Справа № 357/9075/25
1-кп/357/904/25
24.06.2025 м. Біла Церква
Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі судового засідання Білоцерківського міськрайонного суду Київської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні за № 12025111030000674, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.03.2025 за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Біла Церква Київської області, громадянина України, з вищою освітою, неодруженого, утриманців не має, непрацюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
сторони кримінального провадження: прокурор Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_4 , обвинувачений ОСОБА_3 , захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 , потерпіла ОСОБА_6 ,
13.03.2025 приблизно о 17 год. 50 хв. водій ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи технічно справним автомобілем марки «Mercedes-Benz E350» д.н.з. НОМЕР_1 та рухаючись на перехресті проспекту Князя Володимира та вулиці Марії Примаченко в місті Біла Церква Київської області в напрямку площі Волі, порушуючи вимоги
п.1.5 Правил дорожнього руху України, в якому зазначено: «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду та руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків»,
п.2.3 (б) Правил дорожнього руху України: б) «Для забезпечення дорожнього руху водій зобов'язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатись від керування цим засобом у дорозі,
п. 8.7.3 е) Правил дорожнього руху України, де вказано: «червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух.,
п. 8.10 Правил дорожнього руху України, де вказано: «У разі подання світлофором (крім реверсивного) або регулювальником сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія), дорожнім знаком 5.62 "Місце зупинки", якщо їх немає - не ближче 10 м до найближчої рейки перед залізничним переїздом, перед світлофором, пішохідним переходом, а якщо і вони відсутні та в усіх інших випадках - перед перехрещуваною проїзною частиною, не створюючи перешкод для руху пішоходів»,
п. 12.3 Правил дорожнього руху України, де вказано: «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди,
п. 17.1 Правил дорожнього руху України, де вказано: На дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.8 або 5.11, забороняються рух і зупинка інших транспортних засобів (крім таксі, мопедів, мотоциклів (за винятком мотоциклів з боковим причепом, мотоколясок, триколісних транспортних засобів) та велосипедистів) на цій смузі,
не був уважним, не стежив за зміною дорожньої обстановки, рухаючись на червоний сигнал світлофора по смузі призначеній для руху маршрутних транспортних засобів оминаючи автомобілі, що зупинилися у сусідній смузі на червоний сигнал, допустив зіткнення автомобілем марки «Mercedes-Benz Sprinter 313» н.з. НОМЕР_2 , який виконував поворот на зелений сигнал світлофора та вже звершував маневр повороту ліворуч. Водію автомобіля марки «Mercedes-Benz E350» н.з. НОМЕР_1 видимість забороняючого сигналу світлофора нічим обмежена не була.
У результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля «Mercedes E350» реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_6 отримала тілесне ушкодження у вигляді: закрита травма тулуба, що проявилася розривом печінки, кров'ю у черевній порожнині, закритими переломами кісток таза, 1 поперекового хребця, грудини, 9,10 ребер справа, заочеревинний крововилив справа, а також виявлення переломи основної фаланги 4-го пальця правої кисті, струс головного мозку та синець на обличчі.
Ушкодження на тулубі ОСОБА_6 відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, які, згідно з пунктами 2.1.2 та 2.1.3 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень Наказу МОЗ № 6 від 17.01.1995, є небезпечними для життя. Інші переломи відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості.
Сукупність допущених водієм ОСОБА_3 порушень вимог п. п. 1.5, 2.3 б), 8.7.3 е), 8.10, 12.3, 17.1 Правил дорожнього руху України знаходяться в прямому причинному зв'язку із вказаною дорожньо-транспортною пригодою та її наслідками.
24.06.2025 між сторонами кримінального провадження, а саме прокурором Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_7 та обвинуваченим у присутності захисника - адвоката ОСОБА_5 було укладено угоду при визнання винуватості.
За умовами угоди сторони дійшли згоди щодо всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 2 ст. 286 КК України. Обвинувачений ОСОБА_3 беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення в обсязі обвинувачення за кваліфікацією за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило тяжке тілесне ушкодження потерпілому. Також сторонами угоди визначено узгоджене ними покарання, яке має понести ОСОБА_3 за вчинене кримінальне правопорушення за ч. 2 ст. 286 КК України у виді 4 років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами. На підставі ст. 75 КК України сторони угоди погоджуються на звільнення ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням строком на 2 роки та з покладенням обов'язків, визначених ст. 76 КК України. В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання.
У підготовчому судовому прокурор вказав на те, що при укладанні угоди про визнання винуватості були дотримані всі вимоги і правила кримінального процесуального та кримінального кодексів України, а тому просив затвердити угоду і призначити обвинуваченому узгоджену в угоді про визнання винуватості міру покарання.
Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні свою вину у вчиненні кримінального правопорушення беззастережно визнав повністю, щиро розкаявся, просив суд затвердити укладену між ним та прокурором угоду про визнання винуватості та призначити йому узгоджену в ній міру покарання. Також зазначив, що розуміє надані йому законом права, наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, визначені ст. 473 КПК України, характер пред'явленого обвинувачення та вид покарання, який до нього буде застосований в результаті затвердження угоди про визнання винуватості.
Захисник обвинуваченого вважала, що при укладенні угоди про визнання винуватості дотримані вимоги закону, просила угоду про визнання винуватості затвердити і призначити обвинуваченому узгоджене в угоді покарання.
Потерпіла ОСОБА_6 в судовому засіданні підтвердила факт надання прокурору письмової згоди на укладення угоди про визнання винуватості з обвинуваченим та не заперечувала проти її затвердження на узгоджених між сторонами угоди умовах. Завдана кримінальним правопорушенням шкода її повністю відшкодована, претензій матеріального чи морального характеру до обвинуваченого вона не має.
Заслухавши думку прокурора, обвинуваченого, його захисника та потерпілої, перевіривши умови укладання угоди про визнання винуватості, відповідність угоди за змістом вимогам процесуального законодавства, роз'яснивши та з'ясувавши у обвинуваченого повне розуміння ним своїх процесуальних прав, добровільності та відсутності будь-яких обставин, які б примусили його погодитися на підписання угоди про визнання винуватості, характеру висунутого щодо нього обвинувачення, виду і розміру покарання та наслідки постановлення вироку на підставі угоди про визнання винуватості, суд дійшов висновку про те, що у даному провадженні можливо затвердити надану угоду про визнання винуватості. При цьому суд виходить з наступного.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про затвердження угоди або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому ст. ст. 468 - 475 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Згідно ч. 2 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена за ініціативою прокурора чи обвинуваченого. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може ініціюватись в будь-який момент після повідомлення особі про підозру, до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
Укладена угода відповідає вимогам ст. 474 ч.7 КПК України, при її укладенні враховано вимоги ст. 470 КПК України. За своїм змістом укладена угода відповідає вимогам ст. 472 КПК України і має всі необхідні реквізити та відомості, у тому числі стосовно міри та виду узгодженого між сторонами покарання та наслідків невиконання угоди. Підстав для відмови у затвердженні угоди, передбачених п. п. 1-6 ч. 7 ст. 474 КПК України, судом не встановлено.
Обвинуваченому ОСОБА_3 суд відповідно до ст. 474 КПК України роз'яснив процесуальні права, характер обвинувачення, вид покарання та наслідки укладання, затвердження та невиконання угоди, передбачені ст.ст. 473, 476 КПК України, роз'яснив вичерпні підстави оскарження вироку суду, винесеному на підставі угоди.
Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 цілком розуміє зміст і наслідки укладання та затвердження угоди, передбачені ч.2 ст.473, ст. 394, ст.424 КПК України, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, положення ч.4 ст.474 КПК України, зокрема, те, що він має право на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов'язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого вона обвинувачується, а також наслідки невиконання угоди, передбачені ч.1 ст.476 КПК України. Укладення угоди є цілком добровільним, тобто, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Обвинувачений ОСОБА_3 погоджується з призначенням судом узгодженого угодою виду та міри покарання.
Таким чином, умови угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим, її форма та зміст відповідають вимогам КПК та КК України, умови угоди не суперечать інтересам суспільства і не порушують права, свободи чи інтереси сторін, угода укладена добровільно, а також наявний суспільний інтерес у забезпеченні швидкого судового провадження щодо ОСОБА_3 .
Відповідно до ч. 1 ст. 475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.
Відтак дослідивши умови угоди та заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, суд вважає, що вказана угода може бути затверджена.
При цьому на переконання суду кваліфікація діянь обвинуваченого за ознаками ч. 2 ст. 286 КК України визначена правильно та суд вважає доведеним те, що ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України, а саме: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило тяжке тілесне ушкодження потерпілому.
Відповідно до санкції ч. 2 ст. 286 КК України порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого або заподіяли тяжке тілесне ушкодження караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого, тому згідно ст. 12 КК України, вказане кримінальне правопорушення відноситься до тяжких злочинів, внаслідок якого шкода завдана суспільним інтересам та правам та інтересам окремої особи.
Потерпілою надано прокурору письмову згоду на укладення угоди про визнання винуватості.
При укладені угоди враховано обставиною, яка пом'якшує покарання, передбачена ст. 66 КК України: щире каяття. Обставини, що обтяжують покарання винного не встановлено.
Також враховано дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, непрацюючий, утриманців не має, має постійне місце реєстрації та місце проживання, медичну допомогу у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не отримує.
Згідно зі ст.65 КК України у випадку затвердження вироком угоди про визнання винуватості, суд призначає покарання, узгоджене сторонами угодою.
Відповідно до ст. 75 КК України суд приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди про визнання вини, якщо сторонами угоди узгоджено покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, позбавлення волі на строк не більше п'яти років, а також узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням. У такому випадку суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки. Тривалість іспитового строку та обов'язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом. Іспитовий строк встановлюється судом тривалістю від одного року до трьох років.
За таких обставин суд вважає, що виправленню та перевихованню обвинуваченого ОСОБА_3 може сприяти покарання, узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості, призначене у межах санкції ч. 2 ст.286 КК України - у виді 4 років позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом визначеного іспитового строку два роки не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки, передбачені ч.1, ч. 2 ст.76 КК України, а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Установлено, що підстав для вирішення питань пов'язаних із запобіжним заходом відносно обвинуваченого немає з огляду на відсутність таких клопотань у учасників кримінального провадження та враховуючи, що відповідно до статей 22, 26 КПК України, суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами, які є вільними у використанні своїх процесуальних прав.
Згідно вимог ст. 124 КПК України процесуальні витрати на проведення експертиз у кримінальному провадженні від 27.03.2025 № СЕ-19/111-25/16521-ІТ в розмірі 3 979,50 грн, від 02.04.2025 № СЕ-19/111-25/16523-ІТ в розмірі 3 979,50 грн, від 15.04.2025 № СЕ-19/111-25/22689-ІТ в розмірі 2 674.20 грн, в загальному розмірі 10 633.20 грн. підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_3 .
На підставі ч. 4 ст. 174 КПК України в тому що суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна, суд вважає за необхідне скасувати накладений ухвалою слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19.03.2025 арешт на автомобіль «Mercedes-Benz Sprinter 313» н.з. НОМЕР_2 .
Долю речових доказів слід вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
Цивільний позов не заявлено.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 314, 368, 370, 373, 374, 394, 474, 475 КПК України, суд
Затвердити угоду про визнання винуватості від 24.06.2025, укладену між прокурором Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_7 та обвинуваченим ОСОБА_3 у присутності його захисника - адвоката ОСОБА_5 .
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначити йому узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку 2 (два) роки не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов'язки.
Відповідно до ст.76 КК України покласти на ОСОБА_3 в період іспитового строку обов'язки: з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Відповідно до ч.1 ст.165 КВК України іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду.
Скасувати арешт на автомобіль «Mercedes-Benz Sprinter 313» н.з. НОМЕР_2 , накладений ухвалою слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19.03.2025.
Речові докази по справі:
транспортний засіб «Mercedes-Benz Sprinter 313» н.з. НОМЕР_2 , який знаходиться на майданчику тимчасового тримання транспортних засобів за адресою: Київська область, Білоцерківський район, 4-й км автодороги Р-17 сполученням «Біла Церква-Володарка», та згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 належить на праві власності ОСОБА_8 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , після набрання вироком законної сили - повернути власнику;
транспортний засіб «Mercedes-Benz E350» н.з. НОМЕР_1 , який відповідно до ухвали слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05.06.2025 повернутий власнику ОСОБА_3 , після набрання вироком законної сили - залишити в розпорядженні останнього.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати на проведення експертизи у кримінальному провадженні у розмірі 10 633.20 грн. (десять тисяч шістсот тридцять три гривні двадцять копійок).
Цивільний позов не заявлено.
Вирок може бути оскаржений, з підстав, передбачених ч.4 ст.394 КПК України, до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення:
- обвинуваченим та захисником виключно з підстав: призначення судом покарання суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою ст.474 КПК України, у тому числі не роз'яснення йому наслідків укладення угоди;
- прокурором виключно з підстав призначення судом покарання менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно частини четвертої ст.469 КПК України угода не може бути укладена.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги, вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, якщо його не буде скасовано.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія вироку надсилається не пізніше наступного дня після проголошення.
Суддя ОСОБА_9