Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
24 червня 2025 року № 520/3851/25
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Рубан В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, буд.46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ43983495) про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головне управління ДПС у Харківській області, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09 квітня 2024 року №0/18376/2415-2026 про збільшення ОСОБА_1 суми грошового зобов'язання з єдиного податку з фізичних осіб на 419085 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в розмірі 41908,50 грн., прийняте Головним управлінням ДПС у Харківській області;
- визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Харківській області з нарахування ОСОБА_1 пені в розмірі 1298,48 грн. за несплату податкового зобов'язання, визначеного податковим повідомленням - рішенням від 09 квітня 2024 року №0/18376/2415-2026;
- зобов'язати Головне управління ДПС у Харківській області анулювати пеню в розмірі 1298,48 грн., нараховану ОСОБА_1 за несплату податкового зобов'язання, визначеного податковим повідомленням - рішенням від 09 квітня 2024 року №0/18376/2415-2026, та виключити суму пені 1298,48 грн. з інтегрованої карти і особистого рахунку платника податків ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 24.02.2025р. позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою від 06.03.2025р. прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито спрощене провадження.
Ухвалою від 20.03.2025р. клопотання представника відповідача Головного управління ДПС у Харківській області про розгляд справи за участю представників сторін залишено без задоволення.
В період з 09.06.2025 по 20.06.2025 суддя Рубан В.В. перебувала на лікарняному.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Харківській області від 09 квітня 2024 року №0/18376/2415-2026 про збільшення ОСОБА_1 суми грошового зобов'язання з єдиного податку з фізичних осіб на 419085грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в розмірі 41908,50грн. є протиправним та необґрунтованим, оскільки відповідачем прийнято таке податкове повідомлення-рішення з порушеннями чинного законодавства.
Відповідач подав до суду відзив на адміністративний позов, у якому виклав свої заперечення проти позовних вимог. Відповідач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято згідно вимог чинного законодавства, є обґрунтованим та не підлягає скасуванню. Просить відмовити в задоволенні позову.
Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав.
30.08.2022 ОСОБА_1 зареєстрований в якості фізичної особи - підприємця. З моменту реєстрації позивач здійснює підприємництво за зареєстрованими видами економічної діяльності, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
До 28.12.2023 ОСОБА_1 на податковому обліку перебував у Головному управлінні ДПС у Луганській області (Старобільська ДПІ) за місцем попередньої власної реєстрації ( АДРЕСА_2 )
У зв'язку зі зміною місця своєї реєстрації ( АДРЕСА_3 ), за поданою платником заявою з 01.01.2024 ОСОБА_1 перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Харківській області (Куп'янська ДПІ).
Для ведення підприємництва з моменту державної реєстрації ОСОБА_1 обрав спрощену систему оподаткування зі сплатою єдиного податку другої групи у розмірі до 20% від мінімального розміру заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного року.
Здійснюючи підприємницьку діяльність з початку 2023 року зі сплатою єдиного податку другої групи, за період підприємництва з 01 січня 2023 року по 27 лютого 2023 року, включно, ОСОБА_1 досяг граничного обсягу доходів у 834 мінімальних розміри заробітної плати, встановленої на 1 січня 2023 року, тобто 5587800 грн.
27.02.2023 ОСОБА_1 оформив і подав до контролюючого органу засобами електронного комунікаційного зв'язку через електронний кабінет платника заяву про перехід з 28.02.2023, тобто з наступного дня за днем досягнення граничного обсягу доходів, на застосування ставки єдиного податку, визначеної для платників єдиного податку третьої групи.
Контролюючим органом заява прийнята та опрацьована 27.02.2023.
З 28.02.2023 фізична особа - підприємець ОСОБА_1 , через досягнення у податковому (звітному) періоді граничного обсягу доходу для платників єдиного податку другої групи, перейшов на застосування ставки єдиного податку, визначеної для платників єдиного податку третьої групи.
На підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 розділу I, пункту 75.1 статті 75 розділу ІІ Податкового кодексу України, у порядку визначеному пунктом 76.2 статті 76 розділу ІІ Податкового кодексу України, посадовою особою ГУ ДПС проведено камеральну перевірку податкової декларації платника єдиного податку-фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , податковий номер НОМЕР_1 за період 2023 рік, дата подання декларації 03.01.2024, реєстраційний номер 9360673158, та складено акт від 15.03.2024 № 9982/20-40-24-15-04/ НОМЕР_1 , за результатами якої виявлено порушення пунктів 293.4 та 293.8 статті 293, підпункту 296.5.2 пункту 296.5 статті 296 розділу ХІV, підпункту 9-1.4.3 пункту 9 підрозділу 8 розділу ХХ Податкового кодексу України, а саме: ОСОБА_1 не задекларував податкове зобов'язання з єдиного податку за ставкою 15 відсотків із суми перевищення обсягу доходу, визначеного підпунктом 9-1.4.3 пункту 9 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу та не визначив суму єдиного податку, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет.
Складено акт камеральної перевірки від 15.03.2024 № 9982/20-40-24-15-04/ НОМЕР_1 в якому встанвовлено, що:
- в податковій декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця за 2023 рік від 03.01.2024 № 9360673158 виявлено методологічну помилку: порушено пункти 293.4 та 293.8 статті 293, підпункт 296.5.2 пункту 296.5 статті 296 розділу ХІV, підпункт 9-1.4.3 пункту 9 підрозділу 8 розділу ХХ Податкового кодексу України, а саме: ОСОБА_1 , (податковий номер НОМЕР_1 ) не задекларував податкове зобов'язання по єдиному податку за ставкою 15 відсотків із суми перевищення обсягу доходу, визначеного підпунктом 9-1.4.3 пункту 9 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу та не визначив суму єдиного податку, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет;
- фізична особа - підприємець ОСОБА_1 відповідно до Реєстру платників єдиного податку в періоді з 01.09.2022 по 27.02.2023 та з 01.08.2023 платник єдиного податку 2 групи за ставкою 20 відсотків;
- застосовував особливості оподаткування відповідно до підпункту 9.4 пункту 9 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу (3 група, ставка 2 відсотки) в періоді з 28.02.2023 по 31.07.2023. Тобто, граничний обсяг доходу пропорційно визначений до кількості календарних місяців поточного року, протягом яких платник єдиного податку другої групи ОСОБА_1 , (податковий номер 3474509839) не застосовував особливості оподаткування відповідно пункту 9 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу, становить 2 793 900грн (5 587 800грн/12міс* 6 міс);
- особисто задекларований дохід, відображений в особисто поданій декларації, відповідно до якої проведено камеральну перевірку - 5587 800, 00грн, тобто перевищення допустимого доходу становить - 2 793 900,00грн і саме ця сума підлягає оподаткуванню за ставкою податку - 15 % (сума податку становить - 419085 грн);
- платником, в порушення підпункту 9-1.4.3 пункту 9-1 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу, не визначено суму доходу, яка підлягає оподаткуванню за ставкою 15 відсотків згідно з пунктами 293.4, 293.8 статті 293, підпункту 296.5.2 пункту 296.5 статті 296 Кодексу, в розмірі 2793900,00грн, та не нараховано податок в сумі 419085,00 грн.
На підставі акту камеральної перевірки від 15.03.2024 № 9982/20-40-24-15- 04/3474509839 винесено податкове повідомлення - рішення від 09.04.2024 № 0/18376/2415-2026.
Відповідно до положень ст. 129 ПК України нарахована пеня в розмірі 1298,48 грн.
Не погодившись із винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України.
Пунктом 61.1 ст. 61 ПК України визначено, що податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
За пп. 62.1.3 п.62.1 ст.62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1. статті 20 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Абзацом 1 п.75.1.ст. 75 ПК України встановлено право контролюючих органів на проведення камеральних, документальних (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичних перевірок.
Відповідно до п. п.14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.
Платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом (п.15.1 ст. 15 ПК України).
За п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до ст. 36 ПК України, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором.
Відповідно до п.36.5. ст. 36 ПК України відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.
Суд зазначає, що відповідно до пункту 291.4 статті 291 ПК України до суб'єктів господарювання, які застосовують 2 групу спрощеної системи оподаткування відносяться фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:
не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;
обсяг доходу не перевищує 834 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Станом на 01 січня 2023 року мінімальна заробітна плата становила 6700,00 грн., а отже, граничний обсяг доходу платника податку 2 групи на спрощеній системі оподаткування становив 5 587 800,00 грн.
Так, судом встановлено, що позивач 30.08.2022 ОСОБА_1 зареєстрований в якості фізичної особи - підприємця. З моменту реєстрації позивач здійснює підприємництво за зареєстрованими видами економічної діяльності, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
До 28.12.2023 ОСОБА_1 на податковому обліку перебував у Головному управлінні ДПС у Луганській області (Старобільська ДПІ) за місцем попередньої власної реєстрації ( АДРЕСА_2 )
У зв'язку зі зміною місця своєї реєстрації ( АДРЕСА_3 ), за поданою платником заявою з 01.01.2024 ОСОБА_1 перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Харківській області (Куп'янська ДПІ).
Для ведення підприємництва з моменту державної реєстрації ОСОБА_1 обрав спрощену систему оподаткування зі сплатою єдиного податку другої групи у розмірі до 20% від мінімального розміру заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного року.
Здійснюючи підприємницьку діяльність з початку 2023 року зі сплатою єдиного податку другої групи, за період підприємництва з 01 січня 2023 року по 27 лютого 2023 року, включно, ОСОБА_1 досяг граничного обсягу доходів у 834 мінімальних розміри заробітної плати, встановленої на 1 січня 2023 року, тобто 5587800 грн.
27.02.2023 ОСОБА_1 оформив і подав до контролюючого органу засобами електронного комунікаційного зв'язку через електронний кабінет платника заяву про перехід з 28.02.2023, тобто з наступного дня за днем досягнення граничного обсягу доходів, на застосування ставки єдиного податку, визначеної для платників єдиного податку третьої групи.
Контролюючим органом заява прийнята та опрацьована 27.02.2023.
З 28.02.2023 фізична особа - підприємець ОСОБА_1 , через досягнення у податковому (звітному) періоді граничного обсягу доходу для платників єдиного податку другої групи, перейшов на застосування ставки єдиного податку, визначеної для платників єдиного податку третьої групи.
Як встановив суд, підставою для прийняття оскаржуваного в даній справі податкового повідомлення-рішення слугували висновки контролюючого органу щодо перевищення платником податку протягом календарного року встановленого обсягу доходу платника єдиного податку другої групи.
Так, відповідачем вказано, що ФОП ОСОБА_1 , в порушення пунктів 293.4 та 293.8 статті 293, підпункту 296.5.2 пункту 296.5 статті 296 розділу ХІV, підпункту 9-1.4.3 пункту 9 підрозділу 8 розділу ХХ Податкового кодексу України, занижено податкове зобов'язання з єдиного податку в податковій декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за 2023 рік від 03.01.2024 № 9360673158 на 419085,00 грн. та перевищено протягом календарного року обсяг доходів, встановлений ст. 291, підпунктом 9-1.4.3 пункту 9 підрозділу 8 розділу ХХ Податкового кодексу України.
Для платників, які застосовували пільговий режим 2% у 2023 році, обсяг граничного доходу визначався за спеціальним правилом:
Підпункт 9-1.4.3 пункту 9-1 підрозділу 8 розділу XX ПКУ встановлює, що у 2023 році граничний дохід визначається пропорційно до кількості місяців, протягом яких платник не застосовував пільговий режим 2%.
У випадку позивача: позивач застосовував режим 2% з 28.02.2023 по 31.07.2023. Протягом 6 місяців 2023 року (січень, серпень - грудень) він не перебував на пільговому режимі, а отже, його граничний дохід визначається пропорційно.
Підпункт 9-1.4.3 пункту 9-1 підрозділу 8 розділу XX ПКУ прямо вказує, що граничний обсяг доходу для платників, які використовували ставку 2%, розраховується пропорційно до періодів звичайного оподаткування, тобто місяців, коли не застосовувався пільговий режим.
Третя група (5% або 3%) та третя група (2%) - це різні режими оподаткування, тому автоматично прирівнювати пільговий режим 2% до стандартної третьої групи некоректно.
Позивач дійсно перейшов на 3 групу (2%) з 28.02.2023, але його граничний обсяг доходу у 2023 році не може обчислюватися як для звичайної третьої групи, оскільки пільговий режим 2% передбачає спеціальний порядок розрахунку.
Контролюючий орган визначив, що граничний обсяг доходу у 2023 році становив 2 793 900грн (пропорційно місяцям, коли позивач не застосовував 2%).
Дохід позивача у 2023 році становив 5 587 800грн, тобто на 2 793 900грн більше встановленого ліміту, а отже, відповідно до статті 293 ПКУ, перевищення мало оподатковуватися за ставкою 15%.
Позивач після 31.07.2023 повернувся на 2 групу (20%).
Згідно з підпунктом 9-1.4.1 пункту 9-1 підрозділу 8 розділу XX ПКУ:
Платники, які використовували особливий режим (2%), після його завершення автоматично вважаються такими, що застосовують ту систему оподаткування, на якій вони перебували до вибору цього режиму.
Якщо платник до переходу на 3 групу (2%) був платником єдиного податку 2 групи, то він повертається саме на 2 групу після завершення пільгового режиму. Статус Позивача до переходу на 3 групу (2%):
До 28.02.2023 позивач перебував на 2 групі зі ставкою 20%.
Тому після закінчення пільгового режиму 2% (31.07.2023) він автоматично повернувся на 2 групу зі ставкою 20% з 01.08.2023.
Позивачем самостійно визначено дохід у 2023 році у розмірі 5 587 800,00 гривень, що на 2 793 900грн перевищує граничний обсяг доходу встановлений нормами ПК України, що в свою чергу призвело до заниження сплати єдиного податку у розмірі 419 085,00 гривень.
Контролюючим органом розраховано граничний обсяг доходу, який, за доводами контролюючого органу, перевищила позивач, застосовуючи пп.9-1.4.3 п.9-1 підрозділу 8 розділу ХХ “Перехідні положення» ПК України.
З цього приводу суд зазначає, що Законом України від 30.06.2023 №3219-ІХ “Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану» внесено зміни з 01.08.2023, зокрема, до підрозд. 8 розд. ХХ “Перехідні положення» ПКУ, який доповнено новим п. 9-1 щодо особливостей переходу суб'єктів господарювання, які використовували особливості оподаткування, встановлені п. 9 підрозд. 8 розд. ХХ “Перехідні положення» ПКУ, на систему оподаткування, на якій такі платники податку перебували до обрання особливостей оподаткування, передбачених п. 9 підрозд. 8 розд. ХХ “Перехідні положення» ПКУ.
Платники податків, які станом на 31 липня 2023 року використовували особливості оподаткування, встановлені п. 9 підрозд. 8 розд. ХХ “Перехідні положення» ПКУ, та не відмовилися від їх використання самостійно, і до переходу на такі особливості були платниками єдиного податку, з 01 серпня 2023 р. автоматично вважаються платниками єдиного податку тієї групи єдиного податку, на якій вони перебували до моменту переходу на застосування особливостей третьої групи, встановлених п. 9 підрозд. 8 розд. ХХ “Перехідні положення» ПКУ (пп. 9-1.4.1 підрозд. 8 розд. ХХ “Перехідні положення» ПКУ).
Підпунктом 9-1.4.3 підрозд. 8 розд. ХХ “Перехідні положення» ПКУ визначено, що у 2023 звітному році обсяг доходу для відповідної групи платників єдиного податку, встановлений п. 291.4 ПКУ, визначається пропорційно до кількості календарних місяців поточного календарного року, протягом яких платник єдиного податку не застосовував особливості оподаткування, встановлені п. 9 підрозд. 8 розд. ХХ “Перехідні положення» ПКУ.
Суд зазначає, що норма, викладена в підпункті 9-1.4.3 підпункту 9-1.4 пункту 9-1 підрозділу 8 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, внесена Законом України від 30.06.2023 № 3219-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану" (далі - Закон №3219-IX), який набрав чинності з 01.08.2023.
Тобто, пп.9-1.4.3 п.91 підрозділу 8 розділу ХХ “Перехідні положення» ПК України застосовується з 01.08.2023.
Згідно з підпунктом 2 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України обсяг доходу платника єдиного податку другої групи не повинен перевищувати 834 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, що становить 5 587 800,00 грн.
Суд зазначає, що статтею 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 31 березня 2015 року №1-рп/2015 вказав, що складовими принципу верховенства права є, зокрема, правова передбачуваність та правова визначеність, які необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано (абзац третій пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005).
За своєю суттю принцип правової визначеності в аспекті податкових правовідносин вимагає, аби законодавчі норми, якими визначаються загальнообов'язкові правила поведінки відповідних суб'єктів, були чіткими та зрозумілими, стабільними й несуперечними, а також передбачуваними. Передбачуваність в контексті права означає можливість передбачити наслідки своїх дій чи бездіяльності на основі чітких та зрозумілих законодавчо сформованих правил. Суб'єкти права на підставі аналізу відповідних норм повинні розуміти заздалегідь, які їхні дії або бездіяльність є передумовою збільшення податкових зобов'язань та застосування відповідальності.
Так, суд зазначає, що в даному випадку позивач, отримуючи дохід у лютому 2023 року, не міг передбачити, що з 01.08.2023 набуде чинності закон, який змінить порядок обрахунку граничного обсягу доходу для відповідної групи єдиного податку.
Отже, суд доходить висновку, що відповідачем при обрахунку граничного обсягу доходу відносно позивача у 2023 році, неправомірно застосовано норму, викладену в підпункті 9-1.4.3 підпункту 9-1.4 пункту 9-1 підрозділу 8 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, внесена Законом України від 30.06.2023 № 3219-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану" (далі - Закон №3219-IX), який набрав чинності з 01.08.2023.
Також, суд зазначає, що відповідач не вказує в спірному рішенні про порушення позивачем податкового законодавства після набрання чинності Законом №3219-IX, зокрема, доповнення підрозділу 8 розділу XX Податкового кодексу України підпунктом 9-1.4.3 підпункту 9-1.4 пункту 9-1.
Конституційний Суд України також висловив позицію, згідно з якою закріплення принципу незворотності дії нормативно-правового акта у часі на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє чинне становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта (п. 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп).
Слід зазначити, що Закон №3219-ІХ не містить прямої вказівки про надання його нормам зворотної дії в часі, а отже його дія не розповсюджується на період до набрання ним чинності
Аналогічні висновки містить постанова Верховного Суду від 20.09.2024 по справі №380/30580/23.
Так, за обставин, що склалися у цій справі, суд враховує, що чинним законодавством не створено такого правового регулювання і фактичних умов, за яких позивач міг завчасно передбачити відповідні наслідки, які будуть внесені Законом № 3219-ІХ.
Також, відповідачем в акті перевірки не зазначено обставин щодо перевищення позивачем обсягу доходу платника єдиного податку другої групи, встановленого на 2023 рік відповідно до підпункту 2 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України.
Отже, оскільки за підсумками 2023 року обсяг доходу позивача не перевищив граничного обсягу доходу платника єдиного податку другої групи, встановленого на 2023 рік та станом на 31.07.2023 відповідно до підпункту 2 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України, висновок про перевищення позивачем такого обсягу доходу є безпідставним.
З огляду на викладене, податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 09 квітня 2024 року №0/18376/2415-2026, є протиправним та підлягає скасуванню.
Враховуючи, що суд прийшов до висновку, що спірне податкове повідомлення - рішення є протиправним, отже і підстави для нарахування пені за його несвоєчасну сплату відсутні.
Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів позивача), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення ( рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу в судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду щодо правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень не спростовують.
У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1,2 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що достатнім та належним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправним та скасування спірного податкового повідомлення - рішення та визнання протиправними дії відповідача щодо нарахування пені за несвоєчасну сплату.
Щодо решти позовних вимог, суд вважає їх передчасними, спрямованими на майбутнє, отже такими, що задоволенню не підлягають.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позов належить задовольнити частково.
Судові витрати розподіляються відповідно до статті 139 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, буд.46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ43983495) про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 09 квітня 2024 року №0/18376/2415-2026.
Визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Харківській області щодо нарахування ОСОБА_1 пені в розмірі 1298,48 грн. за несплату податкового зобов'язання, визначеного податковим повідомленням - рішенням від 09 квітня 2024 року №0/18376/2415-2026.
В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, буд.46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ43983495) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 3698 (три тисячі шістсот дев'яносто вісім) грн. 37 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Рубан В.В.