24 червня 2025 року Чернігів Справа № 620/6956/25
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Ткаченко О.Є., розглянувши заяву адвоката Рябчука Ігоря Валерійовича в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову,
Адвокат Рябчук Ігор Валерійович в інтересах ОСОБА_1 19.06.2025 через систему «Електронний суд» звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 , у якому просить:
- визнати протиправними дії військово-лікарської комісії №2 при ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо передчасного складання висновку у вигляді протоколу від 13.05.2025 №2025-0513-2145-5980-0 відносно ОСОБА_1 ;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у ненаправленні ОСОБА_1 на проходження військово-лікарської експертизи стану здоров'я;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 направити ОСОБА_1 на проходження військово-лікарської експертизи стану здоров'я з повним обстеженням, за необхідності - в умовах стаціонару, з метою оцінки стану здоров'я і фізичного розвитку ОСОБА_2 на момент огляду та визначення ступеня придатності до військової служби.
24.06.2025 представник позивача через систему «Електронний суд» подав заяву про забезпечення позову шляхом заборони військовій частині НОМЕР_1 в особі її посадових осіб та іншим органам військового управління вчиняти дії щодо ОСОБА_1 , а саме переміщувати за межі військової частини НОМЕР_1 чи до будь-якої іншої військової частини/навчального центру та/або до іншого місця служби до набрання законної сили рішення суду у цій справі.
Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та направлено до вказаної військової частини для проходження служби. Водночас позивач оскаржує бездіяльність військово-лікарської комісії, у зв'язку з порушенням останньою порядку проведення медичного огляду. Оскільки військова частина НОМЕР_1 є навчальним центром, це свідчить, що після закінчення терміну базової військової підготовки ОСОБА_2 буде переведено до іншої військової частини для подальшого проходження військової служби, що своєю чергою фактично нівелює позовну заяву та унеможливить виконання судового рішення в частині направлення позивача на військово-лікарську комісію.
Відповідно до частини 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Беручи до уваги положення частини 1 статті 154 КАС України суд дійшов висновку про розгляд заяви про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.
Визначаючись щодо наявності правових підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суд зважає на таке.
Відповідно до частини 1 статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Частиною 2 цієї статті встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Тобто, забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа або до якого має бути поданий позов, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Згідно з нормами статті 151 КАС України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Таким чином, статтею 150 КАС України визначено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Згідно із частиною 2 статті 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина 6 статті 154 КАС України).
Із системного аналізу вимог наведених статей вбачається, що заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим позовним вимогам, безпосередньо пов'язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.
Поряд з цим, співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу, дотримання дозволеного законодавством способу забезпечення позову.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25.04.2019 по справі №826/10936/18, від 07.04.2020 по справі №826/13413/18.
Розглядаючи та вирішуючи подану заяву, суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може ускладнити або призвести до неможливості виконання судового рішення.
Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до прийняття у справі судового рішення по суті заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.
Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику. Таким чином, заходи забезпечення позову не мають якогось дискримінаційного характеру стосовно якоїсь із сторін у спорі; їх застосування здійснюється в рамках дискреційних повноважень суду і на основі принципів змагальності та процесуального рівноправ'я сторін.
Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.
Водночас будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Адекватність заходів для забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Однак, проаналізувавши заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку, що доводи позивача є такими, що не підтверджуються існуванням обставин, передбачених частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких може бути застосовано забезпечення позову.
Суд наголошує, що сама лише незгода позивача із рішенням відповідача та звернення до суду з позовом про визнання його протиправним, ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.
Заява про забезпечення позову, а також додані до неї докази не містять посилань на конкретні обставини, що свідчать про наявність обставин, що можуть ускладнити в майбутньому поновлення порушених (оспорюваних) прав та інтересів позивача, за захистом яких він звертається до суду.
Суд звертає увагу на те, що обставини, на які посилається представник позивача у заяві про забезпечення позову, можуть бути встановлені судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за наслідком розгляду справи по суті.
У разі забезпечення позову суд фактично надасть правову оцінку спірним правовідносинам, до розгляду справи по суті, що у свою чергу, не відповідає завданням адміністративного судочинства та інституту забезпечення позову.
На переконання суду, можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.
У випадку встановлення в ході розгляду справи порушення прав позивача, їх відновлення в даному випадку можливе лише за наслідками розгляду такої справи по суті, що не може підміняти собою необхідність вжиття запобіжних заходів у даному випадку та на даній стадії.
До того ж забезпечивши позов у зазначений заявником спосіб, судом фактично вирішується спір без проведення правового аналізу та розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
Таким чином, заява представника позивача про забезпечення позову ґрунтується лише на припущеннях, які не підтверджені доказами.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Суд згідно частини 1 статті 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Доводи представника позивача щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову суд оцінює з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що заявником не наведено достатньо обґрунтованих доводів та доказів, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди його правам, свободам та інтересам, а отже, ним не доведено наявності підстав для вжиття судом заходів забезпечення адміністративного позову, відповідно до статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 150, 154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні заяви адвоката Рябчука Ігоря Валерійовича в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст ухвали складено 24 червня 2025 року.
Суддя Ольга ТКАЧЕНКО