Справа № 348/618/25
Провадження № 33/4808/423/25
Категорія ст.122-4, ст. 124, ч. 4 ст. 130 КУпАП
Головуючий у 1 інстанції Матолич В. В.
Суддя-доповідач Васильєв
19 червня 2025 року м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Васильєв О.П.,
за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника адвоката Госедло О.Д.,
розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 30 квітня 2025 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.122-4, ст. 124, ч. 4 ст. 130 КУпАП та призначено стягнення у вигляді штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки, стягнуто 605 гривень 60 копійок судового збору,-
Судом першої інстанції було встановлено, що 04.03.2025 о 08.00 годині ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом марки ЗАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , по вул. Українських Січових Стрільців в с.Пнів Надвірнянського району Івано-Франківської області, при здійсненні маневру повороту ліворуч не зайняв відповідне крайнє ліве положення на проїзній частині дороги і здійснив зіткнення із попутнім транспортним засобом марки Volkswagen, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який здійснював маневр обгону, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим порушив п. 10.4 Правил дорожнього руху України.
Такими діями, ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП.
Судом встановлено, що 04.03.2025 о 08.00 годині ОСОБА_1 залишив, на порушення встановлених правил, місце дорожньо-транспортної пригоди (вул. Українських Січових Стрільців в с.Пнів Надвірнянського району Івано-Франківської області), до якої був причетний, чим порушив п. 2.10 а Правил дорожнього руху України.
Такими діями, ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.122-4 КУпАП.
Крім того, судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 вживав алкоголь після дорожньо-транспортної пригоди за його участю, яка мала місце 04.03.2025 о 08.00 годині, чим порушив п. 2.10 є Правил дорожнього руху України. Такими діями, ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Не погодившись з вказаним рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що постанова судді є незаконною, необґрунтованою, оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають дійсним обставинам справи, суд неповно та не об'єктивно з'ясував обставини справи, судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права, а тому вказана постанова підлягає скасуванню.
Надвірнянський районний суд не встановив дійсні обставини справи, оскільки не викликав та не допитав працівників поліції, які складали протоколи про адміністративне правопорушення. Звертає увагу на те, що протоколи про адміністративне правопорушення було складено через 3-4 години після події.
Стверджує, що він поїхав із місця ДТП через 15-20 хв. після вчинення, оскільки потерпілий повідомив, що не має до нього претензій. Твердження, що працівники поліції приїхали на місце події через 10 хв., тому що їх викликав інший учасник ДТП та свідок, не відповідають дійсності.
Вказує, що інший учасник ДТП не хотів викликати поліцію в зв'язку з тим, що у нього був відсутній поліс страхування цивільної відповідальності третіх осіб, а тому у нього не було претензій до ОСОБА_1 .
Зазначає, що суд не взяв до уваги пояснення свідка та іншого учасника ДТП, які їхали позаду нього, що водій не зумів вчасно зреагувати на дорожню обстановку та зупинити свій автомобіль, тим самим допустивши зіткнення з його автомобілем.
В судове засідання потерпілий ОСОБА_2 не з'явився, проте був належним чином повідомлений. Апеляційний суд вважав, що участь потерпілого в суді апеляційної інстанції не є обов'язковою, оскільки останній не повідомив про причини неявки до суду та не просив відкласти розгляд провадження з метою забезпечення його участі у судовому засіданні суду апеляційної інстанції.
В судовому засіданні особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник адвокат Госедло О.Д. підтримали вимоги апеляційної скарги в повному обсязі, просили скасувати постанову суду та закрити провадження на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв'язку із відсутністю складу адміністративних правопорушень.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову судді необхідно залишити без змін з наступних підстав.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що Європейський суд неодноразово вказував, що адміністративне правопорушення, санкція за вчинення якого у КУпАП передбачає адміністративний арешт, визнається кримінальним правопорушенням у розумінні Конвенції (справа "Гурепка проти України"), а позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки “право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності.
Визнання кримінально-правового змісту справи свідчить про те, що особа, яка притягається до відповідальності за вчинення такого правопорушення повинна користуватися основними гарантіями, які забезпечуються при обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, серед яких право знати, у вчиненні якого правопорушення його підозрюють або обвинувачують, бути чітко і своєчасно повідомленим про свої права та обов'язки, мати захисника, користуватися перекладачем, оскаржувати судові рішення в апеляційному та касаційному порядку та інші.
Відповідно до доводів апеляційної скарги та доводів сторона захисту в суді апеляційної інстанції вбачається, що суд першої інстанції прийшов до безпідставного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушень, оскільки в його діях відсутній склад правопорушень і в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які підтверджують винуватість у вчиненні правопорушення.
Перевіряючи вищевказані доводи апеляційної скарги, апеляційний суд, враховуючи недосконалість КУпАП, який було введено в дію Постановою Верховної Ради Української РСР №8074-10 від 07.12.1984 року, вважає за необхідне здійснювати правосуддя, виходячи з загальних принципів здійснення судочинства, з метою забезпечення справедливої процедури і юридичної визначеності.
Так, згідно ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом.
Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має з'ясувати, чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
В суді апеляційної інстанції особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник адвокат Госедло О.Д. не заперечували причетність до дорожньо-транспортної пригоди, однак стверджували, що дорожньо-транспортна пригода відбувалась з вини водія ОСОБА_2 , який керував транспортним засобом марки Volkswagen, реєстраційний номер НОМЕР_2 та здійснював маневр обгону, не зумів вчасно зреагувати на дорожню обстановку та зупинити свій автомобіль, тим самим допустивши зіткнення з автомобілем марки ЗАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 . Стверджували, що водій ОСОБА_1 залишив місце дорожньо-транспортної пригоди у зв'язку з тим, що потерпілий ОСОБА_2 не мав до нього будь - яких претензій. Не заперечували, що ОСОБА_1 дійсно вживав алкогольні напої після того, як приїхав за місцем проживання, однак вважали, що вищевказані дії не утворювали складу адміністративного правопорушення.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини адміністративного правопорушення, належним чином мотивував свої висновки щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушень та призначив справедливе стягнення в розмірі, який відповідає вимогам закону.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги щодо невинуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушень, передбачених ст. 122-4, 124, ч. 4 ст. 130 КУпАП, апеляційний суд, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення та ґрунтується на всебічному, повному, та об'єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.
Статтею 254 КУпАП передбачено, що у випадку виявлення адміністративного правопорушення, складається протокол про адміністративне правопорушення, який є основним процесуальним документом і єдиною підставою для розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Постанова суду відповідає вимогам ст. 283 КУпАП і містить опис обставин, встановлених при розгляді справи, зазначення нормативного акту, який передбачає відповідність за дані правопорушення та прийняте по справі рішення.
Апеляційний суд надає оцінку сукупності доказів, які містяться в матеріалах справи з точки зору належності, допустимості, достовірності та достатності для прийняття відповідного процесуального рішення.
Так, при ухваленні рішення у справі, судом зазначено, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення повністю підтверджується доводиться поза розумним сумнівом такими доказами: показаннями потерпілого, показаннями свідка, актом огляду на стан сп'яніння, відеозаписом, схемою місця ДТП, довідкою від 11.03.2025.
На підставі досліджених в сукупності доказів, суд прийшов до висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортного засобу та вживанні після дорожньо-транспортної пригоди за його участю.
Апеляційний суд вважає, що судом були в повному обсязі досліджені доводи наведені захисником адвокатом Госедло О.Д. та надано їм належну правову оцінку, з'ясовані обставини події та досліджені наявні докази в матеріалах справи, на підставі яких суд прийшов до висновку про вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4, 124, ч.4 ст.130 КУпАП.
Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 261842 від 04.03.2025 року (а.с. 1), водій ОСОБА_1 в с. Пнів, вул.. Січових Стрільців, керуючи т.з. марки ЗАЗ д.н.з. НОМЕР_1 будучи причетним до ДТП вживав алкогольні напої після дорожньо-транспортної пригоди до якої був причетний, проте відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою газоаналізатора драгер 6810 алкотест та у відповідному медичному закладі проходження відповідного огляду також відмовився, чим порушив п.2.10 ПДР, за, за що передбачена відповідальність ч.4 ст.130 КУпАП (а.с.1).
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №261810 від 04.03.2025 року(а.с. 28), водій ОСОБА_1 в с. Пнів, вул.. Січових Стрільців, керуючи тз марки ЗАЗ 110 д.н.з. НОМЕР_1 при здійсненні маневру розвороту чи повороту ліворуч не зайняв відповідне крайнє ліве положення на проїзній частині дороги, в результаті чого відбулося зіткнення із попутнім ТЗ марки Volkswagen д.н.з. НОМЕР_3 , який здійснював маневр обгону. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив п.10.1, 10.4 ПДР, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП.
Окрім того, згідно протоколу про адміністративного правопорушення серії ЕПР1 №261821 від 04.03.2025 року (а.с. 53), ), водій ОСОБА_1 в с. Пнів, вул.. Січових Стрільців, керуючи тз марки ЗАЗ 110 д.н.з. НОМЕР_1 будучи причетним до дорожньо-транспортної пригоди залишив на порушення встановлених правил місце вчинення ДТП, чим порушив п. 2.10.а, 10.4. ПДР, за що передбачено відповідальність ст. 122-4 КУпАП.
Протоколи про адміністративні правопорушення складені уповноваженою на те особою, з заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст. 256 КУпАП та підписані уповноваженою особою та ОСОБА_1 .
ОСОБА_1 було роз'яснено його права та обов'язки відповідно до ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП та повідомлено про розгляд справи в Надврнянському районному суді, про що свідчать власноручні підписи в протоколах у відповідних його графах.
Працівниками поліції у ОСОБА_1 не було вилучено посвідчення водія.
У вказаному протоколі у графі пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, зазначено, що особа надала пояснення на окремому аркуші.
Відповідно до приписів статей 254, 255, 256 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння, яке містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, у якому крім іншого, зазначаються відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Апеляційним судом не встановлено порушень вимог статей 254, 255, 256 КУпАП.
Протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факти неправомірних дій і розцінюється, як основне джерело доказів.
В своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об'єктивного судового розгляду.
Відповідно до вимог ст.256 КУпАП протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.
Апеляційний суд вважає, що зі змісту протоколі про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про зміст висунутого обвинувачення та отримав копії вищевказаних протоколів, що підтверджується його власноручними підписами.
Апеляційний суд, враховуючи обставини за яких було складено протоколи про адміністративні правопорушення, вважає, що ОСОБА_1 був обізнаний про зміст висунутого проти нього обвинувачення, наявність права на правову допомогу адвоката та право користуватися послугами перекладача і мав можливість організувати ефективний захист своїх інтересів в суді.
Таким чином, дані протоколу про адміністративне правопорушення та інші матеріали справи свідчать про те, що особа, яка притягається до відповідальності була ознайомлена з правами, які передбачені ст.268 КУпАП та ст.63 Конституції України.
В матеріалах справи наявний рапорт поліцейського СРПП Надвірнянського РВП сержанта поліції Костик О., з якого вбачається, що під час несення служби вони отримали повідомлення про ДТП без травмованих, що мало місце у с. Пнів між транспортними засобами, один з яких покинув місце ДТП. Прибувши на місце ДТП та при спілкуванні із водієм ОСОБА_2 , останній надав частково номер державних знаків автомобіля, марку та колір. Проведеними оперативно-розшуковими заходами було встановлено місце перебування автомобіля причетного до ДТП та встановлено особу водія, ним виявився ОСОБА_1 при спілкуванні із водієм на місці виявлення т.з. останній мав наявні ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, порушення мови. Проте, ОСОБА_1 повідомив, що він вживав алкогольні напої, а саме горілку після ДТП та проходити відповідного огляд на стан сп'яніння на місці та в лікувальному закладі згідно чинного законодавства відмовився після чого прибули на місце ДТП, де були опитані водії, свідки та на місці ДТП оформлялися відповідно адміністративні матеріали та було запропоновано повторно пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, а саме вживання спиртних напоїв, водій автомобіля Фольцваген ОСОБА_2 погодився, результат 0,00% проміле, водій ОСОБА_1 відмовився в категоричній формі. Відносно водія ОСОБА_1 було складено адміністративні протоколи серії ЕПР1 №261821 за ст.. 122-4 КУпАП, ЕПР1 №261810 за ст.. 124 КУпАП, серії ЕПР1 №261842 за ч.4 ст. 130 КУпАП.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що вказаний рапорт працівника поліції за своїм правовим змістом є службовим документом, яким поліцейський інформує начальника про законність своїх дій.
Разом з тим, дані вищевказаного рапорту працівника поліції повністю узгоджуються з іншими матеріалами справи в частині послідовного дій працівників поліції, щодо оформлення ними протоколів про адміністративні правопорушення.
Долучено до матеріалів справи акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, у відповідності до якого у ОСОБА_1 були виявлені ознаки сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці. Зазначено, що ОСОБА_1 відмовився від огляду на визначення стану сп'яніння, що засвідчив власним підписом.
В матеріалах справи по адміністративне правопорушення міститься направлення на огляд водія до закладу охорони здоров'я КНП «Надвірнянська ЦРЛ» з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння від 04.03.2025 року, відповідно до якого ОСОБА_1 направлявся на відповідний огляд з ознаками сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці. Однак, огляд у медичному закладі не проводився у зв'язку із тим, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду.
Відповідно до доданої схеми місця ДТП, на якій зображено подію ДТП, яка мала місце 06.04.2023 року в с. Уторопи, по вул. Центральній, Косівського району, в якій відображено назви об'єктів та розміщення об'єктів, відповідно до яких зафіксовано розміщення транспортного засобу після з'їзду ОСОБА_3 автомобілем у кювет (а.с.27).
В матеріалах справи наявне письмове пояснення ОСОБА_1 від 04.03.2025 року відповідно до яких останній вказав, що 04.03.2025 року близько 08 год. Він їхав з с. Пасічна до с. Пнів, рухаючись по вул. Січових Стрільців на автомобілі ЗАЗ модель «Славута» червоного кольору, д.н.з. НОМЕР_4 , увімкнув покажчик повороту ліво та від місця увімкнення повороту за 20 метрів почав виконувати поворот. Під час виконання маневру він почув удар в задню частину його авто. Коли він вийшов з автомобіля побачив, що автомобіль марки Фольцваген Пасат білого кольору д.н.з. НОМЕР_5 врізався в його авто, тим самим вчинив дорожньо-транспортну пригоду та зачепився через зіткнення на його фаркоп. Водій та пасажир теж вийшли з автомобіля марки Фольцваген. Після цього він сів у своє авто та разом із зачепленою машиною виконав розворот та зупинився між магазинами «Перлина» та «Продукти». Далі підійшли водій та пасажир вказаної вище машини та допомогли відчепити ту машину. Після цього вони відігнали їхній автомобіль від його, він своїм автомобілем направився до НГДУ, що в с. Пнів, а т/з Фольцваген залишився на місці події ДТП. Він поїхав із місці вчинення ДТП, тому що водій марки Фольцваген нічого йому не говорив, а він вважав себе невинним у даній ДТП. На запитання працівника поліції чи вживав алкогольні напої він відповів, що вживав після вчинення ДТП. На пропозицію пройти огляд в медичному закладі він відмовився, оскільки вживав алкоголь після ДТП, а тому не бачив доцільності проходження огляду.
У письмових поясненнях свідок ОСОБА_4 (а.с. 6), який був пасажиром автомобіля марки Фольсваген Пасат, яким керував ОСОБА_2 , зазначив, що попереду їхав автомобіль марки Славута по праву сторону смуги. Чи включав покажчик повороту водій автомобіля марки Славута свідок не бачив. Під час виконання маневру випередження відбулося ДТП. ОСОБА_1 після ДТП не зупинився і продовжував рух, однак їх автомобіль зачепився за фаркоп автомобіля ОСОБА_1 , що змусило останнього зупинитися. Коли потерпілий зі свідком відчепили свій транспортний засіб ОСОБА_1 втік з місця ДТП. Свідок з потерпілим залишилися на місці і викликали поліцію, яка приїхала через 10 хвилин.
Згідно пояснень потерпілого ОСОБА_2 (а.с. 7) він їхав в напрямку м.Надвірна, попереду їхав автомобіль марки Славута, ближче до правої сторони. Завчасно поворот водій даного автомобіля не увімкнув і здійснював поворот ліворуч з правої частини смуги. На цьому місці є прилягаюча дорога з правого боку, тому потерпілий вирішив випередити вказаний автомобіль. Дистанція була приблизно 30-40 м між транспортними засобами, потерпілий рухався зі швидкістю приблизно 40 км/год. Для випередження він змістив транспортний засіб вліво, поворот не вмикав. В момент зіткнення автомобіль потерпілого перебував на рівні фаркопу автомобіля ОСОБА_1 . Уникнути зіткнення потерпілий не міг, хоча і гальмував. Потерпілий вийшов з автомобіля. ОСОБА_1 почав від'їжджати вперед, але в результаті ДТП транспортний засіб потерпілого зачепився за фаркоп автомобіля ОСОБА_1 . Потім ОСОБА_1 зупинив автомобіль, потерпілий і свідок відчепили його машину і ОСОБА_1 з місця вчинення ДТП поїхав. Поліцію потерпілий викликав відразу. Працівники поліції приїхали приблизно через 10-15 хвилин. Розшукали ОСОБА_1 , від якого було чути запах алкоголю.
Із копії схеми місця дорожньо-транспортної пригоди від 04.03.2025 року видно, що транспортний засіб «Volkswagen Passat», державний номерний знак « НОМЕР_6 », отримав пошкодження передньої частини т.з., переднього бампера, лівої передньої фари, лівого переднього крила, решітки, акумулятора, переднього капоту, транспортний засіб «ЗАЗ110377», державний номерний знак « НОМЕР_1 », отримав пошкодження задньої частини транспортного засобу, форкопа та бампера. (а.с. 8)
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції.
Судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції, які долучені до протоколу про адміністративне правопорушення.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав відеозаписи належним та допустимим доказом, оскільки вони отримані у встановленому законом порядку та дозволяє повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що вищевказані відеозаписи було зроблено з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення.
Відеозаписами (а.с. 14) зафіксовано, (файл 000000_00000020250304124324_0040) працівниця поліції ознайомлює ОСОБА_2 із винесеною відносно нього постановою за те, що у нього відсутній чинний страховий поліс, роз'яснили йому права, передбачені ст. 268 КУпАП та ст.. 63 Конституції України. Далі ОСОБА_2 ознайомлюють зі складеним відносно нього протоколом за ст. 124 КУпАП, повідомляють, що розгляд справи відбудеться в Надвірнянському районному суді.
(файл 000000_00000020250304124825_0041) працівник поліції ознайомлює ОСОБА_1 , що він є потерпілим по справі відносно ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП.
(файл 000000_00000020250304125045_0042) ОСОБА_1 ознайомлюють зі складеною відносно нього постановою за ч. 1 ст. 126 КУпАП, роз'яснюють права, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України. Типусяк розписується про ознайомлення, повідомляє, що він не їхав транспортним засобом. Також ознайомлюють ОСОБА_1 зі складеним відносно нього протоколом за ст. 124 КУпАП. ОСОБА_2 розписується, що він є свідком/потерпілим у даному ДТП.
(файл 000000_00000020250304125545_0043) водіїв повідомляють, що розгляд справи відбудеться у Надвірнянському районному суді. Повторно роз'яснили права, передбачені ст.. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції, розписався за отримання копії протоколу. Також ОСОБА_1 ознайомлюють зі складеним відносно нього протоколом за ст. 122-4 КУпАП.
(файл 000000_00000020250304130045_0044) ОСОБА_1 повідомив, що йому зрозумілі його права. Далі ОСОБА_1 ознайомили зі складеним відносно нього протоколом за ч. 4 ст. 130 КУпАП, оскільки після вчинення ДТП він вживав алкогольні напої. На запитання працівниці поліції ОСОБА_1 не заперечив, що він дійсно вживав алкогольні напої.
Апеляційний суд вважає, що твердження апелянта про відсутність в його діях складу правопорушень, передбачених ст. 122-4, 124, ч. 4 ст. 130 КУпАП, є безпідставними, й апеляційний суд їх до уваги не бере.
Так, статтею 124 КУпАП передбачено, що відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху настає тільки за умови, що воно спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Таким чином, обов'язковою умовою притягнення учасника дорожнього руху до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП є наявність пошкодження транспортних засобів та іншого майна внаслідок порушення правил дорожнього руху.
Системний аналіз вищевказаної статті свідчить про те, що вона спрямована на захист прав власників транспортних засобів, вантажу та іншого майна від порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху.
Вказана норма КУпАП є бланкетною, тобто такою, яка відсилає до нормативно-правових актів, які регулюють правила дорожнього руху, які є обов'язковими для виконання.
Так, відповідно до п. 10.4 Правил дорожнього руху, перед поворотом праворуч та ліворуч, у тому числі в напрямку головної дороги, або розворотом водій повинен завчасно зайняти відповідне крайнє положення на проїзній частині, призначеній для руху в цьому напрямку, крім випадків, коли здійснюється поворот у разі в'їзду на перехрестя, де організовано круговий рух, напрямок руху визначено дорожніми знаками чи дорожньою розміткою або рух можливий лише в одному напрямку, установленому конфігурацією проїзної частини, дорожніми знаками чи розміткою.
Водій, що виконує поворот ліворуч або розворот поза перехрестям з відповідного крайнього положення на проїзній частині даного напрямку, повинен дати дорогу зустрічним транспортним засобам, а при виконанні цих маневрів не з крайнього лівого положення на проїзній частині - і попутним транспортним засобам. Водій, що виконує поворот ліворуч, повинен дати дорогу попутним транспортним засобам, які рухаються попереду нього і виконують розворот.
Зі змісту пояснень ОСОБА_1 та сукупності досліджених судом доказів, вбачається, що дорожньо-транспортна пригода відбулась саме під час виконання останнім повороту ліворуч.
Зі змісту пояснень потерпілого ОСОБА_2 , які повністю узгоджуються із даним схеми дорожньо-транспортної пригоди, вбачається, що ОСОБА_1 розпочав виконувати поворот ліворуч , не виконавши вимоги п.10.4 ПДР України щодо необхідності зайняти крайнє ліве положення на проїзній частині дороги, внаслідок чого створив аварійну обстановку, що призвело до зіткнення транспортних засобів.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що у випадку виникнення дорожньо-транспортної пригоди за участю декількох водіїв наявність чи відсутність в їх діях складу адміністративного правопорушення, потребує встановлення причинного зв'язку між діянням (порушенням правил безпеки дорожнього руху) кожного з них та наслідками, що настали, тобто з'ясування ступені участі (внеску) кожного з них у спричинення злочинного наслідку.
Відповідно до п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України у постанові № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» у випадках, коли передбачені ст. 286 КК суспільно небезпечні наслідки настали через порушення правил безпеки дорожнього руху двома водіями транспортних засобів, потрібно з'ясовувати характер порушень, які допустив кожний з них, а також чи не було причиною порушення зазначених правил одним водієм їх недодержання іншим і чи мав перший можливість уникнути дорожньо-транспортної події та її наслідків. Виключається кримінальна відповідальність особи, яка порушила правила дорожнього руху вимушено, через створення аварійної ситуації іншою особою, яка керувала транспортним засобом.
Апеляційний суд вважає, що саме водій ОСОБА_1 створив аварійну обстановку, яка призвела до дорожньо-транспортної пригоди.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що апеляційний суд розглядає провадження в межах обвинувачення, яке висунуто ОСОБА_1 і не надає оцінки діям водія ОСОБА_2 щодо наявності в нього технічної можливості відвернути дорожньо-транспортну пригоду.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що під аварійною обстановкою необхідно розуміти ситуацію, за якої інші учасники дорожнього руху змушені різко змінити швидкість, напрямок руху або вжити інших заходів щодо забезпечення особистої безпеки або безпеки інших громадян.
Диспозицією ст. 122-4 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.
Відповідно до п.1.10 ПДР України дорожньо-транспортна пригода - це подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки.
Відповідно до п.п. 2.10 а) ПДР України, у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що зі змісту доводів ОСОБА_1 вбачається, що він не заперечує факт залишення місця дорожньо-транспортної пригоди, однак вважає, що вищевказані дії були правомірні та не утворюють правопорушення. Разом з тим, залишення місця дорожньо-транспортної пригоди є правопорушенням, оскільки це створює небезпеку для інших учасників руху та ускладнює з'ясування обставин ДТП, а також надання допомоги постраждалим. Залишення місця ДТП ускладнює роботу правоохоронних органів та інших уповноважених служб щодо з'ясування причин та обставин аварії, може призвести до неможливості встановлення вини учасників та несправедливого вирішення питання щодо відшкодування збитків.
Апеляційний суд приймає до уваги, що водії , які причетні до дорожньо-транспортної пригоди дійсно мають право за певних обставин у разі незаподіяння шкоди життю та здоров'ю фізичних осіб, відсутності у водіїв обох транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, впливу лікарських засобів (лікарських препаратів), що знижують увагу та швидкість реакції, а також за умови досягнення згоди таких водіїв щодо обставин скоєння дорожньо-транспортної пригоди,залишити місце пригоди . Разом з тим, у такому випадку водії транспортних засобів повинні скласти для надання страховику повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду у паперовій чи електронній формі за формою і відповідно до інструкції, затверджених Моторним (транспортним) страховим бюро.
Так, відповідно до п. 2.11 ПДР України, якщо внаслідок дорожньо-транспортної пригоди немає потерпілих та не завдано матеріальної шкоди третім особам, а транспортні засоби можуть безпечно рухатися, водії (за наявності взаємної згоди в оцінці обставин скоєного) можуть прибути до найближчого поста або до органу Національної поліції для оформлення відповідних матеріалів, попередньо склавши схему пригоди та поставивши підписи під нею.
У разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортних засобів, зазначених у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови експлуатації таких транспортних засобів особами, відповідальність яких застрахована, відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за умови досягнення згоди водіїв таких транспортних засобів щодо обставин скоєння дорожньо-транспортної пригоди, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та у разі складення такими водіями спільного повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду відповідно до встановленого Моторним (транспортним) страховим бюро зразка. У такому випадку водії згаданих транспортних засобів після складення ними зазначеного в цьому пункті повідомлення звільняються від обов'язків, передбачених підпунктами "д" - "є" пункту 2.10 цих Правил.
Однак, сукупність досліджених судом доказів свідчить про те, що водій ОСОБА_1 не виконав вищевказані вимоги закону та безпідставно в порушення вимог ПДР України, залишив місце дорожньо-транспортної пригоди.
Викладені обставини вказують на те, що суддя суду першої інстанції повно і всебічно дослідив матеріали справи про адміністративне правопорушення, дав вірну оцінку доказам та обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4, 124 КУпАП.
Апеляційний суд також вважає безпідставними доводи апеляційної скарги з приводу відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.130 КУпАП, оскільки судом першої інстанції наведені достатні допустимі та належні докази, які підтверджують обґрунтованість та правильність висновків суду.
Так, відповідно до п. 2.10 є) ПДР України у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний до проведення медичного огляду не вживати без призначення медичного працівника алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, які входять до офіційно затвердженого складу аптечки).
Відповідно до п.1.10 ПДР України, під дорожньо-транспортною пригодою необхідно розуміти подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки.
Апеляційний суд звертає увагу, що ОСОБА_1 не заперечує те, що після вищевказаної події вживав алкогольні напої та відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння саме у зв'язку з тим, що вживав алкогольні напої та перебуває у стані сп'яніння.
Як вбачається встановлених суддею фактичних обставин справи, ОСОБА_1 04.03.2025 року після скоєного ним ДТП до проведення медичного огляду вживав алкоголь.
Так, про вказані обставини ОСОБА_1 повідомив особисто при спілкуванні з працівником поліції, що підтверджується доданими до матеріалів справи письмовими поясненнями (а.с.5). На пропозицію працівника поліції пройти огляд на визначення стану сп'яніння, ОСОБА_1 відмовився.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції належним чином дослідив зібрані докази і обґрунтовано дійшов до висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4, 124, ч.4 ст.130 КУпАП, оскільки він керуючи автомобілем, порушив правила дорожнього руху та при здійсненні маневру повороту ліворуч не зайняв відповідне крайнє ліве положення на проїзній частині дороги, здійснив зіткнення із попутнім транспортним засобом, залишив на порушення встановлених правил місце дорожньо-транспортної пригоди, а також будучи водієм транспортного засобу, після дорожньо-транспортної пригоди за його участю, вживав алкогольні напої та перебував в стані алкогольного сп'яніння.
Обране судом адміністративне стягнення відповідає вимогам ст. 23 КУпАП, відповідно до якої адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та запобігання вчиненню нових правопорушень самим правопорушником та іншими особами.
При накладенні стягнення судом першої інстанції було належним чином враховано характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, відсутність обставин, що обтяжують відповідальність.
Відповідно до вимог ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення.
Суд першої інстанції наклав стягнення в межах строків, які встановлені законом та призначив остаточне стягнення у відповідності до вимог ст.36 КУпАП в мінімальних межах санкції за більш серйозне правопорушення.
При цьому, апеляційний суд виходить з того, що при визначенні стягнення необхідно враховувати його виховну дію, оскільки покарання, повинно бути направлено не тільки на забезпечення виправлення правопорушника та попередження вчинення ним нових правопорушень, а також повинно бути спрямовано на попередження вчинення правопорушень іншими особами.
Застосовуючи справедливе стягнення за вчинене правопорушення, суд таким чином констатує, що відповідні діяння є суспільно небезпечними та за їх вчинення настають певні негативні наслідки.
З огляду на наведене, підстав для скасування постанови суду не вбачається.
Керуючись ст. 294 КУпАП,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 30 квітня 2025 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення.
Суддя Івано-Франківського
апеляційного суду О.П. Васильєв