головуючий суддя у першій інстанції: Головатий А.П.
17 червня 2025 рокуЛьвівСправа № 447/771/25 пров. № А/857/19902/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
головуючого судді: Бруновської Н.В.
суддів: Хобор Р.Б., Шавеля Р.М.
за участю секретаря судового засідання: Пославського Д.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 01 травня 2025 року у справі № 447/771/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення.,
13.03.2025р. ОСОБА_2 звернувся з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому просив суд:
- скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП №883.
Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 01.05.2025р. в позові відмовлено.
Не погоджуючись із даним рішенням суду першої інстанції, апелянт ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Просить суд, рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 01.05.2025р скасувати та прийняти нову постанову якою позов задовольнити.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, хоча належним чином повідомленні про дату, час і місце розгляду справи в порядку ст.126 КАС України, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ст.313 КАС України.
ч.4 ст.229 КАС України передбачено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 18.11.2024р. офіцер ІНФОРМАЦІЯ_2 у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 склав протокол №500 про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 .. Зокрема, позивач, будучи військовозобов'язаним 18.11.2024р. в 16:45 год., знаходячись у ІНФОРМАЦІЯ_3 відмовився від отримання направлення на медичний огляд військово-лікарською комісією з метою визначення ступеня придатності до військової служби під час мобілізації №3675 від 18.11.2024р. та відмовився проходити медичний огляд для визначення ступеня придатності до військової служби.
Крім того, із змісту даного протоколу видно, що в такому міститься інформація, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться в 12:00 год. 25.11.2024р. у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 . Під даною інформацією міститься підпис ОСОБА_1 (а.с. 27)
Однак, позивач у спеціально відведеній графі протоколу вказав, що не погоджується з протоколом, своєї вини не визнає, не відмовляється пройти ВЛК. Адвокат Бляха П.П. вказав, що безпосередньої відмови від ВЛК не було. Проходити погоджуються. ( а.с. 27)
Другий примірник протоколу ОСОБА_1 отримав, що підтверджується його особистим підписом. (а.с. 28)
З копії направлення №3675 від 18.11.2024р., виданого начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 видно, що солдат ОСОБА_1 направляється на ВЛК з метою встановлення ступеня придатності до проходження військової служби під час мобілізації.
На підтвердження вказаних обставин до матеріалів справи долучено копію картки №3675 від 18.11.2024р. обстеження та медичного огляду військовозобов'язаного, придатності до військової служби, заведеної на ОСОБА_1 , у якій записи відсутні, а також копію витягу з журналу реєстрації направлень на ВЛК, виданих військовозобов'язаним для проходження медичного огляду, розпочатого 05.07.2024р., у якому міститься запис №3675 (солдат ОСОБА_1 ).
18.11.2024р. складено акт відмови від отримання направлення на медичний огляд ВЛК з метою визначення ступеня придатності до військової служби під час мобілізації та відмови проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби.
ОСОБА_1 у вищевказаному акті вказав, що він не відмовляється від проходження ВЛК, а просить його перенести у зв'язку з поганим самопочуттям та відсутністю медичних документів про стан здоров'я.
Під час складання акту відмови працівником ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснювався відеозапис, який надіслано до суду разом із відзивом засобами системи «Електронний суд» та досліджено у судовому засіданні.
Відповідно до дослідженого відеозапису, ОСОБА_1 у присутності адвоката, стверджував, що не відмовляється від проходження ВЛК, просить перенести таке, оскільки погано себе почуває. Оповіщений про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що проговорено усіма учасниками відеозапису. ІНФОРМАЦІЯ_4 повідомлено, що позивач має право на оскарження акту.
Крім того, із змісту вказаного відеодоказу видно, отримання позивачем повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 16:30 год. 18.11.2024р., яку вручено в 15:51 год. 18.11.2024р.
Постановою №883 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП від 25.11.2024р., яка прийнята начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_3 на позивача накладено штраф у сумі 1 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 гривень за порушення абз.4 ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період)
Із змісту даної постанови видно, що суб'єкт владних повноважень в особі начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковник ОСОБА_3 розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно позивача ОСОБА_1 , за відсутності останнього, встановив, що в 16:45 год. ОСОБА_1 , будучи військовозобов'язаним, знаходячись у ІНФОРМАЦІЯ_3 відмовився від отримання направлення на медичний огляд військово-лікарською комісією з метою визначення ступеня придатності до військової служби під час мобілізації №3675 від 18.11.2024р. та відмовився проходити медичний огляд для визначення ступеня придатності до військової служби за направленням начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 . 18.11.2024р. складено акт відмови позивача від отримання направлення на медичний огляд військово-лікарською комісією з метою визначення ступеня придатності до військової служби під час мобілізації та відмови проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби. ОСОБА_1 під особистий підпис доведено вимоги законодавства щодо відповідальності громадян за ухилення від військової служби під час мобілізації, у тому числі за ухилення від проходження медичного огляду за направленням керівника ІНФОРМАЦІЯ_2 , та строк завершення медичного огляду.
ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Указом Президента України № 65/2022 від 24.02.2024р., затвердженого Законом України № 2105-IX від 03.03.2022р., у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань на території України оголошено та проводиться загальна мобілізація, яка неодноразово продовжувалась, зокрема Указами № 272/2024 від 06.05.2024р., № 470/2024 від 23.07.2024р., востаннє на 90 діб Указом Президента України №27/2025 від 14.01.2025р. затвердженого Законом України № 4221-IX від 15.01.2025р.
В ст.1 Закону України «Про оборону України» видно, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Тобто, з 24.02.2022р. і станом на момент розгляду апеляційної скарги в Україні безперервно діє особливий період.
ч.3 ст.210-1 КУпАП передбачено, що порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію вчинене в особливий період, є адміністративним правопорушенням, яке тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Зазначена норма КУпАП є бланкетною. Тому, для того щоб настала відповідальність за нею, необхідно встановити які конкретно діяння вчинила особа та які конкретні положення закону про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію вони порушують, а також чи винувата особа у їх вчиненні.
Лише підтвердження усіх зазначених вище обставин може мати наслідком притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (ст.ст.210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. (ст. 35 КУпАП).
У п.12 «Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки», затвердженого постановою КМУ №154 від 23.02.2022р. (далі - Положення), зазначені повноваження керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки, серед яких, зокрема, розгляд справ про адміністративні правопорушення, визначені ст.235 КУпАП, і накладення адміністративних стягнень.
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Казначейства. Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя. Територіальний центр комплектування та соціальної підтримки має печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням (п. 7 Положення).
В п.1, п.9 Положення видно, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Визначені завдання покладені на територіальні центр комплектування та соціальної підтримки.
Отже, законодавець не розділяє територіальні центри комплектування та соціальної підтримки під час здійснення повноважень визначених у п.9 Положення тих які мають статус юридичної особи і на тих, які цього статусу не мають. ІНФОРМАЦІЯ_5 розглядати справи про адміністративні правопорушення передбачені ст.235 КУпАП, прямо передбачено п.12 Положення.
Згідно абз.3 ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів.
ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
У повістці про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки зазначаються: 1) прізвище, ім'я та по батькові і дата народження громадянина, якому адресована повістка; 2) найменування територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що видав повістку; 3) мета виклику до територіального центру комплектування та соціальної підтримки; 4) місце, день і час явки за викликом; 5) підпис (електронний цифровий підпис) посадової особи, яка видала (сформувала) повістку; 6) реєстраційний номер повістки; 7) роз'яснення про наслідки неявки і про обов'язок повідомити про причини неявки.
В абз.11 п.9 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, яке затверджене постановою КМУ № 154 від 23.02.2022р., Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов'язаних та резервістів СБУ та розвідувальних органів): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).
п.21 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, що затверджений постановою КМУ №560 від 16.05.2024р., за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов'язані зобов'язані з'являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.
Відповідно до п.23 зазначеного Порядку визначені підстави для такого неприбуття, а саме: поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форми власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).
п.28 - п.30-3 Порядку встановлено, що проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, що затверджений постановою Кабінету міністрів України №560 від 16.05.2024р., визначено таке.
Виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1) (п.28).
У повістці зазначаються: прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності) і дата народження громадянина, якому адресована повістка; найменування районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділів чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіонального органу СБУ, що видав повістку; мета виклику до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділів чи відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ; місце, день і час явки за викликом; найменування посади, власне ім'я та прізвище, підпис посадової особи, яка видала повістку, та дата її підписання - для повісток, оформлених на бланку. Такі повістки скріплюються гербовою печаткою; прізвище та власне ім'я керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу, дата накладення кваліфікованого електронного підпису - для повісток, сформованих за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів; реєстраційний номер повістки; роз'яснення про наслідки неявки і про обов'язок повідомити про причини неявки (п.29).
Повістка може формуватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів або оформлюватися на бланку, який заповнюється представником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
У разі формування повістки за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу накладає на повістку кваліфікований електронний підпис у день її формування.
У разі оформлення повістки на бланку керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу засвідчує її особистим підписом та скріплює гербовою печаткою.
Реєстраційний номер повістки фіксується в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів (п.30).
Кожна повістка, сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, містить унікальний електронний ідентифікатор у вигляді QR-коду (далі - QR-код).
QR-код містить інформацію, зазначену в п.29 цього Порядку, а також реєстраційний номер поштового відправлення у разі відправлення повістки засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням.
Повістка, сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, може бути роздрукована. У такому разі її паперова форма повинна містити придатний для зчитування QR-код з відповідною інформацією (30-1).
Повістки, сформовані за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, можуть: централізовано друкуватися і надсилатися військовозобов'язаним та резервістам засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення; друкуватися та вручатися військовозобов'язаним та резервістам під час оповіщення у роздрукованому вигляді (п. 30-2 ).
У разі надсилання повістки, сформованої за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення, на такому відправленні повинні зазначатися штриховий кодовий ідентифікатор оператора поштового зв'язку, прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності), адреса громадянина, якому надсилається повістка.
В описі вкладення зазначається інформація про найменування поштового відправлення, власне ім'я та по батькові (за наявності), адреса громадянина, якому надсилається поштове відправлення, найменування вкладення із кількістю аркушів, власне ім'я та прізвище керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу, інформація про дату накладення кваліфікованого електронного підпису (п. 30-3 ).
У п.41 Порядку зазначено, що належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку:
- день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;
- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Перевірка чинності повісток, сформованих за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, проводиться шляхом зчитування QR-коду за допомогою технічних засобів, які дають змогу відтворити відомості, зазначені у повістці, у тому числі засобами електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста, зокрема з використанням мобільного додатка. Повістки, сформовані за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (у тому числі роздруковані), та повістки, оформлені на бланку, мають однакову юридичну силу (п. 41-1, 41-2 Порядку).
Колегія суддів звертає увагу апелянта, що надсилання вимоги про виконання обов'язку (обов'язків) військовозобов'язаним, резервістом врегульовано ст.27 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яка надсилається органом військового управління у разі вчинення особою адміністративного правопорушення, передбаченого ст.210-1 КУпАП, після того як орган Національної поліції не зміг здійснити адміністративне затримання та доставлення такого громадянина до територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Неприбуття громадянина за такою вимогою може бути підставою для звернення територіального центру комплектування та соціальної підтримки до суду з позовом у порядку ст. 283-2 КАС України.
Отже, зазначеним Порядком врегульований порядок оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів, відповідно до вимог якого у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку, день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи вважається днем отримання такого поштового відправлення (повістки).
Крім того, врученою судова повістка вважається в день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження. Саме такий підхід підтверджується чіткою та послідовною судовою практикою, зокрема постановою Верховного Суду від 01 квітня 2021 року у справі № 826/20408/14, постановою Верховного Суду від 27 лютого 2020 року у справі№814/1469/17, постановами Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2019 року у справі № 906/142/18, від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17.
ст.251 КУпАП, визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу апелянта, що із наявних в матеріалах справи письмових та відеодоказів чітко видно, що ОСОБА_1 в 15:51 год. 18.11.2024р. отримав повістку про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується відеозаписом з нагрудної камери працівника ТЦК та СП, який вручав повістку.
Прибувши до ІНФОРМАЦІЯ_2 разом із своїм адвокатом, в 16:45 год. 18.11.2024р. відносно позивача ОСОБА_1 складено акт відмови від отримання направлення на медичний огляд, який підписано останнім, що також підтверджується відеодоказом.
Крім того, 18.11.2024р. відносно позивача складено протокол №500 про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП, який останній підписав, вказав заперечення щодо такого, копію протоколу отримав. У протоколі міститься повідомлення про дату, час та місце проведення розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП.
ОСОБА_1 не з'явився на проходження ВЛК до 25.11.2024р. Тобто, до моменту проведення розгляду начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а також не з'явився у призначений час проведення розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Таким чином, перебуваючи в ІНФОРМАЦІЯ_3 , позивач за рішенням начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 про виконання обов'язку передбаченого п.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» направлений на проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби. Однак, позивач, будучи військовозобов'язаним, відмовився від отримання направлення на медичний огляд військово-лікарською комісією з метою визначення ступеня придатності до військової служби під час мобілізації №3675 від 18.11.2024р.
Таким чином, доводи апелянта не свідчать про відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.
В абз.1 ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» видно, що громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Згідно абз.7 ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Отже, у громадян України, у тому числі у військовозобов'язаних, яким є позивач, існує обов'язок з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці.
Невиконання цього обов'язку є порушенням абз.1 ч.1 ст.22, та абз.7 ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та становить склад адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірних висновків, що позивач, проігнорувавши виконання обов'язку, покладеного на нього згідно правових норм, жодним із визначених способів уточнення своїх персональних даних не скористався, порушив правила військового обліку і вчинив порушення законодавства про військовий обов'язок і військову службу.
Відповідно до абз.4 ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» - мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу.
Отже, службові особи ІНФОРМАЦІЯ_1 при складанні матеріалів про адміністративне правопорушення, розгляді та винесенні оскарженої постанови діяли в порядку та межах визначених законодавством.
При цьому, відповідач на дотримання вимог ч.2 ст.77 КАС України довів правомірність винесення оскаржуваної постанови, оскільки її зміст відображає склад адміністративного правопорушення.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки суб'єкт владних повноважень в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 діяв в межах повноважень та у спосіб визначені законами та Конституцією України.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
В ст.316 КАС України, видно, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
Керуючись статтями 229, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 01 травня 2025 року у справі № 447/771/25- без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Н. В. Бруновська
судді Р. Б. Хобор
Р. М. Шавель
Повне судове рішення складено 24.06.2025р.