлено, що відділом розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СУ ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024100000000205 від 06.05.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 191 КК України.
Під час досудового розслідування перевіряється причетність начальника відділу роботи ГРП та азотно-компресорного обладнання ТОВ «ТАКРОМ УКРАЇНА» ОСОБА_4 до вчинення вищезазначеного кримінального правопорушення та ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 11.02.2025 надано дозвіл на проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно даних протоколу обшуку від 26.02.2025 за місцем проживання ОСОБА_4 виявлено та вилучено мобільний телефон марки «Apple Iphone» 13 Pro, с/н НОМЕР_1 , IMEI НОМЕР_2 .
Постановою слідчого СУ ГУНП у м. Києві ОСОБА_7 від 26.02.2025 вищевказаний мобільний телефон визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 42024100000000205 від 06.05.2024.
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 04.03.2025 задоволено клопотання прокурора та накладено арешт із забороною користування та розпорядження на майно - вищезазанченй мобільний телефон з метою його збереження як речового доказу.
Задовольняючи клопотання прокурора, слідчий суддя вважав доведеним, що мобільний телефон є об'єктом електронного збереження інформації, є таким, що відповідає критеріям речових доказів, відповідно до ст. 98 КПК України, оскільки може містити відомості про обставини, що підлягають встановленню у кримінальному проваджені, а саме щодо заволодіння грошовими коштами ПАТ «УКРНАФТА» та АТ «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ» шляхом зловживання посадовими особами ТОВ «ТАКРОМ Україна», ПАТ «УКРНАФТА» та АТ «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ» своїм службовим становищем, в умовах воєнного стану.
Таки підстави для арешту майна були перевірені Київським апеляційним судом, який ухвалою від 01.04.2025, підтвердив обґрунтованість висновків слідчого судді.
За вказаних обставин слідчий суддя відхиляє доводи представника власника майна, про те, що арешт був накладений необґрунтовано.
Надаючи оцінку доводам представників власника майна з приводу того, що подальша потреба у збереження вилученого майна як речового доказу відпала, слідчий суддя дійшов до наступного.
Так, на момент вирішення питання про накладання арешту на майно, прокурор також стверджував, що мобільний телефон окрім того, що був оглянутий слідчим під час обшуку, ще оглядається додатково на предмет виявлення інформації, яка має доказове значення, але враховуючи обставини його вилучення, неповідомлення ОСОБА_4 про підозру, телефон вважався тимчасово вилученим майном, та його подальше утримання органом досудового розслідування без вирішення питання про арешт, було неможливим. В судовому засіданні, під час розгляду даного клопотання про скасування арешту, прокурор не довів, що в телефоні ОСОБА_4 була виявлена інформація, яка має доказове значення, пославшись на те, матеріали провадження передані до експертної установи. Такий довід слідчий суддя відхиляє, оскілки проведення експертного дослідження, зокрема й наданням експерту матеріалів досудового розслідування, не можуть виправдовувати доводи прокурора про його необізнаність щодо результатів слідчих (процесуальних) дій, як особи, що здійснює процесуальне керівництво у даному провадженні.
Враховуючи обставини вилучення майна у ОСОБА_4 , мету і підставу арешту, а також доводи представника власника майна, слідчий суддя вважає, що підстави для подальшого арешту майна відпали.
Так, за змістом ч. 1 та ч. 2 ст. 98 КПК України, речовими доказами є, зокрема, матеріальні об'єкти, які містять відомості, що можуть бути використані як доказ факту чи обставин, які встановлюються під час кримінального провадження. Документи також є речовими доказами, якщо вони містять вказані вище ознаки.
При цьому, за змістом ч.3 та ч. 4 ст. 99 КПК України, оригіналом електронного документа є його відображення, якому надається таке ж значення, як документу, а копії інформації, що міститься в інформаційних (автоматизованих) системах, телекомунікаційних системах, інформаційно-телекомунікаційних системах, їх невід'ємних частинах, виготовлені слідчим, прокурором із залученням спеціаліста, визнаються судом як оригінал документа.
Крім того, відповідно до ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», у випадку зберігання інформації на кількох електронних носіях, кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа.
За змістом вказаних положень, електронний документ не має жорсткої прив'язки до певного матеріального носія, тому один і той же документ (файл) може існувати у ідентичному вигляді на різних носіях. При цьому, всі ідентичні за своїм змістом примірники електронного документа можуть розглядатися як оригінали та відрізнятися один від одного тільки часом та датою створення (аналогічна позиція міститься у постановах ККС ВС у справі № 490/10025/17 від 19.05.2020 та у справі № 677/2040/16-к від 22.10.2020).
З огляду на вказане, електронні документи є самостійними джерелами доказів, а тому, у випадку їх копіювання на інший матеріальний носій і за умови належного фіксування результатів такої дії, немає необхідності у збереженні матеріальних носіїв інформації, на яких такі електронні документи початково містились.
Подальше збереження матеріальних носіїв інформації вважатиметься виправданим, коли матеріальними носіями інформації є електронні інформаційні системи або їх частини та їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження. Або такі об'єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення, чи є засобом, або знаряддям його вчинення, або зберегли на собі його сліди, у зв'язку з чим доказове значення мають не тільки електронні файли, що на них містяться але й безпосередньо самі носії. Або відтворення, дослідження електронних файлів неможливе з інших носіїв інформації, відмінних від тих, на яких вони були створені або встановлені, а тому їх збереження необхідне для забезпечення подальшого безпосереднього дослідження відповідних доказів у ході судового розгляду.
У цьому контексті, мають бути враховані також і строки утримання відповідних матеріальних носіїв, яка можуть залежати від тривалості проведення комп'ютерно-технічних досліджень, у тому числі на предмет наявності на відповідній техніці певної інформації, в т.ч. видаленої.
Водночас, будь-який тривалий строк має бути об'єктивно виправданий завданнями кримінального провадження та збалансований з правами та інтересами власника відповідного майна.
Прокурор в судовому засіданні не посилався на те, що інформація, яка міститься на телефоні ОСОБА_4 підлягає експертному дослідженню та/або такому дослідженню підлягає безпосередньо носії інформації. Вказані вище обставини дають слідчому судді підстави вважати, що мета подальшого утримання мобільного телефона, як матеріального носія інформації, прокурором недоведена.
Щодо розумності строків, протягом якого майно ОСОБА_4 перебуває у розпорядженні сторони обвинувачення. Так, мобільний телефон, вилучений за місцем проживання ОСОБА_8 утримується органом досудового розслідування з лютого 2025, і це за умови, що власник надав доступ до наявної у телефоні інформації, повідомивши пароль. Тобто, орган досудового розслідування мав достатньо часу для досягнення усіх поставлених цілей, зокрема виявлення наявної на пристрої інформації та її зняття. Доказів зворотного у розпорядження слідчого судді, як органом досудового розслідування, так і прокурором не надано.
За таких обставин, слідчий суддя дійшов висновку, що на даний час сам по собі електронний носії інформації доказового значення не має, а отже не відповідає критеріям, визначеним ст.98 КПК України, а тому у подальшому арешті мобільного телефону відпала потреба.
Прокурор, який здійснює процесуальне керівництво у даному кримінальному провадженні, не навів доказів того, що подальше утримання органом досудового розслідування вилученого у ОСОБА_4 носія інформації - мобільного телефону, виправдовує потреби досудового розслідування.
Нормою ст. 41 Конституції України встановлюється непорушність права особи на володіння, користування і розпорядження своєю власністю.
З врахуванням вищевикладеного, слідчий суддя приходить до висновку, що представниками власника майна, які діють в інтересаї ОСОБА_4 , в ході розгляду клопотання доведено, що на даний час відпала потреба у подальшому застосуванні арешту мобільного телефону, який був вилучений за місцем проживання їх довірителя.
За таких обставин, слідчий суддя вважає, що клопотання є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Керуючись .ст. 170, 174, 307, 309 КПК України,
постановив:
Клопотання представника власника майна ОСОБА_3 задовольнити.
Скасувати арешт з мобільного телефону марки «Apple Iphone» 13 Pro, с/н НОМЕР_1 , IMEI НОМЕР_2 , який було вилучено за наслідками обшуку, проведеного 26.02.2025 за місцем проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , який накладений ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 04.03.2025.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та окремому оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1