Справа № 524/77/20
Провадження № 1-кс/524/1405/25
24 червня 2025 року
Слідчий суддя Автозаводського районного суду міста Кременчука ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого про відмову у визнанні потерпілим,
11 червня 2025 року ОСОБА_3 звернувся до суду зі скаргою на постанову слідчої СВ Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 12018170220000850 від 01 жовтня 2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 364 КК України.
В скарзі вказав, що під час досудового розслідування у зазначеному провадженні він звернувся до слідчої про визнання його потерпілим у справі, однак йому було відмовлено.
До скарги ОСОБА_3 додав заяву від 20 травня 2025 року, подану ним слідчій СВ Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 12018170220000850 від 01 жовтня 2018 року, у якій він просив надати йому статус потерпілого у зазначеному вище кримінальному провадженні, посилаючись на те, що внаслідок корупційних дій ЗАТ «Птахофабрика» щодо оформлення земельних ділянок його позбавлено права на отримання земельної частки (паю).
Постановою від 28 травня 2025 року у кримінальному провадженні № 12018170220000850 слідча СВ Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області старший лейтенант поліції ОСОБА_4 відмовила ОСОБА_3 у визнанні його потерпілим у цьому кримінальному провадженні.
Скаржник звернувся з заявою, у якій просив розгляд його скарги проводити за його відсутності, доводи скарги підтримав.
Слідча заперечила проти задоволення скарги ОСОБА_3 , також просила проводити розгляд без її участі.
Ознайомившись з поданою скаргою та наданими слідчою матеріалами кримінального провадження № 12018170220000850, суд дійшов таких висновків.
З доданих до скарги матеріалів убачається, що дійсно 11 вересня 2018 року ОСОБА_3 звернувся до Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення, зокрема, посилався на те, що внаслідок зловживань посадовими особами ЗАТ «Птахофабрика» своїм службовим становищем, а саме відмови у проведенні розпаювань земель колективної форми власності, йому завдано 5000,00 грн шкоди.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення прокурора, слідчого, дізнавача про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою.
Постановою від 28 травня 2025 року слідча СВ Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області старший лейтенант поліції ОСОБА_4 відмовила ОСОБА_3 у визнанні його потерпілим у кримінальному провадженні № 12018170220000850.
Відмова мотивована тим, що під час досудового розслідування не встановлено, що ОСОБА_3 завдано будь-яку шкоду.
Суд звертає увагу на положення частини другої статті 55 КПК України, згідно з якими права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. Потерпілому вручається пам'ятка про процесуальні права та обов'язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення.
Тобто, набуття особою статусу потерпілого відбувається після подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення і не потребує затвердження цього статусу постановою слідчого або прокурора.
Постанова слідчого або прокурора про відмову у визнанні потерпілим виноситься у випадках невизнання особи потерпілою.
Щодо набуття особою статусу потерпілого суд враховує висновки, наведені у постанові Великої Палати Верховного суду від 16 січня 2019 року (справа № 439/397/17, провадження № 13-66кс18), де вказано, що поняття «потерпілий» є міжгалузевим, оскільки використовується як у кримінальному праві, так і в кримінальному процесі, однак, за змістом ці поняття не є тотожними. У кримінально-правовому розумінні «потерпілий» - це особа, якій кримінальним правопорушенням безпосередньо заподіюється фізична, моральна та/або матеріальна шкода (або існує безпосередня загроза її заподіяння).
Особа у кримінально-правовому розумінні є потерпілим із моменту вчинення щодо неї кримінального правопорушення, а не з моменту подання нею відповідної заяви, як це передбачено у частині другій статті 55 КПК. Кримінальний процесуальний закон юридично закріплює статус «потерпілого» - учасника кримінального провадження, наділяючи його певними процесуальними правами та обов'язками саме як учасника процесу.
Згідно з пунктом 10 частини першої статті 56 КПК України протягом кримінального провадження потерпілий має право на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди в порядку, передбаченому законом.
Відповідно до частини другої статті 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Стаття 128 КПК України передбачає, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Натомість, слідчий під час винесення оскаржуваної постанови про відмову у визнанні ОСОБА_3 потерпілим зосередився виключно на кримінально-правовому аспекті поняття «потерпілий», ігноруючи процесуальні критерії та можливість набуття статусу потерпілого у порядку та з підстав, передбачених КПК України.
Разом з тим, зважаючи на те, що ОСОБА_3 повідомив про вчинення кримінального правопорушення, зокрема щодо настання матеріальної шкоди внаслідок дій/бездіяльності ЗАТ «Птахофабрика», суд вважає необґрунтованою відмову слідчого у визнанні скаржника потерпілим. Така постанова тягне за собою наслідки у вигляді позбавлення скаржника низки процесуальних гарантій, притаманних статусу потерпілого.
Зі змісту до пункту 18 частини першої статті 3 КПК України вбачається, що до повноважень слідчого судді належить, зокрема, здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Слідчий суддя, розглянувши скаргу та керуючись пунктом 3 частини другої статті 307 КПК України, має право зобов'язати слідчого вчинити певну дію відповідно до вимог кримінального процесуального закону, однак при цьому не втручаючись у межі його повноважень у кримінальному провадженні, про що наголошено у постанові ККС ВС від 01 грудня 2022 року у справі №522/7836/21.
Ураховуючи викладене, суд вважає за необхідне задовольнити подану скаргу, скасувавши постанову слідчого про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про визнання останнього потерпілим.
Керуючись статтями 9, 28, 303-307, 309, 372 КПК України, слідчий суддя
Задовольнити скаргу ОСОБА_3 на постанову про відмову у визнанні його потерпілим.
Скасувати постанову слідчої СВ Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 від 28 травня 2025 року про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_3 щодо визнання його потерпілим у кримінальному провадженні № 12018170220000850.
Зобов'язати слідчу СВ Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 або іншу уповноважену особу вирішити питання щодо участі ОСОБА_3 у кримінальному провадженні в порядку, визначеному статтею 55 КПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1