Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
24 червня 2025 р. справа № 520/5248/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олексія Котеньова, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (вул. Григорія Сковороди, буд. 46,м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61057, код ЄДРПОУ43983495) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 13.11.2024 №00640590707.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 17.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі без виклику сторін.
В обґрунтування позову вказано, що на підставі наказу від 23.10.2024 №3113-п "Про проведення перевірки" виданого ГУ ДПС у Полтавській області було проведено фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 за місцем фактичного провадження діяльності. За результатами перевірки посадовими особами оформлено акт від 23.10.2024, на підставі зазначеного акту прийнято податкове повідомлення рішення 13.11.2024 №00640590707 про застосування суми штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки у розмірі 268631,77грн. Не погодившись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до Державної податкової служби України. Однак рішенням від 29.01.2025 №2618/6/99-00-06-03-02-06 його скаргу залишено без задоволення.
Позивач вказує, на порушення п.п.80.2.2 п.80.2 ст.80 ПК України, в наказі від 23.10.2024 №3113-п не зазначено нічого про фактичні підстави для проведення перевірки, а саме про наявну або отриману від інших державних органів інформацію про порушення ФОП ОСОБА_1 чинного законодавства, а тому вважає, що приймаючи даний наказ ГУ ДПС у Полтавській області вийшло за межі повноважень та діяло не у спосіб передбачені законами України.
Позивач зазначає, що наказ на проведення перевірки визначає перевіряємий період діяльності з 01.10.2023 по дату завершення перевірки. На думку позивача, у спірній ситуації перевірка господарської діяльності за минулий період (з 01.10.2023 року) має характер документальної перевірки. Відтак, здійснення таких дій у межах фактичної перевірки, розпочатої 23.10.2024 року, є неправомірним і не може слугувати підставою для застосування штрафних санкцій. Порушення, зазначені в акті фактичної перевірки від 23.10.2024 року, стосуються операцій з реалізації товару, здійснених з 01.10.2023 року, тобто за період до початку фактичної перевірки. Ці порушення встановлено не у порядку та не у спосіб, визначені законодавством. У зв'язку з цим акт фактичної перевірки не може вважатися належною підставою для застосування до позивача оскаржуваного у цьому позові штрафу.
Позивач зазначає, що в акті фактичної перевірки від 23.10.2024 року зазначено: що на господарській одиниці забезпечено можливість проведення розрахунків за реалізований товар у безготівковій формі з використанням електронного платіжного пристрою, зокрема банківського терміналу та банківських карток, починаючи з 01.10.2023 року. Загальна сума таких розрахункових операцій, що не були проведені через ПРРО, склала 537 218,74 грн.
Позивач вказує, що розрахунки, здійснені з використанням платіжних карток, є розрахунковими банківськими операціями, що згідно із Законом України «Про застосування реєстратоторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та Податковим кодексом України не підлягають обов'язковому проведенню через ПРРО. Відповідно, застосування штрафних санкцій є неправомірним.
Позивач у позові зазначає, що відсутня будь-яка шкода інтересам держави, оскільки господарські операції належним чином обліковані (відображені суми отриманих доходів у книгах обліку доходів), їх результати задекларовані у встановленому законом порядку (підтверджено відомостями податкових декларацій платника єдиного податку ФОП за 2023, 2024 роки).
Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому щодо аргументів позову зазначив, що позовні вимоги є безпідставними та помилковими, а позов є таким, що не підлягає задоволенню.
Щодо оформлення наказу про проведення фактичної перевірки, відповідач зазначив наступне.
Наказ ГУ ДПС «Про проведення фактичної перевірки» ФОП від 23.10.2024 № 3113-п, а також направлення від 23.10.2024 №№ 5511, 5513, 5514 оформлені з чітким дотриманням вимог Податкового кодексу України на підставі п. 20.1.4 п.20.1 ст.20, п.75.1, ст.75 п.80.2.2 (наявність інформації, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи), ст.80.2.7 (наявність інформації, про виконання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету) п.80,2 ст. 80, п.82.3 ст.82 ПК України з метою реагування на лист ГУ ДПС м. Києва від 09.10.2024 №28006/7/99-00-07-03-01-07.
Щодо доводів позивача про відсутність у наказі посилання на підстави для проведення фактичної перевірки, ГУ ДПС зазначає таке.
Відповідно до пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України, підставою для фактичної перевірки є наявність інформації про можливе порушення законодавства суб'єктом господарювання. Термін «інформація» у цьому контексті трактується через положення пп. 14.1.171 п. 14.1 ст. 14 ПК України та Закону України «Про інформацію», як податкова інформація - сукупність даних, створених або отриманих у процесі діяльності контролюючих органів.
Згідно з п. 74.1, 74.2 ПК України, така інформація може міститися в інформаційних базах податкової служби або надходити до неї в установленому порядку, як це й відбулося в даному випадку - джерелом стала інформація, викладена в листі ДПС України м. Київ від 09.10.2024 № 28006/7/99-00-07-03-01-07.
Таким чином, наказ № 3113-п від 23.10.2024 про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 відповідає вимогам абз. 3 п. 81.1 ст. 81 ПК України та є обґрунтованим, оскільки містить належну підставу - інформацію про можливі порушення податкового законодавства, отриману в установленому законом порядку.
Щодо періоду проведення фактичної перевірки, відповідач зазначив таке.
Податковий України не встановлено будь-яких обмежень та/або заборон щодо періоду діяльності платника, який перевіряється в ході Фактичних перевірок, крім ст. 102 ПК України (не пізніше 1095 днів), а так само, як і використання під час проведення фактичної перевірки відповідних документів, визначених ПК України, податкової інформації, даних СОД РРО, інших матеріалів, отриманих в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.
Відповідач зазначає, що працівниками ГУ ДПС у Полтавській області відповідно до наказу від 23.10.2024 № 3113-п та на підставі направлень на перевірку від 15.07.2024 №№ 5511, 5513, 5514 було здійснено вихід на проведення фактичної перевірки торгівельного павільйону на території ринку «Левада», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 за період з 01.10.2023 по дату закінчення перевірки.
В ході проведення перевірки були вручені направлення на проведення перевірки ОСОБА_2 (продавець) в яких вона розписалась та допустила до проведення перевірки.
Перед початком проведення перевірки була здійснена розрахункова операція купівлі, а саме: пакетів - за ціною 4,00 грн.; олії «Соняшникової» 1 л - за ціною 66,00 грн.; ковбаси «Лікарьскої» - за ціною 260,94 грн. на загальну суму 330,94 грн., розрахункова операція не проведена через ПРРО в момент її здійснення.
Також згідно з описом грошових коштів на місці проведення розрахунків з урахуванням проведеної контрольної розрахункової операції в сумі 249,50 грн., сума не проведення 580,44 грн. при цьому відповідний розрахунковий документ встановленої форми не видано.
В ході даної фактичної перевірки встановлене наступне: не проведення розрахункової операції через програмний реєстратор розрахункових операцій (ПРРО) та не видача розрахункового документа на суму покупки у розмірі 1071,30 грн. та проведення розрахункової операції без роздрукування та видачи розрахункового документу встановленої форми та змісту, п.1 ст.3 № 265/95ВР; не проведення розрахункової операції через РРО та не видача розрахункового документа на суму покупки у розмірі 536 727,88 грн. та проведення розрахункової операції без роздрукування та видачи розрахункового документу встановленої форми та змісту, п.1 ст.3 Закону України № 265/95-ВР.
За результатами фактичної перевірки складено акт від 23.10.2024 № 15085/16/31 /РРО/ НОМЕР_1 .
Відповідач вказує, що позивач зобов'язаний проводити розрахункові операції у сфері торгівлі з використанням зареєстрованих РРО або програмних РРО відповідно до п. 1 ст. 3 Закону України № 265/95-ВР. З 01.01.2022 року обов'язок використання РРО поширюється на майже всіх суб'єктів господарювання, крім платників єдиного податку першої групи, що прямо передбачено чинним законодавством.
Від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій зазначено, що поданий відзив не відповідає вимогам п. 5 ч. 2 ст. 162 КАС України, а також підтверджено правову позицію, викладену в позовній заяві, з посиланням на низку правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду України.
Позивачем подано до суду заяву про зміну (доповнення) підстав позову, в якій зазначено, що застосування відповідачем положень Закону України №3219-IX від 30.06.2023 порушує принцип неприпустимості звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, закріплений у ст. 22 Конституції України.
Позивач вказує, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення не містить всіх обов'язкових реквізитів, а саме не містить належної мотивації його висновку, зокрема, встановлення обставин, що мають значення для визначення вказаної в ньому суми санкції, посилання на докази, якими такі обставини обґрунтовані.
Позивач вказує, що відповідачем неправильно розраховано суму штрафних санкцій. Зокрема, положення п. 12 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції Закону №3219-IX від 30.06.2023) передбачають, що суб'єкти господарювання звільняються від відповідальності за порушення вимог цього Закону, вчинені з 01.01.2022 до 01.10.2023, окрім порушень, пов'язаних з обігом підакцизних товарів, валютними операціями та азартними іграми.
Судом встановлено, що викладені позивачем обставини в заяві про зміну (доповнення) підстав позову фактично дублюють зміст первинної позовної заяви.
Відповідачем надано відзив на позовну заяву з урахуванням змін підстав позову, якому зазначив, що за результатами розгляду матеріалів перевірки, працівниками ГУ ДПС у Полтавській області було винесено встановленої форми ППР від 13.11.2024 № 00640590707 форми «С», про застосування штрафних фінансових санкцій (фінансових санкцій), яке оформлено відповідно зразку Додатку 19 до Порядку надіслання контролюючим органам податкових повідомлень - рішень платникам податків, контролюючий орган діяв виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законодавством.
Відповідач вказує, що актом перевірки було встановлено порушення, а саме: не проведення розрахункової операції через РРО та не видачу розрахункового документа, відповідальність за яке передбачена статтею п.1 ст.3 Закону № 265/95-ВР.
Так, механізм застосування фінансових санкцій, передбачених ст.3 Закону № 265/95-ВР визначений Порядком застосування фінансових санкцій, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 02 червня 2003 року № 790 (надалі - Порядок № 790).
Відповідно до п. 2 Порядку № 790 фінансові санкції застосовуються за порушення, передбачені статтею 3 № 265/95-ВР.
Так, відповідно до п. 86.8 ст. 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається в порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом п'ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки, та надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
За наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та додаткових документів і пояснень, зокрема документів, що підтверджують відсутність вини, наявність пом'якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, поданих у порядку, встановленому цією статтею, податкове повідомлення-рішення приймається в порядку та строки, визначені пунктом 86.7 цієї статті.
Відповідач зазначає, що заперечення на акт перевірки до ГУ ДПС не надходило, а тому відповідачем правомірно застосовано до платника податків заходи фінансової відповідально
Від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій зазначено, що поданий відзив не відповідає вимогам п. 5 ч. 2 ст. 162 КАС України, а також підтверджено правову позицію, викладену в позовній заяві та в заяві про заяву про зміну (доповнення) підстав позову, з посиланням на низку правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду України.
Щодо посилання позивача на те, що відзив не відповідає вимогам пункту 5 частини другої статті 162 КАС України, суд зазначає таке.
З аналізу змісту поданого відзиву вбачається, що відповідачем належним чином викладено обставини, якими спростовуються доводи позовної заяви, наведено відповідні правові підстави, а також надано пояснення щодо фактичних обставин справи, з посиланням на нормативно-правові акти.
З урахуванням наведеного суд зазначає, що поданий відповідачем відзив містить усі необхідні елементи, передбачені пунктом 5 частини другої статті 162 КАС України, а тому твердження позивача про його невідповідність вимогам процесуального закону є необґрунтованим.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
Відповідно до ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі
Суд розглядає справу у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі п.10 ч.1 ст.4, ч.4 ст.229 КАС України.
Дослідивши доводи позову, відзиву проти нього, відповіді на відзив зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд зазначає, що зі змісту заяв по суті справи, наданих позивачем та відповідачем, судом встановлено, що між сторонами відсутній спір щодо фактичних обставин справи. Причиною виникнення спору є різне тлумачення сторонами положень податкового законодавства України як і щодо процедури проведення фактичної перевірки, так і щодо підстав винесення спірного рішення.
Судом встановлено, що з метою контролю щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками та на підставі пункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, підпункту 80.2.2 (наявності інформації, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи), 80.2.7 (наявність інформації, про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету) пункту 80.2 статті 80, пункту 82.3 статті 82 Початкового кодексу України на підставі наказу «Про проведення фактичної перевірник" від 23.10.20254 №3113-п та направлень на перевірки від 15.07.2024 №№ 5511, 5513, 5514 здійснено вихід на проведення фактичної перевірки торгівельного павільйону на території ринку «Левада», що знаходиться за адресою: м. Полтава, вул. Чураївни, 3/2 за період з 01.10.2023 по дату закінчення перевірки.
У ході проведення перевірки направлення на її проведення були вручені ОСОБА_2 (продавцю), яка ознайомилася з ними, підтвердила це власним підписом та допустила посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки, що підтверджується матеріалами справи.
В ході даної фактичної перевірки встановлене наступне:
- не проведення розрахункової операції через програмний реєстратор розрахункових операцій (ПРРО) та не видача розрахункового документа на суму покупки у розмірі 1071,30 грн. та проведення розрахункової операції без роздрукування та видачи розрахункового документу встановленої форми та змісту, п.1 ст.3 № 265/95ВР;
- не проведення розрахункової операції через РРО та не видача розрахункового документа на суму покупки у розмірі 536 727,88 грн. та проведення розрахункової операції без роздрукування та видачи розрахункового документу встановленої форми та змісту, п.1 ст.3 Закону України № 265/95-ВР
За результатами фактичної перевірки складено акт від 23.10.2024 № 15085/16/31 /РРО/ НОМЕР_1 .
На підставі висновків акту фактичної перевірки ГУ ДПС прийнято податкове повідомлення - рішення від 13.11.2024 №00640590707 на суму 268631,77 грн.
Доказів адміністративного оскарження спірних рішень матеріали справи не містять.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд використовує такі норми права.
Відповідно до ч. 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з підпунктами19-1.1.14та 19.1.1.16 пункту19-1.1 статті 19-1 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом41.1.1 пункту 41.1 статті 41цьогоКодексу, виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу:
- здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері;
- здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального.
Відповідно до підпунктів 20.1.2,20.1.6,20.1.10 та 20.1.11 пункту20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право:
- для здійснення функцій, визначених законом, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, усіх форм власності у порядку, визначеному законодавством, довідки, копії документів, засвідчені підписом платника або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, а також фінансову і статистичну звітність у порядку та на підставах, визначених законом;
- запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов'язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи;
- здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб'єктами господарювання установлених законодавством обов'язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів;
- проводити контрольні розрахункові операції до початку перевірки платника податків щодо дотримання ним порядку проведення готівкових розрахунків та застосування реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій.
За змістом пункту75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Відповідно до підпункту 75.1.3 пункту 75.1 цієї статті, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Порядок проведення фактичної перевірки визначений статтею 80 ПК України, у силу підпунктів 80.2.2, 80.2.3 пункту 80.2 фактична перевірка може проводитись на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів; письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, у тому числі незабезпечення можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, касових операцій, патентування або ліцензування.
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначені Законом №265/95-ВР, дія якого поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
Відповідно до п. 1статті 3 Закону №265/95-ВРсуб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані:
1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;
Відповідно до пунктів 1 статті 17 Закону №265/95-ВРза порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах:
1) у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання:
100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше;
150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.
У справі, що розглядається, предметом спору є правомірність податкового повідомлення-рішення податкового органу про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за порушення вимог Закону №265/95-ВР, прийнятого за результатами фактичної перевірки.
Щодо доводів позивача про відсутність у контролюючого органу правових підстав для проведення фактичної перевірки позивача, оскільки наказ від 23.10.20254 №3113-п "Про проведення фактичної перевірки" не містив наявність визначених у пп.80.2.2,80.2.3 п. 80.2 ст. 80 ПК України підстав для проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.
Єдиною передумовою та підставою для призначення фактичної перевірки з питання дотримання платником податків податкової дисципліни, передбаченою підпунктом80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, є наявна та/або отримана в установленому законодавством порядку інформація від визначеного у цій же нормі кола суб'єктів: державних органів або органів місцевого самоврядування. Жодних інших підстав ця норма не встановлює.
Тобто, саме наявність та/або отримання інформації є тією фактичною підставою для прийняття рішення про призначення фактичної перевірки, яке оформлюється у формі наказу і надає право контролюючому органу на його реалізацію шляхом проведення перевірки, за наслідками якої контролюючий орган має повноваження на прийняття відповідного рішення.
Підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України містить перелік сфер об'єктів податкового контрою, інформація про можливі порушення в яких має бути перевірена на предмет її підтвердження/спростування, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Застосована законодавцем у цій нормі конструкція щодо наявної/отриманої інформації - «яка свідчить про можливі порушення» - дає підстави для висновку, що вона має вказувати саме на можливі порушення платником податків законодавства у визначеній сфері, тобто ті ймовірні, засновані на обґрунтованих припущеннях, порушення, які підлягають перевірці на підставі цієї інформації.
Положення підпункту81.1 статті 81 ПК України не дає підстав для висновку, що в наказі про проведення перевірки в обов'язковому порядку має бути зазначено конкретну норму податкового або іншого законодавства, контроль за якими покладено на контролюючи органи, яка порушується платником.
В положеннях підпункту80.2.2 пункту80.2 статті 80 ПК України достатньою мірою розкривається як правова, так і фактична підстави для призначення фактичної перевірки, а саме - наявність/отримання інформації від визначеного кола суб'єктів щодо можливого допущеного порушення податкової дисципліни у сферах здійснення платниками податків розрахункових операцій, наявності чи відсутності відповідних дозвільних документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Саме шляхом призначення і проведення фактичної перевірки контролюючий орган має з'ясувати питання дотримання суб'єктом господарювання податкової дисципліни у сфері, про можливі порушення у якій контролюючий орган отримав інформацію.
Зазначений висновок узгоджується із правовими позиціями, висловленими в постановах Верховного Суду від 26.03.2024 року у справі 420/9909/23.
З матеріалів справи, зокрема з копії наказу Головного управління ДПС у Полтавській області від 23.10.20254 №3113-п "Про проведення фактичної перевірки" встановлено, що метою контролю щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками та на підставі пункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, підпункту 80.2.2 (наявності інформації, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи), 80.2.7 (наявність інформації, про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету) пункту 80.2 статті 80, пункту 82.3 статті 82 Початкового кодексу України на підставі наказу «Про проведення фактичної перевірник", що відповідає приписам підпункту80.2.3 пункту 80.2 статті 80 ПК України та є самостійною підставою для проведення фактичної перевірки.
З огляду на це, суд відхиляє доводи позивача, що у наказі відсутні будь-які посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, крім посилання на норми, що їх регулюють, оскільки, якщо правовою підставою для проведення перевірки є відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України, якій містить лише одну фактичну підставу для цього, то зазначення у наказі лише цього підпункту без розкриття його змісту та деталізації обставин не є істотним недоліком наказу, який давав би підстави вважати його протиправним.
Щодо можливості під час фактичних перевірок дослідження даних за минулий період, суд зазначає, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, зазначеній у постанові від 26.07.2023 у справі № 280/4696/22 норми ПК України не передбачають такого порядку здійснення фактичної перевірки, як фіксація тільки тих фактів, які будуть виявлені на місці проведення такої перевірки, та не встановлюють такого обмеження, як фіксація лише тих порушень законодавства, які будуть виявлені на місці та в день проведення такої перевірки і які вчинені платником під час здійснення контролюючим органом фактичної перевірки.
Крім, того, відповідно до вимог п. 102 ст.102 ПК України, у разі виявлення за результатами перевірки порушень інших вимог податкового законодавства, безпосередньо не пов'язаних з декларуванням податкових зобов'язань платником податків, а також порушень вимог іншого, крім податкового законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючи органи, контролюючий орган, крім випадків, визначених п. 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму штрафних санкцій (фінансових санкцій, штрафів) платника податків не пізніше 1095 дня з дня вчинення відповідного правопорушення.
Вказані висновки відповідають правовій позиції, що викладена у постанові Верховного Суду від 09.09.2024 у справі №280/6832/23.
З огляду на це, суд відхиляє доводи позивача, про встановлення порушення відповідачем з використанням податкової інформації за минулий період.
Щодо порушень п.1 ст.3 Закону України від 06.07.1995 №267/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», суд зазначає таке.
Статтею 3 Закону №265 визначено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані:
проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;
надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти);
проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або через програмні реєстратори розрахункових операцій для підакцизних товарів з використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості, а також із зазначенням цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер) при роздрібній торгівлі алкогольними напоями.
Відповідно до ст. 2 Закону №265, терміни вживаються у такому значенні:
розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну;
фіскальний звітний чек - документ встановленої форми, створений у паперовій та/або електронній формі (електронний фіскальний звітний чек) реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, що містить дані денного звіту, під час створення якого інформація про обсяг виконаних розрахункових операцій заноситься відповідно до фіскальної пам'яті реєстратора розрахункових операцій або фіскального сервера контролюючого органу.
Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 21.06.2016 №13, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 11 лютого 2016 за № 220/28350 (далі - Положення №13).
Цим Положенням визначено форми і зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, яким визначено, що фіскальний касовий чек на товари (послуги) -розрахунковий документ, створений у паперовій та/або і електронній формі (електронний розрахунковий документ), реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій при проведенні розрахунків за продані товари (надані послуги).
У разі відсутності в документі хоча б одного з обов'язкових реквізитів, а також недотримання сфери його призначення, такий документ не прийматиметься як розрахунковий.
Помилки та/або неточності в назві товару, що зазначена в розрахунковому документі, які не призводять до спотворення інформації про розрахункову операцію, не є підставою для визнання такого документа нерозрахунковим.
За п.2 розділу ІІ «Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів» фіскальний чек має містити такі обов'язкові реквізити: найменування суб'єкта господарювання (рядок 1); назва господарської одиниці - найменування, яке зазначене в документі на право власності або користування господарською одиницею і відповідає довіднику «Типи об'єктів оподаткування» та повідомлене ДПС формою 20-ОПП (рядок 2); адреса господарської одиниці - адреса, яка зазначена в документі на право власності чи користування господарською одиницею (назва населеного пункту, назва вулиці, номер будинку/офісу/квартири) та повідомлена ДПС формою 20-ОПП (рядок 3); для СГ, що зареєстровані як платники ПДВ,- індивідуальний податковий номер платника ПДВ, який надається згідно зКодексом; перед номером друкуються великі літери «ПН» (рядок 4); для СГ, що не є платниками ПДВ,- податковий номер або серія та номер паспорта / номер ID картки (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відповідну відмітку в паспорті), перед яким друкуються великі літери «ІД» (рядок 5); якщо кількість придбаного товару (обсяг отриманої послуги) не дорівнює одиниці виміру,- кількість, вартість одиниці виміру придбаного товару (отриманої послуги) (рядок 6); код товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством) (рядок 7); цифрове значення штрихового коду товару (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством, а у разі непередбачення - за бажанням платника) (рядок 8); цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством) (рядок 9); назва товару (послуги), вартість, літерне позначення ставки ПДВ (рядок 10); ідентифікатор еквайра та торгівця або інші реквізити, що дають змогу їх ідентифікувати (рядок 11); ідентифікатор платіжного пристрою (рядок 12); сума комісійної винагороди (у разі наявності) (рядок 13); вид операції (рядок 14); реквізити електронного платіжного засобу (платіжної картки), допустимі правилами безпеки платіжної системи, перед якими друкуються великі літери «ЕПЗ» (рядок 15); напис «ПЛАТІЖНА СИСТЕМА» (найменування платіжної системи, платіжний інструмент якої використовується, код авторизації або інший код, що ідентифікує операцію в платіжній системі та/або код транзакції в платіжній системі, значення коду) (рядок 16); підпис касира (якщо це передбачено правилами платіжної системи), перед яким друкується відповідно напис «Касир» (рядок 17); підпис держателя електронного платіжного засобу (платіжної картки) (якщо це передбачено правилами платіжної системи) в окремих рядках, перед якими друкуються відповідно написи «Касир» та «Держатель ЕПЗ» (рядок 18); позначення форми оплати (готівкою, електронним платіжним засобом, у кредит, тощо), суму коштів за цією формою оплати та валюту операції (рядок 19); загальна вартість придбаних товарів (отриманих послуг) у межах чека, перед якою друкується слово «СУМА» або «УСЬОГО» (рядок 20); для СГ, що зареєстровані як платники ПДВ,- окремим рядком літерне позначення ставки ПДВ, розмір ставки ПДВ у відсотках, загальну суму ПДВ за всіма зазначеними в чеку товарами (послугами), на початку рядка друкуються великі літери «ПДВ» (рядок 21); для СГ роздрібної торгівлі, що здійснюють реалізацію підакцизних товарів та зареєстровані платниками акцизного податку (СГ, що зареєстровані платниками іншого податку, крім ПДВ),- окремим рядком літерне позначення, розмір ставки такого податку, загальна сума такого податку за всіма зазначеними в чеку товарами (послугами), на початку рядка друкується назва такого податку (рядок 22). У реквізиті «Акцизний податок» його назва наводиться згідно зКодексом. За потреби дозволяється використовувати скорочення; заокруглення (рядок 23); до сплати (рядок 24); фіскальний номер касового чека / фіскальний номер електронного касового чека, дату (день, місяць, рік) та час (година, хвилина, секунда) проведення розрахункової операції (рядок 25); QR-код, який містить у собі код автентифікації повідомлення (МАС) цього чеку, дату і час здійснення розрахункової операції, фіскальний номер касового чека / фіскальний номер електронного касового чека, суму розрахункової операції, фіскальний номер РРО / фіскальний номер ПРРО) (рядок 26); для касового чека, що створюється програмним реєстратором розрахункових операцій: позначку щодо режиму роботи (офлайн/онлайн), в якому створений касовий чек програмним реєстратором розрахункових операцій (рядок 27), контрольне число, сформоване в режимі офлайн (рядок 28); заводський номер реєстратора розрахункових операцій, перед яким друкуються великі літери «ЗН». Заводський номер для програмних реєстраторів розрахункових операцій не зазначається (рядок 29); фіскальний номер реєстратора розрахункових операцій, перед яким друкуються великі літери «ФН» або фіскальний номер програмного реєстратора розрахункових операцій, перед яким друкуються великі літери «ФН ПРРО» (рядок 30); напис «ФІСКАЛЬНИЙ ЧЕК» та графічне зображення найменування або логотипу виробника (рядок 31).
З аналізу положень Закону №265/95-ВР вбачається, що чинним законодавством України передбачено обов'язок суб'єкта господарювання здійснювати розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі при продажу товарів у сфері торгівлі, через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій. Невидача відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції передбачає відповідальність шляхом застосування до суб'єкта господарювання фінансових санкцій.
Доводи позивача щодо необов'язковості проведення операції через програмний реєстратор розрахункових операцій (ПРРО) у разі здійснення розрахунків із використанням платіжної картки є безпідставними.
У ході контрольної закупки встановлено, що розрахунок був проведений через платіжний термінал, однак без використання програмного реєстратора та без створення розрахункового документа встановленої форми.
Відтак, суд дійшов висновку, що твердження позивача про непоширення вимог законодавства щодо використання РРО/ПРРО на розрахунки, здійснені із застосуванням платіжних карток, не ґрунтуються на нормах чинного законодавства та є необґрунтованими.
Щодо розрахунку штрафних санкцій, суд зазначає таке.
Відповідно до пунктів 1 статті 17 Закону №265/95-ВРза порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах:
1) у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання:
100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше;
150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.
Відповідно до п.15 Розділу ІІ Прикінцевих положень у період з 1 серпня 2023 року по 31 липня 2025 року, але не пізніше ніж до дати припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, до фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість, що здійснюють діяльність з продажу товарів (крім підакцизних товарів, технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, лікарських засобів, виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння) або надають послуги, фінансова відповідальність за проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг), непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи, невидачу (у паперовій та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання застосовується у таких розмірах:
25 відсотків вартості проданих з порушенням, встановленим цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше;
50 відсотків вартості проданих з порушенням, встановленим цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.
Аналіз норм пункту 1 статті 17 та пункту 15 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України №265/95-ВР дає підстави для висновку, що в період з 1 серпня 2023 року по 31 липня 2025 року (або до припинення воєнного стану) до фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не є платниками ПДВ, застосовується пільговий режим відповідальності за порушення порядку здійснення розрахункових операцій.
Відповідно до розрахунку штрафних санкцій, наведеного у податковому повідомленні-рішенні від 13.11.2024 №00640590707, до позивача були застосовані фінансові санкції у такому розмірі: 267,83 грн - 25% від вартості товарів (робіт, послуг), реалізованих з порушенням вперше (1?071,30 грн * 25%); - 268?363,94 грн - 50% від вартості товарів, реалізованих з порушенням, встановленим як повторне (536?727,00 грн * 50%). Загальна сума штрафних санкцій склала 268?631,77 грн.
Суд доходить висновку про правомірність розміру застосованих фінансових санкцій.
З урахуванням встановлених у цій справі обставин та з огляду на ретельне дослідження судом усіх аргументів позову суд приходить до висновку про те, що оскаржуване рішення прийнято відповідачем відповідно до вимог чинного законодавства України.
Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст.4-10, 19, 77, 139, 241-246, 250, 255, 262, 236 293, 295, 297, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Відмовити у задоволенні позову Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (вул. Григорія Сковороди, буд. 46,м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61057, код ЄДРПОУ43983495) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення у повному обсязі виготовлено 24 червня 2025 року.
Суддя Олексій КОТЕНЬОВ