Справа № 580/10466/21 Суддя (судді) першої інстанції: Войтович І. І.
10 червня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Беспалова О. О.
суддів: Грибан І. О., Ключковича В.Ю.
за участю секретаря: Волошка О. Л.
позивача ОСОБА_1 ,, представника позивача Ткаченко Н.В., представника відповідача Стрижеус Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 липня 2024 року (місце ухвалення: місто Київ, час ухвалення: не зазначений, дата складання повного тексту 30.07.2024 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України про визнання протиправним, скасування наказу та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в якому, з урахуванням зави зміну позовних вимог та закриття провадження у справі в частині, просив суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України від 22.09.2021 №565-с повністю;
- стягнути з Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України на користь ОСОБА_1 судові витрати.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30 липня 2024 року позов залишено без задоволення.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції з огляду на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити у повному обсязі.
Свої вимоги апелянт мотивує тим, що спірним наказом без існування виключних підстав, визначених в п.82 Указу Президента України №463 від 31.07.2015 зараховано у розпорядження начальника Департаменту Держспецзв'язку.
Апелянт вказує, що винесення спірного наказу мало наслідком зниження грошового забезпечення, а також, пропонування відповідачем нижчих посад ніж та яку він обіймав.
До Шостого апеляційного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу. Відповідачем щодо задоволення вимог апелянта заперечено.
У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила таке.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, відповідно до Контракту про проходження військової служби укладеного між державою від імені якої виступає Адміністрація Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в особі Голови Держспецзв'язку полковника ОСОБА_2 ОСОБА_1 , полковник ОСОБА_1 проходив військову службу на посаді начальника Управління матеріально-технічного забезпечення на підставі контракту про проходження громадянами України військової служби в Держспецзв'язку на посадах осіб офіцерського складу на строк з 01.01.2021 до 31.12.2023.
Рапортом від 22.09.2021 № 13/95-4329 заступник начальника Департаменту начальник Управління логістичного забезпечення Департаменту забезпечення Держспецзв'язку полковник ОСОБА_3 доповів начальнику Департаменту забезпечення Держспецзв'язку полковнику ОСОБА_4 , що в Департаменті забезпечення Держспецзв'язку на посаді начальника Управління проходить військову службу полковник ОСОБА_1 , під час виконання ним завдань, протягом 2021 значно погіршився рівень їх виконання.
Зокрема, зазначено про випадок порушення Порядку ведення договірної роботи в Держспецзв'язку, затвердженого наказом Адміністрації Держспецзв'язку від 15.09.2020 № 569, у частині, шо стосується контролю за виконанням умов договору, з боку ОСОБА_1 ..
Враховуючи неефективне та неякісне виконання полковником ОСОБА_1 посадових обов'язків за займаною посадою, та відповідно до підпункту 2 пункту 82 Положення № 463-2015, та пункту 11 розділу IV Інструкції про порядок застосування Положення про проходження військової служби (навчання) військовослужбовцями Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, затвердженої наказом Адміністрації Держспецзв'язку від 24.03.2016 № 227, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18 квітня 2016 за № 591/28721 (із змінами), ОСОБА_3 було запропоновано порушити клопотання перед Головою Держспецзв'язку про прийняття управлінського рішення щодо зарахування полковника ОСОБА_1 у розпорядження начальника Департаменту з 23.09.2021 з метою підвищення ефективності виконання службових завдань на відповідному напрямку діяльності Департаменту.
Відповідно до Положення про Департамент забезпечення Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, затвердженого наказом Адміністрації Держспецзв'язку від 11.09.2017 № 503 (у редакції наказу Адміністрації Держспецзв'язку від 20.04.2021 № 236) начальник Департаменту ОСОБА_4 подав рапорт від 22.09.2021 № 13-09-4334 до Голови Держспецзв'язку та зазначив, що у зв'язку із службовою необхідністю, з метою підвищення виконання службових завдань на окремих напрямах діяльності підрозділу відповідно до пункту 11 розділу IV Інструкції про порядок застосування Положення про проходження військової служби (навчання) військовослужбовцями Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України від 24.03.2016 № 227, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 18.04.2016 за № 591/28728 доцільно зарахувати у його розпорядження полковника ОСОБА_1 , начальника Управління, з 23.09.2021.
Наказом Голови Держспецзв'язку від 22.09.2021 №565-ос полковника ОСОБА_1 зараховано у розпорядження начальника Департаменту Держспецзв'язку з 23.09.2021.
Вважаючи вказаний наказ протиправним та таким, що порушує права позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України» від 23 лютого 2006 року № 3475-IV Державна служба спеціального зв'язку та захисту інформації України є державним органом, який призначений для забезпечення функціонування і розвитку державної системи урядового зв'язку, Національної системи конфіденційного зв'язку, формування та реалізації державної політики у сферах криптографічного та технічного захисту інформації, кіберзахисту, телекомунікацій, користування радіочастотним ресурсом України, поштового зв'язку спеціального призначення, урядового фельд'єгерського зв'язку, а також інших завдань відповідно до закону та спрямовує свою діяльність на забезпечення національної безпеки України від зовнішніх і внутрішніх загроз та є складовою сектору безпеки і оборони України (далі - Закон № 3475-IV та Державна служба спеціального зв'язку та захисту інформації України далі по тексту - Держспецзв'язку).
Відповідно до ст. 5 Закону № 3475-IV Держспецзв'язку має таку загальну структуру:
центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сферах організації спеціального зв'язку, захисту інформації, телекомунікацій та користування радіочастотним ресурсом України;
територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сферах організації спеціального зв'язку, захисту інформації, телекомунікацій та користування радіочастотним ресурсом України;
територіальні підрозділи;
Головне управління та підрозділи урядового фельд'єгерського зв'язку;
навчальні, охорони здоров'я, санаторно-курортні та інші заклади, науково-дослідні, науково-виробничі та інші установи і організації.
За ч. 2 ст. 5 Закону № 3475-IV до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сферах організації спеціального зв'язку, захисту інформації, телекомунікацій та користування радіочастотним ресурсом України, входять державні підприємства, установи та організації, діяльність яких пов'язана із забезпеченням виконання покладених на Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України завдань.
Відповідно до ч. 3 ст. 5 Закону № 3475-IV центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сферах організації спеціального зв'язку, захисту інформації, телекомунікацій та користування радіочастотним ресурсом України, територіальні органи, територіальні підрозділи, Головне управління та підрозділи урядового фельд'єгерського зв'язку, заклади, установи і організації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державні підприємства, установи та організації, зазначені у частинах першій і другій цієї статті, є юридичними особами, мають печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, інші печатки і штампи, рахунки відповідно в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, та в установах банків, у тому числі в іноземній валюті.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону № 3475-IV керівництво Держспецзв'язку здійснює Голова Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, який очолює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сферах організації спеціального зв'язку, захисту інформації, телекомунікацій та користування радіочастотним ресурсом України, і несе особисту відповідальність за виконання покладених на Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України завдань
Відповідно до ч. 6 ст. 6 Закону № 3475-IV Голова Держспецзв'язку користується щодо підлеглих військовослужбовців дисциплінарною владою Міністра оборони України у визначеному Дисциплінарним статутом Збройних Сил України обсязі.
За ч. 7 ст. 6 Закону № 3475-IV Голова Держспецзв'язку призначає на посади та звільняє з посад начальників територіальних органів, територіальних підрозділів, Головного управління урядового фельд'єгерського зв'язку, закладів, установ і організацій Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, керівників державних підприємств, установ та організацій, зазначених у частинах першій і другій статті 5 цього Закону.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 та ч. 3 ст. 7 Закону № 3475-IV центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сферах організації спеціального зв'язку, захисту інформації, телекомунікацій та користування радіочастотним ресурсом України, є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сферах організації спеціального зв'язку, захисту інформації, телекомунікацій та користування радіочастотним ресурсом України, центральним органом виконавчої влади в галузі зв'язку (крім прав та обов'язків, пов'язаних із реалізацією функцій у сфері надання послуг поштового зв'язку загального користування), спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань організації спеціального зв'язку та захисту інформації, головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сферах організації спеціального зв'язку та захисту інформації, телекомунікацій, користування радіочастотним ресурсом України, поштового зв'язку спеціального призначення, урядового фельд'єгерського зв'язку.
Постановою Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2014 р. № 411 затверджено Положення про Адміністрацію Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, відповідно до п. 1 якого Адміністрація Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України (Адміністрація Держспецзв'язку) є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах організації спеціального зв'язку, захисту інформації, кіберзахисту телекомунікацій і користування радіочастотним ресурсом України (далі - Положення №411).
Адміністрація Держспецзв'язку: є центральним органом виконавчої влади в галузі зв'язку (крім прав та обов'язків, пов'язаних із реалізацією функцій у сфері надання послуг поштового зв'язку загального користування); спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань організації спеціального зв'язку та захисту інформації.
За пп. 37 п. 4 Положення №411 Адміністрація Держспецзв'язку відповідно до покладених на неї завдань погоджує в порядку, встановленому законодавством, призначення керівників органів спеціального зв'язку, підрозділів з питань зв'язку, інформатизації та захисту інформації державних органів, Національного банку та Офісу Генерального прокурора.
Адміністрація Держспецзв'язку здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи (п. 8 Положення №411).
Відповідно до п. 10 Положення №411 накази Адміністрації Держспецзв'язку, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, видаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".
Накази Адміністрації Держспецзв'язку, видані в межах повноважень, передбачених законом, є обов'язковими до виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, місцевими державними адміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності та громадянами.
Згідно п. 1.2 І розділу Загальні положення наказу Департаменту забезпечення Держспецзв'язку № 43 від 13.05.2021, яким затверджено Положення про Управління матеріально-технічного забезпечення Департаменту Держспецзв'язку, Управління є структурним підрозділом Департаменту забезпечення Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України (далі -Департамент) і підпорядковується безпосередньо начальнику Департаменту. Діяльність Управління координується заступником начальника Департаменту відповідно до розподілу обов'язків (далі - Положення про Управління №43).
За п. 1.10 І розділу Положення про Управління №43 організація службової діяльності Управління базується на засадах дотримання вимог законодавства і наказів Адміністрації Держспецзв'язку, одноосібного керівництва при вирішенні службових питань із визначенням конкретної відповідальності посадових осіб за стан справ на дорученій ділянці роботи, контролю за своєчасною організацією та здійсненням заходів, що спрямовані на виконання покладених на Управління завдань і функцій.
Згідно п. 1.11 І розділу Положення про Управління №43 загальне керівництво службовою діяльністю здійснює начальник Управління.
Відповідно до пп. 5.1.1 п. 5.1 розділу V Посадова Інструкція начальника Управління Положення про Управління №43 - Управління очолює начальник, який є начальником для усього особового складу Управління і підпорядковується безпосередньо начальнику Департаменту та його заступникам.
За підпунктом 5.1.4 пункту 5.1 розділу V Положення Управління №43 встановлено, що начальник Управління призначається на посаду та звільняється з посаді Головою Держспецзв'язку на підставі подання начальника Департаменту.
Відповідно до п. 5.2 розділу V Положення Управління №43 серед завдань та обов'язків визначено:
1) організовує роботу особового складу Управління матеріально-технічного забезпечення Департаменту забезпечення Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України (далі - Управління) згідно з посадовими інструкціями, планами робіт та розпорядженнями керівництва Департаменту забезпечення Держспецзв'язку (далі - Департамент);
2) здійснює керівництво діяльністю Управління, розподіляє обов'язки між особовим складом, очолює та контролює його роботу;
3) проводить роботу спрямовану на якісне виконання військовослужбовцями та працівниками Управління посадових обов'язків та підтримання в колективі здорового морального клімату;
4) організовує перспективне та поточне планування роботи в Управління;
5) контролює стан виконання річних та квартальних планів робіт Департаменту, в частині заходів, що стосуються Управління;
6) організовує здійснення контролю порядку зберігання і наявності майна в Управлінні, веде методичну роботу з питань обліку, зберігання та списання майна за номенклатурою Управління;
7) працює з відомостями про вимоги із забезпечення технічного захисту та нормами ефективності захисту секретної інформації;
8) організовує та контролює своєчасне направлення звітних матеріалів про виконання планів у відповідні підрозділи Держспецзв'язку та державні структури;
9) організовує та контролює здійснення забезпечення підрозділів Держспецзв'язку майном згідно з наказами Адміністрації Держспецзв'язку з господарських питань;
10) працює з відомостями зі ступенем секретності «цілком таємно» про: номенклатуру, фактичну наявність, фінансування, потребу в забезпеченні основними засобами, озброєнням, військовою технікою за сукупністю всіх показників у цілому щодо Держспецзв'язку; про норми ефективності технічного захисту секретної інформації (протидії технічним розвідкам), за сукупністю всіх складових показників (ст. 1.4.2, 4.5.2, 4.5.4, 4.9.8, 4.9.12, 4.11.2, 4.11.3, 4.11.4. 4.11.6, 4.11.8, 4.11.9, 4.11.10, 4.11.11 ЗВДТ);
11) організовує виконання робіт щодо обробки персональних даних особового складу Департаменту в базі персональних «Співробітники Департаменту забезпечення Держспецзв'язку» та «Кандидати Департаменту забезпечення Держспецзв'язку» в частині функцій, покладених на Управління;
12) здійснює контроль за дотриманням особовим складом Управління законодавства України з питань персональних даних фізичних осіб та встановленого у Департаменті порядку обробки персональних даних;
13) приймає участь у вивченні кандидатів на службу (роботу);
14) організовує та контролює оформлення вибуткових документів на видачу матеріально-технічних засобів за номенклатурою Управління;
15) організовує та контролює здійснення оперативного (кількісного) обліку, інспекторського контролю за порядком зберігання, категорування, видачі і списання матеріально-технічних засобів структурних підрозділів Адміністрації Держспецзв'язку за номенклатурою Управління;
16) вивчає кон'юнктури ринку щодо нових зразків, видів та вартості майна за номенклатурою повноважень;
17) організовує взаємодію з підрозділами Держспецзв'язку під час виконання функціональних завдань Управління;
18) організовує та контролює своєчасний та якісний розгляд особовий складом Управління від органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій підрозділів Держспецзв'язку під час виконання функціональних завдань Управління;
19) подає у межах своєї компетенції начальнику Департаменту пропозиції про призначення на посади, звільнення з посад та переміщення особового складу Управління, заохочення та накладання стягнень;
20) здійснює контроль за веденням діловодства, збереженням документів організовує роботу з документами відповідно до законодавства;
21) вживає заходів щодо вдосконалення організації роботи Управління;
22) надає особовому складу організаційно-методичну допомогу під час виконання ними функціональних завдань та обов'язків;
23) керує мобілізаційною підготовкою особового складу, виконання ним заходів із техніки безпеки та пожежної безпеки;
24) контролює дотримання особовим складом Управління правил внутрішнього розпорядку, чинного законодавства та нормативно-правових актів.
Як вбачається з матеріалів справи, рапортом від 22.09.2021 №13/95-4329 заступника начальника Департаменту - начальника Управління логістичного забезпечення Держспецзв'язку ОСОБА_3 та рапорту від 22.09.2021 №13-09-4334 начальника Департаменту ОСОБА_4 зафіксовано про неналежне виконання завдань полковником ОСОБА_1 в частині, що стосувалась контролю за виконанням умов Договору.
На підставі рапорту начальника Департаменту Держспецзв'язку ОСОБА_4 видано спірний наказ Головою Держспецзв'язку №565-ос від 22.09.2021 про зарахування у розпорядження.
Слід зауважити, що як в суді першої інстанції так і при апеляційному оскарженні позивач не заперечує право Голови Держспецзв'язку видавати накази про зарахування у розпорядження, однак зазначається, що для винесення спірного наказу не було передбачених Положенням підстав.
Колегія суддів вважає такі доводи апелянта безпідставними з огляду на наступне.
Відповідно до п. 82 Положення про проходження військової служби (навчання) військовослужбовцями Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, затвердженого Указом Президента України від 31 липня 2015 року № 463/2015, зарахування військовослужбовців у розпорядження начальників допускається:
1) у разі закінчення військовослужбовцем закладу освіти Держспецзв'язку, вищого військового навчального закладу іншого військового формування або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти за відсутності вакантних посад - до трьох місяців;
2) у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - до трьох місяців;
3) у разі скорочення штатних посад, що займають військовослужбовці, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (шестирічного віку - за медичними показаннями), за відсутності можливості перемістити їх на вакантні посади - до закінчення відпустки по догляду за дитиною;
4) у разі пониження в посаді в порядку дисциплінарного стягнення або на підставі результатів атестування, якщо неможливо відразу призначити військовослужбовця на нижчу посаду, - до двох місяців;
5) після повернення з відрядження до державних органів, підприємств установ і організацій, а також державних та комунальних закладів освіти - до двох місяців;
6) у разі відсторонення від посади у зв'язку із здійсненням кримінального провадження стосовно військовослужбовця - до закриття кримінального провадження чи набрання законної сили вироком суду;
7) після повернення з довгострокового відрядження - до двох місяців;
8) коли військовослужбовець перебуває у полоні чи як заручник або інтернована особа - до його повернення;
9) у разі відсторонення від виконання службових повноважень на посаді у зв'язку зі складенням стосовно військовослужбовця протоколу про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, - до винесення судового рішення;
10) за відсутності відомостей про місцеперебування військовослужбовця строком понад десять днів - до його повернення до місця проходження служби або до дня набрання чинності рішенням суду про визнання його безвісно відсутнім чи оголошення померлим;
11) у разі усунення від виконання службових обов'язків - на період, необхідний для проведення службового розслідування;
12) у разі скасування військовослужбовцю допуску до державної таємниці - на період вирішення питання щодо подальшого проходження ним військової служби, але не більше двох місяців;
13) за відсутності рівнозначних або вищих посад для осіб, зазначених у пункті 80 цього Положення, - до трьох місяців;
14) у разі визнання військовослужбовця військово-лікарською комісією непридатним чи обмежено придатним до військової служби - на період, необхідний для підготовки матеріалів до звільнення з військової служби, але не більш як один місяць.
Військовослужбовці зараховуються у розпорядження начальників відповідними наказами.
Начальники зобов'язані організувати службову діяльність військовослужбовців, зарахованих у їх розпорядження, та здійснювати контроль за виконанням покладених на них завдань.
За військовослужбовцями, зарахованими у розпорядження начальників, зберігається право на грошове та інші види забезпечення за останньою посадою, яку вони безпосередньо обіймали перед зарахуванням у розпорядження. Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, які зараховані у розпорядження, визначається Адміністрацією Держспецзв'язку.
Відповідно до п. 11 розділу IV Інструкції про порядок застосування Положення про проходження військової служби (навчання) військовослужбовцями Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, затвердженої наказом Адміністрації Держспецзв'язку від 24.03.2016 № 227 підставою для зарахування військовослужбовця у розпорядження начальника у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів є зміна організаційно-штатної побудови підрозділу, скорочення штатних посад, перерозподіл функціональних обов'язків та наявних сил у зв'язку зі зміною покладених завдань, прийняття Головою Держспецзв'язку або особою, яка тимчасово виконує його обов'язки, управлінських рішень щодо підвищення ефективності виконання службових завдань на окремих напрямах діяльності підрозділу.
Як вбачається із змісту оскаржуваного наказу, підставою для зарахування позивача у розпорядження начальника Департаменту забезпечення Держспецзв'язку вказано пп. 2 п. 82 Положення №463/2015, саме у зв'язку проведенням організаційних заходів з метою покращення службової діяльності та ефективності виконання поставлених завдань.
Відтак, доводи апелянта, що наказ є протиправним адже жодного скорочення штатів не відбулось є безпідставними, адже наказ винесено саме у зв'язку проведенням організаційних заходів.
При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що доводи апелянта як в частині зменшення розміру грошового забезпечення так і щодо запропонованих йому в подальшому посад не стосуються даних правовідносин, адже оскаржуваним наказом лише зараховано його у розпорядження начальника Департаменту забезпечення Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України із збереженням права на грошове та інші види забезпечення за посадою яку він безпосередньо займав перед зарахуванням у розпорядження.
Всі подальші дії, які на переконання позивача є протиправними не є предметом даного судового розгляду тому не підлягають оцінці в рамках даної справи.
Відтак, доводи апеляційної скарги не спростовують позицію суду першої інстанції та відхиляються колегією суддів за необґрунтованістю.
Згідно з ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
У відповідності до ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 липня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України про визнання протиправним, скасування наказу та зобов'язання вчинити дії, залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 липня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Суддя-доповідач О. О. Беспалов
Суддя В. Ю. Ключкович
Суддя І. О. Грибан
(Повний текст постанови складено 23.06.2025)