24 червня 2025 року
м. Київ
справа №215/1826/21
адміністративне провадження №К/990/23902/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 липня 2021 року
та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2022 року
у справі №215/1826/21
за позовом ОСОБА_1
до Медичного директора комунального некомерційного підприємства «Криворізька міська лікарня № 7» Криворізької міської ради Ганошенка Леоніда Миколайовича
про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, встановлення наявності у відповідача компетенції (повноважень), -
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність медичного директора комунального некомерційного підприємства «Криворізька міська лікарня №7» Криворізької міської ради Ганошенка Леоніда Миколайовича за результатом розгляду заяви від 10.09.20 р. вх. № 2058, яка виявилася у порушенні встановленого порядку ст. ст. 3, 22, 144 Конституції України та зобов'язати вжити заходи для прийняття рішення в розумінні п. 19 ч. 1 ст. 4 КАСУ;
- визнати протиправною бездіяльність медичного директора комунального некомерційного підприємства «Криворізька міська лікарня №7» Криворізької міської ради Ганошенка Леоніда Миколайовича за результатом розгляду заяви від 10.09.20 вх. № 2058, яка виявилася у відмові надати повідомлення про повноваження осіб, які розглядали заяву і надати належно завірені дві копії заяви з реєстраційними номерами;
- визнати протиправною бездіяльність медичного директора комунального некомерційного підприємства «Криворізька міська лікарня №7» Криворізької міської ради Ганошенка Леоніда Миколайовича за результатом розгляду заяви від 10.09.20 вх. № 2058, яка виявилася у відмові надати належно завіреного дубліката листа непрацездатності позивача № 520964 серії АВЛ № 520964 з 03.06.10 по 18.06.10 та встановити наявність у нього компетенції (повноважень) цей дублікат надати;
- визнати протиправною бездіяльність медичного директора комунального некомерційного підприємства «Криворізька міська лікарня №7» Криворізької міської ради Ганошенка Леоніда Миколайовича за результатом розгляду заяви від 10.09.20 вх. № 2058, яка виявилася у відмові надати суми і джерело додаткового фінансування по місячно згідно COVID-19 та встановити наявність у нього такої компетенції (повноважень).
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовлено. Позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху. Встановлено позивачу п'ятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом:
- надання суду на підтвердження своєї адміністративної процесуальної дієздатності копії паспорту громадянина України;
- надання суду позовної заяви, оформленої у відповідності до вимог ст. ст. 160, 161 КАС України, а саме: виклавши зміст позовних вимог і виклад обставин, якими обґрунтовує свої вимоги, зазначивши докази, що підтверджують вказані обставини та перелік документів, інших доказів, що додаються до заяви; зазначивши докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначивши відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору та відомостей про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;
- надання до суду оригіналу документа, що підтверджує сплату судового збору в розмірі 908,00 грн. або клопотання про звільнення (відстрочення, розстрочення) сплати судового збору з відповідними доказами на підтвердження скрутного матеріального становища.
На виконання вимог ухвали про залишення адміністративного позову без руху ОСОБА_1 подав заяву про відкриття провадження по справі після усунення недоліків, в якій просить вважати виконаними вимоги ухвали від 19.04.2021, звільнити від сплати судового збору у зв'язку тим, що позивач є членом малозабезпеченої сім'ї з доходом, який менше рівня прожиткового мінімуму та поновити строк звернення до суду.
До заяви долучено відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 17.05.2021 № 515.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 липня 2021 року позовну заяву повернуто позивачеві.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2022 року ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 липня 2021 року в адміністративній справі № 215/1826/21 змінено щодо мотивів її прийняття. В іншій частині ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 липня 2021 року в адміністративній справі № 215/1826/21 залишено без змін.
01 червня 2025 року позивач засобами поштового зв'язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 липня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2022 року у справі №215/1826/21. Скаржник просить скасувати оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції, а справу передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду і кваліфікувати її як типову справу.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 червня 2025 року визначено колегію суддів у складі: судді-доповідача - Жука А.А. суддів: Мельник-Томенко Ж.М., Мартинюк Н.М.
Поряд з цим, разом із касаційною скаргою позивачем подана заява про відвід суддів Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
У вищезазначеній заяві заявник просив відвести суддів Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від розгляду справи №215/1826/21, «які не наділенні повноваженнями розглядати спори, які не винесені до спеціалізації цієї палати і мають неналежну професійну спрямованість, об'єктивність та зацікавленість у кінцевому рішенні, не знають, що строк встановлюється по поштовим повідомленням, по єдиному реєстру поштових відправлень, а також його дохід у 2250 грн не вважають менше рівня прожиткового мінімуму 3028 грн і гарантії статті 46 Конституції України не вважають соціальними та вже встали на сторону судді апеляційної інстанції, створюючи протиправну практику встановлення предметної юрисдикції».
Ухвалою Верховного Суду від 23 червня 2025 року заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від участі у розгляді справи №215/1826/21 повернуто заявнику без розгляду.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд прийшов таких висновків.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
За змістом частин першої, другої статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 333 цього Кодексу.
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень 18 січня 2022 року Третім апеляційним адміністративним судом розглянуто справу та ухвалено оскаржувану постанову. Повний текст судового рішення складено того ж дня, тому останній день строку на касаційне оскарження припадав на 17 лютого 2022 року, а скаргу подано 01 червня 2025 року.
Тож, Судом установлено, що скаржником пропущено строк касаційного оскарження постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2022 року.
Одночасно з касаційною скаргою скаржник порушує питання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, яке обґрунтовано тим, що копію оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції отримано ним 15 травня 2025 року, що підтверджується штрихкодовим ідентифікатором на конверті за номером 06102527987929. Вказує, що зворотнє поштове повідомлення з відміткою про отримання ним оскаржуваного рішення суду знаходиться в матеріалах справи.
Колегія суддів критично оцінює наведені скаржником доводи, оскільки до матеріалів касаційної скарги не додано доказів невиконання судом апеляційної інстанції свого обов'язку щодо направлення учаснику справи копії оскаржуваної постанови, а на стадії вирішення питання про відкриття касаційного провадження у суду відсутні матеріали судової справи.
Окрім того, зазначені скаржником касаційній скарзі обставини не свідчать про ненаправлення їй судом апеляційної інстанції оскаржуваного рішення, оскільки обов'язок такого направлення/вручення установлено процесуальним законом (стаття 251 КАС України), а скаржницею не надано належних та достатніх доказів свого твердження, якими, на переконання касаційного суду можуть бути, зокрема, письмові відповіді (довідки) суду апеляційної інстанції про направлення/ненаправлення позивачці відповідного судового рішення, письмові відповіді (довідки) суду, у провадженні або на зберіганні в якого знаходиться справа, про наявність/відсутність в матеріалах справи супровідного листа про направлення відповідного судового рішення на поштову або електронну адресу, повідомлення про доставлення судового рішення на офіційну електронну адресу особи, повідомлення про вручення/невручення поштового відправлення з таким рішенням, розписок про отримання судового рішення; реєстру поштових відправлень суду апеляційної інстанції тощо.
Крім того, належними доказами на підтвердження отримання копії оскаржуваного судового рішення можуть бути конверт з відбитками та штрихкодовими ідентифікаторами установи поштового зв'язку (його копія), копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (ф.119), довідка відділення поштового зв'язку тощо.
Окрім того, за інформацією офіційного сайту АТ «Укрпошта» щодо відстеження поштового відправлення за штрихкодовим ідентифікатором 06102527987929 містяться лише відомості щодо дати та місця прийняття відправлення, шлях відправлення та дату, місце і статус вручення поштового відправлення.
Водночас вказані відомості не містять інформацію щодо найменування/П.І.П. відправника та одержувача та інформації щодо змісту вкладення.
Таким чином, із вказаних відомостей не можливо ідентифікувати відправника та одержувача (суд та учасника справи), а також з'ясувати, зміст вкладення поштового відправлення (судове рішення та номер справи).
Отже, саме лише зазначення штрихкодового ідентифікатора установи поштового зв'язку без надання поштового конверту (копії), яким направлялося скаржнику оскаржуване судове рішення та який містить відомості щодо відправника та одержувача, а також відбиток календарного штемпеля установи поштового зв'язку, не є належним доказом на підтвердження дати вручення поштового відправлення одержувачу.
Частиною першою, другою статті 44 КАС України встановлено, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки.
Учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Колегія суддів уважає за необхідне зазначити, що учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством, для належного виконання процесуальних обов'язків.
Зазначений підхід щодо застосування положень статті 44 КАС України відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 18 січня 2023 року у справі №160/6211/21, від 14 лютого 2023 року у справі №240/462/22 та від 20 квітня 2023 року у справі №440/7433/21.
Окрім того, в силу приписів статей 2, 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22 грудня 2005 року № 3262-IV (далі - Закон 3262-IV), кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Це право забезпечується офіційним оприлюдненням судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, встановленому цим Законом. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Згідно з усталеною практикою, викладеною в рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (п. 109 рішення ЄСПЛ від 07 липня 1989 року у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії ) (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") (Application no. 11681/85).
Суд зауважує, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції прийнята у порядку письмового провадження без виклику учасників справи та оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 15 лютого 2022 року.
Крім того, Суд зауважує, що саме позивач ініціював апеляційний перегляд, а отже мав вчиняти активні дії для з'ясування стану розгляду прави.
Позивач (апелянт) протягом трьох років не вчиняв дії щодо з'ясування стану розгляду справи в суді апеляційної інстанції за його апеляційної скарги.
В контексті викладеного, колегія суддів вкотре зазначає, що в даному випадку скаржник зобов'язаний був користуватись належними йому процесуальними правами упродовж усього періоду розгляду його скарги та мав можливість самостійно цікавитись провадженням у справі. Однак, подальшим рухом апеляційної скарги він не цікавився, чим проявив недбале ставлення до своїх процесуальних обов'язків.
Суд зауважує, що поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з касаційною скаргою, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.
Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання касаційної скарги здійснюється судом касаційної інстанції у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об'єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на касаційне оскарження судового рішення.
Слід зазначити, що право у визначених законом випадках на касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов'язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов'язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
З огляду на викладене, Суд критично оцінює доводи позивачки про те, що строк на касаційне оскарження рішення пропущено з поважних причин.
Враховуючи положення частин першої та другої статті 329 КАС України, не надання скаржником доказів поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для визнання поважними причини пропуску скаржником строку на касаційне оскарження.
Також, положенням частини четвертої статті 330 КАС України передбачено, що до касаційної скарги додаються документ про сплату судового збору. Позивачем не додано вказаний документ до касаційної скарги. Водночас зі скаргою заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору.
На підтвердження заявленого клопотання скаржник прикріпив довідки Тернівського УПСЗН м. Кривий Ріг про суму отриманої ним компенсації по догляду за ОСОБА_2 від 16 травня 2025 року № 2111 за період з січня 2023 року по грудень 2024 року.
Вирішуючи клопотання скаржника про звільнення від сплати судового збору колегія суддів виходить із такого.
Відповідно до положень частин 1, 2 статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно з частиною 1 статті 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
На підставі положень частини 2 цієї ж статті визначено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Законодавством чітко регламентовано право суду на звільнення сторони від сплати судового збору, зменшення його розміру, розстрочення або відстрочення його сплати, а єдиною підставою для відстрочення, розстрочення або звільнення сторони від сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони.
Майновий стан сторони (належні стороні майнові права та обов'язки) має визначатися судом у світлі конкретних обставин певної справи, включаючи спроможність заявника сплатити. Отже, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони.
Звільнення від сплати судового збору, зменшення суми судового збору, його відстрочення чи розстрочення, як зазначив Верховний Суд в ухвалі від 09 вересня 2019 (справа №215/5482/17), є дискреційним правом, а не обов'язком суду, можливість якого пов'язується з майновим станом особи.
Для звільнення від сплати судового збору або зменшення суми судового збору заявник апеляційної скарги має довести існування фінансових труднощів та такого майнового стану, що надає підстави вважати за можливе звільнити таку особу від сплати судового збору.
У постановах від 20 лютого 2020 року у справі №420/1582/19, від 17 вересня 2020 року у справі № 460/3138/19 та інш. Верховний Суд констатував, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Доказами рівня майнового стану можуть бути документи, які підтверджують скрутний майновий стан особи, що, відповідно, унеможливлює сплату нею судових витрат. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини можуть бути підставою для відстрочення сплати судового збору.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Суд звертає увагу, що Законом № 3674-VI чітко визначено, як одну з умов для звільнення від сплати судового збору, розстрочення/відстрочення сплати судового збооу, обов'язок доведення заявником обставин, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.
Суд враховує, що Законом № 3674-VI не містить вичерпного й чіткого визначеного переліку документів, які можливо вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку. Суд установлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.
Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (пункт 44 рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2005 року у справі «Княт проти Польщі» («Kniat v. Poland»), заява № 71731/01; пункти 63- 64 рішення Європейського суду з прав людини від 26 липня 2005 року у справі «Єдамскі та Єдамска проти Польщі» («Jedamski and Jedamska v. Poland»), заява № 73547/01).
Особа, яка заявляє клопотання про звільнення від сплати судового збору, згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Разом з тим, позивачем не надано до суду доказів на підтвердження обставин того, що його майновий стан перешкоджає сплаті судового збору за подану ним касаційну скаргу у встановлений законом порядку, а саме довідки податкового органу про доходи за попередній, тобто 2024 рік, як то визначено частиною другою статті 8 Закону №3674-VI.
При цьому, надані скаржником довідки не є належним підтвердженням обставин того, що майновий стан скаржника перешкоджає сплаті судового збору за подану ним касаційну скаргу у встановлений законом порядку, а саме, що компенсаційна виплата по догляду за особою з інвалідністю І групи є єдиним джерелом доходу скаржника.
Суд звертає увагу, що Законом № 3674-VI чітко визначено, як одну з умов для звільнення від сплати судового збору, обов'язок доведення заявником обставин, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.
Для звільнення від сплати судового збору заявник касаційної скарги має довести існування фінансових труднощів та такого майнового стану, що надає підстави вважати за можливе звільнити таку особу від сплати судового збору.
Отже, для можливості звільнення скаржника від сплати судового збору, заявнику необхідно надати докази, які свідчать про його майновий стан за попередній календарний рік.
Оскільки обставини, які зазначив скаржник, відповідно до вказаних статей Закону України "Про судовий збір", не є умовою для звільнення від сплати судового збору, а сам скаржник не надає доказів наявності інших підстав для його звільнення від сплати судового збору, суд не вбачає правових підстав для звільнення скаржника від сплати судового збору, виходячи з наданих ним доказів.
При цьому, суд роз'яснює, що відмова у звільненні від сплати судового збору не позбавляє особу права повторного звернення із таким клопотанням із обов'язковим наданням необхідних доказів.
Щодо посилання заявника, що спір у цій справі стосується захисту його соціальних прав, то необхідно зазначити, що вказаній справі відповідно до Загального класифікатора спеціалізацій суддів та категорій справ, затвердженого наказом від 21 грудня 2018 року № 622 Державною судовою адміністрацією України присвоєно категорію 102010000 «Справи щодо захисту політичних (крім виборчих) та громадянських прав, зокрема щодо; забезпечення права особи на звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів.».
Так, до захисту соціальних права належить, зокрема, спори, що стосуються реалізації права на пенсію, соціальну допомогу, охорону здоров'я, право на працю та оплату праці, а також інших гарантій, передбачених соціальним законодавством.
Як вбачається зі змісту судових рішень попередніх інстанцій, предметом розгляду в цій справі не відноситься до категорії соціальних спорів.
Таким чином, у цьому випадку, відсутні підстави для звільнення його від сплати судового збору за пунктом 3 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір".
Суд уважає за необхідне повторно зазначити, що вирішення питання про звільнення від сплати судового збору здійснюється судом на підставі тих доказів, якими заявник обґрунтовує рівень його майнового стану та обов'язок щодо подання до суду яких в силу приписів статті 77 КАС України покладено саме на заявника.
З огляду на викладене, оскільки скаржник не надав належних доказів, які б надавали Суду підстави для звільнення останнього від сплати судового збору відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір", то у задоволенні такого клопотання необхідно відмовити.
Згідно з частиною другою статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду касаційної скарги на ухвалу суду ставка судового збору складає 1 розмір прожиткового мінімуму на працездатну особу.
Під дію зазначеної норми підпадають ухвали місцевих адміністративних судів, визначені частиною другої статті 328 КАС України, та прийняті за результатом їх апеляційного перегляду постанови апеляційних адміністративних судів, а також ухвали апеляційних адміністративних судів, наведені в частині третій зазначеної норми процесуального закону.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" визначено, що станом на 01 січня 2025 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 3028 грн.
Отже, розмір судового збору за подання цієї касаційної скарги складає 3028 грн.
За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції заяви із зазначенням інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження та надання відповідних доказів та надання до суду документу про сплату судового збору у встановленому законом розмірі.
Реквізити для сплати судового збору:
ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102;
код отримувача ЄДРПОУ: 37993783;
банк отримувача - Казначейство України (ЕАП)
номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) - UA288999980313151207000026007;
код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)";
призначення платежу: "*;101; _____ (код ЄДРПОУ/реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи або серія та номер паспорта громадянина України в установлених законом випадках); судовий збір, за позовом _____ (ПІБ/назва), Верховний Суд (Касаційний адміністративний суд)".
На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 248, 329-332 Кодексу адміністративного судочинства України,
1. Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги.
2. Визнати неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку на касаційне оскарження ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 липня 2021 року та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2022 року у справі №215/1826/21.
3. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 липня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2022 року у справі №215/1826/21 - залишити без руху.
4. Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання до Суду:
- документа про сплату судового збору в установленому законом розмірі;
- заяви із зазначенням підстав для поновлення строку на касаційне оскарження з наданням відповідних доказів.
5. Роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали, зокрема, якщо наведені скаржником підстави для поновлення строку касаційного оскарження будуть визнані судом неповажними або відсутністю клопотання про поновлення цього строку, у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.
6. У разі невиконання вимог ухвали в установлений судом строк в іншій частині, касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
А.В. Жук
Н.М. Мартинюк
Ж.М. Мельник-Томенко ,
Судді Верховного Суду