Справа № 500/2899/25
23 червня 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Грицюка Р.П., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Львівській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -
Головне управління ДПС у Львівській області звернулося до Тернопільського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що у відповідача наявний податковий борг у розмірі 38091,18 грн зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості, та у розмірі 106278,59 грн зі сплати земельного податку з фізичних осіб. Контролюючим органом здійснено всі визначені законодавством заходи щодо стягнення податкового боргу, у тому числі, скеровано на податкову адресу такого платника податків податкові повідомлення-рішення від 15.06.2024 і 06.04.2023. Однак, такі дії не призвели до сплати заборгованості, а тому сума податкового боргу підлягає стягненню у судовому порядку.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 20.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цій справі, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного без повідомлення учасників справи. Відповідно до статей 162-164 КАС України встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття у справі для подання відзиву на позовну заяву.
На адресу суду Відділом обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України у Тернопільській області надано інформацію, згідно з якою ОСОБА_1 зареєстрована в АДРЕСА_1 .
Копію ухвали про відкриття провадження у справі від 20.05.2025 направлено на зазначену адресу відповідача та повернуто 05.06.2025 за закінченням терміну зберігання.
Верховний Суд в ухвалі від 05.10.2023 у справа № 9901/218/21 вказав, що до повноважень адміністративних судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами поштового зв'язку з позначками "за закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і тому подібне, з урахуванням конкретних обставин справи можуть уважатися належними доказами виконання адміністративним судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
За таких обставин судом вжиті усі передбачені КАС України заходи для інформування відповідача про наявність у провадженні суду цієї справи, тому відповідно до положення пункту 4 частини шостої статті 251 КАС України є підставою вважати ухвалу про відкриття провадження у справі такою, що вручена відповідачу.
Аналогічний підхід викладено у постанові Верховного Суду 08.08.2024 у справі №440/18128/21.
У встановлений судом строк відповідач відзиву на позовну заяву не подав, з клопотанням про продовження процесуального строку на його подання до суду не звертався.
За приписами частини п'ятої статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Відповідно до положень статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше тридцяти днів із дня відкриття провадження у справі з урахуванням строку продовження розгляду справи.
Інших заяв, в тому числі по суті спору, учасниками справи на адресу суду не подано.
Обставини встановлені судом.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у позовній заяві, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити повністю з таких мотивів та підстав.
У відповідача наявний податковий борг у розмірі 144369,77 грн, з яких 38091,18 грн з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості, 106278,59 грн зі сплати земельного податку з фізичних осіб. Заборгованість ОСОБА_1 згідно з довідкою про заборгованість виникла на підставі податкових повідомлень-рішень від 15.06.2024 №0803604-2407-1918-UA4610017000007743 на суму 22198,78 грн, №0048840-2407-1918-UA46100170000077437 на суму 15892,40 грн, від 06.04.2023 №511948-2416-1321 на суму 106278,59 грн.
Вказане вище підтверджується розрахунком податкового боргу та обліковою карткою платника податків. Виникнення податкового боргу у відповідача зумовлено несплатою у строки визначені ПК України грошового зобов'язання, нарахованого згідно зазначених податкових повідомлень-рішень від 15.06.2024 №0803604-2407-1918-UA4610017000007743 і №0803605-2407-1918-UA61040470000038207, які надіслані 21.06.2024 рекомендованими поштовими відправленнями та повернуті за закінченням терміну зберігання.
На адресу відповідача поштовим відправленням позивачем скеровано податкове повідомлення - рішення від 06.04.2023 №511948-2416-1321, яке також повернуто 09.01.2024 за закінченням терміну зберігання
Відповідачем вищевказана сума боргу не сплачена та податкові повідомлення-рішення не оскаржені ні в адміністративному, ні в судовому порядках.
Мотиви суду та застосовані норми права, що регулюють спірні правовідносини.
Відповідно до ст. 58.3 ст. 58 ПК України у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
Статтею 266 ПК України передбачено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками житлової та/або нежитлової нерухомості.
Згідно п.п. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 ПК України податкове/податкові повідомлення - рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Відповідно до п. 266.10.1 ст. 266 ПК України податкове зобов'язання за звітний рік з податку сплачується фізичними особами протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України визначено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є, зокрема фізичні особи, які є власниками житлової та/або нежитлової нерухомості.
Базою оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України).
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (підпункт 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України).
Відповідно до абзацу 7 підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нерухомості та відповідної ставки податку.
Згідно п. 269.1. ст. 269 Податкового кодексу України платниками плати за землю є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування; платники орендної плати - землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди.
Відповідно ст. 270 Податкового кодексу України об'єктами оподаткування платою за землю є: земельні ділянки, які перебувають у власності; земельні частки (паї), які перебувають у власності; земельні ділянки державної та комунальної власності, які перебувають у володінні на праві постійного користування; об'єкти оподаткування орендною платою - земельні ділянки державної та комунальної власності, надані в користування на умовах оренди.
Базою оподаткування є: 271.1.1. Податкового кодексу України нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; 271.1.2. ПК України площа земельної ділянки, нормативну грошову оцінку якої не проведено.
Згідно до статті 285 Податкового кодексу України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).
Відповідно до п.287.1. ст.287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.
Облік фізичних осіб - платників податку і нарахування відповідних сум проводяться контролюючими органами за місцем знаходження земельної ділянки, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), щороку до 1 травня (287.2. ПК України)
Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (п.287.3. ст.287 ПК України).
Згідно з п. 271.2 ст. 271 Податкового кодексу України рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Відповідно до приписів п. 289.2 ст. 289 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.
Ставка земельного податку може розраховуватись з урахуванням нормативної оцінки земель або ж без такої. Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Фізичним особам (громадянам) нарахування сум земельного податку і орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (далі орендна плата) проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки) на підставі: - даних державного земельного кадастру; - поданих платником земельного податку до контролюючого органу правовстановлюючих документів на земельну ділянку (у разі відсутності відомостей у базах даних ДПС); - отриманої від органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування інформації щодо укладених договорів оренди землі з фізичними особами (громадянами); - поданих фізичними особами (громадянами) заяв про застосування пільги по земельному податку.
Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Статтею 16 ПК України передбачено, що одним із обов'язків платника податків є обов'язок сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Положенням пп. 14.1.175 гі.14.1 ст. 14 ПК України передбачено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
В силу пп. 14.1.153 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.
У зв'язку з несплатою узгоджених сум відповідачу на підставі п. 59.1. ст.59 ПК України надіслано 18.03.2025 рекомендованим відправленням податкову вимогу від 19.06.2024 №0016444-1309-1301 про наявність податкового боргу за узгодженими податковими зобов'язаннями, яку було повернуто 07.04.2025 за закінченням терміну зберігання.
Пунктом 54.5 статті 54 Податкового кодексу України передбачено, що якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.
Згідно з пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Так, в підтвердження надіслання відповідачу контролюючим органом податкових повідомлень-рішень надано докази поштового відправлення за податковою адресою відповідача (арк. справи 7, 8, 10 зворот).
Водночас, доказів оскарження чи скасування у встановленому порядку зазначених податкових повідомлень-рішень, які винесено на підставі підпункту 266.7.2. пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України, відповідач не надав, а суд не здобув.
Також відповідач не надав, а суд не здобув доказів, які б підтверджували сплату ним нарахованих сум податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки який сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості, і земельного податку.
Таким чином, суми податкових нарахувань в розмірі 144369,77 грн у розумінні Податкового кодексу України, є узгодженими.
Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством.
У разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу (пункт 57.3 статті 57 Податкового кодексу України).
Сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом, визнається згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковим боргом.
Таким чином, заборгованість відповідача перед бюджетами та державними цільовими фондами з платежу податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки який сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, а також земельного податку з фізичних осіб, є податковим боргом.
Відповідно до пп.20.1.19 п. 20.1 ст. 20 ПК України органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб'єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіального громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.
Відповідно до п. 87.11 ст. 87 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Щодо дотримання позивачем строку на звернення до суду для стягнення податкового боргу, то суд вважає необхідним відмітити, що відповідно до п.102.4. ст. 102 Податкового кодексу Україниу разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, крім випадків, передбачених абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.
У цій справі податковий борг виник та стягується щодо періоду, сумарна тривалість є меншою, ніж 1095 днів. Відповідно, строк звернення з цим позовом не пропущено.
Статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Матеріалами справи та письмовими доказами, наданими позивачем доведено податковий борг відповідача, а також правомірність звернення до суду з зазначеним позовом, в зв'язку з чим вимоги позовної заяви є обґрунтованими, підтверджені належними та допустимими доказами, відповідачем не спростовані та підлягають до задоволення повністю.
Відповідно до частини другої статті 139 КАС України, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Таким чином за відсутності понесених судових витрат у даній справі, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертизи, такі судові витрати не належать стягненню з відповідача на користь суб'єкта владних повноважень.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов Головного управління ДПС у Львівській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь бюджету податковий борг на суму 144369,77 грн, у тому числі 38091,18 грн з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості, і 106278,59 грн. земельного податку з фізичних осіб.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 23 червня 2025 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- Головне управління ДПС у Львівській області (місцезнаходження: вул. Стрийська, 35, м. Львів, Львівський р-н, Львівська обл., 79026 код ЄДРПОУ 43968090);
відповідач:
- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_1 ).
Головуючий суддя Грицюк Р.П.