23 червня 2025 року справа № 826/13719/17
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді: Кульчицького С.О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
26.10.2017 ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.05.2017 №45210-1305.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.11.2017 відкрито провадження у справі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.02.2021 допущено процесуальне правонаступництво відповідача у справі, замінивши Головне управління ДФС у м. Києві на Головне управління ДПС у м. Києві.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 13.01.2025 суддя Кульчицький С. О. прийняв до свого провадження справу №826/13719/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки відповідачем не надано відомостей про кадастровий номер земельної ділянки, площу прибудинкової території, загальну площу будівлі, що перебуває у спільній власності, нормативну грошову оцінку землі, та не доведено, що сума податкового зобов'язання визначена позивачу саме з урахуванням пропорційної частки, якою володіє позивач.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просить у задоволенні позову відмовити повністю. Зокрема представник відповідача зазначив, згідно договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 17.08.2004 ОСОБА_1 є власником 1/2 частини нежилого приміщення загальною площею 441,90 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
ГУ ДФС у м. Києві проведено розрахунок земельного податку на 2017 рік за земельну ділянку під нежитловими приміщеннями, який становить: 41661,47 грн.=216,29 кв.м. х 3384,25 х 2,0 х 1,5 х 1,249 х 1,433 х 1,06 х 1%, де: - 216,29 кв.м. - площа частини земельної ділянки; -3384,25- базова вартість 1 кв.м. землі (згідно з рішенням Київської міської ради від 26.07.2007 № 43/1877 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва та Порядку її визначення» зі змінами від 03.07.2014 № 23/23 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва та Порядку її визначення», яке введено в дію з 1 липня 2015 року); 2,0 - коефіцієнт на функціональне використання землі (на підставі Порядку нормативної оцінки земель населених пунктів, затверджений наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 №489, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 19.12.2016 за № 1647/29777); 1,5- узагальнюючий локальний коефіцієнт (на підставі рішення від 03.07.2014 №23/23 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва»); 1,249 - коефіцієнт індексації грошової оцінки, відповідно до листа Державного агентства земельних ресурсів України від 14.01.2015 №6-28-0.22-215/2-15; 1,433 - коефіцієнт індексації грошової оцінки, відповідно до листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 11.01.2016 №6-28-0.22-201/2-16; 1.5 - коефіцієнт індексації грошової оцінки, відповідно до листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 12.01.2017 №22-28-0.22-443/2- 17; 1 % - ставка податку за земельну ділянку. Згідно з вимогами Податкового кодексу України та на підставі вищезазначеного ГУ ДФС у м. Києві винесено ОСОБА_1 податкове повідомлення-рішення від 05.05.2017 №45210-1305 про сплату земельного податку з фізичних осіб у сумі 41661,47 гривень.
Позивачем подано до суду додаткові пояснення, в яких він просить позов задовольнити повністю. Також зазначив, що відповідач при розрахунку податку виходив з того, що позивач у 2017 році був власником саме 1/2 частини приміщення за адресою: м. Київ, вул. Мечнікова, 10/2, група приміщень № 122,128. При цьому відповідачем без жодного пояснення відкинуті надані позивачем докази, а саме: інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 42753322 від 25.08.2015 року, відповідно до якої позивач у 2011 році став власником лише 30/100 зазначеного приміщення (право власності зареєстроване 26.10.2011) та інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 53546441 від 18.02.2016, відповідно до якої позивач у 2016 році став власником лише 15/100 зазначеного приміщення (право власності зареєстроване 29.01.2016).
З'ясувавши доводи учасників справи, викладені у заявах по суті, дослідивши подані письмові докази, суд встановив таке.
Відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення за формою «Ф» від 05.05.2017 року № 45210-1305, яким було визначено суму податкового зобов'язання за платежем «Земельний податок з фізичних осіб, 18010700» за 2017 рік у розмірі 41 661,47 грн.
Не погоджуючись із повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку до Державної фіскальної служби України.
Рішенням про результати розгляду скарги від 26.09.2017 року скаргу ОСОБА_1 було залишено без задоволення, податкове повідомлення- рішення - без змін.
В даному рішенні зазначено, що під час розгляду скарги використовувалися електронні версії документів: податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 05.05.2017 №45210-1305, та чинних документів, що засвідчують обставини справи.
Як свідчать обставини справи, згідно договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 17.08.2004 ОСОБА_1 є власником 1/2 частини нежилого приміщення загальною площею 441,90 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
ГУ ДФС у м. Києві проведено розрахунок земельного податку на 2017 рік за земельну ділянку під нежитловими приміщеннями, який становить: 41661,47 грн.=216,29 кв.м х 3384,25 х 2,0 х 1,5 х 1,249 х 1,433 х 1,06 х 1%, де 216,29 кв.м -площа частини земельної ділянки; 3384,25 - базова вартість 1 кв.м. землі (згідно з рішенням Київської міської ради від 26.07.2007 № 43/1877 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва та Порядку її визначення» зі змінами від 03.07.2014 № 23/23 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва та Порядку її визначення", яке введено в дію з 01.07.2015; 2,0 - коефіцієнт на функціональне використання землі (на підставі Порядку нормативної оцінки земель населених пунктів, затверджений наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 №489, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 19.12.2016 за № 1647/29777); 1,5 - узагальнюючий локальний коефіцієнт (на підставі рішення від 03.07.2014 .№23/23 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва»); 1,249 - коефіцієнт індексації грошової оцінки, відповідно до листа Державного агентства земельних ресурсів України від 14.01.2015 №6-28-0.22-215/2-15; 1,433 - коефіцієнт індексації грошової оцінки, відповідно до листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 11.01.2016 №6-28-0.22-201/2-16; 1,06 - коефіцієнт індексації грошової оцінки, відповідно до листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 12.01.2017 №22-28-0.22-443/2-17; 1% - ставка податку за земельну ділянку. На підставі вищезазначеного ГУ ДФС у м. Києві винесено ОСОБА_1 податкове повідомлення-рішення від 05.05.2017 №45210-1305 про сплату земельного податку з фізичних осіб у сумі 41661,47 гривень.
Позивач вважає протиправним оскаржуване податкове повідомлення-рішення, оскільки він є власником лише 15/100 групи нежилих приміщень №122, №128 за адресою: АДРЕСА_1 ; відповідачем не надано відомостей про кадастровий номер земельної ділянки, площу прибудинкової території, загальну площі будівлі, що перебуває у спільній власності, нормативну грошову оцінку землі, та не доведено, що сума податкового зобов'язання визначена позивачу саме з урахуванням пропорційної частки, якою володіє позивач.
Вирішуючи спір по суті суд зазначає таке.
Стаття 19 Конституція України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (п.1 ч. 2 ст. 2 КАС України).
Обов'язки та компетенція контролюючих органів, повноваження їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначаються Податковим кодексом України.
Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) плата за землю - це обов'язків платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Справляння плати за землю здійснюється відповідно до положень розділу ХІІІ Податкового кодексу України.
Так, статтею 269 Податкового кодексу України передбачено, що платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.
Підпункт 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 Податкового кодексу України встановлює, що об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.
За правилами пунктів 286.1, 286.5 пункту 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно у сфері будівництва, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 286.6 статті 286 Податкового кодексу України за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб:
1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;
2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності;
3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.
За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.
Згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Положення статті 120 Земельного кодексу України, яка регулює питання переходу права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю або споруду, передбачають, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.
Відповідно до статті 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків).
З наведених правових норм слідує, що платником земельного податку може бути лише власник землі або землекористувач з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою; об'єктом оподаткування є конкретна земельна ділянка, яка перебуває у власності або користуванні, а сума податку за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.
Разом з тим, відповідач не надав суду розрахунку спірної суми податкового зобов'язання та не довів суду правильність визначення суми податкового зобов'язання із земельного податку з фізичних осіб, зокрема, що сума податку визначалась саме за площі під належними позивачу нежилими приміщеннями та з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території; крім того відповідачем не надано доказів, які б підтверджували розмір площі прибудинкової території, та виділення частки прибудинкової території пропорційно до площі належних позивачу нежилих приміщень.
Суд також звертає увагу, що згідно з рішенням Печерського районного суду міста Києва від 25 вересня 2014 року у справі №757/6002/13-а, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 18 листопада 2014 року, поділено спільне майно між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зокрема шляхом визнання за ОСОБА_1 права власності на: 15/100 частин від нежилих приміщень групи приміщень №№122,128 (в літ. "А"), загальною площею 488,00 м. кв., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ; та визнання за ОСОБА_2 права власності на: 15/100 частин від нежилих приміщень групи приміщень №№122,128 (в літ. "А"), загальною площею 488,00 м. кв., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Проте, відповідач не довів суду належними доказами, що обчислення суми податкового зобов'язання ОСОБА_1 здійснювалось виходячи із 15/100 частин від нежилих приміщень групи приміщень №№122,128 (в літ. "А"), загальною площею 488,00 м. кв., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З урахуванням зазначеного суд доходить висновку, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, оскільки прийняте без дослідження усіх обставин, що мали суттєве значення для правильного вирішення справи.
Відповідачем не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, відтак, вимоги позову про визнання його протиправним та скасування відповідають вимогам законодавства та встановленими судом обставинами справи, що підтверджені належними та допустимими доказами, в зв'язку з чим позов підлягає до задоволення та слід визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.05.2017 №45210-1305.
Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 2-20, 72-78, 138-139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.05.2017 №45210-1305.
Стягнути з Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м.Київ, вул.Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ:44116011) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 640 (шістсот сорок) грн 00 коп.
Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Сергій КУЛЬЧИЦЬКИЙ