Справа № 369/11467/16-а
23 червня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Ключковича В.Ю.
Суддів: Беспалова О.О., Бужак Н.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження заяву головуючого судді Ключковича В.Ю. від 23 червня 2025 року про самовідвід у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Кам'янець-Подільської міської ради, Кам'янець-Подільського міського голови Сімашкевича Михайла Євстафійовича, заступника начальника-завідувача відділу юридичного управління Кам'янець-Подільської міської ради Лазарєвої Олени Павлівни треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: юридичне управління Кам'янець-Подільської міської ради, Кам'янець-Подільська міська рада, про визнання протиправним і скасування розпорядження, визнання протиправними дій, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
У провадженні Шостого апеляційного адміністративного суду перебуває адміністративна справа №369/11467/16-а за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Кам'янець-Подільської міської ради, Кам'янець-Подільського міського голови Сімашкевича Михайла Євстафійовича, заступника начальника-завідувача відділу юридичного управління Кам'янець-Подільської міської ради Лазарєвої Олени Павлівни треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: юридичне управління Кам'янець-Подільської міської ради, Кам'янець-Подільська міська рада, про визнання протиправним і скасування розпорядження, визнання протиправними дій, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 серпня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправним і скасовано розпорядження Кам'янець-Подільського міського голови Сімашкевича Михайла Євстафійовича № 350-к від 08 листопада 2016 року «Про звільнення ОСОБА_1 ».
Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді директора Департаменту правового супроводу та контролю Кам'янець-Подільської міської ради з 10 січня 2012 року.
Зобов'язано Кам'янець-Подільського міського голову винести розпорядження про поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді директора Департаменту правового супроводу та контролю Кам'янець-Подільської міської ради, забезпечити ОСОБА_1 умови праці та можливість виконання повноважень директора Департаменту правового супроводу та контролю Кам'янець-Подільської міської ради.
Стягнуто з Виконавчого комітету Кам'янець-Подільської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 2 961 027 (два мільйони дев'ятсот шістдесят одну тисячу двадцять сім) грн 52 коп.
Допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді директора Департаменту правового супроводу та контролю Кам'янець-Подільської міської ради, стягнення з Виконавчого комітету Кам'янець-Подільської міської ради суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за 1 місяць.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Виконавчий комітет Кам'янець-Подільської міської ради не погодився з таким рішенням суду першої інстанції і 27 вересня 2024 року засобами підсистеми «Електронний суд» подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 серпня 2024 року у справі № 369/11467/16-а в частині стягнення з Виконавчого комітету Кам'янець-Подільської міської ради на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 2 961 027,52 (два мільйони дев'ятсот шістдесят одну тисячу двадцять сім гривень) і ухвалити нове судове рішення, яким визнати середній заробіток за час вимушеного прогулу відповідно до вимог діючого законодавства з урахуванням всіх обставин справи.
25 листопада 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Шостого апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 серпня 2024 року у справі № 369/11467/16-а у частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій Кам'янець-Подільського міського голови Сімашкевича М. Є. щодо підписання розпорядження від 08 листопада 2016 року № 350-к «Про звільнення ОСОБА_1 » та ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити рішення та визнати протиправними дії Кам'янець-Подільського міського голови Сімашкевича М. Є. щодо підписання розпорядження від 08 листопада 2016 року № 350-к «Про звільнення ОСОБА_1 ».
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2025 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні на 07 травня 2025 року о 11:30 год.
Протокольною ухвалою колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2025 року продовжено строк розгляду справи на розумний термін, судове засідання відкладено до 21 травня 2025 року о 11:50 год. у зв'язку із оголошенням сигналу «Повітряна тривога».
Протокольною ухвалою колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2025 року задоволено клопотання представника відповідача та приєднано доповнення до апеляційної скарги до матеріалів справи.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз'яснення ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2025 року про відкриття апеляційного провадження у справі відмовлено.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2025 року направлено справу №369/11467/16-а до Києво-Святошинського районного суду Київської області для вирішення питання про ухвалення додаткового рішення з урахуванням висновків викладених в цій ухвалі; продовжено строк розгляду справи № 369/11467/16-а на розумний термін.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2025 року відхилено зауваження ОСОБА_1 щодо протоколу судового засідання від 21 травня 2025 року.
27 травня 2025 року ОСОБА_1 подав заяву про відвід судді Ключковича В.Ю.
17 червня 2025 року ОСОБА_1 подав заяву про відвід судді Ключковича В.Ю.
18 червня 2025 року ОСОБА_1 подав заяву про відвід судді Ключковича В.Ю.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2025 року залишено без розгляду заяву ОСОБА_1 про відвід судді Шостого апеляційного адміністративного суду Ключковича В.Ю. від 27 травня 2025 року.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року заяву ОСОБА_1 від 17 червня 2025 року про відвід судді Ключковича В.Ю. визнано необґрунтованою; передано матеріали справи №369/11467/16-а для визначення судді у порядку, встановленому частиною 1 статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України для вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу колегії, що розглядає справу.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2025 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 17 червня 2025 року про відвід судді Ключковича В.Ю.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2025 року визнано зловживанням процесуальними правами подання ОСОБА_1 заяви про відвід судді Ключковича В.Ю. від 18 червня 2025 року та залишено її без розгляду.
23 червня 2025 року суддя Ключкович В.Ю. подав заяву про самовідвід, мотивовану тим, що з огляду на обґрунтування та мотиви поданих позивачем заяв про відвід судді Ключковича В.Ю. від 17 червня 2025 року та 18 червня 2025 року, ОСОБА_1. висловлює критичну недовіру вказаному судді.
Вирішуючи подану суддею Ключковичем В.Ю. заяву про самовідвід, колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до частини третьої статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Згідно з частиною першою статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Отже, з огляду на нормативний зміст пункту 4 частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України відвід судді може бути заявлений й з інших підстав, відмінних від перелічених у пунктах 1, 2, 3, 5 частини першої цієї ж статті. У будь-якому разі оцінюватися має саме те, чи викликають певні обставини розумний сумнів у неупередженості або об'єктивності судді у стороннього спостерігача.
Частинами 1-2 статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про самовідвід судді вирішується ухвалою суду, що розглядає справу, яка оформлюється окремим документом.
Як установлено у пункті 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалені резолюцією №2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини, як джерело права.
За змістом пункту 28 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Газета "Україна-центр" проти України" від 15 жовтня 2010 року, відповідно до усталеної практики Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб'єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об'єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності (див., серед іншого, рішення у справі "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria,) від 24.02.1993, пункти 27, 28 і 30, Series A, no. 255, і рішення "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), заява №33958/96, пункт 42, ECHR 2000-XII).
У пунктах 104-106 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Олександр Волков проти України" від 9 квітня 2013 року зазначено таке.
Як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ'єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (і) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (іі) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (див., серед інших, рішення у справах «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria), від 24 лютого 1993 року, Series А № 255, пп. 28 та 30, та «Веттштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), заява № 33958/96, п. 42, ECHR 2000-ХІІ)
Проте між суб'єктивною та об'єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об'єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об'єктивний критерій), а й може бути пов'язана з питанням його або її особистих переконань (суб'єктивний критерій) (див. рішення у справі «Кіпріану проти Кіпру» (Kyprianou v. Cyprus) [ВП], заява № 73797/01, п. 119, ECHR 2005-ХІІІ). Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб'єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об'єктивної безсторонності (див. рішення від 10 червня 1996 року у справі «Пуллар проти Сполучного Королівства» (Pullar v. the United Kingdom), п. 32, Reports 1996-III)
У цьому відношенні навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (див. рішення від 26 жовтня 1984 року у справі «Де Куббер проти Бельгії» (De Cubber v. Belgium), Series A, № 86).
Разом з тим, щодо об'єктивного критерію суд указує на те, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
У даному випадку не встановлено обставин, які б свідчили про необ'єктивність судді Ключковича В.Ю. при розгляді цієї справи і про заінтересованість судді у результаті розгляду справи.
Європейський суд з прав людини також визначає, що об'єктивно безстороннім є судовий орган, діяльність якого відповідає таким критеріям: - забезпечується не лише здійснення правосуддя, а й зовнішній вияв того, що відбувається свідчить про неупередженість суду; - судом створено достатні гарантії для усунення підстав і навіть потенційної можливості побоюватися, що він, незалежно від особистої поведінки, не є безстороннім.
За таких обставин, на переконання суду, з метою гарантування розгляду справи неупередженим та незалежним судом, а також для того, щоб за суб'єктивним критерієм з боку стороннього спостерігача не виникали сумніви у неупередженості судді Ключковича В.Ю. під час розгляду даної справи, існують правові підстави для задоволення заяви судді Ключковича В.Ю. про самовідвід.
Керуючись ст.36, 39, 40, 41, 248, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Заяву головуючого судді Ключковича В.Ю. від 23 червня 2025 року про самовідвід у справі № 369/11467/16-а - задовольнити.
Відвести головуючого суддю Ключковича В.Ю. від розгляду апеляційних скарг Виконавчого комітету Кам'янець-Подільської міської ради та ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 серпня 2024 року у справі № 369/11467/16-а.
Передати справу № 369/11467/16-а для визначення іншого складу суду в порядку, встановленому частиною 1 статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович
Судді: О.О. Беспалов
Н.П. Бужак