Справа № 560/9392/25
іменем України
24 червня 2025 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючої-судді Гнап Д.Д. розглянувши адміністративну справу за позовом військової частини НОМЕР_1 до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови,
I. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН
Військова частина НОМЕР_1 звернулась в суд з позовом до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) серії ВП №76981535 від 19.05.2025 про накладення на військову частину НОМЕР_1 штрафу у розмірі 5100 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що військовою частиною НОМЕР_1 вжито усіх залежних від неї заходів, спрямованих на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 05.11.2024 у справі №560/12985/24, тому спірна постанова є протиправною та підлягає скасуванню.
Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позовних вимог заперечує. Зазначає, що згідно з частиною 6 статті 26 Закону, строк добровільного виконання рішення - 10 робочих днів. У встановлений строк жодних дій щодо виконання рішення або повідомлень про поважні причини невиконання боржником не вчинено.
З огляду на те, що станом на 19.05.2025 боржником не здійснено жодних заходів направлених на виконання рішення суду, а відтак рішення суду залишається не виконаним боржником без поважних підстав, державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу на боржника в сумі 5100,00 грн. На підставі викладеного просить у задоволенні позову відмовити.
ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 червня 2025 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 червня 2025 року відкрито провадження у цій справі та призначено її до розгляду на 24 червня 2025 року.
Сторони у судове засідання не з'явилися, про причини неявки не повідомили, про час і місце розгляду справи повідомлені своєчасно, належним чином.
З урахуванням приписів частини третьої статті 194, частини дев'ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розгляд справи здійснити у письмовому провадженні.
ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 05.11.2024 у справі №560/12985/24, яке набрало законної сили 14.01.2025 вирішено адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно із застосуванням базового місяця для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року. Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 з встановленням для обчислення індексації місяця підвищення (базового місяця) - січня 2008 року. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2020 по 03.09.2024 включно із застосуванням базового місяця для розрахунку індексації грошового забезпечення - березень 2018 року. Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2020 по 03.09.2024 з встановленням для обчислення індексації місяця підвищення (базового місяця) - березня 2018 року. Визнано протиправними військової частини НОМЕР_1 щодо порушення вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення" затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01.03.2018 року по 03.09.2024 року. Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 року по 03.09.2024 року, виходячи з фіксованої величини 4463,15 грн., що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення" затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
23.01.2025 за заявою ОСОБА_1 Хмельницький окружний адміністративний суд видав виконавчий лист.
27.01.2025 державним виконавцем відкрито виконавче провадження та зобов'язано боржника протягом десяти робочих днів виконати рішення суду у спосіб та порядок встановлений виконавчим документом.
25.02.2025, 19.03.2025, 24.04.2025, 07.05.2025 військовою частиною направлено листи до відділу примусового виконання рішень, в яких зазначено, що військова частина НОМЕР_1 вживає всіх можливих заходів для своєчасного виконання рішень судів, що набрали законної сили та додано підтверджуючі документи.
Державним виконавцем відділу примусового виконання рішень 19.05.2025 складено акт про невиконання рішення суду без поважних причин та прийнято постанову ВП №76981535 від 19.05.2025 про накладення на військову частину НОМЕР_1 штрафу у розмірі 5100,00 грн.
Позивач, вважаючи вищевказану постанову протиправною, звернувся до суду з цим позовом.
ІV. ОЦІНКА СУДУ
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як зазначено у статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі також Закон № 1404-VIII).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею 2 Закону № 1404-VIII Закону встановлено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Згідно із частиною 1 статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
У відповідності до пункту 1 частини 1статті 26 Закону № 1404-VІІІ виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону.
Відповідно до частини 1статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з пунктами 1, 16 частини 3статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Частиною 2 статті 63 Закону № 1404-VIII передбачено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
При цьому, статтею 75 Закону № 1404-VІІІ визначено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин. При цьому, застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження.
Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону № 1404-VIII. Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Поважними у розумінні наведених норм Закону № 1404-VIII можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
З вищевикладеного слідує, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.
Відповідно до статті 32 Закону № 1404-VIII за наявності обставин, що перешкоджають проведенню виконавчих дій (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), або з інших підстав, внаслідок виникнення яких сторони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, виконавець може відкласти проведення виконавчих дій з власної ініціативи або за заявою стягувача чи боржника на строк до 10 робочих днів. Про відкладення проведення виконавчих дій виконавець виносить відповідну постанову.
Судом з'ясовано, що спір у цій справі стосується виконання рішення суду щодо виплати грошового забезпечення.
Позивач зазначає, що не може виконати судове рішення у цій справі на даний час з підстав, що не залежать від нього, а саме: через відсутність грошових коштів на рахунках для погашення заборгованості, щодо фінансування видатків для виконання судових рішень по КЕКВ2800 «Інші поточні видатки».
Так, відповідно до статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнування та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.
Встановлені обставини справи свідчать про те, що позивачем не було виплачено належні до виплати суми стягувачу у зв'язку з відсутністю державного асигнування.
Такі підстави не виконання судового рішення, на переконання суду, є поважними, оскільки грошові кошти у вигляді грошового забезпечення, яке належить стягувачу, не є власністю позивача, не знаходяться на його рахунках. Фактичне, у повному обсязі виконання судового рішення, можливо лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету.
Крім того, суд зазначає, що невиконання судового рішення позивачем в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, оскільки боржник не мав фінансової можливості протягом встановленого державним виконавцем строку та в подальшому - до отримання фінансування, виконати судове рішення.
Згідно із усталеною правовою позицією Верховного Суду, сформованою у постановах від 21.11.2018 у справі №373/436/17, від 15.05.2020 у справі № 812/1813/18, від 21.05.2020 у справі № 310/6910/16-а та від 19.02.2020 у справі № 821/1491/17, невиконання боржником судового рішення в частині виплати грошових коштів стягувачу за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
У постанові від 20.05.2021 (справа № 420/5465/18) Верховний Суд вказав, що «умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання примусове виконання його відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону. Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановлений факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин».
Відповідно до статей 1, 3 Конституції України та принципів бюджетної системи (стаття 7 Кодексу) держава не може довільно відмовлятися від взятих на себе фінансових зобов'язань, передбачених законами, іншими нормативно-правовими актами, а повинна діяти ефективно і відповідально в межах чинного бюджетного законодавства (абзаци 2, 3 підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини рішення 27 листопада 2008 року у справі №1-37/2008).
Основною обставиною, що ускладнює виконання судового рішення, на яку посилається позивач, є відсутність коштів.
Відповідно до пункту 7 розділу І Інструкції з організації претензійної та позовної роботи, самопредставництва, представництва інтересів Міністерства оборони України та Збройних Сил України у судах та інших державних органах, виконання судових рішень, затвердженої наказом Міністра оборони України від 30.12.2016 №774, відповідальними за виконання судових рішень (виконавчих документів) є: у Збройних Силах військова частина: щодо судових рішень та виконавчих документів про стягнення грошових коштів фінансова (фінансово-економічна) служба.
Наказом Міністерства оборони України від 22.05.2017 № 280 «Про організацію фінансового забезпечення військових частин, установ та організацій Збройних Сил України» затверджені Правила організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту, які, зокрема, визначають механізм фінансового забезпечення військових частин.
Відповідно до пункту 1.3 вказаних Правил розпорядниками бюджетних коштів за кошторисом Міністерства оборони України є: Міністр оборони України головний розпорядник; командувачі (начальники) видів Збройних Сил України, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, інших органів військового управління (крім військових комісаріатів (територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки)), Голова Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту, які включені до мережі головного розпорядника коштів, - розпорядники коштів нижчого рівня (другого рівня); командири військових частин, які включені до мережі головного розпорядника коштів або розпорядника коштів другого рівня, - розпорядники коштів нижчого рівня (третього рівня).
Розпорядники коштів третього рівня реалізують свої функції через фінансові органи військових частин.
Відповідно до пункту 2.23 Правил військова частина має право здійснювати видатки виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисами і планами асигнувань загального фонду бюджету, планами спеціального фонду за наявності витягів із річного розпису асигнувань державного бюджету, помісячного розпису асигнувань загального фонду державного бюджету, помісячного розпису спеціального фонду державного бюджету, а також у передбачених випадках згідно з річним розписом витрат спеціального фонду державного бюджету з розподілом за видами надходжень, доведених органом Державної казначейської служби України, що підтверджує відповідність цих документів даним казначейського обліку.
Пунктом 2.32 Правил передбачено, що з метою своєчасного та повного отримання коштів відповідно до затверджених кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету та плану спеціального фонду протягом поточного місяця військова частина здійснює аналіз стану виконання кошторису, уточнює потребу в коштах на наступний місяць і до 20 числа кожного місяця подає заявки (крім потреби в коштах на виплату грошового забезпечення та підйомної допомоги).
Фінансове забезпечення військової частини здійснюється відповідно до затверджених в установленому порядку кошторисів за рахунок коштів загального та спеціального фондів Державного бюджету України (пункт 3 Правил).
Судом встановлено, що військова частина НОМЕР_1 є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня, тоді як розпорядником бюджетних асигнувань вищого рівня є Міністерство оборони України.
Матеріалами справи підтверджується, що позивачем неодноразово оформлювались та подавались розпоряднику коштів вищого рівня заявки-розрахунки на фінансування для виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, виконання рішень судів, однак кошти для виконання рішення суду на момент прийняття спірної постанови не надійшли.
Приймаючи спірну постанову про накладення штрафу, державний виконавець не здійснив перевірку об'єктивної неможливості позивача виконання рішення суду. Державний виконавець обмежився лише констатуванням факту не виконання рішення суду у частині виплати коштів.
Відсутність у позивача відповідного фінансового забезпечення, необхідного для виконання рішення суду свідчить про наявність об'єктивних підстав, які унеможливлювали виконання судового рішення у строк, встановлений державним виконавцем.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що державний виконавець протиправно прийняв постанову від 19.05.2025 ВП №76981535 про накладення штрафу в розмірі 5100,00 грн, а тому, її необхідно скасувати.
За нормами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Наведене свідчить про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Суд встановив, що при зверненні до суду позивач сплатив судовий збір, тому, враховуючи приписи статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, ці витрати слід стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 242-246, 250, 255, 268-272, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов військової частини НОМЕР_1 задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 19.05.2025 ВП №76981535 про накладення штрафу в розмірі 5100,00 грн.
Стягнути на користь військової частини НОМЕР_1 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_2 )
Відповідач:Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (вул. Тернопільська, 13/2,м. Хмельницький,Хмельницький р-н, Хмельницька обл.,29018 , код ЄДРПОУ - 43315602)
Головуюча суддя Д.Д. Гнап