Справа № 369/6786/25
Провадження №2/369/7062/25
23.06.2025 року м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:
Головуючого судді Скрипник О.Г.,
За участю секретаря Гребенюк Н.О.,
розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Сологуба Сергія Анатолійовича про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,
У квітні 2025 року до Києво-Святошинського районного суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.
17 квітня 2025 року до суду було подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, яке належить відповідачці ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , а саме:
- 1/2 частка земельної ділянки, кадастровий номер: 3221481501:01:030:0046, площею 0,1000 га, розташована по АДРЕСА_1 ,
- 1/2 частка земельної ділянки, кадастровий номер: 3221481501:01:030:0045, площею 0,2500 га, розташована по АДРЕСА_1 ,
- 1/2 частка земельної ділянки, кадастровий номер: 3221481501:01:021:0052, площею 0,1500 га, розташована за адресою АДРЕСА_1 .
Заявлені вимоги мотивує тим, що між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 укладено договір позики грошових коштів. Згідно цього договору ОСОБА_2 одержала від ОСОБА_1 позику у розмірі 499 920,00 грн, з зобов'язанням повернути вказану суму 21 вересня 2024 року. Строк виконання зобов'язань за договором позики настав. На момент настання строку виконання зобов'язання, ОСОБА_2 повернула ОСОБА_1 грошові кошти за договором позики в сумі 55 250,00 грн. Залишок не повернутих коштів на 21 вересня 2024 року склав 444 670,00 грн.
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна у власності відповідача ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_1 , (дошлюбне прізвище " ОСОБА_3 ") наявне нерухоме майно:
-1/2 частка земельної ділянки, кадастровий номер: 3221481501:01:030:0046, площею 0,1000 га, розташована по АДРЕСА_1 , вартість частки становить 7533,57 грн,
-1/2 частка земельної ділянки, кадастровий номер: 3221481501:01:030:0045, площею 0,2500 га, розташована по АДРЕСА_1 , вартість частки становить 439932,52 грн,
-1/2 частка земельної ділянки, кадастровий номер: 3221481501:01:021:0052, площею 0,1500 га, розташована за адресою АДРЕСА_1 , вартість частки становить 145793,36 грн.
Загальна вартість часток земельних ділянок, належних ОСОБА_2 становить 593259,45 грн, що є співмірним з заявленими позовними вимогами. Відповідач ОСОБА_2 , не має стабільного джерела прибутку, відсутня інформація про наявність у власності іншого майна. У разі відчуження нею нерухомого майна(часток земельних ділянок) виконання рішення про стягнення боргу за договором позики буде ускладнено чи неможливим.
Враховуючи майновий характер спору між сторонами, підстави і предмет позову, а також з огляду на небажання боржника добровільно повернути борг, існують реальні підстави вважати, що відповідач може здійснити відчуження чи інші правочини для зміни власника належного їй майна, що призведе до неможливості звернення стягнення на майно, або утруднить фактичне виконання рішення суду про стягнення коштів.
Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Зміст та форма заяви відповідає вимогам ст. 151 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1ст. 149 Цивільного процесуального кодексу Українисуд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихстаттею 150 цього Кодексузаходів забезпечення позову.
Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 150 Цивільного процесуального кодексу Українипозов забезпечується в тому числі накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Згідно ч. 1 ст. 157 Цивільного процесуального кодексу Україниухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у Постанові № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків. Згідно п. 4 даної постанови визначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Також слід зазначити, що статтею 124 Конституції України визначено принцип обов'язковості судових рішень, який з огляду на положення ст. ст. 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до ч. 3 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Таким чином, у вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. При цьому ухвалою про забезпечення позову суд не може вирішувати спір по суті.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
При цьому, накладення арешту на спірне майно до вирішення спору по суті не призведе до обмеження прав відповідачів на володіння та користування майном, а слугуватиме заходом запобігання можливих порушень прав позивача.
При вирішенні питання щодо необхідності застосування зустрічного забезпечення слід зазначити наступне.
Регламентація питання про зустрічне забезпечення позову здійснюється положеннями ст. 154 ЦПК України. Зокрема вказаною нормою передбачено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв'язку із забезпеченням позову.
З аналізу наведеної норми вбачається, що єдиним критерієм застосування судом зустрічного забезпечення позову є забезпечення можливості відшкодування збитків, яких може зазнати відповідач у зв'язку із забезпеченням позову. При цьому можливість таких збитків має бути ретельно досліджена судом, визначено їх потенційний розмір, оцінено співмірність застосованих заходів забезпечення позову розміру таких можливих збитків та розміру зустрічного забезпечення.
З матеріалів заяви вбачається, що предметом спору між сторонами є стягнення боргу за договором позики, відповідач не виконує своїх зобов'язань, при цьому у власності відповідачки наявне нерухоме майно: 1/2 частка земельної ділянки, кадастровий номер: 3221481501:01:030:0046, 1/2 частка земельної ділянки, кадастровий номер: 3221481501:01:030:0045, 1/2 частка земельної ділянки, кадастровий номер: 3221481501:01:021:0052, на які позивач просить накласти арешт, унеможлививши тим самим їх відчуження до вирішення спору по суті.
При цьому суд не вбачає підстав для застосування зустрічного забезпечення, оскільки матеріали справи не містять доводів та аргументів, яким чином накладений арешт може завдати збитків відповідачу, а також в чому саме можуть полягати такі збитки. Окрім того, не містять матеріали справи й доказів наявності передбачених ст. 154 ЦПК України випадків обов'язкового застосування зустрічного забезпечення.
Приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз'яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, суд вважає за можливе задовольнити заяву про забезпечення позову, з урахуванням співмірності заходів забезпечення позову з позовними вимогами, що будуть заявлені та змісту викладених в заяві обставин, слід вжити заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на квартири та приміщення, оскільки не застосування якого може призвести до утруднення виконання можливого рішення суду.
Враховуючи вищезазначене та керуючись ст. ст. 149, 150, 151, 152, 153Цивільного процесуального кодексу України, -
Заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Сологуба Сергія Анатолійовича про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, задовольнити.
Накласти арешт на нерухоме майно, що належить ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_1 , (дошлюбне прізвище " ОСОБА_3 "):
-1/2 частку земельної ділянки, кадастровий номер: 3221481501:01:030:0046, площею 0,1000 га, розташована по АДРЕСА_1 ,
-1/2 частку земельної ділянки, кадастровий номер: 3221481501:01:030:0045, площею 0,2500 га, розташована по АДРЕСА_1 ,
-1/2 частку земельної ділянки, кадастровий номер: 3221481501:01:021:0052, площею 0,1500 га, розташована за адресою АДРЕСА_1 .
Відповідно до норм Закону України "Про виконавче провадження" ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом. Строк пред'явлення ухвали до виконання в межах строків, визначених Законом України «Про виконавче провадження'для пред'явлення виконавчого документа.
Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Інформація про стягувача: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2
Інформація про боржника: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1
Копію даної ухвали направити заявнику для пред'явлення до виконання та сторонам для відома.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали до Київського апеляційного суду.
Суддя Оксана СКРИПНИК