24 червня 2025 р. Справа № 440/1956/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Чалого І.С.,
Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції: М.В. Довгопол) від 20.03.2025 року по справі № 440/1956/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якому просить суд:
-визнати протиправною вимогу ГУПФУ в Полтавській області до ОСОБА_1 , оформлену листом № 1600-0404-8/10095 від 06.02.2025 року про повернення переплати пенсійного забезпечення за період з 01.11.2024 року по 31.01.2025 року;
-винести окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності посадових осіб, які готували рішення ГУПФУ в Полтавській області, оформлене листом № 1600-0404-8/10095 від 06.02.2025 року ( ОСОБА_2 та Тетяна Барановська) та його підписанта заступника начальника ГУПФУ в Полтавській області Оксану Мисик.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 20.03.2025 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, спрямовані на повернення переплати пенсії ОСОБА_1 за період з 01.11.2024 по 31.01.2025 на суму 2521,02 грн, що знайшли відображення у листі від 06.02.2025 №1600-0404-8/10095.
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 щодо винесення окремої ухвали у справі відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні клопотання щодо винесення окремої ухвали у справі, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою заяву задовольнити.
В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що на його думку під час розгляду справи № 440/1956/25 він довів факти про наявність в діях посадових осіб ГУ ПФУ в Полтавській області ознак кримінального правопорушення, але в свою чергу суд першої інстанції вказані відомості проігнорував та не забезпечив відповідні заходи реагування, відповідно до ч. 9 ст. 249 КАС України, чим на думку позивача сприяв ГУ ПФУ в Полтавській області в укритті вказаних протиправних дій.
Головне управління ПФУ в Полтавській області подало відзив на апеляційну скаргу, в якому проти її задоволення заперечувало та просило відмовити. Вказує, що з боку управління відсутні умисні порушення законодавства та ознаки кримінального правопорушення в діях посадових осіб управління.
Позивачем подана відповідь на відзив, в якій вказує, що аргументи відповідача жодним чином не спростовують протиправні дії, а саме: незаконність зменшення суми доплати, призначеної позивачу як особі з інвалідністю внаслідок війни (відповідно до Постанови КМУ № 1381); штучно створена переплата в розмірі 2521,02 грн. Відомості про кримінальне правопорушення передбачене ст. 191 КК України викладені в апеляційній скарзі.
Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що у січні 2025 року проведено корегування рішення Полтавського окружного адміністративного суду по справі № 440/8931/24, у зв'язку з чим, починаючи з 01.03.2024 суму пенсії приведено у вірний розмір 20947,80 грн. У зв'язку з коригуванням по пенсійній справі позивача виникла переплата за період з 01.11.2024 по 31.01.2025 на суму 2521,02 грн. Листом ГУ ПФУ в Полтавській області від 06.02.2025 № 1600-0404-8/10095 позивача повідомлено про можливість повернення переплати пенсії в добровільному порядку. Як на правомірність своїх дій посилається на ст. 60 Закону № 2262-ХІІ.
Позивачем подані додаткові відомості про те, що на його думку, станом на 24.04.2025 його права, які передбачені п. 1 Постанови КМУ № 1381 не відновлені та продовжують порушуватись, шляхом позбавлення його соціального захисту в повному обсязі.
ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому проти її задоволення заперечував та просив відмовити. Наполягає на наявності в діях посадових осіб відповідача наявності складу кримінального правопорушення.
Позивачем подано додаткові відомості в яких останній повідомив, що проведення відповідачем коригування рішення по справі № 440/8931/24 протирічать змісту рішення Полтавського окружного адміністративного суду № 440/8931/24, що є фактично невиконанням рішення суду, і тягне за собою відповідальність передбачену ст. 382 КК України.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 20.08.2024 у справі № 440/8931/24 (посилання з Єдиного державного реєстру судових рішень - https://reyestr.court.gov.ua/Review/121109945) позов ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, вул. Гоголя, 34, м. Полтава, Полтавська область, 36000, ідентифікаційний код 13967927) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області під час здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 станом на 01.03.2024 та 01.06.2024. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області перерахувати з 01.03.2024 та 01.06.2024 та виплатити ОСОБА_1 пенсію з врахуванням сум індексації ОСНП 2022 - сума 2039,48 грн (виходячи із розрахунку 14567,72 * 0,140), індексації ОСНП 2023 - 1500 грн (виходячи із розрахунку 16607,22*0,197, з врахуванням обмежень визначених КМУ), індексації ОСНП 2024 - 1441,33 грн (виходячи із розрахунку 18107,22 *0,0796). В решті позовних вимог відмовлено.
На виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.08.2024 по справі № 440/8931/24 позивачу проведено перерахунок пенсії з 01.03.2024, підсумок пенсії з надбавками склав 21788,14 грн /а.с. 7 зворотній бік/, доплата до пенсії визначена у сумі 6722,72 грн /а.с. 7/.
У січні 2025 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області проведено коригування рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.08.2024 по справі № 440/8931/24 та проведено перерахунок пенсії позивача з 01.03.2024, внаслідок чого, підсумок пенсії з надбавками склав 20947,80 грн. /а.с. 9 зворотній бік/.
Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області листом від 06.02.2025 повідомило позивача, що у зв'язку з коригуванням 17.01.2025 рішень Полтавського окружного адміністративного суду по справі № 440/8931/24 від 20.08.2024 по пенсійній справі виникла переплата за період з 01.11.2024 по 31.01.2025 на суму 2521,02 грн. Зазначено, що якщо кошти не надійдуть на рахунок Пенсійного фонду України протягом 30-ти календарних днів переплата пенсії буде утримуватися по 20% від розміру пенсійної виплати щомісячно, починаючи з 01.04.2025 до повного погашення /а.с. 5/.
Позивач, вважаючи протиправною вимогу Головного управління Пенсійного фонду України, оформлену листом № 1600-0404-8/10095 від 06.02.2025 року про повернення переплати пенсійного забезпечення за період з 01.11.2024 року по 31.01.2025 року, звернувся до суду з вказаним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з протиправності вимоги Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, оформлена листом № 1600-0404-8/10095 від 06.02.2025 року про повернення переплати пенсійного забезпечення за період з 01.11.2024 року по 31.01.2025 року. Обиравши при цьому спосіб захисту порушеного права шляхом визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, спрямовані на повернення переплати пенсії ОСОБА_1 за період з 01.11.2024 по 31.01.2025 на суму 2521,02 грн, що знайшли відображення у листі від 06.02.2025 № 1600-0404-8/10095. Відмовляючи в задоволенні частини вимог вказав, що в ході розгляду справи судом не встановлено порушень, що не можуть бути усунені шляхом розв'язання спору по суті.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Відповідно до преамбули Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262), цей Закон визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Згідно абзацу 1 статті 2 Закону № 2262 військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.
За приписами частини 4 статті 63 Закону № 2262 усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Відповідно до частини 1 статті 64 Закону № 2262 у разі якщо пенсії, призначені військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, та членам їх сімей у попередньому календарному році та до дати індексації пенсії включно у році, в якому проводиться індексація пенсій, не перераховувалися відповідно до частини четвертої статті 63 цього Закону, для забезпечення їх індексації проводиться перерахунок пенсій у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Сума індексації враховується під час подальшого перерахунку пенсії відповідно до статті 63 цього Закону.
Частиною 1 статті 52 Закону № 2262 визначено, що особам, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, пенсія виплачується органами Пенсійного фонду України щомісяця, не пізніше останнього числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України, незалежно від задекларованого або зареєстрованого місця його проживання, через організації, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно статті 60 Закону № 2262, пенсіонери зобов'язані повідомляти органам пенсійного забезпечення про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати. В разі невиконання цього обов'язку і одержання у зв'язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу пенсійного забезпечення заподіяну шкоду. Суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера (подання документів із свідомо неправдивими відомостями, неподання відомостей про зміни у складі його сім'ї тощо), можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень органу, який призначає пенсію, чи суду.
У відповідності до ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку. Відрахування з пенсії провадяться в установленому законом порядку на підставі судових рішень, ухвал, постанов і вироків (щодо майнових стягнень), виконавчих написів нотаріусів та інших рішень і постанов, виконання яких відповідно до закону провадиться в порядку, встановленому для виконання судових рішень. Розмір відрахування з пенсії обчислюється з суми, що належить пенсіонерові до виплати. З пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру: на утримання членів сім'ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також у зв'язку зі смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках. З усіх інших видів стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії.
Механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання органами Пенсійного фонду України сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, визначає Порядок відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 21 березня 2003 року № 6-4 (далі - Порядок № 6-4).
Згідно з пунктом 3 цього Порядку № 6-4 суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно до статті 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Отже, вказаними нормами передбачено обов'язок позивача повідомляти відповідача про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати, за невиконання якого передбачено відповідальність.
Таким чином, обов'язковою умовою стягнення надміру виплачених пенсій є допущення зловживань з боку пенсіонера та в жодному випадку вказані суми не можуть бути стягнуті у разі призначення її на підставі достовірних даних, формування яких не залежить від пенсіонера. В такому разі суми зайво виплаченої пенсії стягуються зі страхувальника.
Аналогічна правова позиція виловлена у постанові Верховного Суду України від 25.10.2016 у справі № 686/26486/14-а та у постанові Верховного Суду від 25.09.2018 у справі № 340/644/15-а.
Для цілей застосування ст. 50 Закону № 1058 та ст. 60 Закону № 2262 зловживання пенсіонера є формою умисного протиправного діяння, яке слід доводити відповідними доказами. Тягар доведення зловживання пенсіонера покладається на відповідний орган Пенсійного фонду, який про це стверджує.
Таким чином, відповідальність за достовірність даних, що враховуються при виплаті пенсії, а також обов'язок відшкодовувати надміру виплачені суми соціальних виплат, несуть пенсіонери - у разі неповідомлення органу пенсійного фонду про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати, а також страхувальники - внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів.
Отже, для правильного вирішення питання про утримання надміру сплачених сум пенсії орган, що уповноважений призначати пенсії, має достеменно встановити факт переплати пенсії у зв'язку із поданням недостовірних відомостей, що враховуються при її обчисленні, та з чиєї вини нараховано суми соціальних виплат у розмірі, що суперечить вимогам Закону.
Так, оцінюючи докази, що свідчать про можливе зловживання, слід виходити з презумпції дійсності документів, наданих для призначення пенсії, та презумпції добросовісності заявника. Ці презумпції може бути спростовано на підставі доказів, що доводять умисел заявника на отримання пенсії без законних для цього підстав.
Матеріали справи свідчать, що причиною направлення позивачу вимоги оформленої Листом № 1600-0404-8/10095 стало корегування пенсійним органом 17.01.2025 рішення Полтавського окружного адміністративного суду по справі № 440/8931/24 від 20.08.2024.
Як вже зазначалось, зайво сплачені суми пенсії можуть бути утримані відповідачем за умови зловживань з боку пенсіонера, зокрема, в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, або подання страхувальником недостовірних даних. Вказаний перелік підстав для утримання надміру виплачених сум пенсії є вичерпним.
Водночас, в рамках даної справи встановлено, та не заперечується сторонами, що переплата у розмірі 2521,02 грн. виникла з підстав корегування пенсійним органом рішення Полтавського окружного адміністративного суду по справі № 440/8931/24, тобто не з вини позивача.
Згідно зі ст. 1215 Цивільного кодексу України не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом.
Таким чином, законодавець встановив наступні підстави для відрахування виплаченої надміру суми пенсії на підставі рішення пенсійного органу: зловживання з боку пенсіонера; подання страхувальником недостовірних даних.
Отже, обов'язковою умовою стягнення надміру виплачених пенсій є допущення зловживань з боку пенсіонера.
Правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються.
Як встановлено судом та не спростовано відповідачем, жодних зловживань, які б призвели до виплати пенсій в більшому розмірі, з боку позивача допущено не було, такі зловживання відповідачем належними та допустимими доказами не доведено, а отже підстави для прийняття рішення щодо стягнення сум надміру виплаченої пенсії з пенсіонера у суб'єкта владних повноважень відсутні.
Щодо вимог позивача про винесення окремої ухвали про притягнення до відповідальності посадових осіб, які готували рішення ГУ ПФУ в Полтавській області № 1600-0404-8/10095 від 06.02.2025, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до ст. 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону (ч. 1).
У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними (ч. 2).
Суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов'язків, неналежного виконання професійних обов'язків (в тому числі якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором. Окрема ухвала щодо прокурора або адвоката надсилається органу, до повноважень якого належить притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора або адвоката відповідно (ч. 3).
В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення.
З метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання.
Окрему ухвалу може бути винесено судом першої інстанції, судами апеляційної чи касаційної інстанцій.
Окрема ухвала може бути оскаржена особами, яких вона стосується. Окрема ухвала Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Таким чином, окрема ухвала є способом реагування суду на випадки виявлення порушення законності та правопорядку, які не можуть бути усунені ним самостійно при вирішенні адміністративного спору з використанням представлених адміністративним процесуальним законом засобів.
Випадки постановлення окремої ухвали з метою її направлення суб'єкту владних повноважень не можуть відтворювати підстави прийняття судового рішення про задоволення позову. Окрема ухвала виноситься судом у зв'язку з виявленням під час судового розгляду порушення законності, які не охоплюються предметом спору та не можуть бути усунені шляхом розв'язання спору по суті. При цьому такі порушення мають негативно впливати на стан суб'єктивних прав та обов'язків особи у публічно-правових відносинах.
Таким чином, підставою для прийняття окремої ухвали є саме достовірно встановлене судом в ході судового засідання порушення законності та правопорядку.
Окрема ухвала суду є процесуальним засобом судового впливу на виявлені під час судового розгляду грубі порушення законності, а також причини та умови, що цьому сприяли, водночас постановлення окремої ухвали є правом, а не обов'язком суду.
Водночас, порушення про які вказує позивач з боку відповідача і є предметом спору в даній справі. Позивач оскаржує вимоги ГУ ПФУ в Полтавській області про повернення переплати, і судом першої інстанції надана правова оцінка діям пенсійного органу в частині ухвалення рішення № 1600-0404-8/10095 від 06.02.2025. Крім того, порушення з боку відповідача усунуті шляхом розв'язання спору в межах заявлених позивачем вимог.
З урахуванням того, що постановлення окремої ухвали є правом суду, а не обов'язком, та в межах цієї справи суд, оцінюючи дії відповідача, не встановлено умов згідно статті 249 КАС України, вимога позивача про постановлення окремої ухвали не підлягає задоволенню.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки колегією суддів були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Доводи апеляційних скарг зводяться до переоцінки висновків зроблених судом першої інстанції, в рішенні суду першої інстанції правильно дана правова оцінка обставин по справі, правильно застосовані норми матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Наведені в апеляційних скаргах доводи правильність висновків суду не спростовують.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права, тому апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню: 1) рішення, ухвали суду першої інстанції та постанови, ухвали суду апеляційної інстанції у справах, рішення у яких підлягають перегляду в апеляційному порядку Верховним Судом; 2) судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.03.2025 по справі № 440/1956/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)І.С. Чалий
Судді(підпис) (підпис) В.В. Катунов І.М. Ральченко