24.06.2025
Справа №607/19874/24
24 червня 2025 року м.Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі:
- головуючої судді Черніцької І.М.
- при секретарі судового засідання Кокітко І.В.
- з участю: позивача ОСОБА_1 ,
адвоката Вербицького О.Р.,
представника третьої особи - адвоката Висоцької Х.О.
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Моторне (транспортне) страхове бюро України, акціонерне товариство «Страхова компанія «Мега-Гарант» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -
Позивач звернулась до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області із позовом ОСОБА_2 , який згодом уточнила, та просила стягнути з відповідача матеріальну шкоду, як різницю між страховим відшкодуванням і витратами позивача на відновлення автомобіля, у розмірі 100 798 .70 грн, 4705,78 грн - 3% річних, 9979.06 грн - інфляційних втрат та 20 000 грн моральної шкоди.
В обґрунтування вимог позивач вказала, що 30 листопада 2022 року мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля під керування відповідача, в результаті якої пошкоджено автомобіль позивача. На місці ДТП було складено повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, де відповідач визнав свою у вину. На момент настання даної ДТП, цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована у АТ «СК «Мега-Гарнат». Ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну становить 160 000 грн, франшиза 2500 грн. Вона звернулась до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування. Згідно Звіту про оцінку №220/22 автотоварознавчого дослідження транспортного засобу від 08 грудня 2022 року, ринкова вартість автомобіля Jaguar XF, д.н.з. НОМЕР_1 , з урахуванням проценту додаткового зменшення ринкової вартості, на момент здійснення дослідження, становить 535 834,78 грн, вартість відновлюваного ремонту після пошкодження - 160 991.20 грн, а матеріальний збиток завданий власнику автомобіля з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу для страхового відшкодування - 60 192,50 грн.
Посилаючись на наведене та те, що страхова компанія має обов'язок щодо відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 60 192.50 грн, просила задовольнити позов.
Представник відповідача - адвокат Кайда Н.Я. подала клопотання про закриття провадження у справі на підставі вимог п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України за відсутності предмета спору.
В обґрунтування клопотання вказала, що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована та ліміт відповідальності становить 130 000 грн. Згідно наданого позивачем Звіту про оцінку №220/22 від 09.12.2022 року матеріальний збиток складає 60 192,50 грн, який повністю покривається сумою страхового відшкодування. Розмір завданої шкоди не перевищує ліміт відповідальності страховика.
06 грудня 2024 року Київським районним судом м.Харкова у справі № 607/8423/24 постановлено заочне рішення, яким задоволено позов позивача та стягнуто із АТ «Страхова компанія «Мега-Гарант» на користь позивача суму страхового відшкодування у розмірі 60192,50 грн, 4500,00 грн вартості послуг за проведення огляду та оцінки пошкодженого автомобіля і визначення матеріальних збитків, 26103,87 грн пені, 2084,34 грн 3% річних, 3040,56 грн втрат від інфляції, 5000,00 грн моральної шкоди, на загальну суму 100921 грн 27 коп. Рішення суду набрало законної сили.
Вважає, що обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди (60 192.50) і сумою страхового відшкодування (60 192.50 грн), а розмір завданої шкоди не перевищує ліміт відповідальності страховика (130 000). Покладення обов'язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідності.
Моральна шкода відшкодовується одноразово. Заборона подвійного стягнення моральної шкоди регламентована ч. 5 ст. 23 ЦК України Після отримання відшкодування моральної шкоди за конкретний випадок, не можна повторно вимагати компенсацію за ті ж самі дії, якщо інше не передбачено договором чи законом.
Посилаючись на наведене та те, що рішенням Київського районного суду м.Харкова від 06.12.2024 року стягнуто із страховика на користь позивача 60 192.50 грн страхового відшкодування, пені, три проценти річних, інфляцію та моральну шкоду, на загальну суму 100 921.27, просила закрити провадження у справі за відсутністю предмету спору.
Розгляд клопотання просила здійснювати у її відсутності.
У судовому засіданні позивач та її адвокат заперечили щодо задоволення клопотання.
Представник Моторно (транспортного) страхового бюро України- адвокат Висоцька Х.О. пояснила, що у вирішенні даного клопотання покладається на думку суду.
Представник АТ «Страхова компанія «Мега-Гарант» в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце був повідомлений у встановленому законом порядку.
Суд, дослідивши наявні у справі докази, розглянувши клопотання представника відповідача, вважає, що останнє не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави для закриття провадження у справі визначені у статті 255 ЦПК України
Згідно з вимогами п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Закриття провадження у справі це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) до тлумачення поняття «спору про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція). Зокрема, ЄСПЛ зазначив, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися по суті технічно, а тому слід подавати сутнісне, а не формальне значення.
Відповідно до вимог частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Предмет спору це об'єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Підстави позову це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Тобто, правові підстави позову це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
З урахуванням викладеного, відсутність предмету спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.
Відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 13/51-04 (провадження № 12-67гс19) прикладом відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання. Суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
У даній справі, позивач звернулась із позов до відповідача, як винуватця ДТП та просить стягнути з нього завдану матеріальну шкоду, як різницю між страховим відшкодуванням (60 192.50) і витратами позивача на відновлення автомобіля (160 991, 20 грн) у розмірі 100 798 .70 грн, 4705,78 грн - 3% річних, 9979.06 грн - інфляційних втрат та 20 000 грн моральної шкоди.
У справі № 607/8423/24, яка перебувала у провадженні Київського районного суду м.Харкова, в які постановлено 06 грудня 2024 року заочне рішення, позивач просила стягнути із страховика АТ «Страхова компанія «Мега-Гарант» суму страхового відшкодування у розмірі 60 192,50 грн, 3% річних, інфляційні втрати та моральну шкоду.
Велика Палата Верховного Суду вже висновувала, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Тоді як встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який він виконує під час розгляду справи (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 41), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (пункт 49), від 12 вересня 2018 року у справі № 569/96/17 (пункт 46), від 19 травня 2020 року у справі № 263/17218/18 (пункт 24).
Установивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє в позові до такого відповідача (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 40), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункти 37, 54), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.10).
Велика Палата Верховного Суду в постановах від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18) (пункт 59), від 03 жовтня 2018 року у справі №760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) неодноразово звертала увагу на те, що у справах про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної страхувальником за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у межах ліміту страхового відшкодування належним відповідачем буде страховик.
Принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно, якщо такої різниці немає та шкода покрита в повному обсязі страховою виплатою, в такому випадку відсутні підстави для покладення відповідальності на страхувальника.
Отже, при розгляді даного спору, суд повинен дослідити обставини справи, встановити фактичний розмір шкоди, розмір страхової виплати, наявність різниця між ними, та з урахуванням цього надати оцінку наявності чи відсутності підстав для покладення відповідальності на відповідача, як страхувальника.
Враховуючи вищенаведене та те, що позивач підтримує позовні вимоги до ОСОБА_2 , вважає, що ним пред'явлено вимоги до винної особи в частині різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), саме на позивача покладається право визначення предмету та підстав позову, суд приходить до висновку, що підстав для закриття провадження у справі на підставі вимог п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, виходячи із доводів відповідача, не має.
Разом з цим, суд роз'яснює, що у випадку встановлення судом тих обставин, що позов заявлений до неналежного відповідача або ж різниці немає та шкода покрита в повному обсязі страховою виплатою, це є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог пред'явлених до страхувальника.
Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, підстав за закриття провадження у справі підставі вимог п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд не вбачає, а тому у задоволенні клопотання слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 255, 259, 260, 261, 353, 355 ЦПК України, суд,-
У задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі на підставі вимог п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК відмовити.
Головуюча І.М. Черніцька