про відкриття провадження у справі
Справа № 500/3207/25
23 червня 2025 рокум.Тернопіль
Суддя Тернопільського окружного адміністративного суду Грицюк Р.П., розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали Почаївського Свято-Духівського монастиря Тернопільської єпархії Української православної церкви (місцезнаходження: вул. Липова, 51, м. Почаїв, Тернопільська обл., Кременецький р-н, 47025 код ЄДРПОУ 26427919) до Тернопільської обласної військової адміністрації (місцезнаходження:вул. Грушевського, 8, м. Тернопіль, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 46021 код ЄДРПОУ:00022622) про визнання протиправним та скасування розпорядження, -
До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Почаївського Свято-Духівського монастиря Тернопільської єпархії Української православної церкви до Тернопільської обласної військової адміністрації про визнання протиправним та скасування розпорядження.
Ухвалою від 02.06.2025 позовну заяву залишено без руху, надано строк для усунення її недоліків. У визначений судом строк недоліки позовної заяви усунуто.
Позовна заява відповідає вимогам статей 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 4 КАС України нормативно-правовий акт - це акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.
Індивідуальний акт - це акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України).
З огляду на вказане нормативно-правовий акт містить загальнообов'язкові правила поведінки (норми права), тоді як акт застосування норм права (індивідуальний акт) - індивідуально-конкретні приписи, що є результатом застосування норм права; вимоги нормативно-правового акта стосуються всіх суб'єктів, які опиняються у нормативно регламентованій ситуації, а акт застосування норм права адресується конкретним суб'єктам і створює права та/чи обов'язки лише для цих суб'єктів; нормативно-правовий акт регулює певний вид суспільних відносин, а акт застосування норм права - конкретну життєву ситуацію; нормативно-правовий акт діє впродовж тривалого часу та не вичерпує дію фактами його застосування, тоді як дія акта застосування норм права закінчується у зв'язку з припиненням існування конкретних правовідносин.
Оцінюючи правову природу розпорядження Тернопільської обласної військової адміністрації "Про занесення об'єктів культурної спадщини до Переліку об'єктів культурної спадщини Тернопільської області" від 01.04.2025 №217/01.02-01, суд бере до уваги, що це розпорядження:
1) адресоване конкретному органу у сфері охорони культурної спадщини - Департаменту культури і туризму Тернопільської ОВА, яке реалізовує законодавчо встановлені обов'язки адміністрації щодо виявленого об'єкта культурної спадщини, а саме: вносить об'єкт до переліку щойно виявлених об'єктів культурної спадщини області, виготовляє та зберігає наукову та іншу документацію щодо виявленого об'єкта культурної спадщини тощо;
2) не містить загально-обов'язкових правил поведінки. Внесення об'єкту до переліку щойно виявлених об'єктів культурної спадщини є підставою для виникнення охоронних правовідносин щодо такого об'єкта. Однак вони виникають не з самого розпорядження, а з його реалізації, тобто внесення об'єкта культурної спадщини до Переліку об'єктів культурної спадщини, та з огляду на прямі вимоги ст. 37 Закону України «Про охорону культурної спадщини»;
3) стосується конкретної життєвої ситуації - виявлення нового об'єкту культурної спадщини та внесення його до Переліку. Розпорядження не регулює невизначену кількість тотожних випадків, а тому не має ознак нормативності, не встановлює правових норм (загальнообов'язкових правил поведінки);
4) розраховане на одноразове застосування. Розпорядження вичерпало дію після включення об'єкта до Переліку, шляхом реального виконання. Внесення об'єкта культурної спадщини до Переліку породжує у нього спеціальний юридичний статус, визначений законом;
5) видано Тернопільською ОВА як правозастосовним, а не нормотворчим органом. Відповідач виконує функції, покладені на нього Порядком № 158, де зазначається, що, зокрема, на обласну державну адміністрацію покладено обов'язок з виявлення об'єктів культурної спадщини, а також вчинення інший дій щодо такого об'єкту (складання облікової картки, короткої історичної довідки тощо);
6) адресований конкретним органам у сфері охорони культурної спадщини (пам'яток), а також власникам об'єкта. З огляду на специфіку діяльності у сфері охорони культурної спадщини, розпорядження не може бути виконане будь-якими іншими особами, крім указаних у ньому. Власників об'єктів інформують про виникнення додаткових прав та обов'язків щодо належного їм об'єкта (наприклад, укладення охоронного договору), однак тільки з моменту занесення належних їм об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.
З огляду на наведене, розпорядження Тернопільської обласної військової адміністрації "Про занесення об'єктів культурної спадщини до Переліку об'єктів культурної спадщини Тернопільської області" від 01.04.2025 №217/01.02-01 є правозастосовним індивідуальним актом. А відтак, позовну заяву належить розглядати за правилами адміністративного судочинства у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 24.10.2023 у справі № 826/15864/17.
Позовну заяву подано з дотриманням правил підсудності. Позов подано у строк, установлений законом.
Підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі немає.
Також частина 3 статті 2 КАС України визначає, що основними засадами (принципами) адміністративного судочинства, зокрема є: верховенство права (пункт 1), рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом (пункт 2), змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі (пункт 4) тощо.
Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи (частина 4 статті 9 КАС України).
Частина 5 статті 44 КАС України визначає, що учасники справи зобов'язані, зокрема, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи (пункт 2), подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази (пункт 4), надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні (пункт 5) тощо.
Відповідно до частин 1-2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до частин 4-6 статті 77 КАС України докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.
На підставі наведеного, з метою забезпечення принципу офіційного з'ясування обставин цієї справи, суд вважає на необхідне витребувати у відповідача письмові докази, на підставі яких прийнято оскаржуване розпорядження.
Керуючись статтями 9, 77, 80, 161, 171, 248, 257 КАС України, суд
Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі.
Розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до статей 162-164 КАС України встановити:
- відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.
Зобов'язати відповідача подати суду докази разом із поданням відзиву.
Витребувати у строк до 04.07.2025 у відповідача - Тернопільської обласної військової адміністрації належним чином завірені копії наступних письмових доказів:
1. картки виявлення об'єкта культурної спадщини "Будинок для прочан (мур.)" (Кременецький район, м. Почаїв, вул. Липова, 51) (далі - Картка) за формою, наведеною в додатку 1 до Порядку №158;
2. рішення органу охорони культурної спадщини на підставі Картки щодо віднесення об'єкта "Будинок для прочан (мур.)" (Кременецький район, м. Почаїв, вул. Липова, 51) до нерухомих об'єктів культурної спадщини і необхідності складання на нього облікової картки;
3. облікової документації у складі облікової картки за формою, наведеною в додатку 2 до Порядку №158 з короткою історичною довідкою, фотофіксацією тощо;
4. письмових доказів належності розробника облікової документації до суб'єктів, одним із видів діяльності якого є проведення наукових досліджень у сфері охорони культурної спадщини, та які мають у своєму складі чи залучають для проведення досліджень фахівців, що мають вищу освіту за спеціальністю «Музеєзнавство, пам'яткознавство», та/або фахівця-архітектора, та/або фахівця, який має науковий ступінь кандидата наук (доктора філософії) або доктора наук за спеціальністю «Музеєзнавство, пам'яткознавство» або архітектури;
5. протоколу засідання Консультативної ради на предмет оцінки відповідності облікової картки повноті поданих в ній даних, наявності у нерухомого об'єкту культурної спадщини цінності з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду, та відповідності нерухомого об'єкта культурної спадщини критеріям для внесення об'єкта культурної спадщини до Журналу (Переліку) об'єктів культурної спадщини (далі - Перелік), який ведеться за формою, наведеною у додатку 3 до цього Порядку;
6. рішення Консультативної ради щодо рекомендації подальшого занесення нерухомого об'єкту культурної спадщини "Будинок для прочан (мур.)" (Кременецький район, м. Почаїв, вул. Липова, 51) до Реєстру;
7. доказів оприлюднення відповідного рішення Консультативної ради щодо внесення зазначеного об'єкта до Переліку та набуття нерухомим об'єктом культурної спадщини статусу щойно виявленого об'єкта культурної спадщини із занесенням відомостей про це до Переліку;
8. Журналу обліку видачі повідомлень про статус нерухомого об'єкта культурної спадщини за формою, наведеною в додатку 5 до Порядку №158;
9. подання МКІП щодо занесення до Реєстру щойно виявлених об'єктів культурної спадщини "Будинок для прочан (мур.)" (Кременецький район, м. Почаїв, вул. Липова, 51) за формою, наведеною в додатку 6 до Порядку №158;
10. акту візуального обстеження об'єкта культурної спадщини "Будинок для прочан (мур.)" (Кременецький район, м. Почаїв, вул. Липова, 51) за формою, наведеною в додатку 7 до Порядку №158;
11. рекомендації Українського інституту національної пам'яті (надалі - Інститут) щодо нерухомого об'єкта культурної спадщини "Будинок для прочан (мур.)" (Кременецький район, м. Почаїв, вул. Липова, 51);
12. протокол Експертної комісії МКІП з висновком щодо відповідності/невідповідності об'єкта культурної спадщини "Будинок для прочан (мур.)" (Кременецький район, м. Почаїв, вул. Липова, 51) вимогам частини четвертої статті 13 Закону; відповідності (невідповідності) об'єкта культурної спадщини критеріям; відповідності (невідповідності) заявленій категорії пам'яток з обґрунтуванням прийнятого рішення і окремими думками членів Експертної комісії (за наявності);
13. рішення МКІП про занесення об'єкта культурної спадщини "Будинок для прочан (мур.)" (Кременецький район, м. Почаїв, вул. Липова, 51) до Реєстру за категорією місцевого значення або про відмову у занесенні об'єкта до Реєстру в зв'язку із невідповідністю його критеріям;
14. у разі отримання повідомлення МКІП про відмову в занесенні об'єкта культурної спадщини до Реєстру, рішення про виключення об'єкта "Будинок для прочан (мур.)" (Кременецький район, м. Почаїв, вул. Липова, 51) із Переліку і повідомлення про таке власника цього об'єкта;
15. паспорту пам'ятки культурної спадщини "Будинок для прочан (мур.)" (Кременецький район, м. Почаїв, вул. Липова, 51) за формою, наведеною у додатку 9 або додатку 10 до Порядку № 158.
Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву (частина сьома статті 262 КАС України).
Згідно із частинами третьою та четвертою статті 162 КАС України копія відзиву на позов (відповіді на відзив і заперечень) та доданих до нього документів повинні бути надіслані (надані) іншим учасникам справи, а суду доказ такого надіслання іншим учасникам справи.
Відповідно до частини четвертої статті 159 КАС України неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Роз'яснити учасникам справи, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не що не залежали від неї. Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними (частини восьма, дев'ята статті 79 КАС України).
Учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі в мережі Інтернет на офіційному веб-порталі судової влади в Україні за веб-адресою https://adm.te.court.gov.ua/sud1970/gromadyanam/spravy/.
Копію ухвали направити учасникам справи разом з копією позовної заяви та доданих до неї документів.
Роз'яснити що, адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Оскарження ухвали окремо від рішення не допускається. Заперечення на ухвалу може бути включене до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Грицюк Р.П.