24 червня 2025 року
м. Рівне
Справа № 564/4753/24
Провадження № 22-ц/4815/543/25
Головуючий у Костопільському районному суді
Рівненської області: суддя Снітчук Р.М.
Рішення суду першої інстанції ухвалено 29 січня 2025 року
в м. Костопіль Рівненського району Рівненської області
(фіксування судового засідання за допомогою
звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось).
Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючий: Хилевич С.В.
судді: Ковальчук Н.М., Гордійчук С.О.
секретар судового засідання: Пиляй І.С.
за участі: учасники справи та їх представники в судове засідання не з'явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Середи Оксани Валеріївни на рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 29 січня 2025 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У грудні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" (далі - ТОВ "Бізнес позика") звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором про надання кредиту № 455277-КС-005 від 23 лютого 2023 року в розмірі 109 862,68 гривень, з яких: 35 013,71 гривень - прострочена заборгованість за кредитом; 72 448,97 гривень - прострочена заборгованість за нарахованими процентами; 2400 гривень - прострочені платежі за комісією.
Мотивуючи вимоги, позивачем вказувалося, що договір було укладено в електронній формі і за ним ОСОБА_1 отримав у кредит ТОВ "Бізнес позика" 26 000 гривень строком на 16 тижнів - до 15 червня 2023 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 1,16125851% за кожен день користування за зниженою ставкою, 2% в день за стандартною ставкою та зі сплатою комісії за надання кредиту в сумі 3900 гривень.
25 квітня 2023 року сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору про надання кредиту, за умовами якої позичальник отримав додатково кредит в сумі 16 000 гривень. При цьому в додатковому правочині сторони обумовили і зокрема те, що загальна сума отриманого та неповерненого кредиту становить 35 013,71 гривень, комісія за надання додаткової суми 2400 гривень, а термін дії договору до 15 серпня 2023 року.
Позивач свої зобов'язання виконав, але відповідач покладених на нього обов'язків належним чином не виконував, повернувши лише 28 568,15 гривень. Тому внаслідок цього утворилась заборгованість, яка станом на 26 листопада 2024 року склала заявлену до стягнення суму грошових коштів.
Рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 29 січня 2025 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Бізнес позика" заборгованість за кредитним договором № № 455277-КС-005 від 23 лютого 2023 року та додатковою угодою № 1 до договору № 455277-КС-005 від 23 лютого 2023 року станом на 26 листопада 2024 року в розмірі 109 862,68 гривень.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Бізнес позика" 2 422,40 гривень судового збору.
На рішення суду представником відповідача - адвокатом Середою О.В. подано апеляційну скаргу, де покликалась на його незаконність та необґрунтованість, які полягали порушенні норм процесуального права і неправильному застосуванні норм матеріального права.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, зазначала на те, що положення укладених договору №455277-КС-005 від 23 лютого 2023 року та додаткової угоди №1 від 25 квітня 2023 року в частині стягнення комісій за обслуговування кредитної заборгованості суперечать ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування" та є нікчемними - як це підтверджено правовим висновком, що викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
На переконання заявника, заборгованість позичальника має бути зменшена не лише у розмірі простроченої заборгованості за кредитом, а також і в частині нарахованих позивачем за період з 25 квітня 2023 року по 23 травня 2023 року процентами за користування кредитом. Отже, розмір простроченого кредиту, за винятком комісії, має становити 31 113,71 гривень, а розмір відсотків - 58 822,68 гривень, адже 13 626,29 гривень відсотків нараховувались на суму комісії.
При цьому вважала розмір всієї заборгованості необґрунтованим з огляду на висловлений Верховним Судом у складі Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду у постанові від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц висновок, у якому зазначалося про те, що якщо з'ясувати справжній зміст відповідної умови договору неможливо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у ч.ч. 3-4 ст. 213 ЦК України, слід застосовувати тлумачення contra proferentem. Тому при вирішення спору необхідно було звернути увагу на те, що споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.
З наведених підстав просить скасувати рішення суду першої інстанції в повному обсязі та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Правом надання відзиву на апеляційну скаргу позивач не скористався, хоча йому про це роз'яснювалось.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи заявника, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
З матеріалів справи вбачається, що 23 лютого 2023 року між ТОВ "Бізнес позика" та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи укладено електронний договір про надання споживчого кредиту № 455277-КС-005 шляхом його підписання позичальником електронним підписом, вчиненим одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України "Про електронну комерцію". За умовами договору ОСОБА_1 отримав кредит у сумі 26 000 гривень строком на 16 тижнів, зі сплатою відсотків за користування кредитом 1,16125851% за кожен день користування зниженою ставкою, а стандартною в розмірі 2% в день. Сума комісії за надання кредиту в складала 3900 гривень
25 квітня 2023 року між ними укладено додаткову угоду № 1 до договору № 455277-КС-005 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаними у порядку, визначеному ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію", за умовами якої позичальник отримав додатково кредит в сумі 16 000 гривень, тоді як комісія складала 2 400 гривень
Позивач належним чином виконав свої зобов'язання, перерахувавши на картковий рахунок ОСОБА_1 23 лютого 2023 року кредитні кошти в сумі 26 000 гривень, 25 квітня 2023 року - 16 000 гривень. Разом з тим відповідач не виконав належним чином свої зобов'язання за кредитним договором і повернув лише 28 568,15 гривень.
Станом на 26 листопада 2024 року прострочена заборгованість за кредитом становила 109 862,68 гривень, з яких: 35 013,71 гривень - прострочена заборгованість за кредитом, 72 448,97 гривень - прострочена заборгованість за нарахованими процентами, 2 400 гривень - прострочені платежі за комісією.
Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що положення укладеного договору в частині стягнення комісії за обслуговування кредитної заборгованості суперечать правилам ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування" та є нікчемними за свою правовою природою.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про споживче кредитування»" загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо (частина друга статті 8 Закону України "Про споживче кредитування").
Постановою Правління Національного банку України від 11 лютого 2021 року № 16 затверджено Правила розрахунку небанківськими фінансовими установами України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, згідно пункту 1 яких до загальної вартості кредиту для споживача можуть включатися комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту (уключаючи комісії за обслуговування кредитної заборгованості, юридичне оформлення та інші платежі), кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб (комісії за розрахунково-касове обслуговування банку, у якому відкритий рахунок кредитодавця (під час зарахування коштів у рахунок погашення споживчого кредиту).
Водночас відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
Згідно з ч. 6 ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування" споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені у договорі про споживчий кредит.
До загальних засад цивільного законодавства належать справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України).
Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Які саме послуги за вказану плату надаються позичальнику, у договорі не зазначено. Посилання на те, що комісія надається за надання кредиту, є загальним та не уточнює саме вид наданих послуг.
При цьому наявні в матеріалах справи документи взагалі не містять будь-якого опису послуг, за які позивачем встановлена комісія.
Зазначені обставини вносять істотний дисбаланс у договірні права та обов'язки на шкоду споживачу, що в сукупності свідчить про те, що вказані умови кредитного договору є несправедливими.
Тому правильним є розрахунок позичальника, який здійснений без врахування нікчемної комісії та частини відсотків, що у зв'язку із необхідністю зарахування сплаченої в рахунок погашення основної заборгованості не повинні були нараховуватись.
Тобто розмір простроченого тіла кредиту має становити 31 113,71 гривень, а проценти підлягають зменшенню до 58 822,68 гривень, що сумарно становитиме 89 936,39 гривень.
Підставою для зміни оскаржуваного рішення відповідно до пунктів 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Середи Оксани Валеріївни задовольнити частково.
Рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 29 січня 2025 року змінити, зменшивши стягнуту з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" заборгованість за кредитним договором із 109 862 (сто дев'ять тисяч вісімсот шістдесят два) гривні 68 копійок до 89 936 (вісімдесят дев'ять тисяч дев'ятсот тридцять шість) гривень 39 копійок.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий: С.В. Хилевич
Судді: Н.М. Ковальчук
С.О.Гордійчук