Справа № 367/6916/25
Провадження №2-з/367/90/2025
Іменем України
про забезпечення позову
18 червня 2025 року суддя Ірпінського міського суду Київської області Кухленко Д.С., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Старенького Сергія Євгенійовича про забезпечення позову до подачі позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільної сумісної власності та стягнення коштів за відчужене спільне майно без згоди одного з подружжя, -
До Ірпінського міського суду Київської області звернувся із заявою представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Старенького Сергія Євгенійовича про забезпечення позову до подачі позовної заяви, та просив суд, накласти арешт на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначив, що
02.06.2018 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб. ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у шлюбі народилась дочка ОСОБА_4 . Позивачці ОСОБА_1 та відповідачу ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності зокрема належить наступне майно, яке було придбано подружжям під час шлюбу: 1) Житлова квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності на квартиру набуто у вересні 2022 року на ім'я ОСОБА_2 ; 2) автомобіль БМВ Х-3, д.н.з. НОМЕР_1 , який було оформлено на відповідача ОСОБА_2 .
Останні півроку стосунки між подружжям погіршились, відповідач ОСОБА_2 повідомив позивачці, що не бажає в подальшому проживати з нею однією сім'єю та має намір розірвати шлюб. З початку червня 2025 року відповідач проживає окремо, іноді відвідує свою доньку за місцем її проживання у матері (позивачки). Під час одного з таких візитів, не попереджаючи позивачку, Відповідач таємно забрав з квартири ключі та документи, що підтверджують право власності на квартиру та автомобіль. Після того, як позивачка виявила пропажу документів та ключів, вона перевірила стан обліку автомобіля, та з'ясувала, що ще 10.06.2025 року автомобіль БМВ Х-3 д.н.з. НОМЕР_1 перебував на обліку як власність ОСОБА_2 , але вже 11.06.2025 року даний автомобіль було відчужено. За обліками МВС автотранспорт з такими номерами вже був відсутній. Згоди на відчуження автомобіля вона не надавала, відповідач відчужив його самостійно без попередження, очевидно маючи на меті уникнути розподілу цього спільного майна. Також позивачка виявила на веб-сайті «OLX» об'яву про продаж квартири, яка належить подружжю та впізнала за фотографіями та описом саме ту квартиру, яку подружжям було набуто у вересні 2022 року на ім'я ОСОБА_5 за час перебування у шлюбі з ОСОБА_6 і належить Сторонам на праві спільної сумісної власності.
Дані факти дають підстави позивачці обґрунтовано вважати, що її чоловік ОСОБА_2 намагається переоформити їх спільне сумісне майно для того, щоб уникнути подальшого його поділу та ускладнити позивачці можливості для доступу до цього майна та його повернення. В даний час позивачкою вживаються заходи для отримання відповідних документів, які необхідні для звернення до суду з позовною заявою, але відповідач вживає активних дій для відчуження цього майна та існує надто ймовірний ризик його протизаконного відчуження. Частина майна (автомобіль) вже відчужено.
Позивачка вважає, що з приводу зазначеного майна, враховуючи існуючий спір щодо права власності на нього, то за вищевказаних обставин, за наявності у відповідача ОСОБА_2 правовстановлюючих документів на вказане майно та через процес розірвання шлюбу між ними, на даний час відповідач не позбавлений можливості без згоди позивачки здійснити відчуження (продаж, міну) на користь будь-якої іншої особи ще і вищевказаної житлової квартири.
Виходячи зі змісту та розміру позовних вимог, співрозмірності вимог заяви, обраного способу забезпечення позову та зазначених причин, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, убачається прямий зв'язок між заявленими вимогами та способом забезпечення позову, тому з метою досягнення законності при прийнятті рішення та його реального виконання вважаю, що є достатні підстави для забезпечення позову до вирішення справи по суті.
В судове засідання сторони не викликалися.
Дослідивши заяву про забезпечення позову, оглянувши додані письмові матеріали, суд дійшов до висновку, що заява підлягає до задоволення, виходячи із наступних підстав.
Із аналізу положень ст.ст.149, 153 ЦПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи, має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Заява про забезпечення позову розглядається судом, не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Зважаючи на право суду на вжиття заходів забезпечення позову, суд враховує при постановленні ухвали не лише доводи заяви позивача про забезпечення позову, а і наявні матеріали цивільної справи, оскільки згідно положень ст.151 ЦПК України, у заяві про забезпечення позову крім всього іншого, повинні бути зазначені відомості, потрібні для забезпечення позову.
Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв'язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.
Згідно із п.п. 4, 5, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Статтею 124 Конституції України задекларовано принцип обов'язковості судових рішень, який з урахуванням положень ст.ст. 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, наскільки він співмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).
У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
При розгляді заяви про забезпечення позову, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 Рішення по справі «Шмалько проти України» право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Також, Верховний Суд у постанові від 20 травня 2020 року у справі №640/13156/18 (провадження №61-7314св19) зробив правовий висновок, що обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведене до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об'єктивний характер. Під час оцінки такої співмірності суду необхідно враховувати безпосередній зв'язок заяви про забезпечення позову з предметом позову, співвідношення заявленій вимозі, необхідність вжиття забезпечувальних заходів. При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Разом з тим, суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників справи.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих на підтвердження позовних вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів заявника, які гарантують за його позовом присудження реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого. Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Таким чином, усуваються утруднення і неможливості виконання рішення.
Відповідно до п.4 Пленуму Верховного суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з"ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Разом з тим, заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Заборона вчиняти певні дії застосовується, якщо потрібно обмежити право відповідача чи будь-якої іншої особи вчиняти певні фактичні чи юридичні дії, що стосуються предмету спору.
При цьому не допускається заборона дій, вчинення яких не утруднює виконання рішення в майбутньому.
Згідно до ч. 6 ст. 153 ЦПК України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Оскільки, не вжиття заходів забезпечення в майбутньому може утруднити чи зробити не можливим виконання судового рішення, суд вважає за необхідне вжити заходи забезпечення позову шляхом накласти арешт на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 до набрання рішенням суду у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 законної сили.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 149 - 153, ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
Заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Старенького Сергія Євгенійовича про забезпечення позову до подачі позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільної сумісної власності та стягнення коштів за відчужене спільне майно без згоди одного з подружжя - задовольнити.
Забезпечити позов шляхом накладання арешту на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвала про забезпечення позову виконується негайно.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: Д.С. Кухленко