24 червня 2025 року Справа № 480/764/25
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Глазька С.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства у справах ветеранів України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
Позивач, ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства у справах ветеранів України (пров. Музейний, 12, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 42657144), у якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства у справах ветеранів України, в особі його міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», № 11/ІІІ/24/132 від 28 серпня 2024 року, про відмову ОСОБА_1 у наданні статусу учасника бойових дій;
- зобов'язати Міністерство у справах ветеранів України, в особі його міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» розглянути по суті вимог заяву ОСОБА_1 про надання статусу учасника бойових дій.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач у період з 25.02.2022 по 25.03.2022 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в м. Суми та Сумському районі, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_2 від 17.11.2023 № 2/3900.
З метою отримання позивачем статусу учасника бойових дій останній звернувся до відповідача із заявою щодо надання йому статусу учасника бойових дій на підставі пункту 25 частини 1 статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" № 3551-ХІІ. Вказує, що ним до заяви було надано достатні докази на підтвердження його безпосередньої участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, відтак законних підстав для відмови йому у наданні статусу учасника бойових дій у відповідача не було.
Однак, рішенням відповідача від 28.08.2024 № 11/ІІІ/24/132, позивачу відмовлено в наданні статусу учасника бойових дій, що обумовило необхідність звернення до суду.
Ухвалою суду від 03.02.2025 позовну заяву було прийнято до розгляду відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, встановлені строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.
Від Міністерства у справах ветеранів України надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні, зазначивши, що за приписами пункту 25 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" для встановлення статусу учасника бойових дій особа повинна була брати участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України: шляхом самооборони відповідно до Закону України “Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України»; або у складі добровольчого формування у взаємодії Збройними Силами України, Міністерством внутрішніх справ України, Державною прикордонною службою України, Національною поліцією, Національною гвардією України, Службою безпеки України та іншими утвореними відповідно до закону військовими формуваннями та правоохоронними органами.
Водночас, згідно із пунктом 19 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" до учасників бойових дій, крім інших, належать особи, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь, зокрема у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Вказує, що Міжвідомча комісія на своєму засіданні 28.08.2024, розглядаючи документи ОСОБА_2 встановила, що позивачем була подана заява про надання йому статусу учасника бойових дій на підставі п. 25 ч. 1 ст. 6 Закону № 3551-ХІ, в якій позивачем було зазначено, що він брав безпосередню участь у вищезазначених заходах з 25.02.2022 по 25.03.2022 року не самостійно, а у складі саме добровольчого формування Сумської територіальної громади №7 ГС “Центр військово-патріотичного виховання допризовної молоді Сумщини». Також, на розгляд комісії була надана копія контракту добровольця територіальної оборони від 14.04.2022, який набрав чинність з 25.02.2022, укладеного між позивачем та добровольчим формуванням Сумської територіальної громади № 7 ГС “Центр військово-патріотичного виховання допризовної молоді Сумщини», що підтверджує участь позивача у складі добровольчого формування Сумської територіальної громади № 7, а не у складі добровольчого формування в розумінні пункту 25 частини першої статті 6 Закону № 3551-ХІІ.
Отже, на переконання представника, позивач брав участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України у складі саме добровольчого формування територіальної громади (як це передбачено пунктом 19 частини першої статті 6 Закону № 3551-ХІІ), а не у складі добровольчого формування (як це передбачено пунктом 25 частини першої статті 6 Закону № 3551-ХІІ).
Вказав, що кожна відомча та міжвідомча комісії, приймаючи рішення про відмову в наданні статусу учасника бойових дій у разі відсутності правових підстав, діє лише в межах, спосіб і на підставі її положення та Порядку № 413, згідно яких така комісія уповноважена розглядати документи стосовно виключного переліку осіб та виключного переліку обставин, передбачених в різних пунктах частини першої статті 6 Закону № 3551-ХІІ. Отже, позивачу відмовлено у наданні статусу учасника бойових дій у зв'язку з відсутністю правових підстав для надання статусу учасника бойових дій саме відповідно до пункту 25 частини першої статті 6 Закону № 3551-ХІІ, тобто лише в межах компетенції міжвідомчої комісії, а не взагалі відповідно до всього Закону № 3551-ХІІ.
За наведених обставин, у задоволенні позовних вимог просив відмовити.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 звернувся до Міністерства у справах ветеранів України із заявою від 26.02.2024 щодо надання йому статусу учасника бойових дій відповідно до п. 25 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (а.с. 33).
До вказаної заяви позивач долучив відповідні документи.
Разом з тим, за результатами розгляду заяви позивача від 26.02.2024 Міжвідомча комісія з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту", прийняла рішення № 11/ІІІ/24/132 про відмову позивачу у наданні статусу учасника бойових дій, у зв'язку з відсутністю правових підстав відповідно до п. 25 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (а.с.11).
Так, відповідач у оскаржуваному рішенні зазначив, що згідно довідки командира військової частини НОМЕР_2 від 17.11.2023 № 2/3900 ОСОБА_1 відповідно до Закону України "Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України" самостійно брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України з 25.02.2022 по 25.03.2022. Однак, згідно з пунктом 13 наданого контракту добровольця територіальної оборони, укладеного між позивачем та Добровольчим формуванням № 7 ГС “Центр військово-патріотичного виховання допризовної молоді Сумщини», заявник з 25.02.2022 був зарахований до складу цього добровольчого формування територіальної громади. Таким чином, інформація про самостійну участь позивача у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації спростовується наданим контрактом добровольця територіальної оборони.
Натомість особи, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади та брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, мають право на отримання статусу учасника бойових дій відповідно до пункту 19 частини першої статті 6 Закону, що згідно з пунктом 5 Порядку виходить за межі компетенції міжвідомчої комісії.
Відповідно до підпункту 1 пункту 5 розділу III Положення про міжвідомчу комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», затвердженого наказом Міністерства у справах ветеранів України від 26.02.2021 № 43, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.04.2021 за № 521/36143, міжвідомча комісія відмовляє в наданні статусу учасника бойових дій у разі відсутності правових підстав для надання статусу учасника бойових дій.
Про прийняте рішення ОСОБА_1 повідомлено листом Міністерства у справах ветеранів України від 12.09.2024 (а.с.9).
Не погодившись з рішенням відповідача про відмову у наданні йому статусу учасника бойових дій, останній звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 5 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 № 3551-XII (далі - Закон № 3551-XII, у редакції на час виникнення спірних правовідносин) учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
Згідно із пунктом 25 частини 1 статті 6 Закону № 3551-ХІІ учасниками бойових дій визнаються особи, які з 24 лютого по 25 березня 2022 року відповідно до Закону України "Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України" або у складі добровольчих формувань у взаємодії із Збройними Силами України, Міністерством внутрішніх справ України, Державною прикордонною службою України, Національною поліцією, Національною гвардією України, Службою безпеки України та іншими утвореними відповідно до закону військовими формуваннями та правоохоронними органами брали участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.
Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, категорії таких осіб, а також райони проведення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, визначаються Кабінетом Міністрів України. Порядок позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, зазначених в абзаці першому цього пункту, визначає Кабінет Міністрів України.
Суд зазначає, що механізм надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 25 частини першої статті 6 Закону, визначений постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 413, якою затверджений Порядок надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (далі - Порядок № 413, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22.12.2023 року № 1351).
Відповідно до абзацу шостого пункту 2 Порядку № 413 статус учасника бойових дій надається особам, які з 24 лютого по 25 березня 2022 р. відповідно до Закону України “Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України» або у складі добровольчих формувань у взаємодії із Збройними Силами, МВС, Держприкордонслужбою, Національною поліцією, Національною гвардією, СБУ та іншими утвореними відповідно до закону військовими формуваннями та правоохоронними органами брали участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.
Підставою для надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці шостому пункту 2 цього Порядку, є довідка за формою згідно з додатком 6, видана командиром (начальником) військової частини (органу, підрозділу) Збройних Сил, МВС, Національної поліції, Національної гвардії, Держприкордонслужби, СБУ та інших утворених відповідно до закону військових формувань чи правоохоронних органів, у взаємодії з якими особа сама або у складі добровольчого формування брала безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, про період участі у таких заходах (абзац 12 пункту 4 Порядку № 413).
Відповідно до абзацу другого пункту 5 Порядку № 413 рішення про надання та позбавлення статусу учасника бойових дій приймається міжвідомчою комісією з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», яка утворюється Мінветеранів (далі - міжвідомча комісія), - у разі виникнення спірних питань, що потребують міжвідомчого врегулювання, та стосовно осіб, зазначених в абзацах четвертому та шостому пункту 2 цього Порядку.
Особи, зазначені в абзаці шостому пункту 2 цього Порядку, або командири добровольчих формувань, у складі яких такі особи брали участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, подають на розгляд міжвідомчої комісії документи, передбачені пунктом 4 цього Порядку для таких осіб, які є підставою для надання особам статусу учасника бойових дій (абзац шостий пункту 6 Порядку № 413).
Міжвідомча комісія розглядає документи, надіслані комісіями, особами, зазначеними в абзацах четвертому і шостому пункту 2 цього Порядку, або командирами добровольчих формувань, у складі яких такі особи брали участь в антитерористичній операції, у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, та в разі потреби уточнює інформацію про осіб, стосовно яких вони подані (надсилає необхідні запити тощо), заслуховує пояснення таких осіб, свідків, представників державних органів та в місячний строк з дня надходження документів (уточненої інформації) приймає рішення про надання (відмову в наданні) статусу учасника бойових дій, про що інформує комісії чи осіб, які звернулися до міжвідомчої комісії (абзац дев'ятий пункту 6 Порядку № 413).
Відповідно до пунктів 1, 2 Розділу II Положення "Про міжвідомчу комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", що затверджено наказом Міністерства у справах ветеранів України 26 лютого 2021 року № 43 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 квітня 2021 року за № 521/36143 (далі - Положення про міжвідомчу комісію), основними завданнями міжвідомчої комісії в світлі цього судового спору є:
1) надання статусу учасника бойових дій у разі виникнення спірних питань, що потребують міжвідомчого врегулювання, особам, зазначеним в пунктах 19, 20 та 22 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";
2) надання статусу учасника бойових особам, зазначеним в пунктах 21, 25 частини першої статті 6 Закону № 3551-XII;
3) надання статусу учасника бойових дій працівникам підприємств, установ, організацій, які у порядку, встановленому законодавством, залучалися та брали безпосередню участь в антитерористичній операції в районах її проведення у період з дня набрання чинності Законом України від 01 липня 2014 року № 1547-VII "Про внесення зміни до статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" до набрання чинності Законом України від 07 квітня 2015 року № 291-VIII "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щодо статусу осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України".
Для розгляду питання про надання статусу учасника бойових дій міжвідомча комісія має, серед іншого, такі права:
1) розглядати документи зі спірних питань, що потребують міжвідомчого врегулювання, надіслані комісіями при міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади чи інших державних органах, щодо надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним у підпункті 1 пункту 1 цього розділу, або позбавлення їх такого статусу;
2) розглядати документи щодо надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в підпункті 2 пункту 1 цього розділу, або позбавлення їх такого статусу, надіслані такими особами або командирами добровольчих формувань, у складі яких вони брали участь в антитерористичній операції, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України;
6) уточнювати інформацію про осіб, стосовно яких подано документи, заслуховувати пояснення цих осіб, свідків та представників державних органів;
7) приймати рішення про надання (відмову у наданні) статусу учасника бойових дій особам, зазначеним у підпунктах 1-3 пункту 1 цього розділу;
10) повертати документи щодо надання статусу учасника бойових дій комісіям при міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади чи інших державних органах у разі відсутності в поданих документах спірних питань, що потребують міжвідомчого врегулювання (стосовно осіб, зазначених у підпункті 1 пункту 1 цього розділу).
Підстави, відповідно до яких міжвідомча комісія має право відмовити в наданні статусу учасника бойових дій, визначені в п. 5 Розділу III Положення про міжвідомчу комісію.
Так, зокрема Міжвідомча комісія відмовляє в наданні статусу учасника бойових дій у разі:
1) відсутності правових підстав для надання статусу учасника бойових дій;
2) відсутності документів, що містять достатні докази безпосередньої участі особи у виконанні завдань антитерористичної операції у районах її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії РФ в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією РФ проти України;
3) виявлення факту подання недостовірної інформації про участь в антитерористичній операції чи здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії РФ в Донецькій та Луганській областях, у забезпеченні їх проведення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України або подання недостовірних даних про особу;
4) виявлення факту підробки поданих документів;
5) наявності обвинувального вироку суду, який набрав законної сили, за вчинення особою умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину в період участі в антитерористичній операції чи здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії РФ в Донецькій та Луганській областях, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією РФ проти України.
Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку про те, що надання або відмова в надані статусу учасника бойових дій оформлюється відповідним рішенням Комісії, прийняттю якого передує певна процедура, зокрема, вивчаються і аналізуються подані особами документи, довідки, інші докази, заслуховуються пояснення, показання свідків (у разі потреби) та інше.
При цьому, рішення про надання або відмову у наданні статусу учасника бойових дій за своєю правовою природою, є індивідуально-правовим актом, відтак має відповідати загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, зокрема вимогам щодо обґрунтованості та вмотивованості, тобто наведення суб'єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 звернувся до Міністерства у справах ветеранів України із заявою від 26.02.2024 щодо надання йому статусу учасника бойових дій відповідно до п. 25 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
До вказаної заяви позивач зокрема долучив: довідку військової частини НОМЕР_2 від 17.11.2023 № 2/3900, відповідно до змісту якої вбачається, що ОСОБА_2 у період з 25.02.2022 по 25.03.2022 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією РФ проти України, перебуваючи в Сумській області, Сумському районі, м. Суми.
Крім того, на розгляд Комісії позивачем було надано копію контракту добровольця територіальної оборони, укладеного 14.04.2022 між командиром добровольчого формування Сумської територіальної громади № 4 ГС “Центр військово-патріотичного виховання допризовної молоді Сумщини» ОСОБА_3 , з одного боку та громадянином України, ОСОБА_4 (доброволець) з іншого боку (а.с. 15).
Відповідно до п.1 вказаного контракту доброволець в т.ч. добровільно бере на себе зобов'язання виконувати завдання територіальної оборони в межах відповідної територіальної громади протягом строку дії Контракту, відповідно до вимог визначених Законом України «Про основи національного спротиву», Положенням та іншими нормативно-правовими актами України, що регулюють порядок діяльності добровольчих формувань територіальних громад, та цим Контрактом.
Контракт набирає чинності з 25.02.2022 (п.13 Контракту).
Разом з тим, за результатами розгляду заяви позивача з урахуванням наданих документів, відповідач відмовив позивачу у наданні статусу учасника бойових дій відповідно до статті п. 25 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Відмова відповідача мотивована тим, що оскільки позивач як особа, яка входила до складу добровольчого формування територіальної громади та брала участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, має право на отримання статусу учасника бойових дій згідно із пунктом 19 частини 1 статті 6 Закону № 3551-ХІІ, вирішення питання про надання статусу учасника бойових дій згідно з п.5 Порядку № 413 виходить за межі компетенції міжвідомчої комісії.
Оцінюючи вказаний довод, суд зазначає про наступне.
Згідно із пунктом 19 частини 1 статті 6 Закону № 3551-ХІІ учасниками бойових дій визнаються: військовослужбовці (резервісти, військовозобов'язані, добровольці Сил територіальної оборони) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, особи, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Відповідно до абзацу другого пункту 2 Порядку № 413 статус учасника бойових дій надається військовослужбовцям (резервістам, військовозобов'язаним, добровольцям Сил територіальної оборони) Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, військовослужбовцям військових прокуратур, особам рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС, поліцейським, особам рядового, начальницького складу, військовослужбовцям МВС, Управління державної охорони, Держспецзв'язку, ДСНС, Державної кримінально-виконавчої служби, співробітникам Служби судової охорони, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Згідно положень абзацу третього пункту 2-1 Порядку № 413 статус учасника бойових дій надається особам, зазначеним в абзаці другому пункту 2 цього Порядку, які брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, за умови виконання ними особисто або у складі військової частини (органу, підрозділу), установи та закладу бойових (службових) завдань, проведення розвідувальних заходів, зокрема які отримали травми (поранення, контузії, каліцтва).
Відповідно до абзацу десятого пункту 4 Порядку № 413 підставою для надання особам статусу учасника бойових дій для осіб, які брали участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, - довідка за формою згідно з додатком 6.
За приписами абзацу першого пункту 5 Порядку № 413 рішення про надання та позбавлення статусу учасника бойових дій приймається комісіями з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, утвореними в Міноборони, МВС, Мін'юсті, Національній поліції, Національній гвардії, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецтрансслужби, Офісі Генерального прокурора, Управлінні державної охорони, Адміністрації Держспецзв'язку, ДСНС, ДФС (далі - комісії), - стосовно осіб, зазначених в абзацах другому і третьому пункту 2 цього Порядку.
Відтак, у контексті доводів сторін, суд враховує, що уповноважений суб'єкт на прийняття рішення зокрема про надання статуту учасника бойових дій особам, перелік яких визначено п. 19 ч. 1 ст. 6 Закону № 3551-XII та п. 25 ч.1 ст. 6 Закону України № 3551-XII відрізняється.
Зокрема, стосовно категорії осіб, визначеній п. 19 ч. 1 ст. 6 Закону № 3551-XII - це комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, утвореними в Міноборони, МВС, Мін'юсті, Національній поліції, Національній гвардії, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецтрансслужби, Офісі Генерального прокурора, Управлінні державної охорони, Адміністрації Держспецзв'язку, ДСНС, ДФС, стосовно переліку осіб, визначених п. 25 ч.1 ст. 6 Закону № 3551-XII - міжвідомча комісія з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Водночас, суд, не стверджуючи про наявність підстав для надання позивачу статусу учасника бойових дій на підставі п. 19 ч. 1 ст. 6 Закону № 3551-XII, зазначає, що за приписами пункту 3 розділу VII Положення про міжвідомчу комісію, у випадку надходження документів, розгляд яких не належить до повноважень міжвідомчої комісії, визначених підпунктами 1-5 пункту 2 розділу II цього Положення, Міністерство у справах ветеранів України протягом п'яти робочих днів з дати їх отримання повертає документи заявнику з відповідними роз'ясненнями або надсилає їх за належністю без винесення таких документів на розгляд міжвідомчої комісії.
Наведене кореспондує приписам частини 3 статті 7 Закону України "Про звернення громадян", де міститься правило - "якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення".
Водночас, відповідач, вважаючи, що позивач як особа, яка входила до складу добровольчого формування територіальної громади та брала безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, має право на отримання статусу учасника бойових дій відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 6 Закону № 3551-XII не виконав обов'язку щодо повернення документів заявнику та не роз'яснив, що прийняття рішення по суті питання виходить за межі компетенції міжвідомчої комісії.
Також, доказів надсилання заяви позивача та долучених документів за належністю матеріали справи не містять.
Разом з тим, у спірному рішенні міжвідомча комісія всупереч вимогам законодавства, фактично без розгляду справи по суті, прийняла рішення про відсутність взагалі правових підстав для надання статусу учасника бойових дій, а не про відсутність у цієї комісії, як суб'єкту владних повноважень, повноважень на розгляд питання про надання статусу учасника бойових дій та не повідомила заявника про орган чи посадову особу, до повноважень якого віднесено право вирішувати згідно діючого законодавства в цьому конкретному випадку питання про надання статусу учасника бойових дій позивачу.
Посилання відповідача у відзиві на те, що надана позивачем довідка військової частини НОМЕР_2 від 17.11.2023 № 2/3900 про безпосередню участь позивача у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України не містить обов'язкових реквізитів, передбачених Порядком № 413, суд відхиляє, оскільки дані мотиви не були покладені в основу спірного рішення.
Так, суб'єкт владних повноважень не може обґрунтовувати правомірність рішення, що оскаржується, іншими обставинами, ніж ті, що зазначені безпосередньо в документі, що оскаржується. За іншого підходу суб'єкт владних повноважень міг би самостійно та довільно змінювати (доповнювати) обґрунтування своїх дій (рішень) після їх вчинення (ухвалення), що не сумісне з принципами правової визначеності та належного урядування, які є фундаментальними для правової держави.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28 травня 2020 року у справі № 826/17201/17.
Крім того, суду не надано доказів щодо скасування на підставі чинного законодавства України даної довідки.
Також, будь-яких належних і допустимих доказів на підтвердження факту подання позивачем відомостей, що не відповідають дійсності, які стали підставою для видачі вказаної довідки, відповідач суду не надав.
Водночас, відповідальність за достовірність даних у довідці несе орган, який її видав. Доказів, які б підтверджували вчинення неправомірних дій службовими особами при вирішенні питання про надання вказаної довідки, відповідач суду також не надав.
Щодо доводів відповідача про відмінність підстав для надання статусу учасника бойових дій особам, які відносяться до “добровольчого формування» та “добровольчого формування територіальної оборони», тобто до різних пунктів статті 6 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», суд зазначає, що у рішенні міжвідомчої комісії не надано вичерпної оцінки щодо наявності у позивача підстав для набуття статусу учасника бойових дій відповідно до пункту 25 частини 1 статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Посилання ж відповідача в оскаржуваному рішенні на наявність у позивача підстав для набуття статусу учасника бойових дій відповідно до п. 19 частини 1 статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", не звільняє відповідача від обов'язку надати обґрунтовану оцінку у своєму рішенні щодо наявності або відсутності у позивача підстав для набуття статусу учасника бойових дій, передбачених пунктом 25 частини 1 статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", у межах поданої заяви.
Щодо доводів відповідача, що Міжвідомча комісія є окремим суб'єктом владних повноважень, який наділений окремими від Міністерства у справах ветеранів дискреційними повноваженнями, суд зазначає наступне.
Міжвідомча комісія утворена Міністерством у справах ветеранів на виконання абзацу п'ятого пункту 5 Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії РФ в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією РФ проти України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 413.
Оскаржуване у даній справі рішення має печатку саме Міністерства у справах ветеранів України.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що визначення відповідачем у справі Міністерства у справах ветеранів України, в особі Міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, є правомірним.
За таких обставин, враховуючи, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам обґрунтованості та вмотивованості, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення Міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту" від 28.08.2024 № 11/ІІІ/24/132, та зобов'язання відповідача повторно розглянути по суті заяву позивача щодо надання статусу учасника бойових дій та прийняти відповідне рішення, з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні.
Відтак, позовні вимоги належить задовольнити.
Відповідно ст. 139 КАС України судові витрати в тому числі і судовий збір підлягають відшкодуванню в разі задоволення позову, або пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи задоволення позовних вимог, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму судового збору в розмірі 1211,20 грн.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства у справах ветеранів України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту" від 28.08.2024 № 11/ІІІ/24/132, яким ОСОБА_1 відмовлено в наданні статусу учасника бойових дій.
Зобов'язати Міністерство у справах ветеранів України в особі Міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту" (пров. Музейний, 12, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 42657144) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 26.02.2024 щодо надання статусу учасника бойових дій та прийняти відповідне рішення, з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства у справах ветеранів України, в особі Міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1211,20 грн.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.М. Глазько