Справа № 509/13593/25-Е
Провадження № 2-з/522/357/25
24 червня 2025 року м. Одеса
Суддя Приморського районного суду м. Одеси Косіцина В.В., розглянувши на підставі наявних матеріалів заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Маракушева Ігоря Олександровича про забезпечення позову,-
18 червня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, у якій позивач просить стягнути з ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 917 598,00 гривень, а також здійснити розподіл судових витрат.
За результатами автоматизованого розподілу справи між суддями, справа передана на розгляд судді Косіциній В.В.
19 червня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява представника ОСОБА_3 - адвоката Маракушева Ігоря Олександровича про забезпечення позову, у якій заявник просив накласти арешт на т/з Mazda CX-30, рік випуску - 2021, номер кузова - НОМЕР_1 , який зареєстрований за ОСОБА_2 .
Заява мотивована тим, що відповідачка у добровільному порядку не сплачує грошові кошти. Заявник вказує, що забезпечення позову у наведеній ситуації має на меті, зокрема, захист прав позивачки у випадку задоволення її позовних вимог та реального виконання рішення суду, оскільки, позивачка вважає, що у разі отримання інформації про надходження до суду позовної заяви, відповідачкою можуть бути вжиті заходи задля відчуження спірного транспортного засобу.
Відповідно до ч.ч.1-2 ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
У п.п.1-2 ч.1 ст.150 ЦПК України вказано, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб та забороною вчинення певних дій.
Постанова ВП ВС від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 містить висновок про те, що тлумачення наведених норм процесуального права дає підстави для висновку, що можливість забезпечення судом позову не пов'язується з тим, чи підлягає рішення суду, ухвалене по суті спору, примусовому виконанню.
Цивільний процесуальний закон не забороняє вживати заходи забезпечення позову у справі, рішення у якій не підлягає примусовому виконанню, якщо забезпечення позову сприятиме ефективному захисту порушених прав позивача. І навпаки, якщо рішення у справі підлягатиме примусовому виконанню, вжиття заходів забезпечення позову, зокрема накладення арешту на майно, не завжди може бути необхідним та співмірним із пред'явленими вимогами позову і відповідати характеру порушеного права позивача.
У частині першій статті 150 ЦПК України наведено перелік видів забезпечення позову, серед яких у пункті 1 законодавець вирізняє накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Жодних обмежень щодо застосування такого виду забезпечення позову, як накладення арешту на майно (грошові кошти), лише у сфері майнових спорів або заборони його застосування при вирішенні немайнового спору цивільне процесуальне законодавство не містить.
Тому Велика Палата Верховного Суду констатує, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
Ключовим є встановлення судом:
1) наявності спору між сторонами;
2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду;
3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами;
4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.
Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.
У постанові Верховного Суду від 06 березня 2023 року у справі № 916/2239/22 зазначено що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги зокрема чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб що не є учасниками даного судового процесу.
Предметом спору є відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП у розмірі 917 598,00 гривень.
Проте, у заяві про забезпечення позову заявник просить накласти арешт на транспортний засіб, який не є предметом спору, що свідчить про відсутність зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову та предметом позову.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19), на яку посилається заявник у касаційній скарзі, вказано, що «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
Тобто, приймаючи рішення про застосування заходу забезпечення позову, суд повинен переконатися, що такий захід забезпечення позову є співмірний заявленим позовним вимогам.
Вартість майна - це грошова сума, за яку це майно може бути придбане у даній місцевості.
Відповідно до ст.12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», - звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору.
Проте, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник не надав доказів того, що вартість транспортно засобу, щодо якого заявник хоче застосувати захід забезпечення позову є співмірна заявленим позовним вимогам.
Посилання на те, що середня вартість аналогічних транспортних засобів становить 886 323,00 гривень є припущенням заявника, що ґрунтується на відомостях із відкритих джерел, те нічим не підтверджена (звіт спеціаліста, висновок експерта).
У заяві про забезпечення позову заявник також зазначає про те, що встановити наявність іншого майна - не вдалося.
Проте, судом було направлено запит до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та/або про суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи, відповідь з якого надійшла 24.06.2025 року №1510086, з якої вбачається, що у ОСОБА_2 у період з січня 2021 року по лютий 2024 року отримувала дохід у вигляді заробітної плати. Також, згідно податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи ОСОБА_2 за 2024 рік, розмір доходу склав 66 000,00 гривень.
До суду також не надано будь-яких інших доказів на підтвердження того, що позивачем вживалися заходи задля отримання відомостей про відсутність у відповідачки доходу, будь-яких об'єктів нерухомого чи інших об'єктів рухомого майна.
Тому, враховуючи відсутність зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову та предметом позову, беручи до уваги той факт, що заявником не доведена співмірність заявленого заходу забезпечення позову, а також відсутність у ОСОБА_2 будь-якого доходу, об'єктів нерухомого майна та інших об'єктів рухомого майна, суд доходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.149-154,157,259-261,353-355 ЦПК України, суд,-
Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Маракушева Ігоря Олександровича про забезпечення позову - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом 15-ти днів.
Суддя Косіцина В.В.