Справа № 562/2024/24
18.06.2024 року Здолбунівський районний суд Рівненської області в складі головуючого судді Саган Л.В., розглянувши в м.Здолбунові позовну заяву ОСОБА_1 до Здолбунівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зняття арешту зі спадкового майна, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про зняття арешту зі спадкового майна після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Статтями 175, 177 ЦПК України визначено вимоги до змісту та форми позовної заяви, документів, що додаються до позовної заяви, обов'язок дотримання яких покладається на позивача.
Дослідивши зміст поданої позовної заяви та додані до неї документи, суд дійшов висновку, що позовна заява ОСОБА_1 підлягає залишенню без руху, оскільки не відповідає вимогам ст.ст.95, 175, 177 ЦПК України та має недоліки, що перешкоджають вирішенню питання про відкриття провадження у справі.
Так, відповідно до чинного законодавства України позовна заява є процесуальним документом, який відповідно до пунктів 4, 5, 8 ч.3 ст.175 ЦПК України повинен містити в собі: зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Під змістом позовних вимог розуміються запропоновані позивачем способи судового захисту свого права, свободи чи інтересу, які повинні формулюватися максимально чітко і зрозуміло. Обставинами, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, є конкретні юридичні факти з настанням яких сторони вступають між собою у спірні правовідносини. Позовні вимоги і обставини в їх обґрунтування мають викладатися лаконічно, чітко, зрозуміло, з використанням прийнятої юридичної термінології. Обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, складають підставу позову. Підстава позову перебуває у нерозривному логічному взаємозв'язку із змістом позовних вимог (з предметом позову). Виклад обставин підстав позову необхідний для визначення тотожності позову та визначення предмета доказування в спорі між сторонами.
Тобто в позовній заяві має міститись посилання на те, до кого пред'явлений позов; що саме вимагає позивач (предмет позову); обставини, на яких ґрунтується вимога (матеріально-правова підстава позову); докази, що підтверджують ці обставини.
Таким чином, на цій стадії цивільного процесу позивач зобов'язаний виконувати вимоги щодо доведення певного кола фактів, що мають процесуальне значення, для підтвердження наявності права на пред'явлення позову та дотримання процесуального порядку його пред'явлення.
Частиною 1 ст.15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Суд враховує, що позов про зняття арешту з майна поданий не учасником виконавчого провадження, а спадкоємцем.
Згідно з частиною першою статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Пунктом 6 ч.3 ст.175 ЦПК України встановлено, що позовна заява повинна містити відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору.
Проте позивач вказаних вимог при подачі позову не врахувала і не зазначила доказів відмови нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії. Постанови нотаріуса про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину до позовної заяви не додано.
Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про те, що на момент пред'явлення позову існує порушення прав позивача.
Частиною 5 ст.177 ЦПК України встановлено, що позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких грунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Відповідно до ч.2 ст.95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
В обгрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 01 серпня 2018 року, яким визнано виконавчий напис, вчинений 22 грудня 2017 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим Артемом Анатолійовичем та зареєстрований в реєстрі за № 14923, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" грошових коштів у сумі 359223 грн. 18 коп. за кредитним договором № 0703/114 від 29 березня 2007 року, таким що не підлягає виконанню.
Однак, додана до позовної заяви копія вказаного судового рішення належним чином не засвідчена та містить відмітку про те, що рішення не набрало законної сили.
Звертаючись до суду з позовом, позивач просить зняти арешт, накладений на все майно ОСОБА_2 постановою про арешт майна боржника № 19267043 від 30 вересня 2011 року державного виконавця відділу державної виконавчої служби Здолбунівського районного управління юстиції в Рівненській області Семенюка М.М., та зняти арешт, накладений на все майно ОСОБА_2 постановою про арешт майна боржника від 20 травня 2010 року відділу державної виконавчої служби Здолбунівського районного управління юстиції в Рівненській області.
З матеріалів справи вбачається, що арешт накладено у виконавчих провадженнях для забезпечення виконання судових рішень в інтересах стягувачів АТ КБ "Приват Банк" та ТзОВ "Рівнегаз збут".
Суд вважає за необхідне звернути увагу позивача на те, що відповідно до пункту 2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» № 5 від 03.06.2016, позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.
Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі №905/386/18 (провадження № 12-85гс19) зазначено, що відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна. При цьому орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
Таким чином, позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами у справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів (орган фіскальної служби), банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року (провадження № 11-680апп19) та у постановах Верховного Суду від 06 грудня 2021 року у справі № 554/5912/19-ц (провадження № 61-12594св21), від 08 грудня 2022 року у справі № 331/1383/20 (провадження № 61-7109св22).
Встановивши, що позов пред'явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.
Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (провадження № 14-178цс18),від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (провадження № 14-392цс18),від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (провадження № 14-512цс18),від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18), від 05 травня 2019 року у справі № 554/10058/17 (провадження № 14-20цс19), від 30 січня 2020 року у справі №509/4966/17 (провадження № 61-3921св18).
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Додержання процесуальної форми і змісту позовної заяви є однією з обов'язкових вимог національного законодавства, що забезпечує право на звернення до суду та порушення судом провадження у справі.
Допущені недоліки позбавляють суд можливості провести підготовку справи до розгляду, призначити її та вирішити у відповідності до Закону, що є підставою залишення позовної заяви без руху та надання позивачеві строку для усунення недоліків.
Згідно з ч.1 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені ст.ст.175, 177 ЦПК України, позовна заява буде вважатися поданою в день первісного її подання до суду.
Керуючись ст.ст.175, 177, 185 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Здолбунівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зняття арешту зі спадкового майна - залишити без руху.
Надати ОСОБА_1 строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії даної ухвали.
У разі невиправлення недоліків у строк, встановлений судом, позовна заява буде вважатися неподаною і повернута позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.