23 червня 2025 рокуЛьвівСправа № 460/7880/24 пров. № А/857/33953/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Іщук Л.П.,
суддів Обрізка І.М., Шинкар Т.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2024 року, головуючий суддя - Махаринець Д.Є., ухвалене у м. Рівне, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправною бездіяльності, скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся в суд з позовом до ГУПФУ в Рівненській області, ГУПФУ в Полтавській області, просить визнати протиправною бездіяльність відповідача-1 при вирішенні питання про обчислення розміру його щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці , яка полягає у незарахуванні до стажу роботи на посаді судді, який дає право на призначення та обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, періодів проходження строкової військової служби з 16 листопада 1980 року по 25 грудня 1982 року - 2 роки 1 місяць 10 днів; половини строку навчання в Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського з 01 вересня 1983 року по 25 червня 1987 року - 01 рік 10 місяців 29 днів; роботи на посаді стажера Рівненського районного народного суду з 03.08.1987 по 28.06.1988 - 10 місяців 26 днів, роботи на посаді адвоката (члена) Рівненської обласної колегії адвокатури з 01.07.1988 по 01.03.1993 - 4 роки 8 місяців 1 день, як стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді; зобов'язати відповідача-1 здійснити перерахунок та виплату його щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці починаючи з 18.01.2024 (в межах встановленого законом шестимісячного строку звернення до суду), виходячи із 80% суддівської винагороди та загального стажу роботи на посаді судді - 35 років 3 місяці 27 днів, зарахувавши додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на призначення та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, період проходження строкової військової служби з 16 листопада 1980 року по 25 грудня 1982 року - 2 роки 1 місяць 10 днів; половину строку навчання в Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського з 01 вересня 1983 року по 25 червня 1987 року - 01 рік 10 місяців 29 днів; роботу на посаді стажера Рівненського районного народного суду з 03.08.1987 по 28.06.1988 - 10 місяців 26 днів, роботу на посаді адвоката (члена) Рівненської обласної колегії адвокатури з 01.07.1988 по 01.03.1993 - 4 роки 8 місяців 1 день як стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді; визнати протиправним та скасувати рішення відповідача-2 №956120835587 від 05.06.2024, яким йому відмовлено в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки про суддівську винагороду від 29.09.2020 №1209/2020, виданої Рівненським апеляційним судом; зобов'язати відповідача-2 здійснити перерахунок його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи із 80% від суддівської винагороди, відображеної у довідці від 29.09.2020 №1209/2020, виданої Рівненським апеляційним судом, враховуючи його стаж роботи на посаді судді 35 років 3 місяці 27 днів.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2024 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області при вирішенні питання про обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , яка полягає у незарахуванні до стажу роботи на посаді судді, який дає право на призначення та обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці періодів проходження строкової військової служби з 16 листопада 1980 року по 25 грудня 1982 року - 2 роки 1 місяць 10 днів; половини строку навчання в Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського з 01 вересня 1983 року по 25 червня 1987 року - 01 рік 10 місяців 29 днів; роботи на посаді стажера Рівненського районного народного суду з 03.08.1987 по 28.06.1988 - 10 місяців 26 днів, роботи на посаді адвоката (члена) Рівненської обласної колегії адвокатури з 01.07.1988 по 01.03.1993 - 4 роки 8 місяців 1 день як стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Рівненській області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 починаючи з 18.01.2024 (в межах встановленого законом шестимісячного строку звернення до суду), виходячи із 76% від суддівської винагороди та загального стажу роботи на посаді судді 33 роки 4 місяці 6 днів, зарахувавши додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на призначення та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, період проходження строкової військової служби з 16 листопада 1980 року по 25 грудня 1982 року - 2 роки 1 місяць 10 днів; половину строку навчання в Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського з 01 вересня 1983 року по 25 червня 1987 року - 01 рік 10 місяців 29 днів; роботу на посаді стажера Рівненського районного народного суду з 03.08.1987 по 28.06.1988 -10 місяців 26 днів, роботу на посаді адвоката (члена) Рівненської обласної колегії адвокатури з 01.07.1988 по 01.03.1993 - 4 роки 8 місяців 1 день як стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №956120835587 від 05.06.2024, яким відмовлено в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки про суддівську винагороду від 29.09.2020 №1209/2020, виданої Рівненським апеляційним судом. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити починаючи з дня звернення із відповідною заявою 28.05.2024 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , виходячи із 76% від суддівської винагороди, відображеної у довідці від 29.09.2020 №1209/2020, виданої Рівненським апеляційним судом, враховуючи його стаж роботи на посаді судді 33 роки 4 місяці 6 днів. В решті позову відмовлено.
Задовольняючи позов в частині зарахування до стажу роботи на посаді судді, що дає право на призначення та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці періоду проходження строкової військової служби, половини строку навчання в Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського, роботу на посаді стажера Рівненського районного народного суду та адвоката (члена) Рівненської обласної колегії адвокатури, суд першої інстанції виходив з того, що абзацом 4 п. 34 розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону №1402-VIII встановлено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання). Водночас при обчисленні стажу, який дає право на відставку, за висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 вересня 2020 року у справі №9901/302/19, окремо слід застосовувати положення частин першої та другої статті 137 Закону № 1402-VIII як стаж, який зараховується додатково.
Щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки про суддівську винагороду від 29.09.2020 №1209/2020, виданої Рівненським апеляційним судом, суд врахував, що з 18.02.2020 на порядок обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці поширюються положення ст.142 Закону №1402-VIII, в силу приписів частини четвертої якої суддя у відставці має право на перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Суд першої інстанції виснував, що долучена позивачем до заяви про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці довідка про суддівську винагороду від 29.09.2020 №1209/2020, видана Рівненським апеляційним судом для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з урахуванням вищенаведеного чинного нормативно-правового регулювання порядку проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці є підставою для здійснення такого перерахунку з 01.01.2020, оскільки зміна розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді відбулася станом на 01.01.2020. Судом встановлено, що оригінал довідки про суддівську винагороду від 29.09.2020 №1209/2020, видану Рівненським апеляційним судом, надався відповідачу-1 для перерахунку пенсії в 2020 році та наявний у матеріалах електронної пенсійної справи, тому станом на день звернення позивача до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області та подання довідки про суддівську винагороду для здійснення перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання, у відповідача-2 були відсутні будь-які правові обмеження для відмови у нарахуванні та виплаті щомісячного довічного грошового утримання судді за правилами статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII та Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ГУПФУ в Рівненській області та ГУПФУ в Полтавській області оскаржили його в апеляційному порядку, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, порушення судом норм матеріального права. Просять скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
ГУПФУ в Рівненській області свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що cтаттею 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» чітко визначено посади, що зараховуються до стажу роботи на посаді судді, серед них відсутні періоди проходження строкової військової служби, половина строку навчання в вищому юридичному навчальному закладі або ж робота на посаді стажера народного суду чи адвокатська діяльність. Вказані періоди зараховані виключно до загального страхового стажу, а тому розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці обчислено правомірно виходячи із 56% суддівської винагороди враховуючи, що стаж роботи на суддівських посадах становить 23 роки.
ГУПФУ в Полтавській області свою апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що звернення судді за перерахунком щомісячного довічного грошового утримання здійснюється шляхом подання до органу, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, заяви про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання та довідки про суддівську винагороду судді у відставці. 28.05.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області із заявою №5355 щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, до якої долучив копію довідки за № 1209/2020 від 29.09.2020 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці станом на 01.01.2020. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області винесено рішення від 05.06.2024 № 956120835587, яким відмовлено позивачу у проведенні перерахунку у зв'язку з тим, що довідка про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №1209/2020 від 29.09.2020 Рівненського апеляційного суду подана в копії, чим порушено норми Порядку №3-1. З огляду на зазначене, вважає що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області правомірно відмовлено у проведенні перерахунку довічного грошового утримання згідно копії довідки від 29.09.2020.
На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подані апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, рішенням сесії Рівненської обласної ради №185 від 26.02.1993 ОСОБА_1 обрано суддею Рівненського районного суду, 27.08.1996 - призначено суддею Рівненського обласного суду, 22.12.2016 - відраховано зі штату Апеляційного суду Рівненської області на підставі рішення Вищої Ради юстиції у зв'язку з поданням заяви про відставку.
З 23.12.2016 ОСОБА_1 призначено та виплачується щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці виходячи з положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Розрахований Пенсійним органом для обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання стаж роботи на посаді судді склав 23 роки 9 місяців виходячи із стажу роботи на посаді судді з 02.03.1993 по 30.11.2016. Відсотковий розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці склав 90% від суддівської винагороди станом на дату призначення позивачу щомісячного довічного грошового утримання.
Проведеним відповідачем-1 розрахунком стажу роботи на посаді судді та його листом від 04.04.2024 №1700-0202-8/19014 підтверджується, що згідно з електронною справою одержувача щомісячного довічного грошового утримання, до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді зараховано періоди роботи з 02.03.1993 по 12.05.1996, з 13.05.1996 по 30.11.2016 на посадах судді Рівненського районного суду Рівненської області, Апеляційного суду Рівненської області. Період проходження строкової військової служби, половина строку навчання на денній формі в Харківському юридичному інституті, періоди роботи на посаді стажиста Рівненського районного суду та адвоката Рівненської обласної колегії адвокатів зараховано до загального страхового стажу, який склав 35 років 3 місяці 3 дні.
28.02.2024 позивач звернувся із заявою до відповідача-1 про врахування періоду проходження строкової військової служби, половини строку навчання на денній формі в Харківському юридичному інституті, періодів роботи на посаді стажиста Рівненського районного суду та адвоката Рівненської обласної колегії адвокатів до стажу роботи на посаді судді, з урахуванням тривалості якого визначається відсоток, на який додатково збільшується розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, та про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідки про суддівську винагороду працюючого на відповідній посаді судді від 29.09.2020 №1209/2020, виданої Рівненським апеляційним судом.
Листом відповідача-1 від 04.04.2024 №1700-0202-8/19014 на заяву позивача повідомлено про відсутність підстав для такого зарахування. Також повідомлено, що для прийняття рішення про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідки про суддівську винагороду працюючого на відповідній посаді судді від 29.09.2020 №1209/2020, виданої Рівненським апеляційним судом, слід звернутись із заявою про перерахунок встановленого зразка з необхідними документами до територіального органу Пенсійного фонду України або ж через вебпортал Пенсійного фонду України. Зазначено, що листом ГУ ПФУ в Рівненській області від 07.10.2020 №1700-0315-8/30642 позивачу було відмовлено у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням вищевказаної довідки від 29.09.2020 №1209/2020, виданої Рівненським апеляційним судом.
28.05.2024 позивач звернувся до відповідача-1 із заявою встановленого зразка про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, надавши належним чином засвідчену в.о. голови Рівненського апеляційного суду копію довідки від 29.09.2020 №1209/2020, позаяк її оригінал знаходиться у відповідача-1.
Рішенням відповідача-2 №956120835587 від 05.06.2024, визначеного для розгляду поданих документів за принципом екстериторіальності, позивачу відмовлено у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі наданої довідки з тих підстав, що зміни розміру складових суддівської винагороди суддів, який працює на відповідній посаді з 01.01.2024 не відбулося, крім того, надано копію довідки про суддівську винагороду, а не її оригінал.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо незарахування при визначенні відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання до його стажу роботи на посаді судді періоду проходження військової служби, половини строку навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу та на посадах, вимоги щодо яких визначені законом та надавали право для призначення на посаду судді, а також, вважаючи протиправним рішення відповідача-2 №956120835587 від 05.06.2024 про відмову у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, позивач звернувся до суду із позовною заявою.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 126 Конституції України незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
У статті 126 Конституції України зазначено, що підставою для звільнення судді є, зокрема, подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.
Відповідно до частини третьої статті 142 Закону №1402-VІІІ щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Частиною першою статті 116 Закону №1402-VIIІ передбачено, що суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку.
Статтею 137 Закону №1402-VIIІ передбачено, що до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Також колегія суддів вважає за необхідне звернути на те, що згідно з пунктом 34 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VІІ судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Так, на день призначення ОСОБА_1 на посаду судді зазначені правовідносини регулювались Законом України від 15.12.1992 № 2862-ХІІ «Про статус суддів» та Указом Президента України від 10 липня 1995 року № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів».
Відповідно до частини першої статті 43 Закону №2862-ХІІ кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов'язків за власним бажанням або у зв'язку з закінченням строку повноважень.
Абзацом другим частини четвертої цієї статті передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Також відповідно до абзацу другого статті 1 Указу Президента України від 10.07.1995 №584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів», в редакції чинній на момент призначення позивача на посаду судді, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
Згідно з ч.1 ст.2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Таким чином, законодавством, яке діяло на момент призначення позивача суддею, було передбачено право зарахування до стажу, що дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання у вищому навчальному закладі, періоду проходження строкової служби.
Вказані висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 27.02.2018 у справі № 127/20301/17, від 06.03.2018 у справі № 308/6953/17, від 20.03.2018 у справі № 520/5814/17, від 22.03.2018 року справа № 520/5412/17, від 22.05.2018 у справі № 490/1719/17, від 12.07.2019 у справі №404/5988/17, від 31.10.2019 №766/17221/16-а, від 15.01.2020 у справі №683/600/17, від 12.05.2020 у справі №303/1504/17-а, від 29.04.2020 у справі №426/12415/16-а, від 31.03.2021 у справі № 235/7316/16-а, від 23.06.2022 у справі №420/1987/21, від 31.08.2022 у справі №695/2602/17, від 30.03.2023 у справі №280/2167/21, які в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України враховуються апеляційним судом під час вирішення наведеного спору.
Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо зобов'язання зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді, який дає право на призначення та обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, період проходження строкової військової служби з 16 листопада 1980 року по 25 грудня 1982 року - 2 роки 1 місяць 10 днів; половину строку навчання в Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського з 01 вересня 1983 року по 25 червня 1987 року - 01 рік 10 місяців 29 днів.
Щодо зобов'язання зарахувати в повному обсязі період роботи на посаді стажера Рівненського районного народного суду з 03.08.1987 по 28.06.1988 - 10 місяців 26 днів, роботу на посаді адвоката (члена) Рівненської обласної колегії адвокатури з 01.07.1988 по 01.03.1993 - 4 роки 8 місяців 1 день, які позивач просив зарахувати як стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді, колегія суддів зазначає наступне.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв'язку з прийняттям Закону України «Про Вищий антикорупційний суд» від 12 липня 2018 року № 2509-VIII статтю 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» доповнено частиною другою, згідно з якою до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
При цьому абзацом четвертим пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Отже, при обчисленні стажу роботи на посаді судді підлягають застосуванню норми законодавства, які були чинними на день призначення (обрання) відповідного судді. При цьому при обчисленні стажу, який дає право на відставку окремо слід застосовувати положення частини першої статті 137 зазначеного закону, положення частини другої цієї статті, як стаж, який зараховується додатково.
З аналізу наведених норм вбачається, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж роботи судді в галузі права, який вимагався законом, як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення.
У випадку зайняття посади судді без проведення конкурсних процедур стаж роботи (професійної діяльності), передбачений частиною другою статті 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначається на момент призначення на посаду судді вперше.
Така правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17.09.2020 у справі № 9901/302/19.
Велика Палата Верховного Суду констатувала, що вимоги до кандидатів на посаду судді були по-різному визначені законодавством України, що діяло на день їх призначення (обрання) на посаду судді, а тому такі вимоги можуть вважатися виправданою, обґрунтованою та справедливою підставою різниці при вирішенні питання щодо обчислення стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, залежно від змісту цих вимог, визначених законодавством, яке було чинним на час призначення (обрання) на посаду судді.
Аналогічну правову позицію висловлено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 24 жовтня 2019 року у справі № 9901/2/19.
Відповідно до статті 7 Закону №2862-ХІІ (в редакції, чинній на час призначення позивача на посаду судді вперше 01.03.1993) право на зайняття посади судді районного (міського), міжрайонного (окружного) суду, військового суду гарнізону має громадянин України, який досяг на день обрання 25 років, має вищу юридичну освіту і, як правило, стаж роботи за юридичною спеціальністю не менше двох років.
Таким чином, на момент призначення позивача суддею у 1993 році для зайняття такої посади, поряд з іншим, необхідною була наявність стажу роботи в галузі права не менш як два роки.
З огляду на зазначене, право на зарахування стажу роботи за юридичною спеціальністю - 2 роки мають судді, яких було призначено ( обрано ) на посаду вперше згідно з вимогами, встановленими Законом України №2862-ХІІ на день їх обрання.
З цього питання також висловлювалася Велика Палата Верховного Суду, яка зазначила, що внесені до ст. 137 Закону №1402 зміни дозволили зарахувати стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у сфері права тривалістю, яка вимагалася законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення на посаду судді (постанова від 30 травня 2019 року у справі №11-1481заі18).
Суд першої інстанції встановив, що на момент призначення позивача суддею у нього був наявний стаж роботи стажером Рівненського районного народного суду - 10 місяців 26 днів, адвокатом (членом) Рівненської обласної колегії адвокатури - 4 роки 8 місяців 1 день (всього - 5 років 6 місяців 27 днів), який є роботою за юридичною спеціальністю і надавав йому право для призначення на посаду судді.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що оскільки позивач має стаж роботи, зокрема, стажером суду, адвокатом колегії адвокатів, який міг бути врахований для призначення позивача на посаду судді, то наявні підстави для застосування положень частини другої статті 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та врахування такого стажу при обчисленні стажу роботи на посаді судді, який дає право на призначення та обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
При цьому колегія суддів звертає увагу, що врахуванню до суддівського стажу ОСОБА_1 з врахуванням вищенаведених норм та висновків Великої Палати Верховного Суду підлягає лише 2 роки такого стажу, оскільки Законом України №2862-ХІІ на день обрання ОСОБА_1 на посаду судді вимагався стаж роботи за юридичною спеціальністю не менше двох років.
Висновки суду першої інстанції про зарахування всього стажу роботи за юридичною спеціальністю є помилковими, а тому рішення в цій частині підлягає зміні шляхом визнання протиправною відмови у зарахуванні та зобов'язання відповідача зарахувати до стажу роботи позивача на посаді судді, який дає право на отримання та виплату щомісячного довічного грошового утримання, 2 роки стажу роботи судді в галузі права, який вимагався законом, як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення, що відповідно змінює і розмір відсоткового значення суддівської винагороди.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що стаж роботи позивача на посаді судді, який дає право на призначення та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці становить 29 років 09 місяців 9 днів та складається із добровільно зарахованого відповідачем періоду роботи на посаді судді Рівненського районного суду Рівненської області, Апеляційного суду Рівненської області - 23 роки 09 місяців, та протиправно не зарахованих періоду строкової військової служби з 16 листопада 1980 року по 25 грудня 1982 року - 2 роки 1 місяць 10 днів; половини строку навчання в Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського з 01 вересня 1983 року по 25 червня 1987 року - 01 рік 10 місяців 29 днів; роботу на посаді стажера Рівненського районного народного суду та на посаді адвоката (члена) Рівненської обласної колегії адвокатури - 2 роки, як стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді.
Перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 слід здійснювати виходячи із 68% від суддівської винагороди та загального стажу роботи на посаді судді 29 років 09 місяців 9 днів.
Щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки про суддівську винагороду від 29.09.2020 №1209/2020, виданої Рівненським апеляційним судом колегія суддів зазначає наступне.
Згідно із ч.1 ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до п. 1 ч.3 ст. 135 Закону України №1402VIII базовий розмір посадового окладу судді становить, зокрема, судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Частиною 4 вищезазначеної статті передбачено, що до базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти, як: 1) 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб.
Згідно зі статтею 142 Закону №1402, судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по З 1 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців -які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до п. 24 розділу 12 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №1402; розмір посадового окладу судді становить з 1 січня 2020 року для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року
Разом з тим, пунктом 25 розділу 12 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII було передбачено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» . За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 року №3-1 затверджено Порядок подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, відповідно до пунктів 3, 4 розділу ІІ якого (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) звернення за перерахунком щомісячного довічного утримання проводиться в разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді (в разі збільшення розміру винагороди судді Конституційного Суду України), який працює на відповідній посаді. Перерахунок щомісячного довічного утримання проводиться з дня виникнення права на відповідний перерахунок .
Проте, Рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 №2-р/2020 положення пункту 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Конституційний Суд України в мотивувальній частині рішення від 18.02.2020 зазначив, що розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання.
Отже, судді, які вже перебувають у відставці з об'єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов'язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом №1402-VIII.
Щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.
Конституційний Суд України дійшов висновку, що запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України/п.17 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року №2-р/2020.
Положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII зі змінами, визнані неконституційними втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом цього Рішення.
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Аналогічна за змістом норма міститься у статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 13.07.2017 №2136-VIII.
А тому згадані вище положення пункту 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII втратили чинність з 18.02.2020. Як наслідок, з 18.02.2020 на порядок обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці поширюються положення ст.142 Закону №1402-VIII, в силу приписів частини четвертої якої суддя у відставці має право на перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Отже, єдиною умовою перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є зміна розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
У березні місяці 2020 року всім працюючим суддям України, які не пройшли кваліфікаційне оцінювання, було здійснено доплату у зв'язку з підвищенням посадових окладів на підставі Рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020, починаючи з 01.01.2020.
Як встановлено судом першої інстанції, таку доплату отримали і судді Рівненського апеляційного суду, які не пройшли кваліфікаційне оцінювання.
Відповідно до р. 3 п. 2 Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 №3-1, до заяви про перерахунок щомісячного довічного утримання додається довідка про суддівську винагороду (довідка про винагороду судді КСУ) працюючого судді за відповідною посадою станом на дату, з якої відбулось підвищення розміру суддівської винагороди.
Як правильно виснував суд першої інстанції, додана позивачем до заяви про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці довідка про суддівську винагороду від 29.09.2020 №1209/2020, видана Рівненським апеляційним судом для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з урахуванням вищенаведеного чинного нормативно-правового регулювання порядку проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці є підставою для здійснення такого перерахунку.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що оригінал довідки про суддівську винагороду від 29.09.2020 №1209/2020, видану Рівненським апеляційним судом, надався відповідачу-1 для перерахунку пенсії в 2020 році та наявний у матеріалах електронної пенсійної справи, тому станом на день звернення позивача до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області та подання довідки про суддівську винагороду для здійснення перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання, у відповідача-2 були відсутні будь-які правові обмеження для відмови у нарахуванні та виплаті щомісячного довічного грошового утримання судді за правилами статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII та Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України.
З врахуванням висновків апеляційного суду про протиправне незарахування позивачу суддівського стажу і встановлення відсоткового значення належного позивачу розміру суддівської винагороди - 68 %, відповідача -2 слід зобов'язати здійснити починаючи з дня звернення із відповідною заявою (28.05.2024) перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , виходячи із 68% від суддівської винагороди, відображеної у довідці від 29.09.2020 №1209/2020, виданої Рівненським апеляційним судом, враховуючи його стаж роботи на посаді судді 29 років 9 місяців 9 днів.
Всі інші доводи апеляційних скарг зводяться до незгоди скаржників з оцінкою обставин справи, наданою судом першої інстанції.
При обгрунтуванні цієї постанови суд апеляційної інстанції також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
З огляду на наведене, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права в частині зарахування стажу, що призвело до ухвалення частково помилкового рішення, а відтак рішення суду слід змінити в цій частині.
Щодо розподілу судових витрат, то такий відповідно до ст. 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд
Апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області задовольнити частково.
Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2024 року у справі №460/7880/24 змінити, виклавши абзаци 2-5 резолютивної частини рішення в наступній редакції:
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо незарахування ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді, який дає право на призначення та обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці періоду проходження строкової військової служби з 16 листопада 1980 року по 25 грудня 1982 року - 2 роки 1 місяць 10 днів; половини строку навчання в Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського з 01 вересня 1983 року по 25 червня 1987 року - 01 рік 10 місяців 29 днів; 2 років роботи на посаді стажера Рівненського районного народного суду та адвоката (члена) Рівненської обласної колегії адвокатури як стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Рівненській області зарахувати ОСОБА_1 додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на призначення та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, період проходження строкової військової служби з 16 листопада 1980 року по 25 грудня 1982 року - 2 роки 1 місяць 10 днів; половину строку навчання в Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського з 01 вересня 1983 року по 25 червня 1987 року - 01 рік 10 місяців 29 днів; 2 роки роботи на посаді стажера Рівненського районного народного суду та на посаді адвоката (члена) Рівненської обласної колегії адвокатури як стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №956120835587 від 05.06.2024, яким відмовлено ОСОБА_1 в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки про суддівську винагороду від 29.09.2020 №1209/2020, виданої Рівненським апеляційним судом.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити ОСОБА_1 починаючи з 28.05.2024 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи із 68% від суддівської винагороди, відображеної у довідці від 29.09.2020 №1209/2020, виданої Рівненським апеляційним судом, враховуючи його стаж роботи на посаді судді 29 років 9 місяців 9 днів.
В решті рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2024 року у справі №460/7880/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її підписання.
Головуючий суддя Л. П. Іщук
судді І. М. Обрізко
Т. І. Шинкар