24 червня 2025 року м. Чернігів Справа № 620/4867/25
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Виноградової Д.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі також позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі також відповідач), у якому просить:
визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди у відповідності до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», збільшеної до 100 000,00 грн пропорційно із розрахунку на місяць часу перебування на стаціонарному лікуванні у період з 15.04.2024 по 30.04.2024, з 30.04.2024 по 15.05.2024, 19.08.2024 по 09.09.2024, а також за час перебування у відпустках для лікування після тяжкого поранення згідно висновку ВЛК Військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» №12219 від 15.05.2024, у період з 16.05.2024 по 14.06.2024, висновку ВЛК військової частини НОМЕР_1 № 5702 від 17.06.2024, у період з 18.06.2024 по 17.07.2024, та висновку ВЛК військової частини НОМЕР_1 № 6952 від 17.07.2024, у період з 18.07.2024 по 16.08.2024;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168, збільшеної до 100 000,00 грн пропорційно із розрахунку на місяць часу перебування на стаціонарному лікуванні у період з 15.04.2024 по 30.04.2024, з 30.04.2024 по 15.05.2024, 19.08.2024 по 09.09.2024, а також за час перебування у відпустках для лікування після тяжкого поранення згідно висновку ВЛК Військово медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» №12219 від 15.05.2024, у період з 16.05.2024 по 14.06.2024, висновку ВЛК військової частини НОМЕР_1 №5702 від 17.06.2024, у період з 18.06.2024 по 17.07.2024, та висновку ВЛК військової частини НОМЕР_1 № 6952 від 17.07.2024, у період з 18.07.2024 по 16.08.2024.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у період з 15.04.2024 по 30.04.2024, з 30.04.2024 по 15.05.2024, 19.08.2024 по 09.09.2024, з 16.05.2024 по 14.06.2024, з 18.06.2024 по 17.07.2024, з 18.07.2024 по 16.08.2024 відповідачем протиправно не нараховано та не виплачено позивачу додаткову винагороду у розмірі збільшеному до 100000,00 грн у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, за період його перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок поранення, отриманого при захисті Батьківщини та під час відпустки для лікування.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.05.2025 поновлено позивачу строк звернення до суду з даним позовом, прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачу 15-денний строк, з дня вручення копії ухвали про відкриття провадження у справі, для подання відзиву разом з доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення.
Вказана ухвала суду була надіслана відповідачу через систему «Електронний суд» та доставлена до його електронного кабінету 01.05.2025, що підтверджується довідкою про доставку документа до електронного кабінету, однак у строк, встановлений судом, відзиву від відповідача до суду не надійшло.
Відповідно до статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Відповідно до частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи наведене, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 призваний до Збройних Сил України з 24.02.2022 за мобілізацією ІНФОРМАЦІЯ_3 . З 24.02.2022 по 05.04.2024 позивач проходив військову службу за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_2 , з 06.04.2024 по 31.10.2024 - у ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією військового квитка серії НОМЕР_3 .
Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_2 від 30.06.2022 № 969 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) старший сержант ОСОБА_1 16.03.2022 отримав мінно-вибухову травму: множинні вогнепальні осколкові поранення м'яких тканин лівого колінного суглобу, правої гомілки та правого колінного суглобу з вогнепальними переломами голівки міжгомілкової кістки, латеральних виростків стегнової кістки та великогомілкових кісток. За обставин: 16.03.2022 близько 10.00 год, перебуваючи на бойовій позиції в районі населеного пункту Новоселівка Чернігівського району Чернігівської області, внаслідок мінометно-артилерійського обстрілу збройними силами рф ОСОБА_1 отримав поранення обох ніг в результаті розриву мінометного снаряду, який впав поруч з військовослужбовцем. Вважати отримання поранення таким, що сталося під час виконання обов'язків військової служби в районі бойових дій, одержане під час захисту Батьківщини, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, поранення не пов'язане з вчиненням злочину чи адміністративного правопорушення, не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння, не є наслідком навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження. Перебував в бойових засобах захисту.
Відповідно до виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 5470, позивач перебував на стаціонарному лікуванні у період з 15.04.2024 по 30.04.2024 у Комунальному некомерційному підприємстві «Київська клінічна лікарня на залізничному транспорті №1».
Згідно виписного епікризу із медичної карти стаціонарного хворого ортопеда-травматологічного відділення № 881, позивач перебував на стаціонарному лікуванні у період з 30.04.2024 по 15.05.2024 у НВМК центр «ГВКГ».
Відповідно до довідки військо-лікарської комісії Військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» від 15.05.2024 № 12219 встановлено, що поранення, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини (довідка про обставини поранення від 30.06.2022 № 969 видана командиром в/ч НОМЕР_2 ). На підставі статті 81 графи ІІ Розладу хвороб, графи ТДВ позивач потребує відпустки для лікування після поранення на 30 (тридцять) календарних днів. За наказом МОЗ № 370 від 04.07.2007 - травма тяжка.
Відповідно до виписки-епікризу № 4965 із медичної карти стаціонарного хворого загальнореабілітаційного відділення, позивач перебував на стаціонарному лікуванні у період з 19.08.2024 по 09.09.2024 у Комунальному некомерційному підприємстві «Чернігівська міська лікарня № 3» ЧМР.
Відповідно до довідки військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_1 від 17.06.2024 № 5702 встановлено, що поранення, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини (Довідка про обставини поранення від 30.06.2022 № 069 видана командиром військової частини НОМЕР_2 ). Згідно наказу № 370 від 04.07.2007 за ступенем тяжкості травма «тяжка». На підставі статті 81 графи ІІ Розладу хвороб, графи ТДВ позивач потребує відпустки для лікування після поранення на 30 (тридцять) календарних днів.
Відповідно до довідки військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_1 від 17.07.2024 № 6952 встановлено, що поранення, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини (Довідка про обставини поранення від 30.06.2022 № 069, видана командиром військової частини НОМЕР_2 ). Згідно наказу № 370 від 04.07.2007 за ступенем тяжкості травма «тяжка». На підставі статті 81 графи ІІ Розладу хвороб, графи ТДВ позивач потребує відпустки для лікування після поранення на 30 (тридцять) календарних днів.
Листом від 04.03.2025 № 9/1077 відповідач повідомив про відсутність підстав для виплати додаткової винагороди за час перебування на стаціонарному лікуванні.
20.02.2025 позивач звернувся до відповідача із рапортом щодо передання відповідних наказів до фінансового органу ІНФОРМАЦІЯ_4 та здійснення йому виплати у повному обсязі додаткової винагороди за спірні періоди.
18.04.2025 від ІНФОРМАЦІЯ_4 надійшла відповідь №5641 від 18.04.2025 разом із відповіддю ІНФОРМАЦІЯ_4 № 9/1077 від 04.03.2025, згідно якої було підтверджено те, що позивач у період з 06.04.2024 по 31.10.2024 проходив службу у взводі охорони ІНФОРМАЦІЯ_4 . А також те, що за період проходження військової служби позивач перебував на стаціонарному лікуванні та у відпустках для лікування відповідно до висновків ВЛК. Однак оскільки позивачем не було подано відповідних рапорті про виплату додаткового грошового забезпечення, тому підстав для включення в наказ стосовно здійснення нарахування та виплат додаткового грошового забезпечення на період лікування та перебування у відпустках немає.
Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Частиною 2 статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Згідно з частиною 1 статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
У силу статті 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ) військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
У частині другій статті 9 Закону №2011-XII установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з абзацами першим і другим частини четвертої статті 9 цього Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Указами Президента України № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022, № 58/2023 від 06.02.2023, № 254/2023 від 01.05.2023 строк дії режиму воєнного стану продовжувався, який триває й на теперішній час.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 року прийнята постанова № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Абзацом 1 пункту 1 постанови №168 установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Аналіз наведених норм постанови №168 дає підстави для висновку про встановлення лише двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я, а саме: пов'язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини та факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
При цьому, постанова №168 не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, пов'язаних із пораненням, одержаним при захистом Батьківщини або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, за які виплачується збільшена до 100000 гривень винагорода.
Також, пунктом 11 розділу XXXIV Порядку №260 визначено, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень також включаються військовослужбовці, які, зокрема, у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії,- за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.
Відповідно до пункту 12 розділу XXXIV Порядку № 260 підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.
Згідно пункту 13 розділу XXXIV Порядку №260 військово-лікарськими (лікарсько-експертними) комісіями закладів охорони здоров'я (установ) під час надання рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров'я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікарняному закладі охорони здоров'я (у тому числі закордонному) одночасно надаються медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100000 гривень за час цієї відпустки.
Отже, виходячи зі змісту наведених норм в контексті спірних правовідносин, суд дійшов висновку про те, що збільшена до 100 тисяч гривень додаткова винагорода виплачується військовослужбовцю за період перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я з дня отримання поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого); підставою для видання наказу щодо виплати такої винагороди є довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), визначена додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 24.08.2008 №402, видана командиром військової частини, де проходять службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.
Пунктом 2-1 Постанови № 168 установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
З аналізу пункту 1 Постанови № 168 вбачається встановлення двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я або у відпустці для лікування, а саме: пов'язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини; факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення або у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Відповідно до частини десятої статті 2 Закону №2232-ХІІ та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров'я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за №1109/15800, затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі - Положення №402, тут і надалі в редакції, чинній на час спірних правовідносин).
Згідно пункту 1.1 глави 1 розділу І цього Положення військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Відповідно до визначення, закріпленого у пункті 1.2 цієї глави військово-лікарська експертиза це, зокрема, визначення ступеня придатності до військової служби.
Пунктом 2.1 глави 2 розділу І Положення № 402 закріплено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).
Порядок проведення медичного огляду військовослужбовців врегульований нормами глави 6 розділу ІІ Положення №402.
Згідно пункту 6.5 зазначеної глави для вирішення питання про потребу у відпустці за станом здоров'я або звільненні від виконання службових обов'язків (у тому числі і повторно) військовослужбовець може направлятися на медичний огляд начальником відділення або профільним головним (провідним) фахівцем військового лікувального закладу, у якому він знаходиться на стаціонарному або амбулаторному лікуванні, про що робиться запис в історії хвороби (медичній книжці), який завіряється підписом відповідної посадової особи.
Пунктом 6.11 передбачено, що постанова ВЛК про потребу військовослужбовця у відпустці за станом здоров'я приймається після закінчення стаціонарного лікування в разі, коли для повного відновлення функції і працездатності необхідний термін не менше 30 календарних днів. Постанова про потребу у відпустці за станом здоров'я оформлюється довідкою ВЛК, яка підлягає контролю штатною ВЛК (без затвердження).
Положеннями пункту 6.14 закріплено, що загальний термін безперервного перебування військовослужбовців на лікуванні у військових (цивільних) лікувальних закладах, включаючи і відпустку за станом здоров'я, у мирний час не повинен перевищувати 4 місяці, а для хворих на туберкульоз 12 місяців.
Згідно пункту 6.35 Положення № 402 у воєнний час лікування військовослужбовців має бути закінчене у військовому лікувальному закладі (солдатів, матросів, сержантів і старшин у батальйонах (командах) видужуючих). У виняткових випадках військовослужбовцям може бути надана відпустка за станом здоров'я на 30 календарних днів. За постановою ВЛК відпустка за станом здоров'я може бути продовжена на такий самий строк, а за відповідних медичних показань повторно продовжена ще на 30 календарних днів. Постанова ВЛК про продовження відпустки за станом здоров'я записується в книгу протоколів засідань ВЛК та в довідку ВЛК, на підставі якої була надана перша відпустка за станом здоров'я, і підписується головою, членами комісії (не менше двох), секретарем комісії та скріплюється гербовою печаткою.
Якщо після продовження відпустки за станом здоров'я військовослужбовець не може приступити до виконання службових обов'язків, то він оглядається ВЛК для визначення ступеня придатності до військової служби.
Таким чином, аналіз наведених норм законодавства України, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що встановлена Постановою № 168 додаткова винагорода у розмірі 100000 гривень є складовою грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, що виплачується їм на період дії воєнного стану.
Ця додаткова винагорода підлягає виплаті, зокрема, військовослужбовцям Збройних Сил України, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Старший сержант ОСОБА_1 16.03.2022 отримав мінно-вибухову травму: множинні вогнепальні осколкові поранення м'яких тканин лівого колінного суглобу, правої гомілки та правого колінного суглобу з вогнепальними переломами голівки міжгомілкової кістки, латеральних виростків стегнової кістки та великогомілкових кісток. За обставин: 16.03.2022 близько 10.00 год, перебуваючи на бойовій позиції в районі населеного пункту Новоселівка Чернігівського району Чернігівської області, внаслідок мінометно-артилерійського обстрілу збройними силами рф ОСОБА_1 отримав поранення обох ніг в результаті розриву мінометного снаряду, який впав поруч з військовослужбовцем. Вважати отримання поранення таким, що сталося під час виконання обов'язків військової служби в районі бойових дій, одержане під час захисту Батьківщини, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, поранення не пов'язане з вчиненням злочину чи адміністративного правопорушення, не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння, не є наслідком навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження. Перебував в бойових засобах захисту.
Відповідно до виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 5470, позивач перебував на стаціонарному лікуванні у період з 15.04.2024 по 30.04.2024 у Комунальному некомерційному підприємстві «Київська клінічна лікарня на залізничному транспорті №1».
Згідно виписного епікризу із медичної карти стаціонарного хворого ортопеда-травматологічного відділення № 881, позивач перебував на стаціонарному лікуванні у період з 30.04.2024 по 15.05.2024 у НВМК центр «ГВКГ».
Відповідно до довідки військо-лікарської комісії Військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» від 15.05.2024 № 12219 встановлено, що поранення, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини (довідка про обставини поранення від 30.06.2022 № 969 видана командиром в/ч НОМЕР_2 ). На підставі статті 81 графи ІІ Розладу хвороб, графи ТДВ позивач потребує відпустки для лікування після поранення на 30 (тридцять) календарних днів. За наказом МОЗ № 370 від 04.07.2007 - травма тяжка.
Відповідно до виписки-епікризу № 4965 із медичної карти стаціонарного хворого загальнореабілітаційного відділення, позивач перебував на стаціонарному лікуванні у період з 19.08.2024 по 09.09.2024 у Комунальному некомерційному підприємстві «Чернігівська міська лікарня № 3» ЧМР.
Відповідно до довідки військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_1 від 17.06.2024 № 5702 встановлено, що поранення, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини (Довідка про обставини поранення від 30.06.2022 № 069 видана командиром військової частини НОМЕР_2 ). Згідно наказу № 370 від 04.07.2007 за ступенем тяжкості травма «тяжка». На підставі статті 81 графи ІІ Розладу хвороб, графи ТДВ позивач потребує відпустки для лікування після поранення на 30 (тридцять) календарних днів.
Відповідно до довідки військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_1 від 17.07.2024 № 6952 встановлено, що поранення, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини (Довідка про обставини поранення від 30.06.2022 № 069 видана командиром військової частини НОМЕР_2 ). Згідно наказу № 370 від 04.07.2007 за ступенем тяжкості травма «тяжка». На підставі статті 81 графи ІІ Розладу хвороб, графи ТДВ позивач потребує відпустки для лікування після поранення на 30 (тридцять) календарних днів.
Таким чином, вищевикладене свідчать про те, що позивач дійсно проходив лікування через наявність у нього травми важкого ступеню важкості (важкого поранення).
Однак, судом встановлено, що додаткова винагорода позивачу в спірний період не нараховувалась та не виплачувалась.
При цьому, під час розгляду справи відповідач не надав до суду доказів та не вказав аргументованих доводів щодо підстав невиплати позивачу додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі до 100000 грн за спірний період, пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом).
Проаналізувавши вказані норми в контексті спірних правовідносин, суд зазначає, що обидві умови: пов'язаність поранення (контузії, травми, каліцтва) із захистом Батьківщини та факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення дотримані та підтверджуються медичними документами, які містяться в матеріалах справи.
Стосовно посилань відповідача на те, що позивач не подавав рапорту про нарахування і виплату йому спірної додаткової винагороди, то суд зауважує, з наявних у справі матеріалів убачається, що позивач звертався до відповідача з рапортом, у якому, з поміж іншого, просив виплатити всі належні суми грошового забезпечення та долучав до нього копії довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) № 969, виданого 30.06.2022 військовою частиною НОМЕР_2 та копію виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 5470 від 30.04.2024, копію виписного епікризу із медичної карти стаціонарного хворого № 881 від 15.05.2024, копію довідки ВЛК № 12219 від 15.05.2024, копію довідки ВЛК в/ч НОМЕР_1 № 6952 від 17.07.2024, копію виписки-епікризу із медичної карти стаціонарного хворого № 4965 від 09.09.2024, у яких зазначено про періоди його перебування на обстеженні, лікуванні у медичних закладах та відпустці.
Вказане питання регулюється Постановою №168, яка передбачає, що виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). При цьому Постановою №168 не визначено, що умовою для видачі командиром (начальником) такого наказу є подання військовослужбовцем рапорту про нарахування і виплату йому додаткової винагороди.
Доводи, надані відповідачем, не спростовують доводи позову та надані на їх підтвердження докази щодо наявності у позивача права на спірну додаткову винагороду.
Відтак, факт поранення позивача підтверджується самим відповідачем, а тому вказані обставини не підлягають доказуванню, відповідно до частини 1 статті 78 КАС України.
Суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Викладене також підтверджує безпосередню участь позивача в бойових діях або заходах.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
У взаємозв'язку з наведеним слід зазначити, що відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Відповідно до приписів статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно із статтею 90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 необхідно задовольнити повністю.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, установлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Також, за змістом частини дев'ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд ураховує, зокрема, чи пов'язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим і пропорційним до предмета спору.
Для підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу до суду надано копії: свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЧН № 001075 від 18.06.2021; ордер на надання правничої (правової) допомоги від 29.04.2025 серії СВ № 1124740; квитанція до прибуткового касового ордера № 1 у розмірі 10000,00 грн; договір про надання правничої допомоги від 11.04.2025 укладеного між Адвокатським об'єднанням «РЯБІНІН, ПЕРЕВЕРЗЄВ та ПАРТНЕРИ» в особі старшого партнера Карпенко Юлії Олегівни та Ніколаєнко Семена Михайловича; акт приймання-передачі наданих послуг судових витрат (суми гонорару за надану правничу допомогу за договором про надання правничої допомоги від 11.04.2025) від 21.04.2025 у розмірі 10000,00 грн.
Суд звертає увагу, що вказані вище документи оформлені належним чином, є взаємопов'язаними, містять посилання на адміністративний позов, що був пред'явлений до суду, розрахунок витраченого адвокатом часу, вартість та перелік наданих ним послуг, які віднесені Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI до правничої допомоги.
Відповідно до частини другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди при розгляді справ, практику Європейського Суду з прав людини, застосовують як джерело права.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Lavents v. Latvia» (заява № 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Водночас, суд звертає увагу, що не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди досліджують на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.09.2019 (справа № 810/3806/18) та від 10.12.2019 (справа № 10.12.2019).
З огляду на вказане, суд вважає, що визначена адвокатом сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу за результатами розгляду даної справи не є належним чином обґрунтованою у контексті дослідження кількості витраченого адвокатом часу на надання ним послуг із урахуванням складності справи та, відповідно, із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.
Зважаючи на те, що предметом даного спору є справа незначної складності, виходячи з критерію розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу та те, що заявлена до відшкодування сума витрат на правничу професійну допомогу є неспівмірною із заявленою, суд вважає, що розмір вказаних витрат має бути зменшений до 5000,00 грн.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, у відповідності до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд враховує, що позивач звільнений від сплати судового збору за подання позову, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано, тому судові витрати, що підлягають відшкодуванню, відсутні.
Керуючись статтями 9, 72-74, 77, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди у відповідності до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», збільшеної до 100000,00 грн пропорційно із розрахунку на місяць часу перебування на стаціонарному лікуванні у період з 15.04.2024 по 30.04.2024, з 30.04.2024 по 15.05.2024, 19.08.2024 по 09.09.2024, а також за час перебування у відпустках для лікування після тяжкого поранення згідно висновку ВЛК Військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» № 12219 від 15.05.2024 у період з 16.05.2024 по 14.06.2024, висновку ВЛК військової частини НОМЕР_1 № 5702 від 17.06.2024 у період з 18.06.2024 по 17.07.2024, та висновку ВЛК військової частини НОМЕР_1 № 6952 від 17.07.2024 у період з 18.07.2024 по 16.08.2024.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168, збільшеної до 100000,00 грн пропорційно із розрахунку на місяць часу перебування на стаціонарному лікуванні у період з 15.04.2024 по 30.04.2024, з 30.04.2024 по 15.05.2024, 19.08.2024 по 09.09.2024, а також за час перебування у відпустках для лікування після тяжкого поранення згідно висновку ВЛК Військово медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» №12219 від 15.05.2024 у період з 16.05.2024 по 14.06.2024, висновку ВЛК військової частини НОМЕР_1 № 5702 від 17.06.2024 у період з 18.06.2024 по 17.07.2024, та висновку ВЛК військової частини НОМЕР_1 № 6952 від 17.07.2024 у період з 18.07.2024 по 16.08.2024.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 .
Повний текст рішення виготовлено 24 червня 2025 року.
Суддя Дар'я ВИНОГРАДОВА