23 червня 2025 року справа № П/320/262/20
м. Черкаси
Черкаський? ? окружний? ? адміністративний? ? суд у складі головуючого судді Кульчицького С.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження без виклику сторін у адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Київській області про визнання протиправним та скасування наказу, стягнення коштів на відшкодування моральної шкоди,
ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 27.11.2019 №10-9245/15-19сг «Про відмову в наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою»;
- стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Київській області кошти на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди, заподіяної протиправним рішенням в розмірі грошової оцінки земельної ділянки, яка була сформована за кадастровим номером 3221280801:01:080:0294.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач протиправно відмовив у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою з підстав того, що бажана до відведення у власність земельна ділянка знаходиться в межах населеного пункту с. Богданівка Броварського району Київської області та належить до земель комунальної власності, оскільки на її думку бажана земельна ділянка не входить у межі населеного пункту с. Богданівка Броварського району Київської області.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.01.2020 №П/320/262/20 вказану позовну заяву передано до Окружного адміністративного суду м.Києва за підсудністю.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.04.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.
Відповідач позов не визнав, надав до суду відзив на позов, в якому вказав, що рішення від 27.11.2019 №10-9245/15-19сг «Про відмову в наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою» прийнято з дотриманням вимог законодавства України, оскільки бажана земельна ділянка входить у межі населеного пункту с. Богданівка Броварського району Київської області, тому ГУ Держгеокадастру у Київській області не має повноважень нею розпоряджатися.
Законом України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 № 2825-IX (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
Разом з цим, на виконання вимог Закону України “Про внесення зміни до пункту 2 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України “Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ» (далі - Закон) та визначає порядок передачі нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва адміністративних судових справ іншим окружним адміністративним судам України - наказом ДСА України від 16.09.2024 №399 затверджено Порядок передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва (далі - Порядок №399).
Пунктами 4-7 Порядку №399 визначено, що на розгляд та вирішення судам підлягають передачі судові справи, які нерозглянуті ОАСК та передані до КОАС, але до набрання чинності Законом, не розподілені між суддями. Матеріали щодо розгляду та вирішення окремих процесуальних питань у межах нерозглянутих судових справ підлягають передачі до судів, визначених у результаті автоматизованого розподілу судових справ між судами, проведеного відповідно до правил, установлених цим Порядком. Судові справи, вказані у переліку, які підлягають передачі судам, мають бути зареєстровані в базі даних. Перелік складається відповідальною особою протягом семи робочих днів після опублікування цього Порядку за формою, визначеною у додатку 1 до Порядку, та формується в електронній формі із застосуванням КЕП.
На виконання вимог пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX та Порядку №399 на підставі Акту приймання-передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва від 07.01.2025, згідно супровідного листа КОАС від 07.01.2025 №01-19/93/25 до Черкаського окружного адміністративного суду передано 244 судові справи, у тому числі адміністративну справу №П/320/2621/20.
Дана адміністративна справа передана шляхом автоматизованого розподілу судді Кульчицькому С.О., відповідно ухвалою судді від 20.01.2025 прийнято справу до свого провадження.
Дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
Із наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Київській області в порядку статті 118 Земельного кодексу України з клопотанням від 07.12.2015, в якому просила надати (виділити) земельні ділянки, що знаходяться в адміністративних межах Богданівської сільської ради та межують з садівничим товариством «Заліське»:
1) для ведення особистого селянського господарства розміром до 2,0 га;
2) для ведення садівництва розміром 0,12 га;
3) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) розміром до 0,25 га;
4) для індивідуального дачного будівництва до 0,10 га;
5) для будівництва індивідуального гаражу до 0,01 га.
До клопотання позивачем додано копію паспорту та ідентифікаційного коду, схему розташування бажаної земельної ділянки.
27.03.2016 позивач звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Київській області із скаргою щодо ненадання відповіді на її клопотання від 07.12.2015.
Листом від 18.04.2016 № Т-9586/0-5205/6-16 Головне управління Держгеокадастру у Київській області повідомило ОСОБА_1 , що клопотання від 07.12.2015 зареєстроване за № Т-4706/0/41-15 від 15.12.2015 та за результатами його розгляду надана відповідь листом від 12.01.2016 за № Т-4706/0/334-16. До листа додано копію відповіді Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 12.01.2016 №Т-4706/0/334-16.
Як вбачається із вказаного листа від 12.01.2016 за № Т-4706/0/334-16 Головне управління Держгеокадастру у Київській області повідомило позивача, що з доданих графічних матеріалів неможливо ідентифікувати бажане місце розташування земельної ділянки на місцевості, у зв'язку з чим розгляд питання стосовно надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення садівництва буде можливий після надання відповідних графічних матеріалів та зазначення більш уточнених даних про бажане місцезнаходження земельної ділянки, зокрема: найменування району, найближчого населеного пункту, орієнтовної відстані від нього, напрямку та інші орієнтири, адресу і місце розташування земельної ділянки. Крім того, відповідач зазначив, що при зверненні до Головного управління Держгеокадастру у Київській області має подаватися повний пакет документів на кожну бажану до відведення земельну ділянку окремо.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.08.2018 у справі №826//14746/16, залишеного без змін постановою суду апеляційної інстанції, зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Київській області розглянути клопотання ОСОБА_1 від 07.12.2015 та прийняти рішення про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
На виконання вимог вищезазначеного рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 08.08.2018 у справі №826/14746/16 відповідачем розглянуто клопотання ОСОБА_1 від 07.12.2015 та прийнято рішення від 27.11.2019 №10-9245/15-19сг «Про відмову в наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою», з підстав того, що бажана земельна ділянка входить у межі населеного пункту с. Богданівка Броварського району Київської області.
Вважаючи протиправним рішення відповідача, позивач звернулась з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом, який регулює земельні правовідносини є Земельний кодекс України від 25.10.2001 № 2768-III (надалі - ЗК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти.
Відповідно до частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
За приписами частин першої-третьої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (пункт в).
У статті 121 ЗК України передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам, зокрема, для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара.
З огляду на це, позивач має право на набуття права власності на земельну ділянку для ведення садівництва.
Відповідно до положень частини шостої статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (частина сьома статті 118 ЗК України).
У відповідності до частини четвертої статті 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Аналіз частини сьомої статті 118 Земельного кодексу свідчить про те, що відповідний орган виконавчої влади, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. При цьому, Земельним кодексом України передбачено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.
Із наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Київській області в порядку статті 118 Земельного кодексу України з клопотанням від 07.12.2015, в якому просила надати (виділити) земельні ділянки, що знаходяться в адміністративних межах Богданівської сільської ради та межують з садівничим товариством «Заліське»:
1) для ведення особистого селянського господарства розміром до 2,0 га;
2) для ведення садівництва розміром 0,12 га;
3) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) розміром до 0,25 га;
4) для індивідуального дачного будівництва до 0,10 га;
5) для будівництва індивідуального гаражу до 0,01 га.
На виконання вимог рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.08.2018 у справі №826//14746/16 відповідачем розглянуто клопотання ОСОБА_1 від 07.12.2015 та прийнято рішення від 27.11.2019 №10-9245/15-19сг «Про відмову в наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою», з підстав того, що бажана земельна ділянка входить у межі населеного пункту с. Богданівка Броварського району Київської області.
Із наданого відповідачем до матеріалів справи витягу з Державного земельного кадастру про землі в межах території адміністративно-територіальних одиниць станом на 10.10.2019 із додатками, судом встановлено, що за заявою Богданівської сільської ради Броварського району Київської області до державного земельного кадастру внесено відомості про межі адміністративно-територіальної одиниці с. Богданівка, що свідчить про те, що бажана земельна ділянка входить у межі населеного пункту с. Богданівка Броварського району Київської області.
Також суд зауважує, що у відповідності до норм Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28 квітня 2021 року №1423-ІХ, з 27.05.2021 у власність територіальних громад перейшли всі землі.
Розділ 10 Перехідних положень ЗК України доповнений пунктом 24, який передбачає, що з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель:
а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук);
б) оборони;
в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об'єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення;
г) зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;
ґ) під будівлями, спорудами, іншими об'єктами нерухомого майна державної власності;
д) під об'єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності;
е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.
Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.
Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.
Таким чином, у силу норм діючого ЗК України, бажана земельна ділянка, на яку претендує ОСОБА_1 , відноситься до земель комунальної власності с.Богданівка Великодимерської селищної територіальної громади, отже, ГУ Держгеокадастру у Київській обалсті на теперішній час, не наділений повноваженнями щодо надання дозволу на розроблення документації із землеустрою.
Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування» передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, зокрема, вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Частинами першою та другою статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.
Отже, в силу Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування» вирішення питання про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки або відмови у його наданні, віднесено до виключної компетенції виконавчих органів міської ради, куди має право на звернення позивач із відповідною заявою.
В той же час, оскільки відповідач наразі не наділений повноваженнями щодо передачі у власність зазначеної позивачем земельної ділянки, суд не вбачає підстав для задоволення позову ОСОБА_1 до ГУ Держгеокадастру у Київській області.
Стосовно позовної вимоги позивача про стягнення з відповідача на її користь моральної шкоди у сумі 2 376 000 грн, то суд зазначає наступне.
Як передбачено ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Частиною першою статті 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Приписами статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно зі статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.
Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10 квітня 2019 року у справі №464/3789/17, зокрема, Верховний Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49). Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п. 52). Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб'єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого (п.56). У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв'язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам. При цьому, в силу статті 1173 ЦК України шкода відшкодовується незалежно від вини відповідача, а протиправність його дій та рішень презюмується - обов'язок доказування їх правомірності покладається на відповідача (частина друга статті 77 КАС України) (п. 57).
Враховуючи вищевикладені обставини та факт відмови у задвоволенні позову в частині скасування наказу відповідача від 27.11.2019 №10-9245/15-19сг «Про відмову в наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою», суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у сумі 2 376 000 грн.
За таких обставин, Черкаський окружний адміністративний суд, за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення, а судові витрати - не підлягають розподілу.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Керуючись статтями 6, 9, 14, 241-246, 255, 295, 370 КАС України, суд,
У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.
Суддя Сергій КУЛЬЧИЦЬКИЙ