справа № 567/156/25
провадження № 2/570/882/2025
23 червня 2025 року
Рівненський районний суд Рівненської області
в особі судді Кушнір Н.В.,
з участю секретаря судового засідання Полюхович М.В.,
розглянувши в порядку спрощенного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СВЕА ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
покликаючись на непогашення позичальником заборгованості по кредитному договору, представник позивача Олександра Сторожишина у поданій 24 січня 2025 року позовній заяві просить стягнути з відповідача на користь позивача 101 319 грн. 52 коп. боргу та 2 422 грн. 40 коп. сплаченого судового збору
16 квітня 2025 року представник відповідача адвокат Ігор Іванюк подав відзив, у якому просить відмовити у позові у зв'язку з необгрунтованістю та безпідставністю.
Стверджує, що жодних повідомлень про зміну процентної ставки на адресу позичальника, як це передбачено умовами договору, не надходило. Також відсутній у матеріалах справи належний розрахунок заборгованості із розшифровкою нарахувань на погашення кредитної заборгованості позичальником. Вважає, що надана ж позивачем довідка-розрахунок станом на 25.07.2023 не відображає інформації щодо бази нарахування відсотків, підстав та строків, а лише вказує на загальні суми, які, на думку позивача, підлягають до стягнення. Звертає увагу суду, що відповідач здійснив погашення кредиту на загальну суму 39 092 грн. 00 коп. Вказує, що нарахування "заборгованості за іншими процентними платежами" є неправомірними та незаконними, позивач не довів належними доказами розмір заборгованості за кредитним договором. Крім того, відповідач ставить під сумнів наявність у позивача прав кредитора за кредитним договором №P29.13055.004489344 від 31.10.2018, оскільки відповідних повідомлень про зміну кредитора у зобов'язанні ні від банку, ні від позивача не отримувала. Також у долученому до позовної заяви реєстрі боржників №3 із переліку боржників не вбачається такого як " ОСОБА_1 ". Вважає, що позивач не довів належність йому статусу кредитора у зобов'язанні, відтак позовні вимоги не підлягають задоволенню через неналежність позивача.
Сторони відповідно до ст.128-130 ЦПК України належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи.
У позовній заяві вказаний представник позивача просить справу слухати у відсутність сторін, не заперечує проти винесення заочного рішення.
Відповідач до суду не з'явився, повідомлявся шляхом надсилання поштових повідомлень, у поданій до суду заяві представник відповідача просить провести судовий розгляд без його участі.
Враховуючи, що їх з'явлення не визнане обов'язковим, достатність матеріалів справи для прийняття рішення та доказів про правовідносини сторін, відсутність необхідності заслуховувати їх особисті пояснення з приводу спору, суд, беручи до уваги встановлені строки розгляду цивільних справ, думку сторони, дійшов висновку про можливість розглянути справу у їх відсутність та у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд встановив такі обставини.
31 жовтня 2018 року ОСОБА_1 та АТ "Ідея Банк" уклали договір кредиту та страхування №P29.13055.004489344, відповідно до умов якого банк надає позичальнику кредит у розмірі 39 532 грн. на поточні потреби, а позичальник зобов'язується одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами згідно з умовами цього договору. Кредит надається строком на 30 місяців. За користування кредитом позичальник сплачує річну змінювану процентну ставку в розмірі, що визначається як змінна частина ставки, збільшена на 6 % /п.1.3. Договору/.
Змінна частина процентної ставки дорівнює потрійному значенню UIRD (далі - індекс) за останній день попереднього місяця. Індекс використовується як база для визначення процентної ставки. Індекс переглядається та може змінюватися банком щомісячно. Статистичні дані НБУ, які містять індекс, розміщуються на офіційному сайті НБУ за адресою: http://www.bank.gov.ua./ п.1.5. договору/.
Свої зобов'язання за кредитним договором АТ «Ідея банк» виконало, що підтверджується ордерами-розпорядженнями №1 та №2 про надання кредиту і про сплату страхового платежу від 31.10.2018.
25 липня 2023 року між АТ «Ідея Банк» і ТОВ «Свеа Фінанс» (попередня назва ТОВ «Росвен Інвест Україна) укладений Договір Факторингу №01.02-31/23, відповідно до умов якого АТ «Ідея Банк» відступило свої права вимоги, а ТОВ «Свеа Фінанс» набуло право вимоги за договорами, в розмірі заборгованостей боржників перед АТ «Ідея Банк», визначеними в реєстрі боржників.
Відповідно до витягу з реєстру боржників №3 до договору факторингу від 25.07.2023 ОСОБА_1 зазначена боржником за договором №P29.13055.004489344 на загальну суму 101 319 грн. 52 коп., з яких: 30 822 грн. 56 коп. сума заборгованості за основною сумою боргу, 14 854 грн. 60 коп. - сума заборгованості за відсотками, 55 642 грн. 36 коп. - заборгованість за комісіями, що також зазначено у довідці-розрахунку станом на 25.07.2023.
25 березня 2024 року згідно з рішенням СВЕА ЕКОНОМІ КІПР ЛІМІТЕД, єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» № 1, змінено назву товариства на ТОВ «СВЕА ФІНАНС».
Суд застосував такі норми права.
Відповідно до ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За правилами ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно із ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Загальні правила щодо форми договору визначені ст.639 ЦК України, відповідно до якої: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) /ч.1 ст.530 ЦК України/.
Згідно з ст.610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначеним змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом /ч.1 ст. 611 ЦК України/.
Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
П.1 ч.1 ст.512 ЦК України визначає, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва. У разі відступлення права вимоги відбувається заміна кредитора. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 ЦК України). За загальним правилом заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, оскільки не впливає на характер, обсяг і порядок виконання ним своїх обов'язків, не погіршує становище боржника та не зачіпає його інтересів.
Суд дійшов таких висновків.
Вимоги ст.264 ЦПК України зобов'язують суд під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту і, діючи на засадах змагальності, повинен переконливими, належними та припустимими доказами довести правову та фактичну підставу заявлених ним вимог.
Розглядаючи справу, суд визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, дослідив подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, і, як наслідок, виникнення заборгованості, про стягнення якої позивач як фактор і звернувся до суду.
Щодо укладення договору
Укладений договір відповідає вимогам Закону, оскільки визначені у ньому умови кредитування сторонами погоджені, що свідчить про добровільне волевиявлення сторін. Жодних претензій до кредитора з приводу його умов або укладення договору з порушеннями вимог закону, відповідач не пред'являв. Зазначений висновок узгоджується і з положенням ст.204 ЦК України, яка закріплює презумпцію правомірності правочину і означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права і обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.
Суд вважає, що матеріали справи містять підтвердження того, що відповідач погодився з умовами кредитування, змінюваною процентною ставкою та іншими істотними умовами кредитного договору, які діяли на момент його підписання ним. Як видно з наданих позивачем доказів, позичальник користувався кредитними коштами, погашав кредит, виконував інші зобов'язання перед банком та зауважень щодо покладення на неї таких обов'язків не висловлював, тобто з відповідними нарахуваннями був згоден.
Верховний Суд у справі № 554/4300/16-ц виснував, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Як вбачається із виписки карткового рахунку відповідача за період з 31.10.2018 по 25.07.2023 відповідач активно користувався кредитними коштами, поповнював картку, повертав використану суму та сплачував відсотки за користування кредитними коштами, однак припинив надавати своєчасно позивачу кошти для погашення заборгованості за кредитом та відсотками, що відображено в розрахунку заборгованості за договором станом на 25 липня 2023 року.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Таким чином, надана банком виписка за картковим рахунком позичальника, якій суд дав оцінку у сукупності з іншими зібраними у справі доказами, підтверджують обставини видачі кредиту та його розміру, а також заборгованість по кредиту та відсотками за його користування, розмір якої відображено у довідці-розрахунку та не спростовано будь-яким контррозрахунком відповідача.
Щодо відступлення права вимоги
Як виснував Верховний Суд України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979с15 «...боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов"язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. ... неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов"язку погашення кредиту взагалі».
Твердження сторони відповідача про відсутність у реєстрі боржників відповідача не знайшло свого підтвердження та спростовується долученими позивачем до позовної заяви доказами.
Відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином повністю не виконав, оскільки належні докази про це відсутні, лише частково погасив заборгованість, чим порушив умови договору та норми чинного законодавства, тому у позивача виникло право вимагати виконання зобов'язання за договором. Матеріали справи свідчать, що, оформлюючи відступлення права вимоги, сторони не обумовлювали ніяких змін щодо обсягу прав і обов'язків, які за договорами перейшли до нового кредитора, а тому до позивача перейшли права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Таким чином, новий кредитор, набувши відповідне право вимоги, реалізував його шляхом пред'явлення до позичальника позову про стягнення боргу за кредитним договором і визначив борг на відповідну дату.
За таких обставин суд дійшов висновку про наявність боргових правовідносин між сторонами. Позивач надав до суду копії зазначених документів, розрахунок заборгованості по кредиту, виданий посадовою особою позивача, який в силу ст.59, 64 ЦПК України являється допустимим доказом у справі, а відповідач не надав суду жодного належного доказу, що спростовують наявність кредитних відносин та не спростував подані позивачем розрахунки заборгованості за таким кредитним договором. Об'єктивних і переконливих доказів, які спростовували би вимоги позивача, відповідач не надав, а судом їх здобуто не було, що вказує на обґрунтованість позову. Матеріали справи свідчать, що у боржника виникла заборгованість за кредитним договором, а його дії та наміри не свідчать про виконання договірних зобов'язань за кредитним договором та повернення кредиту. Судом таких доказів також не здобуто, що вказує на обґрунтованість позову.
Щодо стягнення заборгованості за іншими процентними платежами
Суд під час дослідження наданих доказів не встановив погодження між кредитодавцем та відповідачем «інших процентних платежів», їх розмір та порядок нарахування і сплати. Водночас, саме така сума 55 642 грн. 36 коп. зазначена як заборгованість за нарахованими та несплаченими комісіями у долученій до позовної заяви довідці-розрахунку кредитодавця.
Відповідно до п.1.10 договору кредиту та страхування №P29.13055.004489344 від 31.10.2018 за обслуговування кредитом банку позичальник сплачує плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та в розмірах, визначених згідно графікущомісячних платежів за кредитним договором.
Згідно з правовими висновками Верховного Суду України, викладених в постанові від 16 листопада 2016 року (справа № 6-1746цс16) та в постанові від 4 червня 2018 року (справа № 758/8481/15-ц) з посиланням на п.3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).
Послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а відповідні умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними (постанова Верховного суду України від 06 вересня 2017 року у справі № 6-2071цс16).
Згідно з позицією Верховного Суду України від 06 вересня 2017 року, висловленої під час розгляду справи № 6-2071цс16, обслуговування кредиту не є послугою зі споживчого кредитування у розумінні Закону України "Про захист прав споживачів".
З огляду на викладене, суд погоджується з твердженнями сторони відповідача і зазначає, що включення позивачем до розрахунку заборгованості комісії за послуги, що супроводжують кредит, є неправомірним, а тому у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.
Враховуючи, що відповідач не виконав належним чином зобов'язання щодо погашення заборгованості за кредитним договором в обумовлені договором строки, доказів повернення суми кредиту у розмірі 30 822 грн. 56 коп. та 14 854 грн. 60 коп. процентів матеріали справи не містять, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз.десятий п.9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп2003).
Суд бере до уваги, що дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору. Споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями, що передбачено у п.19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів", прийнятій 09 квітня 1985 року № 39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН.
При цьому враховує, що, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі "Руїз Торіха проти Іспанії", заява № 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат між сторонами суд виходить із положень ч.1 ст.141 ЦПК України, де зазначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позов задоволений на 45,08 % (45 677,16 грн.: 101 319,52 грн. х 100).
В зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по оплаті судового збору у розмірі 1 092 грн. 02 коп. (2 422,40 грн. х 45,08 %).
З огляду на викладене, керуючись ст.263-265 ЦПК України, суд
задоволити цивільний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СВЕА ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СВЕА ФІНАНС" заборгованість за кредитним договором №P29.13055.004489344, укладеним 31 жовтня 2018 року між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством "Ідея Банк" у сумі 45 677 грн. 16 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СВЕА ФІНАНС" судовий збір в розмірі 1 092 грн. 02 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні оголошена лише вступна та резолютивна частина судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "СВЕА ФІНАНС", ЄДРПОУ 37616221, місцезнаходження: бульвар Вацлава Гавела, м.Київ.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Суддя: Кушнір Н.В.