Провадження № 1-кп/643/733/25>
Справа № 643/4129/25>
24.06.2025 Салтівський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
потерпілого - ОСОБА_5 ,
розглянувши у м. Харкові у відкритому судовому засіданні в залі суду Салтівського районного суду міста Харкова обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12025226200000093 від 17 лютого 2025 року, по обвинуваченню:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, з середньою технічною освітою, не одруженого, не працюючого, раніше не судимого, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,
ОСОБА_4 , перебуваючи біля 5-го підїзду будинку № 134/16 по вул. Ак. Павлова у м. Харкові, де ц нього, на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, виник словесний конфлікт з раніше знайомим йому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В ході якого ОСОБА_4 знаходячись навпроти ОСОБА_5 маючи раптово виниклий протиправний умисел, спрямований на спричинення йому тілесних ушкоджень, наніс один удар кулаком правої руки в область обличчя потерпілого, а саме в область лівого ока, від якого ОСОБА_5 впав на асфальтне покриття. ОСОБА_4 продовжуючи свої протиправні дії, спрямовані на умисне спричинення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_5 , який знаходився в положенні лежачи на спині, умисно наніс ще пять ударів кулаком правої руки в область обличчя потерпілого, також в область лівого ока, лівої скроні та носа після чого припинив свої протиправні дії та залишив місце вчинення правопорушення. Внаслідок умисно нанесених ОСОБА_4 ударів потерпілому ОСОБА_5 були спричинені, згідно висновку судово-медичного експерта - синці на голові, які утворились від ударної дії тупого твердого предмета(ів). Вищевказані тілесні ушкодження викликали незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більше 6-ти днів і за ступенем тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Відтак, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, тобто умисне легке тілесне ушкодження.
У судовому засіданні ОСОБА_4 свою вину у пред'явленому йому обвинуваченні визнав повністю, погодився з кваліфікацією вчиненого ним діяння, надав покази в судовому засіданні, які є послідовними та повністю підтверджують обставини вчинення кримінального правопорушення, що викладені в обвинувальному акті, зазначив, що у скоєному щиро розкаюється.
Показання ОСОБА_4 відповідають фактичним обставинам обвинувачення і учасниками процесу не оспорюються.
Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд, за згодою всіх учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих фактичних обставин, які ніким не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, чи правильно учасники судового провадження розуміють зміст цих обставин, чи добровільною та істинною є їх позиція, а також їм роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.
ОСОБА_4 погодився на скорочений порядок судового розгляду, без дослідження будь-яких доказів, окрім його особистого допиту та вивчення матеріалів кримінального провадження, які характеризують його як особу, пояснивши, що рішення його є добровільним і наслідки, передбачені ч. 3 ст. 349 КПК України йому зрозумілі.
Відтак, суд розглянув провадження за правилами, передбаченими ч. 3 ст. 349 КПК України.
Згідно ст. 17 КПК України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Відповідно до § 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та допустимих відомостях, визнаних доказами, або відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, критерієм доведення винуватості особи у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення є те, що саме прокурор має довести вину обвинуваченого поза межами розумного сумніву, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд має бути переконаний поза межами розумного сумніву, що кожен із суттєвих елементів інкримінованого особі кримінального правопорушення є доведеним (справа Дж. Мюрей проти Сполученого Королівства).
З урахуванням викладеного, розглянувши кримінальне провадження в межах висунутого обвинувачення, дотримуючись принципу змагальності сторін та свободі в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, дотримуючись принципу диспозитивності, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, суд доходить висновку, що вина ОСОБА_4 «поза розумним сумнівом» знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження і дії ОСОБА_4 кваліфіковано вірно, оскільки він умисно наніс потерпілому легкі тілесні ушкодження.
Призначаючи покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу ОСОБА_4 , який раніше не судимий, на обліку лікарів психіатра й нарколога не перебуває, має неофіційний дохід, неодружений.
Обставиною, яка, відповідно до ст. 66 КК України, пом'якшує покарання обвинуваченої суд визнає щире каяття, оскільки він критично оцінює свою протиправну поведінку і висловлює готовність бути покараним за вчинене.
Обставини, яка, відповідно до ст. 67 КК України, обтяжують покарання ОСОБА_4 судом не встановлено.
З урахуванням досліджених обставин у їх сукупності, суд доходить висновку, що достатнім для виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, покарання ОСОБА_4 слід призначити у виді штрафу.
Суд вважає, що виходячи із принципів законності, справедливості та індивідуалізації покарання, у відповідності з вимогами ч. 2 ст. 65 КК України, саме така міра покарання є необхідною та достатньою для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень та не становитиме особистий надмірний тягар для особи.
Цивільний позов у справі не заявлявся, передбачені ст. 118 КПК України процесуальні витрати відсутні, речові докази відсутні, арешти не накладалися, запобіжний захід не обирався.
Керуючись ст. 349, 368, 370, 374, 376 КПК України, суд -
Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 50 (п'ятдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в дохід держави, що складає 850,00 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 не обирати.
Вирок суду в частині встановлення обставин справи, дослідження яких було визнане недоцільним в порядку ст. 349 КПК України, оскарженню не підлягає, в іншій частині може бути оскаржений шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Салтівський районний суд міста Харкова.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.
Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Суддя ОСОБА_6