Справа № 120/7948/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Томчук А.В.
Суддя-доповідач - Матохнюк Д.Б.
23 червня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Матохнюка Д.Б.
суддів: Сторчака В. Ю. Граб Л.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
у червні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (ГУ ПФУ у Львівській області), Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (ГУ ПФУ у Вінницькій області) в якому просив:
-визнати протиправним рішення ГУ ПФУ у Львівській області від 25.04.2024 № 905090196500;
- зобов'язати ГУ ПФУ у Вінницькій області призначити пенсію на пільгових умовах відповідно до п. б частини 1 статті 13 ЗУ "Про пенсійне забезпечення" з 19.04.2024.
25 жовтня 2024 року Вінницький окружний адміністративний суд прийняв рішення про задоволення адміністративного позову частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 25.04.2024 № 905090196500.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.04.2024 з урахуванням висновків суду, висловлених за наслідками розгляду цієї справи.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з судовим рішенням позивач та відповідач подали апеляційні скарги, в яких позивач просив скасувати вказане рішення в частині відмовлених позовних вимог та прийняти в цій частині нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, відповідач просив скасувати вказане рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційних скарг апелянти послалися на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на їх думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Вінницькій області з 06.07.2011 та отримує пенсію по інвалідності (як особа з інвалідністю ІІІ групи).
19.04.2024 позивач звернувся до пенсійного фонду із заявою про перехід на пенсію за віком на пільгових умовах.
Заяву за принципом екстериторіальності розглянуто ГУ ПФУ у Львівській області.
Рішенням від 25.04.2024 № 905090196500 ГУ ПФУ у Львівській області відмовило у переведені з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах у зв'язку з відсутністю правових підстав (умов) для перерахунку пенсії, у зв'язку із недосягненням пенсійного віку. Вказали, що заявник народжений ІНФОРМАЦІЯ_1 . Стаж по Списку № 2 становить 5 років 02 місяці 09 днів (відсутня атестація 20.12.1993).
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача позивач звернувся до суду із даним позовом.
За результатами встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок щодо обґрунтованості позовних вимог частково.
Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Так, ст. 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058 - IV (Закон №1058) передбачено право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Згідно зі ст. 5 вказаного Закону відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.
Відповідно до абз. 1 п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону №1058 пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: 1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку
Частиною 3 ст. 45 Закону № 1058 передбачено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Приписами п.2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди призначення пільгових пенсій провадиться за нормами зазначеного закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом "Про пенсійне забезпечення".
Згідно з ч. 1 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Відповідно до п. 2 ч. 2 статті 114 Закону № 1058 на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.
Тобто, пільговий стаж - це період трудової діяльності в шкідливих, небезпечних або специфічних умовах упродовж повного робочого дня.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
При цьому, порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (Порядок № 637).
Відповідно до п. 1-2 Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Згідно абзаців 1-2 пункту 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
Довідка, уточнююча пільговий характер роботи є обов'язковою, оскільки в трудових книжках не зазначається у яких умовах працювали особи і чи були вони зайняті певними роботами або на певних виробництвах протягом повного робочого дня. Повний робочий день - це виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менш як упродовж 80 % робочого часу, встановленого для працівників цього виробництва, цієї професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов'язаних з виконанням певних трудових обов'язків.
Час, відпрацьований в умовах, передбачених Списками, обліковується власником або уповноваженим ним органом. Період, який підлягає зарахуванню до пільгового стажу роботи, визначає підприємство та зазначається в довідці. Пільгова довідка за встановленою формою має містити наступну інформацію: 1) періоди роботи, що зараховуються до пільгового стажу; 2) професію або посаду; 3) характер виконуваної роботи; 4) розділ, підрозділ, пункт, найменування (або номери) Списків, якими передбачено ці роботи, посади; 5) первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видано таку довідку (накази (розпорядження) про закріплення робітників за певними ділянками робіт і устаткуванням; особові рахунки, розрахунково-платіжні відомості на заробітну плату, табелі обліку робочого часу; журнали (картки) обліку робочого часу; журнали завдань; робочі книги бригадирів; наряди на виконання робіт; нормовані завдання; книги обліку інструктажу з техніки безпеки тощо).
Порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України 18.11.2005 № 383 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 № 1451/11731 (Порядок № 383), регулює застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пунктів “а», “б» статті 13 та статті 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Згідно Порядку №383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Відповідно до п. 10 Порядку № 383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку.
Згідно п. 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 №442 (Порядок №442), атестація робочих місць за умовами праці проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років.
Відповідно до пп. 4.2 п. 4 Порядку № 442 результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація. Такий же порядок застосовується у разі припинення діяльності підприємства, установи, організації із визначенням правонаступника.
У разі не підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами чергової атестації, проведеної протягом 5 років з дати проведення попередньої атестації, до пільгового стажу зараховується період роботи на даному підприємстві, в установі чи організації до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення чергової атестації, якщо відповідне право не підтверджене (п. 4.6 Порядку №422).
Відповідно до п. 10 Порядку №442 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку 637.
Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
Тобто, своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.
При цьому, позивач не може нести відповідальність за дії роботодавця в разі не вчинення дій щодо атестації робочих місць, втрати роботодавцем певних документів та інше.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 19.04.2024 звернувся до відповідача із заявою про перерахунок/призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Так, рішенням від 25.04.2024 № 905090196500 ГУ ПФУ у Львівській області відмовило позивачу у переведені з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах у зв'язку з відсутністю правових підстав (умов) для перерахунку пенсії у зв'язку із недосягненням пенсійного віку. Вказали, що заявник народжений ІНФОРМАЦІЯ_1 . Стаж по Списку № 2 становить 5 років 02 місяці 09 днів (відсутня атестація 20.12.1993).
Тобто, оскаржуване рішення ґрунтується на тому, що у зв'язку із недостатністю необхідного пільгового стажу у позивача (не менше 12 років 6 місяців) останній не має права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, тому відповідно досягнення 55-річного віку не є визначальною умовою для призначення такого виду пенсії.
Проте, в даному випадку відповідач, приймаючи оскаржуване рішення не зазначив об'єктивних та обґрунтованих причин цієї відмови, не зазначив, який саме період роботи позивача зарахований до пільгового стажу, а який ні. Також, в оскаржуваному рішенні не міститься оцінки періодів роботи позивача відповідно до трудової книжки позивача НОМЕР_1 , які, на його думку, дають йому право на призначення пенсії на пільгових умовах та підстав неврахування такого пільгового стажу за відомостями довідок та документів, які надавались пенсійному органу разом із заявою про перехід/призначення відповідного виду пенсії.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що рішення ГУ ПФУ у Львівській області №905090196500 від 25.04.2024 року прийнято необґрунтовано та без урахування усіх обставин, що мали значення для його прийняття, а тому підлягає скасуванню.
При цьому, в межах даного спору позивачем заявлено вимогу щодо зобов'язання ГУ ПФУ у Вінницькій області призначити пенсію на пільгових умовах з 19.04.2024, проте не заявляє вимог про зарахування до пільгового стажу жодних періодів на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2, що в свою чергу унеможливлює задоволення вимог у спосіб про який просить позивач.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для зобов'язання ГУ ПФУ у Львівській області повторно розглянути заяву позивача від 19.04.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням висновків суду.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку.
Доводи апеляційних скарг висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційних скарг.
Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Матохнюк Д.Б.
Судді Сторчак В. Ю. Граб Л.С.