про залишення позовної заяви без розгляду
24 червня 2025 року Справа № 480/3841/25
Сумський окружний адміністративний суд у складі судді Воловика С.В., розглянувши матеріали адміністративної справи № 480/3841/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області, в якій просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДСНС України у Київській області щодо не здійснення перерахунку вислуги років у пільговому обчисленні ОСОБА_1 , згідно довідки ф122 № 30 від 15.03.2013 року, за період з 15.10.1986 року по 26.06.1992 рік;
- зобов'язати Головне управління ДСНС України у Київській області здійснити перерахунок вислуги років у пільговому обчисленні ОСОБА_1 , згідно довідки ф122 № 30 від 15.03.2013 року, за період з 15.10.1986 року по 26.06.1992 рік;
- зобов'язати Головне управління ДСНС України у Київській області направити відповідні документи, за результатом проведеного перерахунку вислуги років у пільговому обчисленні ОСОБА_1 , згідно довідки ф122 № 30 від 15.03.2013 року, за період з 15.10.1986 року по 26.06.1992 рік, до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області.
Ухвалою суду від 15.05.2025 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження по справі № 480/3841/25, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, встановлені строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.
Ухвалою від 11.06.2025 суд залишив позовну заяву ОСОБА_1 без руху, встановивши строк для усунення недоліків шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до суду.
Вивчивши подану на виконання вказаної ухвали заяву, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та об'єктивно оцінивши їх в сукупності, суд встановив наступне.
Як встановлено зі змісту позовних вимог, позивач, окрім іншого, просить зобов'язати Головне управління ДСНС України у Київській області здійснити перерахунок вислуги років у пільговому обчисленні ОСОБА_1 , згідно довідки ф122 № 30 від 15.03.2013 року.
Як стверджує представник позивача, він неодноразово звертався до відповідача з адвокатським запитами в яких просив, в тому числі повідомити чи здійснено перерахунок вислуги років у пільговому обчисленні ОСОБА_1 на підставі довідки №30 від 15.03.2013 за період з 15.10.1986 по 26.06.1992, однак жодної обґрунтованої відповіді не отримав.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд не може погодитись з указаними доводами представника позивача про звернення до суду у межах встановленого строку, з огляду на таке.
Відповідно до частин першої, другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Однак, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Суд зауважує, що при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись.
Поняття повинен був дізнатися необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
Поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з позовом до суду, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.
В обґрунтування заяви про поновлення строку, представник позивача вказує, що він неодноразово звертався до відповідача з адвокатським запитами в яких просив, в тому числі повідомити чи здійснено перерахунок вислуги років у пільговому обчисленні ОСОБА_1 на підставі довідки №30 від 15.03.2013 за період з 15.10.1986 по 26.06.1992, однак жодної обґрунтованої відповіді не отримав.
Представником позивача не наведено обставин, які були б об'єктивно непереборними та які б не залежали від його волевиявлення, які б були пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду протягом встановленого законом строку звернення до суду, а також не надано належних та допустимих доказів на підтвердження таких обставин.
Наведені позивачем обставини не є достатніми для висновку про наявність підстав для поновлення строку звернення до суду.
Також, належних доказів на підтвердження існування обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення позивача та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду, представник позивача суду не надав.
Доводи про те, що представник позивача неодноразово звертався до відповідача з вимогою повідомити чи здійснено перерахунок вислуги років у пільговому обчисленні ОСОБА_1 на підставі довідки №30 від 15.03.2013, однак не отримав обґрунтованої відповіді не доводить неможливості вчасної реалізації права на судовий захист та не підтверджує існування реальних фактичних перешкод для звернення до суду.
Таким чином, позивач звернувся до адміністративного суду з пропуском установленого шестимісячного строку звернення до суду не додавши жодних належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску цього строку, як і не навівши жодних обґрунтовано вмотивованих доводів.
Відтак, причини пропуску строку звернення до адміністративного суду, наведені в заяві, не можна визнати поважними, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами.
Суд зазначає, що інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
При цьому, у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення є лише наявність поважних причин, якими визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Суд зауважує на тому, що законодавче обмеження строку протягом якого особа може звернутися до суду, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
При вирішенні процесуального питання щодо дотримання строків звернення до суду суд звертає увагу на практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).
У справах "Стаббігс та інші проти Великобританії", "Девеер проти Бельгії", ЄСПЛ дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
ЄСПЛ у рішенні від 28 березня 2006 року у справі "Мельник проти України" (Заява № 23436/03) погодився з тим, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. А також указав, що зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
Пунктом 7 частини 1 статті 240 КАС України визначено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом.
За таких обставин, позовна заява ОСОБА_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, підлягає залишенню без розгляду.
Керуючись ст. ст. 240, 248, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Визнати неповажними вказані представником позивача підстави для поновлення строку звернення до суду з позовом у цій справі.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду в п'ятнадцятиденний строк.
Суддя С.В. Воловик