Справа № 620/15447/23 Головуючий у 1 інстанції: Падій В.В.
Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
17 червня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.
Суддів Кузьмишиної О.М.
Ключковича В.Ю.
За участю секретаря Заміхановської Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив:
- визнати відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 у знятті з військового обліку ОСОБА_1 протиправною бездіяльністю;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 зняти ОСОБА_1 з військового обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 в зв'язку з виїздом за кордон на постійне місце проживання, так як ним виконані всі необхідні умови для цього.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 січня 2024 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2024 року, у задоволенні позову відмовлено.
ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.01.2024 у справі № 620/15447/23 за нововиявленими обставинами.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у справі №620/15447/23 - відмовлено повністю.
Не погодившись із ухвалою суду, позивач - ОСОБА_1 звернувся із апеляційною скаргою.
У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
До Шостого апеляційного адміністративного суду від ОСОБА_1 надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами суду засобами відеоконференцзв'язку системи «Електронний суд».
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2025 року заяву ОСОБА_1 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції - задоволено.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Звертаючись до суду першої інстанції із заявою про перегляд рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 січня 2024 року, ОСОБА_1 виділив дві нововиявлені обставини, а саме:
1) відповідачем в рамках іншої справи надані свідчення, що повністю суперечать свідченням у даній справі і спростовують неможливість зняття ОСОБА_1 з військового обліку до вибуття за кордон, а відтак, і вирішують питання надання дозволу на зміну місця проживання;
2) існують підтверджені доказами приклади зняття з військового обліку військовозобов'язаних саме до, а не після вибуття за кордон на термін більше трьох місяців, на чому наголошував відповідач та з чим погодились суди, що говорить про те, що реальна практика зняття з військового обліку передбачала це й до, а не лише після вибуття військовозобов'язаного за кордон.
Відмовляючи в задоволенні заяви про перегляд постанови суду за нововиявленими обставинами, суд першої інстанції виходив з того, що обставини, на які посилається позивач, а саме, приклади зняття з військового обліку військовозобов'язаних саме до вибуття за кордон на термін більше трьох місяців, а не після вибуття за кордон на термін більше трьох місяців, не є нововиявленими, в розумінні пункту 1 частини другої статті 361 КАС України, а по своїй суті стосуються судової практики та діяльності Територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки в подібних правовідносинах.
З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов висновку, що наведені в заяві обставини не є нововиявленими, в розумінні статті 361 КАС України.
Разом з тим, апелянт, процитувавши більшу частину змісту поданої ним заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, зазначає, що головною нововиявленою обставиною були саме свідчення відповідача, надані ним в рамках іншої справи, з яких, на думку апелянта, чітко вбачається, що відповідач міг зняти його з військового обліку під час його численних звернень. Апелянт стверджує, що всі попередні судові рішення ухвалені на підставі хибних свідчень відповідача, тому, на його думку, мають бути переглянуті з урахуванням нововиявлених обставин.
Апелянт стверджує, що ця обставина (свідчення відповідача у кримінальній справі) не була і не могла бути йому відома на час розгляду даної справи у Чернігівському окружному адміністративному суді, стосується саме того періоду, коли він звертався до відповідача і отримував його відмовив у знятті з військового обліку, стосується його безпосередньо, адже на військовому обліку він перебуває саме у відповідача.
Таким чином, апелянт вважає, що ця обставина є нововиявленою, в розумінні частини 1 статті 361 КАС України, адже до виявлення свідчень відповідача у кримінальній справі, відповідач у взаємодії з ним та з судами, які розглядали дану справу, наголошував на абсолютно протилежному, що, на переконання апелянта, стало базисом для прийняття попередніх помилкових судових рішень.
Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
За приписами частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 1 статті 361 КАС України, судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
Згідно частини 2 статті 361 КАС України, підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:
1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;
2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;
3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.
В силу вимог частини 3 статті 361 КАС України, перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами в разі прийняття нових законів, інших нормативно-правових актів, якими скасовані закони та інші нормативно-правові акти, що діяли на час розгляду справи, не допускається, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність фізичної особи.
В адміністративному судочинстві перегляд судових рішень, у зв'язку з нововиявленими обставинами є особливим видом провадження. На відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою такого перегляду не є недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники судового розгляду не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї. Тобто перегляд справи у зв'язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд уже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.
Нововиявлені обставини - це факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов'язків осіб, що беруть участь у справі, тобто юридичні факти. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх врахування судового рішення. Ці обставини повинні бути належним чином підтверджені письмовими доказами, показаннями свідків, нотаріальною формою певних документів тощо.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 19 березня 2025 року у справі № 380/20516/21 зазначив наступне: «…Нова обставина, що з'явилася або змінилася після розгляду справи, не є підставою для перегляду справ. Не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими. Зміна правової позиції суду, навіть якщо вона впливає на подібні правовідносини, не є нововиявленою обставиною, оскільки не змінює фактичні обставини справи, що були предметом судового розгляду».
Частиною 4 статті 361 КАС України передбачено, що не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами:
1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи;
2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
Також, Верховним Судом у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 19 березня 2025 року у справі № 380/20516/21 вказано: «необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами. Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку».
Варто наголосити, що частиною 6 статті 361 КАС України визначено, що при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.
Як було вищезазначено, однією з нововиявлених обставинам ОСОБА_1 визначив, що відповідачем в рамках іншої справи надані свідчення, що повністю суперечать свідченням у даній справі і спростовують неможливість зняття ОСОБА_1 з військового обліку до вибуття за кордон, а відтак, і вирішують питання надання дозволу на зміну місця проживання.
При цьому, заявник посилався на вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 29 жовтня 2024 року у кримінальній справі №742/1066/24 та навів наступну цитату з даного вироку: «…Щоб отримати довідку для виїзду за кордон на постійне місце проживання потрібно спочатку написати заяву на ім'я начальника, яка розглядається та потім вже приймається відповідне рішення. Довідки реєструються у відповідному журналі».
Слід зазначити, що вищевказана цитата є відображеними у вироку Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 29.10.2024 у кримінальній справі №742/1066/24 показів свідка, наданих в судовому засіданні.
Разом з тим, проаналізувавши загальний зміст таких показів свідка, колегія суддів зазначає, що у них не відображено будь-яких обставин, які стосуються даної справи, а доводи ОСОБА_1 грунтуються виключно на припущеннях.
Таким чином, вищевказане не є нововиявленою обставиною у межах даної справи.
Другою нововиявленою обставиною ОСОБА_1 визначив, що існують підтверджені доказами приклади зняття з військового обліку військовозобов'язаних саме до, а не після вибуття за кордон на термін більше трьох місяців, на чому наголошував відповідач та з чим погодились суди, що говорить про те, що реальна практика зняття з військового обліку передбачала це й до, а не лише після вибуття військовозобов'язаного за кордон.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що обставини, на які посилається заявник, а саме, приклади зняття з військового обліку військовозобов'язаних саме до вибуття за кордон на термін більше трьох місяців, а не після вибуття за кордон на термін більше трьох місяців, не є нововиявленими, в розумінні пункту 1 частини другої статті 361 КАС України, а по своїй суті стосуються судової практики та діяльності Територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки в подібних правовідносинах.
При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що оцінку будь-яким діям суб'єкта владних повноважень, яким, в даному випадку є ІНФОРМАЦІЯ_2 , необхідно надавати виходячи з обставин та змісту правовідносин, які мали місце в кожному окремому випадку.
Водночас, заявником не доведено, що правовідносини, на які він посилається є ідентичними до тих, що мали місце в даній справі.
Крім того, як наголосив Верховний Суд у постанові від 21 червня 2024 року у справі №640/10156/22, збирання нових доказів після розгляду справи не є нововиявленими обставинами, а тому і не можуть бути підставою для перегляду судового рішення із зазначених підстав.
Отже, вищевказане також не є нововиявленою обставиною у межах даної справи.
За приписами частини 2 статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Також, Європейський суд з прав людини в рішеннях від 09 червня 2011 року у справі «Желтяков проти України» наголосив на тому, що процедура перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження передбачає існування доказу, який раніше не міг бути відомий, однак міг би призвести до іншого результату судового розгляду.
У пункті 33 рішення у справі «Христов проти України» (заява № 24465/04) Європейський Суд з прав людини зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. рішення у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania), заява N 28342/95, пункт 61, ECHR 1999-VII, у справі «Желтяков проти України», заява № 4994/04, пункт 42).
Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata (пункт 34), тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (див. рішення у справі «Рябих проти росії» (Ryabykh v. Russia), заява N 52854/39, пункт 52, ECHR 2003-IX, у справі «Желтяков проти України», заява № 4994/04, пункт 43).Необхідно відзначити, що у з'ясуванні наявності підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами має значення факт та момент встановлення відповідних обставин заявником та характер цих обставин як доказів у справі.
Таким чином, визначальним є істотність для справи обставин, які підтверджуються певними доказами і на які посилається заявник, як на нововиявлені, та з'ясування того, чи були або могли бути ці обставини відомими заявникові на момент вирішення спору.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наведені ОСОБА_1 в заяві обставини не є нововиявленими, в розумінні статті 361 КАС України, а тому, судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено у задоволенні поданої заяви.
З приводу інших доводів апелянта, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно застосував положення чинного законодавства України при постановленні оскаржуваної ухвали із дотриманням норм процесуального права, а тому підстав для її скасування не вбачається.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 195, 241, 242, 243, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.
Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.
Судді Кузьмишина О.М.
Ключкович В.Ю.
Повне судове рішення складено 23.06.2025 р.