Справа № 156/362/25
Провадження № 1-і/156/1/25
20 червня 2025 року сел.Іваничі
Іваничівський районний суд Волинської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 (у режимі відеоконференції),
потерпілої ОСОБА_6 ,
представника потерпілої ОСОБА_7 (у режимі відеоконференція),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у сел. Іваничі клопотання прокурора, подане в рамках кримінального провадження №12025030520000108 від 11 лютого 2025 року, про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_4 , обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.126-1, 390-1 КК України,-
До Іваничівського районного суду Волинської області надійшло клопотання про обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
В обґрунтування клопотання зазначено, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.126-1, 390-1 КК України. Окрім цього, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч.1 ст.125, ст.390-1 КК України, в рамках кримінального провадження №12025035520000076 від 28.04.2025, а також за ст.390-1 КК України у кримінальному провадженні №12025035520000104 від 06.06.2025. Потерпілою у вказаних кримінальних правопорушеннях є дружина обвинуваченого ОСОБА_6 , а також неповнолітні діти ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Враховуючи обґрунтованість висунутих проти ОСОБА_4 обвинувачень, інтереси потерпілих, наявність реальних ризиків, які дають достатні підстави вважати, що він може вчинити дії, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, тобто: переховуватись суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків та вчинити інше кримінальне правопорушення, сторона обвинувачення просить обрати ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки більш м'який запобіжний захід буде недостатнім для запобігання ризикам зазначеним вище.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 , потерпіла ОСОБА_6 та її представник адвокат ОСОБА_7 клопотання підтримали з підстав, викладених у ньому, просили задоволити.
Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 заперечила щодо обрання її підзахисному запобіжного заходу у виді тримання під вартою, зазначила, що з 31.05.2025 обвинувачений ОСОБА_4 не перебуває під дією жодного із видів запобіжних заходів, передбачених КПК України, проте лише 05.06.2025 наблизився до потерпілої, вирішивши помиритись з нею.
Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав думку свого захисника.
Допитані у судовому засіданні працівники поліції ОСОБА_10 та ОСОБА_11 зазначили, що у разі відмови в обранні судом ОСОБА_4 такого запобіжного заходу, як тримання під вартою, існує загроза життю і здоров'ю потерпілої ОСОБА_6 та дітей, а також існує загроза життю та здоров'ю самого ОСОБА_4 .
Суд, заслухавши думку учасників процесу, допитавши свідків, перевіривши матеріали заявленого клопотання, дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається у порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Згідно із ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно із ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам зазначеним у клопотанні.
Оцінюючи наведені підстави у даній конкретній справі відносно ОСОБА_4 , суд враховує наступне.
При вирішенні питання щодо наявності обґрунтованої підозри, поняття якої не міститься в національному законодавстві, слід виходити з його визначення, наведеного у п.175 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04) від 21.04.2011 року, де зазначено, що обґрунтована підозра - це існування фактів і інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Факти і інформація, якими сторона обвинувачення обґрунтовує причетність ОСОБА_4 до вчинення кримінальних правопорушень, кваліфікованих за ч.1 ст.125, ст.ст.126-1, 390-1 КК України, в обвинувальних актах та додатках до них відображені з достатньою мірою для висновку про обґрунтованість повідомленої йому підозри.
ОСОБА_4 відповідно до ст.12 КК України, обвинувачується у вчиненні нетяжкого кримінального правопорушення (126-1 КК України) та кримінальних проступків (ч.1 ст.125, ст.390-1 КК України).
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 28.10.1994 року у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (Murray v. the United Kingdom), заява №14310/88, зазначив, що факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження, що є завданням наступних етапів кримінального процесу.
Як вбачається із додатків до обвинувальних актів, стороною обвинувачення зібрані певні докази у кримінальних провадженнях №12025030520000108 від 11.02.2025, №12025035520000076 від 28.04.2025 та №12025035520000104 від 06.06.2025, які зазначені у реєстрах матеріалів досудових розслідувань, однак ці докази мають бути досліджені на більш пізніх етапах судового розгляду справи.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певний ступінь ймовірності того, що особа може вдатись до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню, судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Так, в обґрунтування ризику переховування від правосуддя прокурор посилалась на застосуванням до обвинуваченого приводу в рамках кримінального провадження №12025035520000076 від 28.04.2025.
Однак суд не може погодитись з існуванням реального ризику переховування обвинуваченого від правосуддя, оскільки реальних доказів вчинення ним таких дій в рамках досудового розслідування чи судового розгляду не надано. Крім того, зі змісту ухвали від 03.06.2025 вбачається, що обвинувачений без поважних причин не з'явився у підготовче судове засідання, призначене на 03.06.2025, тобто один раз, при цьому прокурором не надано доказів, які б вказували на його умисні дії. Також слід зауважити, що обвинувачений самостійно прибув до суду для розгляду даного клопотання, що вказує на малоймовірність даного ризику.
Разом з цим, суд дійшов висновку про доведеність стороною обвинувачення ризиків незаконного впливу на потерпілих, свідків, а також вчинення ним аналогічних протиправних кримінально-караних дій.
Так, з матеріалів клопотання вбачається, що судовий розгляд в раках вказаних кримінальних проваджень не розпочато, потерпілих та свідків не допитано, а тому ОСОБА_4 може вдатися до їх умовлянь, залякувань, підкупу з метою надання вигідних для нього показань. Також слід зазначити, що свідки та потерпілі надають покази суду безпосередньо, саме ці докази суд покладає в основу прийнятого рішення.
Окрім цього, характер інкримінованих ОСОБА_4 протиправних дій, а також кількість епізодів, у яких останній обвинувачується, свідчать про стійкий асоціальний характер обвинуваченого та небажання стати на шлях виправлення, а також про його схильність до вчинення кримінальних правопорушень із застосуванням насильства. З огляду на це є достатні підстави вважати, що обвинувачений може вчинити нові кримінальні правопорушення аналогічної категорії.
В обґрунтування підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного західу у виді тримання під вартою, прокурор посилалась на положення п.3 ч.2 ст.183 КПК України.
Відповідно до п.3 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п'яти років - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав передбачених статтею 177 цього кодексу буде доведено, що перебуваючи на волі ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.
Як вбачається з матеріалів клопотання, після направлення до суду обвинувальних актів за ч.1 ст.125, ст.126-1, 390-1 КК України, ОСОБА_4 також було повідомлено про підозру у вчиненні ще одного кримінального проступку, передбаченого ст.390-1 КК України, яке не є злочином у розумінні кримінального процесуального закону.
Таким чином, суд не вбачає підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 найсуворішого запобіжного заходу, зокрема, тримання під вартою.
Разом з цим, ч.4 ст.194 КПК України передбачено, що якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пп. 1 та 2 ч.1 ст.194 КПК, але не доведе обставини, передбачені п.3 ч.1 ст.194 КПК, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Прокурором, на думку суду, не доведено недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні та не доведено наявність підстав, які б надавали можливість вважати, що обов'язки, передбачені ст.194 КПК України, обвинуваченим виконані не будуть.
Отже, суд, з врахуванням даних про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, офіційно працевлаштований, за місцем роботи характеризується позитивно, вважає за можливе застосувати щодо обвинуваченого ОСОБА_4 більш м'який запобіжний захід, а саме домашній арешт встановленням заборони залишати місце свого фактичного проживання у певний період доби та покладенням певних обов'язків, а у задоволенні клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою - відмовити.
Також, для забезпечення інтересів потерпілих від кримінальних правопорушень, пов'язаних із домашнім насильством, суд застосовує до обвинуваченого ОСОБА_4 обмежувальні заходи, визначені ч.6 ст.194 КПК України.
Керуючись ст.ст. 176 - 178, 181, 193, 194, 331, 372, 376 КПК України, суд, -
У задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 відмовити.
Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запобіжний захід у виді домашнього арешту строком на 2 місяці.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 наступні обов'язки:
- прибувати до Іваничівського районного суду Волинської області за першою вимогою, а у разі неможливості з'явитись, завчасно повідомити про це суд;
- повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання, роботи;
- заборонити залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу прокурора або суду з 19 години 00 хвилин до 07 години 00 хвилин наступної доби.
Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_4 такі обмежувальні заходи:
- заборони наближатися ближче ніж на 100 (сто) метрів до ОСОБА_6 та її місця проживання (перебування), зокрема до орендованого будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_2 ;
- заборони наближатися ближче ніж на 50 (п'ятдесят) метрів до місця роботи ОСОБА_6 , ВП «Волиньвантажтранс»;
- заборони у будь-який спосіб контактувати з ОСОБА_6 вести з нею листування, телефонні переговори, контактувати через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб, в тому числі через її колег.
Строк дії ухвали суду про застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді домашнього арешту встановити до 20 серпня 2025 року включно.
Копію ухвали направити до відділу поліцейської діяльності №1 (сел. Іваничі) Володимирського РВП ГУ НП у Волинській області для виконання за місцем фактичного проживання обвинуваченого.
Ухвала може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали оголошено 24.06.2025 о 16 год. 30 хв.
Суддя ОСОБА_1