Cправа №991/10675/24
Провадження №11-сс/991/379/25
Слідчий суддя: ОСОБА_1
Суддя-доповідач: ОСОБА_2
23 червня 2025 року місто Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду заяву ОСОБА_6 про відвід судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду ОСОБА_2 ,
ОСОБА_6 подав заяву-протест, у якій посилається на злочинну бездіяльність, оскільки головуючий суддя ОСОБА_2 за його вимогами: не витребував доказів - матеріалів інших справ Вищого антикорупційного суду, та не викликав у судове засідання керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) ОСОБА_7 .
Просить замінити головуючого суддю Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду ОСОБА_2 .
Враховуючи доводи вказаної заяви, а також її вимогу, колегія суддів вважає, що ОСОБА_6 заявив відвід судді ОСОБА_2 .
Перевіривши доводи заяви ОСОБА_6 , колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення відводу.
Обставини, що виключають участь судді у кримінальному провадженні, визначені статтею 75 КПК України.
Зокрема, згідно з п.4 ч.1 ст.75 КПК України суддя не може брати участі у кримінальному провадженні за наявності обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
Оскільки кримінальне процесуальне законодавство України висуває загальні вимоги до вмотивованості відводу, суд звертається до інших джерел права, які визнані в Україні, для більш детального аналізу.
Так, відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права. Це положення узгоджується зі статтею 9 Конституції України, що встановлює (пріоритет) міжнародного права в Україні.
Суд керується сталою практикою ЄСПЛ в оцінці вмотивованості відводу, зокрема критеріями, що були висвітлені у справі "Мироненко і Мартенко проти України".
Зокрема, ЄСПЛ вказав, що для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, наявність безсторонності має визначатися за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного. При визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об'єктивно обґрунтованими, і у цьому зв'язку навіть видимі ознаки можуть мати певне значення.
Колегія суддів вважає, що посилання ОСОБА_6 на злочинну бездіяльність, не витребування матеріалів інших справ Вищого антикорупційного суду, та не виклик у судове засідання керівника САП ОСОБА_7 не є підставами для відводу, оскільки це посилання ґрунтується на суб'єктивній думці останнього, щодо порушення вимог КПК України.
Так, відповідно до ч.1 ст.422 КПК України, яка регламентує порядок перевірки ухвал слідчого судді, отримавши апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді, суддя-доповідач невідкладно витребовує з суду першої інстанції відповідні матеріали та не пізніш як за день повідомляє особу, яка її подала, прокурора та інших заінтересованих осіб про час, дату і місце апеляційного розгляду.
Таким чином, суддя-доповідач при отриманні апеляційної скарги не уповноважений вчиняти інших дій, зокрема дій, направлених на витребування доказів, крім, витребування з суду першої інстанції відповідних матеріалів та повідомлення особи, яка її подала, прокурора та інших заінтересованих осіб про час, дату і місце апеляційного розгляду.
Матеріалами провадження стверджується, що суддею-доповідачем виконано дії, передбачені ч.1 ст.422 КПК України - витребувано з суду першої інстанції матеріали скарги та повідомлено ОСОБА_6 , Національне антикорупційне бюро України (далі - НАБУ) і САП про розгляд апеляційної скарги.
А відтак безпідставним є посилання ОСОБА_6 на те, що суддею доповідачем не витребувано докази та не повідомлено НАБУ і САП про розгляд апеляційної скарги.
Інших доводів, які свідчили б про сумніви в безсторонності судді ОСОБА_2 , в заяві не наведено.
В зв'язку з викладеним колегія суддів приходить до висновку, що немає обґрунтованих підстав для сумнівів в неупередженості судді ОСОБА_2 при розгляді апеляційної скарги ОСОБА_6 , а тому в задоволенні відводу слід відмовити.
Керуючись ст. 75, 80, 81 КПК України, колегія суддів,
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_6 про відвід судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду ОСОБА_2 .
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4