23 червня 2025 рокуЛьвівСправа № 300/7986/24 пров. № А/857/32930/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Заверухи О.Б.,
суддів Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання до вчинення дій,
суддя (судді) в суді першої інстанції - Боршовський Т.І.,
час ухвалення рішення - не зазначено,
місце ухвалення рішення - м. Івано-Франківськ,
дата складання повного тексту рішення - не зазначено,
21 жовтня 2024 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області у якій просив: визнати протиправним та скасувати рішення від 27.08.2024 № 092850026160; зобов'язати призначити йому з 19.08.2024 дострокову пенсію за віком відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з врахуванням до страхового стажу періоду проходження військової служби роботи та періоду роботи в колгоспі «Правда» Ясинуватського району Донецької області згідно із трудовою книжкою колгоспника серії НОМЕР_1 від 10.08.1984 з 10.08.1984 по 09.03.1998.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що 19.08.2024 звернувся до сервісного центру Пенсійного фонду України із заявою про призначення дострокової пенсії за віком, як учаснику бойових дій, за результатом розгляду якої ГУ ПФУ в Кіровоградській області прийняло рішення № 092850026160 від 27.08.2024 про відмову в призначенні пенсії. Вважає зазначену відмову в призначенні пенсії за віком протиправною, оскільки ним подано пенсійному органу трудову книжку колгоспника, яка підтверджує необхідний стаж роботи, який дає право на призначення пенсії за віком. Вказує, що відповідач протиправно не зарахував до його страхового стажу періоди роботи з 10.08.1984 по 25.04.1985, з 30.05.1987 по 09.03.1998 в колгоспі «Правда» Ясинуватського району Донецької області з підстав відсутності відомостей про встановлені та фактично відпрацьовані мінімуми трудової участі у громадському господарстві. Зазначає, що в трудовій книжці містяться записи, які підтверджують факт відпрацювання встановлених в колгоспі «Правда» Ясинуватського району Донецької області мінімумів трудової участі у громадському господарстві. Окрім цього, вказує, що йому не зараховано до його страхового стажу період проходження військової служби з 26.04.1985 по 29.05.1987, який підтверджується записами військового квитка серії НОМЕР_2 від 26.04.1985. Зауважує, що не може нести відповідальність за правильність та повноту оформлення його трудової книжки, тому неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення його права на отримання дострокової пенсії за віком, як учаснику бойових дій.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2024 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області № 092850026160 від 27.08.2024 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 . Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди його роботи з 10.08.1984 по 25.04.1985 та з 30.05.1987 по 09.03.1998 в колгоспі «Правда». Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.08.2024 про призначення дострокової пенсії за віком, та прийняти відповідне рішення за наслідками розгляду, із врахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні в цій справі.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідальність за організацію робіт з ведення трудових книжок покладено на голову колгоспу, а не працівника. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії. В спірному випадку трудова книжка ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 містить відомості про трудову участь позивача в громадському господарстві із встановленим річним мінімумом трудової участі. Такі записи підтверджують виконання позивачем встановлених в колгоспі «Правда» річних мінімумів трудової участі за період з 1987 по 1995 роки, 1997 рік, та містять інформацію щодо підстав внесення таких записів - дані особових рахунків. Вказані записи скріплені відтиском печатки колгоспу «Правда». З огляду на те, що копію військового квитка серії НОМЕР_2 від 26.04.1985 не було надано пенсійному органу разом із заявою від 19.08.2024, відповідач був позбавлений можливості дослідити такий доказ як підставу для зарахуванню до страхового стажу позивача періоду проходження ОСОБА_1 військової служби з 26.04.1985 по 29.05.1987. За умови зарахування до страхового стажу позивача періодів роботи в колгоспі «Правда» Ясинуватського району Донецької області з 10.08.1984 по 25.04.1985 та з 30.05.1987 по 09.03.1998, страховий стаж ОСОБА_1 становитиме не менше 25 років, що є достатньою умовою для призначення ОСОБА_1 дострокової пенсії за віком на підставі пункту 4 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». В спірному випадку судом першої інстанції зроблено висновок про протиправність рішення ГУ ПФУ в Кіровоградській області № 092850026160 від 27.08.2024, тому на виконання цього рішення суду орган пенсійного фонду, який прийняв протиправне рішення, повинен повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.08.2024 та прийняти відповідне рішення із врахуванням висновків суду, викладених в цьому рішенні.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що за результатом розгляду заяви від 19.08.2024 про призначення дострокової пенсії за віком та долучених до неї документів, до страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 10.08.1984 по 09.03.1998 в колгоспі «Правда» Ясинуватського району Донецької області, оскільки відсутні дані про встановлений та відпрацьований мінімум трудової участі в громадському господарстві. Вказує, що для зарахування вищевказаного періоду необхідно надати належним чином оформлену довідку про встановлену та відпрацьовану кількість вихододнів, видану на підставі первинних документів із зазначенням реорганізації колгоспу. Також до страхового стажу позивача не зараховано період проходження строкової військової служби, оскільки до документів електронної пенсійної справи не долучено жодного документу, який би засвідчував даний факт. Зауважує, що на дату звернення ОСОБА_1 із заявою від 19.08.2024 про призначення дострокової пенсії за віком, страховий стаж позивача складав 17 років 6 місяців 25 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком, тому правомірно прийнято рішення № 092850026160 від 27.08.2024 про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком.
Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження) (п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу з наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся 19.08.2024 через веб-портал до Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком. До заяви додано: паспорт громадянина України НОМЕР_3 (а.с.7-11); довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру (а.с. 12); трудову книжку колгоспника від 10.08.1984 (а.с. 15-23); довідку від 03.04.2022 № 2619-7000207627 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (а.с. 13); посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_4 від 15.03.2024 (зворотній бік а.с. 49).
27.08.2024 ГУ ПФУ в Кіровоградській області прийняло рішення № 092850026160 про відмову в призначенні пенсії. Рішення № 092850026160 від 27.08.2024 про відмову в призначенні пенсії мотивоване тим, що загальний страховий стаж позивача становить 17 років 06 місяців 25 днів. До страхового стажу не зараховано період роботи у колгоспі згідно трудової книжки ( НОМЕР_1 від 10.08.1984) з 10.08.1984 по 09.03.1998, оскільки відсутні дані про встановлений та відпрацьований мінімум трудової участі в громадському господарстві. Для зарахування вищевказаного періоду необхідно надати належним чином оформлену довідку про встановлену та відпрацьовану кількість вихододнів, видану на підставі первинних документів із зазначенням реорганізації колгоспу (а.с. 26-27).
Листом № 0900-0205-8/47821 від 04.09.2024 Головне управління ПФУ в Івано-Франківській області направило позивачу рішення № 092850026160 від 27.08.2024 про відмову в призначенні пенсії (а.с. 25).
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині: визнання протиправним та скасування рішення № 092850026160 від 27.08.2024 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 ; зобов'язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивача періоди його роботи з 10.08.1984 по 25.04.1985 та з 30.05.1987 по 09.03.1998 в колгоспі «Правда»; зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 19.08.2024 про призначення дострокової пенсії за віком, та прийняття відповідного рішення за наслідками розгляду, із врахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні в цій справі.
Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян визначене статтею 115 Закону № 1058-IV.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 115 Закону № 1058-IV право на призначення дострокової пенсії за віком мають: військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, особи начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, осіб начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20 і 21 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12 та 13 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особи з числа резервістів, військовозобов'язаних і осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус сім'ї загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України відповідно до абзаців четвертого і п'ятого частини першої статті 10-1 зазначеного Закону, а також абзацу шостого частини першої статті 10-1 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов'язаних, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.
Відповідно до копії посвідчення серії НОМЕР_4 від 15.03.2024 ОСОБА_1 є учасником бойових дій та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни (зворотній бік а.с. 49).
Таким чином для призначення ОСОБА_1 дострокової пенсії за віком необхідна наявність двох обов'язкових умов у сукупності: вік 55 років; страховий стаж не менше 25 років.
Відповідно до копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 7), а тому на час звернення до територіального органу Пенсійного фонду України за місцем фактичного проживання із заявою про призначення пенсії за віком від 19.08.2024 позивач досяг віку 55-ти років.
Щодо дотримання умов закону для призначення дострокової пенсії за віком в частині наявності в позивача страхового стажу, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з рішенням ГУ ПФУ в Кіровоградській області № 092850026160 від 27.08.2024 про відмову в призначенні пенсії загальний страховий стаж позивача становить 17 років 06 місяців 25 днів. До страхового стажу не зараховано період роботи у колгоспі згідно трудової книжки ( НОМЕР_1 від 10.08.1984) з 10.08.1984 по 09.03.1998, оскільки відсутні дані про встановлений та відпрацьований мінімум трудової участі в громадському господарстві. Для зарахування вищевказаного періоду необхідно надати належним чином оформлену довідку про встановлену та відпрацьовану кількість вихододнів, видану на підставі первинних документів із зазначенням реорганізації колгоспу (а.с. 26-27).
Таким чином, спірним періодом роботи ОСОБА_1 , який не зарахований до його страхового стажу, є період роботи з 10.08.1984 по 09.03.1998 в колгоспі «Правда» Ясинуватського району Донецької області.
Згідно зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637). Згідно з пунктом 1 Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку №637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з відомосями трудової книжки колгоспника ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , копія якої наявна в матеріалах справи, позивач: з 10.08.1984 прийнятий в члени колгоспу «Правда» Ясинуватського району Донецької області; з 09.03.1998 звільнений у зв'язку з реорганізацією колгоспу «Правда» (а.с. 16); з 10.08.1984 прийнятий на посаду слюсара; з 01.01.1985 прийнятий на посаду водія після закінчення курсів водіїв; з 27.06.1987 прийнятий на посаду водія (а.с. 17).
Щодо доводів скаржника про те, що в трудовій книжці серії НОМЕР_1 відсутні записи про встановлений та відпрацьований мінімум трудової участі в громадському господарстві, а тому позивачу необхідно було подати разом із заявою довідку в підтвердження таких обставин, видану на підставі первинних документів, колегія суддів вказує на таке.
Відповідно до частин першої та другої статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Таким чином, єдиною підставою для не врахування до трудового стажу періоду роботи колгоспника за фактичною тривалістю є невиконання встановленого мінімуму трудової участі саме без поважних причин.
Так, відповідно до статей 3, 48 Примірного статуту колгоспників, прийнятого ІІІ Всесоюзним з'їздом колгоспників 27.11.1969, затвердженого постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 28.11.1969, громадяни СРСР приймались в члени колгоспу на підставі заяви, яка розглядалася спочатку правлінням колгоспу, після чого прийом у члени колгоспу проводиться загальними зборами колгоспників за поданням правління. Допускається залучення на роботу за трудовими договорами фахівців та інших працівників з боку лише в тих випадках, коли в колгоспі немає відповідних фахівців або коли сільськогосподарські та інші роботи не можуть бути виконані в необхідні терміни силами колгоспників (стаття 24 Примірного статуту 1969 року).
Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 за № 310, та чинних на час розгляду справи (далі - Основні Положення).
Відповідно до пунктів 1, 2 Основних Положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.
До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Основних Положень).
Згідно з пунктом 6 Основних Положень всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.
Також встановлений взірець трудової книжки колгоспника, відповідно до якого трудова книжка колгоспника містить окремі розділи: ІІІ «членство в колгоспі», де зазначаються відомості про прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі та причини такого припинення , відомості про документ, на підставі якого внесений запис; ІV «відомості про роботу» - відомості про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, із зазначенням причин та відомості про документ, на підставі якого внесений запис; V «трудова участь у громадському господарстві» - встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі, відомості про документ, на підставі якого внесений запис.
Відповідно до пункту 8 Основних Положень, трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненні членства в колгоспі видаються їх власникам на руки.
Отже, виходячи з наведеного, можна дійти висновку про те, що трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого взірця, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема про прийом роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі).
В спірному випадку трудова книжка ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 містить відомості про трудову участь позивача в громадському господарстві із встановленим річним мінімумом трудової участі:
- 10.08.1984 прийнятий в члени колгоспу “Правда» Ясинуватського району Донецької області;
в 1987 році в колгоспі «Правда» було встановлено 280 відпрацьованих людино-днів за рік, ОСОБА_1 відпрацював 181 людино-днів, за які нараховано 722,26 рублів, запис внесено на підставі особового рахунку;
- в 1988 році в колгоспі «Правда» було встановлено 280 відпрацьованих людино-днів за рік, ОСОБА_1 відпрацював 296 людино-днів, за які нараховано 1625,50 рублів, запис внесено на підставі особового рахунку;
- в 1989 році в колгоспі «Правда» було встановлено 280 відпрацьованих людино-днів за рік, ОСОБА_1 відпрацював 294 людино-днів, за які нараховано 1718,32 рублів, запис внесено на підставі особового рахунку;
- в 1990 році в колгоспі «Правда» було встановлено 280 відпрацьованих людино-днів за рік, ОСОБА_1 відпрацював 291 людино-днів, за які нараховано 2564,74 рублів, запис внесено на підставі особового рахунку;
- в 1991 році в колгоспі «Правда» було встановлено 280 відпрацьованих людино-днів за рік, ОСОБА_1 відпрацював 340 людино-днів, за які нараховано 7123,58 рублів, запис внесено на підставі особового рахунку;
- в 1992 році в колгоспі «Правда» було встановлено 280 відпрацьованих людино-днів за рік, ОСОБА_1 відпрацював 293 людино-днів, за які нараховано 657,38 рублів, запис внесено на підставі особового рахунку;
- в 1993 році в колгоспі «Правда» було встановлено 280 відпрацьованих людино-днів за рік, ОСОБА_1 відпрацював 280 людино-днів, за які нараховано 2149829 карбованців, запис внесено на підставі особового рахунку;
- в 1994 році в колгоспі «Правда» було встановлено 280 відпрацьованих людино-днів за рік, ОСОБА_1 відпрацював 300 людино-днів, за які нараховано 10531064 карбованців, запис внесено на підставі особового рахунку;
- в 1995 році в колгоспі «Правда» було встановлено 280 відпрацьованих людино-днів за рік, ОСОБА_1 відпрацював 280 людино-днів, за які нараховано 26406000 карбованців, запис внесено на підставі особового рахунку;
- в 1996 році в колгоспі «Правда» було встановлено 280 відпрацьованих людино-днів за рік, ОСОБА_1 відпрацював 248 людино-днів, за які нараховано 781,85 гривень, поважні причини невиконання встановленого мінімум трудової участі згідно наказу № 1, запис внесено на підставі особового рахунку;
- в 1997 році в колгоспі «Правда» було встановлено 280 відпрацьованих людино-днів за рік, ОСОБА_1 відпрацював 232 людино-днів, за які нараховано 1525,26 гривень, запис внесено на підставі особового рахунку (а.с. 23).
Такі записи підтверджують виконання позивачем встановлених в колгоспі «Правда» річних мінімумів трудової участі за період з 1987 по 1995 роки, 1997 рік, та містять інформацію щодо підстав внесення таких записів - дані особових рахунків. Вказані записи скріплені відтиском печатки колгоспу «Правда».
Щодо 1996 року, то ОСОБА_1 відпрацював 248 людино-днів із встановленого мінімуму 280 відпрацьованих людино-днів за рік, однак, такий запис містить пояснення про поважність причин невиконання встановленого мінімум трудової участі згідно наказу № 1, а тому згідно вищевказаних положень, при обчисленні стажу роботи позивача в колгоспі «Правда» за 1996 рік, підлягає враховуванню період роботи за весь 1996 рік, а не за фактичною тривалістю.
З огляду на вищевказані записи в трудовій книжці колгоспника серії НОМЕР_1 про трудову участь позивача в громадському господарстві, доводи скаржника про відсутність даних про встановлений та відпрацьований мінімум трудової участі в громадському господарстві не відповідають дійсності. Як наслідок, безпідставними є висновки пенсійного органу про необхідність надання позивачем в спірному випадку довідки в підтвердження встановлення та відпрацювання мінімуму трудової участі в громадському господарстві, оформленої на підставі первинних документів, оскільки в цьому випадку не підлягає застосуванню пункт 3 Порядку № 637, який регламентує обов'язок надання додаткових матеріалів у підтвердження наявного трудового стажу лише при відсутності трудової книжки або відповідних записів.
Також у позовній заяві ОСОБА_1 зазначив, що в період перебування в членах колгоспу «Правда», з 26.04.1985 по 29.05.1987 позивач проходив військову службу.
В підтвердження вказаних обставин ОСОБА_1 долучив до позовної заяви копію військового квитка серії НОМЕР_2 від 26.04.1985, згідно якого позивача призвано на військову службу з 26.04.1985 та звільнено з військової служби 29.05.1987 (а.с. 24).
Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до підпункту «в» абзацу 3 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується також: військова служба та перебування в партизанських загонах і з'єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби.
Частиною першою статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Колегія суддів зазначає, що на час проходження позивачем військової служби, була чинною Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 № 162 (далі - Інструкція № 162).
Відповідно до пункту 1.1 Інструкції № 162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців. Заповнення трудових книжок та вкладишів до них здійснюється мовою союзної, автономної республіки, автономної області, автономного округа, на території яких розташовано дане підприємство, установа, організація, та офіційною мовою СРСР (пункт 2.1 Інструкції № 162).
Згідно з абзацами другим, третім пункту 2.2. Інструкції № 162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності робітника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться відомості про роботу: прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
Відповідно до пункту 2.3. Інструкції № 162 усі записи у трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1984 р., у графі 2 трудової книжки раніше встановленого зразка (1938 р.) записується «1984.05.01», в трудових книжках, виданих після 1 січня 1975 р.; «05.01.1984». Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів.
Згідно з підпунктом «а» пункту 2.17 Інструкції № 162 до трудової книжки за місцем роботи вносяться окремим рядком з посиланням на дату, номер і найменування відповідних документів наступних документів такі записи: про час служби у складі Збройних Сил СРСР, в органах Комітету державної безпеки СРСР і Міністерства внутрішніх справ СРСР, у всіх видах охорони, на яку поширюється законодавство про працю і державне соціальне страхування із зазначенням дати призову (зарахування) і дати звільнення зі служби.
Таким чином пункт 2.17 Інструкції № 162 містить вимоги щодо записів у трудовій книжці про період військової служби, які передбачають обов'язкове зазначення дати призову (зарахування) і дати звільнення зі служби.
Згідно відомостей трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 , копія якої наявна в матеріалах справи, в трудовій книжці є записи про проходження ОСОБА_1 військової служби з 26.04.1985 по 29.05.1987 в період перебування в членах колгоспу «Правда».
Пунктом 13 Основних Положень встановлено, що відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладено на голову колгоспу. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть відповідальність відповідно до статуту і правил внутрішнього розпорядку колгоспу, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Згідно з пунктом 14 Основних Положень правління колгоспів вживають заходи щодо строгого дотримання встановленого порядку ведення трудових книжок, забезпечення кадрів працівників, які ведуть трудові книжки, підготовленими до такої роботи особами, забезпечують належне зберігання архівних документів, які стосуються трудової діяльності колгоспників.
Пунктом 18 постанови Ради Міністрів Української РСР і Всесоюзної Центральної Ради професійних спілок «Про трудові книжки робітників і службовців» від 06.09.1973 № 656 передбачено, що відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Аналогічні положення містяться в пункті 4 Постанови Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки працівників» від 27.04.1993 № 301, згідно якого відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання та видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Отже, відповідальність за організацію робіт з ведення трудових книжок покладено на голову колгоспу, а не працівника. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 06.02.2018 у справі № 677/277/17, від 21.02.2018 у справі № 687/975/17.
Судом першої інстанції встановлено, що до позовної заяви позивач долучив копію військового квитка серії НОМЕР_2 від 26.04.1985, який містить відомості, якими підтверджено період проходження ОСОБА_1 військової служби з 26.04.1985 по 29.05.1987.
Водночас колегія суддів звертає увагу на те, що позивач не надав копію військового квитка серії НОМЕР_2 від 26.04.1985 пенсійному органу разом із заявою від 19.08.2024, що підтверджується відсутністю такого документа в переліку документів, зазначених у розписці-повідомленні (зворотній бік а.с. 43).
Натомість копію вказаного військового квитка позивач надав вже суду до позовної заяви.
З огляду на те, що вказану копію військового квитка серії НОМЕР_2 від 26.04.1985 не було надано пенсійному органу разом із заявою від 19.08.2024, відповідач був позбавлений можливості дослідити такий доказ як підставу для зарахуванню до страхового стажу позивача періоду проходження ОСОБА_1 військової служби з 26.04.1985 по 29.05.1987.
Колегія суддів звертає увагу на те, що суд не вправі перебирати на себе повноваження територіального органу Пенсійного Фонду України щодо оцінки доказів, які не були надані пенсійному органу, а тому ГУ ПФУ в Кіровоградській області необхідно надати оцінку військовому квитку серії НОМЕР_2 від 26.04.1985 при повторному розгляді заяви ОСОБА_1 про призначення дострокової пенсії за віком, з врахуванням викладених вище мотивів.
При цьому, обставини проходження позивачем військової служби в період з 26.04.1985 по 29.05.1987 є логічним поясненням причин відсутності в трудовій книжці колгоспника серії НОМЕР_1 відомостей про встановлений та відпрацьований мінімум трудової участі в громадському господарстві за 1985 та 1986 роки.
В спірному випадку трудова книжка колгоспника серії НОМЕР_1 оформлена відповідно до вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162, оскільки містить інформацію стосовно періоду роботи в колгоспі «Правда», а саме: дати зарахування в члени колгоспу, дати прийняття на роботу, найменування колгоспу та посад, де працював позивач, а також зазначено на підставі яких наказів позивач прийнятий на роботу та звільнений з роботи, містить відтиск печатки колгоспу «Правда» та підписи голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи, якими засвідчені записи в трудовій книжці про трудову участь позивача в громадському господарстві із встановленим річним мінімумом трудової участі. При цьому, ні Основними Положеннями, ні Інструкцією, не передбачено наслідків для особи, на яку оформлено трудову книжку, за порушення порядку ведення такої трудової книжки.
Таким чином, з огляду на встановлені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заперечення відповідача щодо наданої позивачем трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії за період з 10.08.1984 по 25.04.1985 та з 30.05.1987 по 09.03.1998 в колгоспі «Правда» Ясинуватського району Донецької області, оскільки вказана трудова книжка є належним та допустимим доказом в підтвердження цих періодів трудової діяльності ОСОБА_2 .
З огляду на вказані вище положення Інструкції та Порядку, важливим для врахування відповідного періоду роботи особи до її страхового стажу, що дає право на пенсію, є наявність відповідних записів в трудовій книжці щодо такої роботи, а не якість оформлення такої трудової книжки. Зрештою, в разі виникнення у відповідача будь-яких сумнівів щодо певного періоду роботи позивача, пенсійний орган міг витребувати первинні документи за цей період, однак цього не зробив.
Окрім цього, місто Ясинувата Донецької області входить до Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, згідно додатку 1 до розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085 (в редакції розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.02.2018 № 79-р).
Згідно з довідки від 03.04.2022 № 2619-7000207627 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою (а.с. 13).
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні (частина перша статті 2 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб")
Згідно з статтею 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.
Встановлені судом першої інстанції обставини, з огляду на критерії правомірності поведінки суб'єкта владних повноважень, вказують на протиправність рішення відповідача за № 092850026160 від 27.08.2024 про відмову в призначенні позивачу пенсії, оскільки таке рішення прийнято ГУ ПФУ в Кіровоградській області безпідставно та необґрунтовано.
Оскільки рішенням відмовлено в призначення позивачу пенсії, і таке рішення прийнято за результатами помилкової оцінки трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 та неправильного застосування норм права, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішення ГУ ПФУ в Кіровоградській області № 092850026160 від 27.08.2024 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії слід скасувати як протиправне.
Також, з огляду на зміст положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, уповноваженим органом для призначення (перерахунку) пенсії є Пенсійний фонд України, до компетенції якого і входить розгляд документів.
Колегією суддів враховано, що орган Пенсійного фонду України не надавав оцінки військовому квитку серії НОМЕР_2 від 26.04.1985, оскільки копія такого документа була подана вже безпосередньо суду, а тому вимоги позивача про зарахування до його страхового стажу періоду проходження військової служби в період з 26.04.1985 по 29.05.1987, є передчасними. Однак вказаний період трудової діяльності може бути зарахований до страхового стажу при повторному розгляді заяви позивача на підставі судового рішення в цій справі, за умови надання ОСОБА_1 пенсійному органу додатково копії військового квитка.
Водночас, періоди роботи ОСОБА_1 в колгоспі «Правда» Ясинуватського району Донецької області з 10.08.1984 по 25.04.1985 та з 30.05.1987 по 09.03.1998 підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача.
Таким чином, за умови зарахування до страхового стажу позивача періодів роботи в колгоспі «Правда» Ясинуватського району Донецької області з 10.08.1984 по 25.04.1985 та з 30.05.1987 по 09.03.1998, страховий стаж ОСОБА_1 становитиме не менше 25 років, що є достатньою умовою для призначення ОСОБА_1 дострокової пенсії за віком на підставі пункту 4 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що на виконання цього рішення суду орган пенсійного фонду, який прийняв протиправне рішення, повинен повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.08.2024 та прийняти відповідне рішення із врахуванням висновків суду, викладених в цьому рішенні.
Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2024 року у справі № 300/7986/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя О. Б. Заверуха
судді Л. Я. Гудим
В. Я. Качмар