Справа № 404/998/24
Номер провадження 2-а/404/17/24
23 червня 2025 року Кіровський районний суд міста Кір овограда
в складі: головуючого судді Кулінка Л.Д.
за участю секретаря Котової К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кропивницькому за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ), до Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті (місцезнаходження: 03151, місто Київ, вулиця Антоновича, будинок № 51), про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39816845; місцезнаходження: 01135, місто Київ, вулиця Фізкультури, будинок № 9), про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом про скасування постанови про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи яка має реєстрацію місця проживання/перебування на території України серії АА № 00007457 від 15.04.2023 року. В обгрунтування позову зазначено, що 19 квітня 2023 року Департамент державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті в особі старшого державного інспектора відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного (контролю) за безпекою на наземному транспорті Соколюк Любомир Миколайович прийняв постанову серія АА № 00007457 про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи яка має реєстрацію місця проживання/перебування на території України яким притягнуто до адміністративної відповідальності шляхом накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 34000,00 грн на фізичну особу громадянина ОСОБА_1 . Зазначає, що у відповідності до вимог чинного законодавства на орган державного контролю, покладено обов'язок повідомити уповноважену особу суб'єкта господарювання про час місце розгляду справи про порушення законодавства одним із способів: під розписку з рекомендованим листом із повідомленням. Справа розглядається за участю уповноваженої особи суб'єкта господарювання, за виключенням випадку, коли уповноважена особа, належним чином повідомлена про дату і час розгляду справи, не з'явилася. Однак зазначає, що довідався в тому числі про оскаржувану постанову від працівників поліції, та одразу звернувся до офіційного джерела в котрому можуть бути відомості про оскаржуване рішення, а саме до Фортечного відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому де і отримав оскаржуване рішення та ряд інших постанов. Позивач вважає, оскаржувану постанову незаконною, оскільки зазначає, що оскаржуваним рішенням було притягнуто до відповідальності фізичну особу ОСОБА_1 . Однак, згідно свідоцтва про реєстрацію № НОМЕР_1 спеціалізований вантажний сідловий тягач MAN державний номер НОМЕР_2 належить на правах власності фермерському господарству «Агрогруп-БРВ». Згідно свідоцтва про реєстрацію № 038213 напівпричіп спеціалізований TUR державний номер НОМЕР_3 належить на праві власності Приватному підприємству «Агрогруп - БРВ». Згідно Договору оренди транспортного засобу за № 23 від 01.01.2023 року укладеного між Приватним підприємством «Агрогруп - БРВ» та орендарем транспортні засоби спеціалізований вантажний сідловий тягач MAN державний номер НОМЕР_2 , та ніпвпричіп спеціалізований TUR державний номер НОМЕР_3 , переданий останньому у строкове платне користування з 01.01.2023 року до 01.01.2026 року для використання у господарській діяльності. Вказане підтверджується також актом приймання передачі від 01.01.2023 року. Отже, зазначає, що в спірних правовідносинах не є автомобільним перевізником у розумінні положень Закону України «Про автомобільний транспорт» і не може нести відповідальність, передбачену статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Крім того, зазначає, що у оскаржуваному рішенні вказано лише один транспортний засіб, та зазначено загальну масу, але не вказано про напівпричіп спеціалізований марки TUR державний номер НОМЕР_3 на якому також здійснювалося розміщення вантажу, а отже не міститься і жодної інформації стосовно допустимих нормативів вагових параметрів транспортних засобів у складі составу (автопоїзду). Також зазначає, що параметри ваги, зафіксовані в оскаржуваному рішенні встановлені на підставі як зазначено у рішенні технічним засобом назва WIM 12,22, серія та номер свідоцтва про повірку технічного засобу та строк його дії UA TR 001 35 214-21 серія та номер свідоцтва на повірку технічного засобу та строк його дії до 16.06.2022 року, однак даний пристрій проходив повірку до 16.06.2022 року а факт порушення відповідачем зафіксований 26.03.2023 року тобто пристрій був не сертифікований, не повірений, та не відкалібрований і взагалі не перевірений на справність визначені вказаним пристроєм взагалі неточно оскільки завищено параметри ваги (дані обгрунтування наведені в даній заяві) оскільки після детального аналізу встановлено що даний пристрій в порушення чинного законодавства взагалі не пройшов технічну повірку, відтак логічні і суттєві відхилення в даному пристрої що призвели до неправомірного нарахування штрафу, оскільки, на останньому абзаці оскаржуваного рішення мається застереження мілким шрифтом про наступне (строк дії свідоцтва про повірку технічного засобу, який закінчився у період дії воєнного стану, відповідно до постанови уряду від 05.04.2022 року за № 412 є чинним на період воєнного і надзвичайного стану протягом трьох місяців після його припинення чи скасування на всій території України або в окремих її місцевостях). Тобто саме свідоцтво про повірку технічного засобу та його строк дії залишено однак всі технологічні та регламентні роботи по періодичному обслуговуванні та калібруванні пристрою скасували.
Позивач зазначає, що в оскаржуваному рішенні позивач здійснював перевезення вантажу чим допустив порушення ч. 2 ст. 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки фактична маса вантажу та автомобільного автопоїзду становила 54599 кг, чим на думку відповідача здійснив порушення вищезазначеної норми, однак притягнення позивача за вказаних обставин є незаконним, оскільки дана вага визначена відповідачем на непрацюючому пристрої не відповідає дійсності оскільки вага автомобіля MAN, державний номер НОМЕР_2 відповідно до свідоцтва НОМЕР_1 становить 8,6 тон, вага спеціалізованого напівпричепа TUR, державний номер НОМЕР_4 , відповідно до свідоцтва НОМЕР_5 становить 14 тон, відтак загальна вага автопоїзда становить 22,6 тон і ще вага вантажу відтак отримуємо загальну вагу автопоїзда з вантажем у відповідності до ДСТУ ОІML R 134-1:2010 набагатоменшу ніж визначив відповідач в оскаржуваному рішенні. А відтак, позивач вимушений звернутись до суду за захистом порушених прав.
Ухвалою судді Кіровського районного суду міста Кіровограда від 11 березня 2024 року поновлено ОСОБА_1 пропущений процесуальний строк на звернення до адміністративного суду. Відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання (а.с.24).
Через канцелярію суду представником відповідача подано відзив (вх. № 16094 від 12.04.2024 року) на адміністративний позов, в якому останній заперечує проти задоволення позову, зазначає, щодо тверджень позивача про те, що він не є суб'єктом відповідальності, відповідач зазначає, що статтею 14-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільної транспорті, передбачену зокрема частина другою статті 122-2, частиною другою і третьою статті 132-1 цього кодексу несе відповідала особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортна засобу - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи. Відповідач зазначає, що з оскаржуваної постанови вбачається, що в ній наявні відомості про найменування органу та посадової особи, який виніс постанову, дату розгляду справи, відомості про особу, стосовно якої розглядається справа, опис обставин, установлених під час розгляду справи, зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення, прийняте у справі рішення, транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка,модель, номерний знак), технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис, розмір штрафу та порядок його сплати, правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження, зазначення реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу, адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності, а також дату та час фіксації здійснення вимірювання, загальна маса транспортного засобу, а отже вона є такою яка відповідає вимогам чинного законодавства. Відповідач зазначає, що позивачем було допущено перевищення загальної маси транспортного засобу 22,848 % (9,139 тон) при домовленій фактині масі тон 40 тон. Вказує, що повірка вимірювального і зважувального обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю є дійсною та чинною на період дії воєного стану і надзивачайного стану та протягом трьої місців після його припинення чи скасування на всій території України, отже сертифіковані документи на вимірювальний засіб є чинними. А відтак, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову (а.с. 31-54).
Ухвалою Кіровського районного суду міста Кіровограда від 18 листопада 2024 року клопотання відповідача (вх. № 17967 від 24.04.2024 року), у задоволенні клопотання відповідача (вх. № 17967 від 24.04.2024 року), про заміну первісного відповідача у справі на належного відповідача, відмовлено. Залучено до участі у справі, в якості співвідповідача Державну службу України з безпеки на транспорті. Судове засідання відкладено (а.с.72).
Позивачем подано до суду заперечення на відзив (вх. № 3904 від 03.02.2025 року) в якому останній зазначає, що на думку відповідача з огляду на інформацію отриману з несправного обладнання загальна маса автопоїзда становила 54599 кг, з урахуванням похибки 49139,1 кг, тому позивач здійснив порушення норм чинного законодавства. Отже, відповідачем в оскаржуваній постанові було встановлено, що автопоїзд складався з 1. Спеціалізованого сідлового тягача МАН, державний номер НОМЕР_2 , 2. Напівпричіпу TUR державний номер НОМЕР_3 , 3. Спеціалізованого сховища від обстрілів (переміщування здійснювалося на замовлення військових на переміщувалося як гуманітарна допомога на безкоштовній основі). Виходячи із даного факту судом на підставі поданих технічних паспортів на транспортні засоби та отримання інформації із загальнодоступних джерел було чітко встановлено, що вага автопоїзда з огляду на первинні документи була наступною: найголовнішим аргументом у даній справі являється безапеляційний факт котрий доречі відкритий до загального доступу є визначення ваги у документах первинної реєстрації наведений у технічних паспортах та згідно фото вантажу відображеного на фото з матеріалів справи та наявний в електронному посиланні штрих коді на оскаржуваній постанові, а саме об'єктивно та переконливо видно що перевозилося Спеціалізоване сховище від обстрілів який також не заперечується самим відповідачем, а саме: Спеціалізований сідловий тягач МАН, державний номер НОМЕР_2 , відповідно до свідоцтва НОМЕР_1 має вагу 8600 кг; напівпричіп TUR державний номер НОМЕР_3 , відповідно до свідоцтва НОМЕР_6 має вагу 14000 кг; спеціалізоване сховище від обстрілів має вагу 13850 кг. Відтак отримуємо загальну вагу автопоїзда 36450 кг, але ніяк не 49139 кг. Вказує, що позивач не є автомобільним перевізником у розумінні положення Закону України «Про автомобільний транспорт» і не може нести відповідальність, передбачену абзацом 16 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», так як транспортний засіб власником якого є Приватне підприємство «Агрогруп - БРВ» перебуває у користуванні іншої юридичної особи котра являється орендарем вказаного транспортного засобу, відповідно позивач не є належним суб'єктом адміністративного правопорушення. А, відтак, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити (а.с.54-61).
Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив задовольнити з підстав зазначених у позові та заявах по суті справах. В судове засідання призначене на 23 червня 2025 року позивач не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі, заяв та клопотань до суду не подавав.
Відповідачі в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідмолені належним чином (а.с.123), причини неявки суду не відомі, заяв, клопотань, до суду не подавали.
Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши думку учасників справи, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, суд встановив таке.
Судом встановлено, що 26 березня 2023 року о 07 год 10 хв., за адресою М-04 Знам'янка-Луганськ-Ізварине (на м. Волгоград через мм. Дніпро, Донецьк), км 60+100, зафіксовано транспортний засіб MAN TGX 26.480, державний номер НОМЕР_2 відповідальна особа допустила рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 22,848 % (9,139 тон) при домовленій фактині масі тон 40 тон (а.с.10).
Постановою АА №00007457 від 19 квітня 2023 року винесеною старшим державним внспектором відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Соколюк Любомиром Миколайовичем, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 132-1 Кодексу України про адміністратвині правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 68000,00 грн.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 р. № 3353-XII вказано, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху зазначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Згідно з пунктом 1.1 Правил дорожнього руху, ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Пунктом 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до Закону України "Про автомобільний транспорт", постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 року № 442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади", положення про Державну службу України з безпеки на транспорті саме на Державну службу України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпеку) покладені повноваження щодо реалізації державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, зокрема з метою забезпечення виконання покладених на неї законодавством завдань щодо здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів.
Тобто, саме на Укртрансбезпеку покладено здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів для збереження доріг від руйнування вантажним транспортом з перевищенням габаритно-вагових параметрів.
Статтею 53 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України.
Відповідно до пункту 2 Порядку № 1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
За приписами пункту 4 Порядку № 1567 державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення перевірок на дорозі.
Відповідно до статі 229 Кодексу Уккраїни про адміністративні правопорушення органи автомобільного транспорту та електротранспорту (тролейбус, трамвай) розглядають справи про адміністративні правопорушення, зв'язані з порушенням правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, правил користування автомобільним транспортом та електротранспортом (стаття 119, частина друга статті 122-2, частини друга, третя статті 132-1, стаття 132-2, частина п'ята статті 133, частини перша, друга, четверта, п'ята і сьома статті 133-1, стаття 133-2, частина друга статті 134, абзаци четвертий, шостий та восьмий статті 135).
Від імені органів автомобільного транспорту та електротранспорту розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право, зокрема: на автомобільному транспорті - посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті (частина друга статті 122-2, частини друга, третя статті 132-1, стаття 132-2, частини перша, друга, четверта, п'ята і сьома статті 133-1, стаття 133-2).
Відповідно до частини другої статті 29 Закону України «Про дорожній рух» з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
За статтею 33 Закону України «Про автомобільні дороги» рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 3 Правил прозду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30, транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
Відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Частиною першою статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 % до 10 % включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно частини другої статті 29 Закону України «Про дорожній рух» з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Згідно пункту 22.5 Правил дорожнього руху за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.
Таким чином, участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові параметри яких перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, зокрема, навантаження на вісі транспортного засобу, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів, а при перевезенні вантажу без відповідного дозволу настає адміністративно-господарська відповідальність, яка залежить від відсоткового перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм.
Стаття 132-1 Кодексу України про адміністратвині правопорушення ввизначає відповідальність за порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів та правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами.
Так, частиною другою статті 132-1 Кодексу України про адміністратвині правопорушення передбачена відповідальність за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами - штраф в розмірі: п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30%; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30%.
Згідно з пунктом 2 Порядку фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2019 року № 1174, автоматичний пункт фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті - комплекс технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу в русі, визначених пунктом 12 цього Порядку, з одночасною його фотозйомкою, відеозаписом (за наявністю) та ідентифікацією за державним реєстраційним номером.
Відповідно до пункту 12 цього Порядку автоматичний пункт може забезпечувати, зокрема: вимірювання навантажень, що припадають на кожну вісь транспортного засобу; вимірювання загальної маси транспортного засобу; визначення кількості осей транспортного засобу та віднесення транспортного засобу до однієї із відповідних категорій; фіксацію та розпізнавання державних номерних знаків транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу); фіксацію фронтального зображення транспортного засобу; фіксацію загального вигляду транспортного засобу (вигляд збоку) в момент проїзду через автоматичний пункт (оглядова фотографія транспортного засобу, на якій відображені його контури та кількість осей).
Згідно, підпункту 13, 14, 17 цього Порядку під час вимірювання габаритно-вагових параметрів транспортних засобів застосовуються засоби вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність. Інформація від автоматичних пунктів передається до інформаційно-телекомунікаційної системи у вигляді метаданих. У постанові про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, зафіксоване в автоматичному режимі, зазначаються виміряні з урахуванням похибки вагові та габаритні параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги, а також нормативні габаритно-вагові параметри транспортних засобів на даній ділянці автомобільної дороги.
Постановою Кабінету Міністрів України від 14.11.2018 року № 1197 затверджено Порядок внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, відповідно до якого підставами для внесення до Реєстру відомостей про належного користувача є: визначення належного користувача безпосередньо власником транспортного засобу у зв'язку з передачею фізичній особі транспортного засобу в користування; визначення керівником юридичної особи, яка є власником транспортного засобу або отримала в установлений законодавством спосіб право користуватися ним, свого працівника належним користувачем; оформлення на фізичну особу нотаріально посвідченої довіреності на право користування транспортним засобом; користування фізичною особою транспортним засобом на підставі договору оренди (найму, позички); користування фізичною або юридичною особою транспортним засобом на підставі договору фінансового або оперативного лізингу; оформлення на фізичну особу, щодо якої вносяться відомості як про належного користувача, тимчасового реєстраційного талона. Механізм фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі визначено Порядком фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2019 року, № 1174.
Відповідно до пунктів 16, 17 Порядку у постанові про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, зафіксоване в автоматичному режимі, зазначаються виміряні з урахуванням похибки вагові та габаритні параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги, а також нормативні габаритно-вагові параметри транспортних засобів на даній ділянці автомобільної дороги.
Однак, в оскаржуваній постанові вказано лише один транспортний засіб марки MAN TGX 26.480, державний номер НОМЕР_2 та зазначено загальну масу, але не вказано наявність напівпричіпу спеціалізованого марки TUR державний номер НОМЕР_3 , на якому також здійснювалося розміщення вантажу, а отже не міститься і жодної інформації стосовно допустимих нормативно-вагових параметрів транспортних засобів у складі составу (автопоїзду).
Як вбачається з матеріалів справи, Фермерське господарство «Агрогруп БРВ» є власником MAN TGX 26.480, державний номер НОМЕР_2 , директором якого є Бондар Руслан Валерійович, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 , договром орнеди транпсортного засобу № 23 від 01.01.2023 року, та актом приймання -передачі № 23 від 01.01.2023 року (а.с.16-20).
Зі змісту постанови вбачається, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, за порушення правил дорожнього руху.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз'яснено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 та 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Однак, зазначена постанова є саме предметом спору між сторонами та не може розглядатись як доказ за відсутності інших доказів на підтвердження обставин вказаних в оскаржуваній постанові.
Відповідно до статті 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинено і обвинувачена особа є винною у його вчиненні.
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону.
Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих суду доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Згідно статті 242 Кодексу адміністратвиного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Оскаржувана постанова винесена відносно ОСОБА_1 , як фізичної особи, а не як керівника товариства.
Позивач не є автомобільним перевізником у розумінні положення Закону України «Про автомобільний транспорт» і не може нести відповідальність, передбачену абзацом 16 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», так як транспортний засіб власником якого є фермерське господарство «Агрогруп - БРВ» перебуває у користуванні іншої юридичної особи котра являється орендарем вказаних транспортних засобів, відповідно позивач не є належним суб'єктом адміністративного правопорушення.
Також варто зазначити, що відповідно до листа Кіровоградської обласної військової адміністрації ОСОБА_1 зідйснює благодійні заходи з перевезення військової, спеціалізованої, будівельної техніки, гуманітарних вантажів територією області та за її межами, у тому числі у зону бойових дій (а.с.22).
Абзацем 9 пункту 22.5 статті 22 Правил дорожнього руху визначено, що у період воєнного стану в Україні та протягом трьох місяців з дня його припинення або скасування вимоги абзаців першого та другого цього пункту не поширюються на транспортні засоби, які здійснюють перевезення вантажів з метою їх використання для забезпечення обороноздатності держави за рішенням військового командування, в інтересах якого здійснюється таке перевезення, а також вимоги підпунктів “б» та “в» абзацу першого цього пункту не поширюються на транспортні засоби спеціалізованого та/або спеціального призначення, які виконують функції ремонту залізничних колій (комплекси зварювальні мобільні марки КСМ-005).
За таких обставин, судом не встановлено, а відповідачем не представлено жодного належного, об'єктивного та обґрунтованого доказу, який би спростовував доводи позивача та вказував на наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а відтак суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова серії АА № 00007457 від 19.04.2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 68000,00 грн підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю.
У відповідності до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки адміністративний позов задоволено, відповідачем здійснена сплата судового збору у розмірі 1211,20, що підтверджується квитанцією № 68552939 від 08.02.2024 року (а.с.8), вказана сума судового збору підлягає стягненню на користь позивача, за рахунок бюджетних асигнувань з Державної служби України з безпеки на транспорті як юридичної особи та головного розпорядника бюджетних коштів.
На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про дорожній рух», Законом України «Про автомобільні дороги» статтями, 132-1, 251, Кодексу України про адміністративні правопорушення; статтями 72, 73, 75, 76 ,77, 139, 246, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд- -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ), до Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті (місцезнаходження: 03151, місто Київ, вулиця Антоновича, будинок № 51), про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39816845; місцезнаходження: 01135, місто Київ, вулиця Фізкультури, будинок № 9), про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, задовольнити повністю.
Скасувати постанову про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи яка має реєстрацію місця проживання/перебування на території України серії АА № 00007457 від 19.04.2023 року, якою притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною другою статті 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Закрити справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) за частиною другою статті 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Стягнути з Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 ) судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення даного рішення до Третього апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 23.06.2025 року.
Суддя Кіровського районного
суду міста Кіровограда Людмила КУЛІНКА
Суддя Фортечного районного суду
міста Кропивницького Л. Д. Кулінка