Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м.Харків
24 червня 2025 року №520/30120/23
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Лариси Мар'єнко, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання, з урахуванням статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про визнання протиправною та скасування постанови, -
Позивач - ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому просить суд: визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Коломієць Інни Миколаївни від 04.10.2023 про закінчення виконавчого провадження №71856282.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що 04.10.2023 головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м.Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) прийняв постанову про закінчення виконавчого провадження №71856282 з примусового виконання виконавчого листа Харківського окружного адміністративного суду від 24.01.2023 №520/17103/21 про зобов'язання Департамент патрульної поліції нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з 12.09.2018 по 11.08.2021. Позивач вважає, що боржник нарахував та виплатив йому середній заробіток під час звільнення не в повному обсязі, відтак державний виконавець не вчинив всіх необхідних дій, визначених Законом України "Про виконавче провадження" та безпідставно прийняв постанову про закінчення виконавчого провадження. Таким чином, на думку представника позивача, постанова від 04.10.2023 №71856282 підлягає скасуванню як незаконна.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами ст.287 КАС України та запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву, позивачу - відповідь на відзив.
Представник відповідача надіслав суду відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти заявлених позовних вимог, посилаючись на те, що до відділу надійшла заява від Департаменту патрульної поліції від 25.09.2023 вх.№10166 відповідно до якої повідомлено, що рішення суду виконано в повному обсязі, а саме, здійснено нарахування та виплату середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільнені. Відтак, постанова державного виконавця від 04.10.2023 №71856282, прийнята в порядку, спосіб та у межах Закону України "Про виконавче провадження".
Відповідно до частини першої статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Керуючись приписами ст.171, 257, 262 КАС України, суд зазначає, що розгляд позовної заяви здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно з частиною п'ятою статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
З огляду на вказане вище, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову, суд встановив наступне.
На виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) перебувало виконавче провадження №71856282 з примусового виконання виконавчого листа №520/17103/21, виданого 24.01.2023 Харківським окружним адміністративним судом про зобов'язання Департаменту патрульної поліції нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з 12.09.2018 по 11.08.2021.
22.05.2023 державним виконавцем прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №71856282, надано боржнику строк для виконання вимог виконавчого документу та прийнято постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження., постанову про стягнення виконавчого збору.
25.09.2023 на адресу відповідача від Департаменту патрульної поліції надійшла заява за вх.№10166, якою повідомлено про те, що рішення суду виконано в повному обсязі, зокрема, здійснено нарахування та виплату ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільнені.
Також боржник до заяви надав розрахунковий лист за травень 2023, копію витягу з відомості про виплату заробітної плати за травень 2023 №3/3, платіжну інструкцію №4103 від 19.05.2023.
04.10.2023 державний виконавець, виніс постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 статті 39 та статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" (у зв'язку з фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом).
Не погодившись з постановою державного виконавця, вважаючи її безпідставною та незаконною, оскільки боржником не виконано рішення суду у повному обсязі, позивач звернувся до суду за захистом порушених прав.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступних підстав та мотивів.
Спірні відносини регулюються Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).
Згідно пункту 5 частини першої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих документів постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу.
Відповідно до частини першої статті 3, 5 Закону №1404-VIII, підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих документів, серед яких виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень. Примусове виконання рішень покладається, зокрема, на органи державної виконавчої служби (державних виконавців).
Частинами першою та другою статті 18 Закону України №1404-VIII, закріплено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
При цьому, пунктом 1 частини третьої статті 18 Закону України №1404-VII передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону.
Відповідно до частини четвертої статті 18 Закону №1404-VIII, вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
За приписами пункту 1 частини першої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Згідно з частини п'ятої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Частиною шостою статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Відповідно до частин першої-третьої статті 63 Закону України "Про виконавче провадження" за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Отже, Законом України "Про виконавче провадження" на виконавця покладено функції із забезпечення виконання обов'язкового рішення суду, на виконання якого останній має вжити усі передбачені Законом заходи в межах встановлених повноважень.
Вищезазначене узгоджується з правовою позицією Верховного суду, викладеною у постанові від 25 листопада 2020 року по справі №554/10283/18.
За приписами пункту 9 частини першої статті 39 Закону України №1404-VIII, виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
З матеріалів справи судом встановлено, що рішенням Харківського окружного задоволено адміністративного суду від 13.12.2021 року у справі №520/17103/21 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про зобов'язання вчинити дії. Зобов'язано Департамент патрульної поліції (код ЄДРПОУ 40108646) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з 12.09.2018 по 11.08.2021.
Рішення суду набрало законної сили 13.01.2022 та 24.01.2023 Харківським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист.
Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) 22.05.2023 року відкрито примусове виконавче провадження №71856282 за виконавчим листом в адміністративній справі №520/17103/21, виданим 24.01.2023 Харківським окружним адміністративним судом та зобов'язано боржника виконати рішення суду протягом 10 днів з моменту отримання постанови.
Боржником, на адресу відповідача надіслано лист від 25.09.2023 року, яким повідомлялося про фактичне виконання ДПП рішення суду у травні 2023 року шляхом нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні у загальному розмірі 11301,91 грн, з відрахуванням податків та зборів сума до виплати склала 9098,04 грн.
Перевіривши факт виплати позивачу нарахованих сум, державний виконавець прийняв постанову про закінчення виконавчого провадження від 04.10.2023 №71856282 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження".
Водночас, позивач в позовній заяві зазначає, що виплачена сума коштів значно менша, ніж розмір його грошове забезпечення на час звільнення, відтак, боржником невірно нараховано та виплачено суму середнього заробітку за весь час затримки при звільненні, що вказує на неповне виконання судового рішення та, у зв'язку з чим відсутності підстав для закінчення державним виконавцем виконавчого провадження.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що фактично позивач не погоджується з розрахунками проведеними Департаментом патрульної поліції на виконання рішення суду від 13.12.2021 року у справі №520/17103/21.
Суд зазначає, що за змістом статті 117 КЗпП України (у редакції, чинній на момент звільнення позивача) в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Відповідно до статті 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Верховний Суд у постанові від 31.01.2025 року у справі №380/15041/22 виклав правову позицію щодо правового регулювання правовідносин стосовно нарахування та виплати середнього заробітку при звільнені, зокрема, вказав на наявність підстав при вирішенні спору про стягнення невиплаченої у строки, встановлені статтею 116 КЗпП України, належної працівнику заробітної плати (її частини), одночасно вирішувати питання про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, вимоги щодо якого є похідними від вимог про стягнення невиплаченої (не своєчасно виплаченої) працівнику заробітної плати (її частини) при звільненні.
Разом з тим, позивач при зверненні до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, заявляв позовні вимоги зобов'язального характеру (нарахувати та виплатити середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з 12.09.2018 по 11.08.2021), при цьому позовні вимоги про стягнення таких сум позивачем не заявлялись та відповідно судом при прийнятті рішення не вирішувалися.
Слід зазначити, що до повноважень державного виконавця не входить перевірка саме правильності розміру нарахування боржником середнього заробітку при звільненні з військової служби, у разі якщо така сума не визначена в судовому рішенні.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що незгода позивача з правильністю здійсненого боржником розрахунку середнього заробітку при звільненні з служби є окремим предметом позовних вимог та не може бути предметом розгляду справи про оскарження постанови про закінчення виконавчого провадження.
Частиною 1 статті 77 КАС України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
На підставі досліджених доказів та їх правової оцінки, враховуючи встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку про те, що відповідачем доведено правомірність прийнятого ним рішення (постанови про закінчення виконавчого провадження від 04.10.2023 року №71856282), у зв'язку з чим позовні вимоги ОСОБА_1 є не обґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Витрати зі сплати судового збору підлягають розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст. ст.2, 6-10,139, 205, 242-246, 250, 255, 257, 287, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (вул.Євгена Сверстюка, буд.15, м.Київ, 02002, код ЄДРПОУ 43315602) про визнання протиправною та скасування постанови, - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його підписання суддею.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 з 24 лютого 2022 року був введений воєнний стан на території України, у зв'язку з бойовими діями на території м.Харків та Харківської області, повний текст рішення складено 24 червня 2025 року.
Суддя Лариса МАР'ЄНКО