24 червня 2025 року Справа № 480/8237/24
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравченка Є.Д., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/8237/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач 2), в якій просить:
- визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 06.09.2023 за № 183250006973 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області призначити з 30.08.2023 ОСОБА_1 пенсію за віком.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 30.08.2023 позивач звернулася до регіонального управління Пенсійного фонду України за призначенням пенсії за віком. Разом із заявою було подано необхідні для призначення пенсії документи. За результатами розгляду її заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області було прийняте рішення про відмову у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного стахового стажу.
Позивач зауважила, що відповідач протиправно не зарахував при призначення пенсії за віком до страхового стажу періоду її навчання 01.09.1978 по 25.06.1978, у зв'язку з відсутністю свідоцтва про шлюб ОСОБА_2 . Вказує, що прізвище " ОСОБА_3 " є її дівочим прізвищем віповідно до копії свідоцтва про народження. Зазначає, що 30.09.1983 між нею, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 був укладений шлюб. Прізвище після укладення шлюбу дружини - « ОСОБА_6 », чоловіка - « ОСОБА_6 ». Вказує, що до заяви про призначення пенсії, свідоцтво про укладення шлюбу не долучалося, оскільки було надано Роменському районному народному суду Сумської області при вирішенні справи про розірвання шлюбу. Водночас, на переконання позивача, оскільки відомостями диплому НОМЕР_1 від 25.05.1982 підтверджується, що у період 01.09.1978 по 25.06.1982 позивач навчалася у Роменському індустріальнму технікумі, вказаний період підлягає зарахуванню до її страхового стажу.
Також, на переконання позивача, період її трудової діяльності з 03.08.1981 по 21.12.1981, з 12.03.1982 по 03.04.1982, з 12.08.1982 по 07.12.1982, з 17.02.1983 по 05.05.1985, з 22.05.1991 по 15.05.1996, а також період роботи з 06.03.2000 по 22.06.2004 підлягають зарахування до її загального стажу. Твердження відповідача, що вказані періоди не підлягають врахуванню, оскільки трудова книжка містить недоліки, є безпідставними, оскільки на переконання позивача, працівник не може відповідати за правильність та повноту заповнення трудової книжки.
З урахування наведеного, вважає, що стаж її роботи на момент звернення із заявою про призначення пенсії за віком є достатнім, у зв'язку з чим просить задовольнити позовні вимоги.
Від Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні, зазначивши, що 30.08.2023 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області з заявою про призначення пенсії за віком. Звернення було опрацьовано за принципом екстериторіальності, що передбачено постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1 «Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.03.2021 №339/35961 спеціалістом Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області. За наслідками розгляду заяви позивача, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято оскаржуване рішення від 06.09.2023 №183250006973 про відмову в призначенні пенсії.
Відповідно до наданих документів страховий стаж ОСОБА_1 складає 17 років 03 місяці 25 днів. Стаж у періоди роботи з 03.08.1981 по 21.12.1981, з 12.03.1982 по 03.04.1982, з 12.08.1982 по 07.12.1982, з 17.02.1983 по 05.05.1985, з 22.05.1991 по 15.05.1996, період навчання з 01.09.1978 по 25.06.1982 не підтверджений у встановленому законом порядку, тому відсутній.
Копія ухвали про відкриття провадженя була направлена Головному управлінню Пенсійного фонду України в Сумській області через підсистему "Електронний суд" та отримана ним 05.11.2024, про що свідчить довідка про доставку електронного листа. Проте, відзиву на позовну заяву суду надано не було.
Також, вказаною ухвалою було зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області надати додаткові докази у справі, однак вимоги ухвали не були виконані.
Відтак, вбачається можливим здійснювати розгляд справи за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 30.08.2023 ОСОБА_1 звернулася до регіонального управління Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області визначено органом, уповноваженим розглянути заяву позивача.
За результатами розгляду заяви позивача 06.09.2023 Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області прийняло рішення № 183250006973 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу (а.с. 20).
При цьому, у вказаному рішенні зазначено, що на момент звернення страховий стаж заявниці - 17 років 03 місяці 25 днів.
Відповідно до наданих документів до страхового стажу не зараховані періоди:
- з 03.08.1981 по 21.12.1981, з 12.03.1982 по 03.04.1982, з 12.08.1982 по 07.12.1982, з 17.02.1983 по 05.05.1985, з 22.05.1991 по 15.05.1996 оскільки в трудовій книжці НОМЕР_2 від 10.08.1981 в записі про зміну прізвища ОСОБА_7 відсутня дата видачі свідоцтва про шлюб;
- період навчання з 01.09.1978 по 25.06.1982 згідно диплому НОМЕР_1 від 25.06.1982 у зв'язку з відсутністю свідоцтва про шлюб ОСОБА_2 .
Період роботи з 06.03.2000 по 22.06.2004 зараховано згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу, оскільки наявне виправлення дати прийняття згідно трудової книжки № 181 від 30.01.1981.
Вважаючи рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, якими відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком, протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом для захисту своїх прав.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною 2 ст. 19 Конституції Українивстановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України (пункт 6 частини 1статті 92 Конституції України).
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначаєЗакон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058- IV).
Відповідно до частин 1, 2 статті 26 Закону № 1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Суд встановив, що позивач досягла 60-річного віку 03.07.2023. Таким чином, для призначення позивачу пенсії за віком після набуття нею встановленого законом 60-річного віку, її загальний страховий стаж повинен був становити не менше 30 років.
За змістом частини першої ст. 1 Закону № 1058-IV термін страховий стаж визначений як період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески, а страховий стаж у солідарній системі визначений частиною першою статті 24 Закону як період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цьогоЗаконуза даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цимЗаконом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Страховий стаж обчислюється в місяцях (ч.ч. 2, 3ст. 24 Закону № 1058-IV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (абз. 1 ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV).
Згідно зі статтею 62 Закону «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує наявний трудовий стаж для призначення пенсій, є трудова книжка.
Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно із пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Тобто, надання уточнюючих довідок та інших документів підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пенсійне забезпечення.
Подібна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі № 234/13910/17, від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17, від 25.04.2019 № 159/4178/16-а.
Як встановлено судом, у трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 від 10.08.1981 щодо спірного періоду наявні такі записи (а.с.31-34):
- 03.08.1981 - прийнята на роботу "съемщиком-укладчиком" (мовою оригіналу) в Роменський завод будматеріалів (наказ від 03.08.1981 № 116-п);
- 21.12.1981 - звільнена у зв'язку з закінченням виробничої практики (наказ від 21.12.1981 № 196-п);
- 12.03.1982 - прийнята тимчасово в цех напівсухого пресування виробником глиняних мас по 2 розряду у Полтавське обласне виробниче об'єднання будівельних матеріалів (наказ від 11.03.1982 № 63-к);
- 03.04.1982 - звільнена як прийнята тимчасово відповідно до п.2 ст. 36 КЗпП УРСР (наказ від 13.04.1982 № 94к);
- 12.08.1982 - прийнята в цех пресування садчиком цегли по 4 розряду Полтавського обласного виробничого об'єднання будівельних матеріалів (наказ від 11.08.1982 № 201к);
- 07.12.1982 - звільнена за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП УРСР (наказ від 09.12.1982 № 296к);
- 17.02.1983 - прийнята машиністом розливально-пакувальних автоматів 3 розряду в цех безалкогольних напоїв в Навоийский горно-металлургический комбинат (мовою оригіналу) (наказ від 16.02.1983 № 53 л/с);
- 05.05.1985 - звільнена за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП УРСР (наказ від 17.06.1985 № 185л/с);
- 22.05.1991 - прийнята продавцем 3 категорії в Глинське сільпо (наказ від 27.05.1991 №35);
- 15.05.1996 - звільнена за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП УРСР (наказ від 15.05.1996 № 44).
Суд звертає увагу, що записи в трудовій книжці не містять перекреслень, виправлень чи дописок, які б змінювали їх суть чи перекручували їх зміст, та виконані акуратно, чорнилом, завірені підписом уповноваженої особи та печатками підприємства.
Поряд з цим, зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що відповідачем 2 не було зараховано до страхового стажу позивача, що дає право на призначення пенсії за віком, періоди її трудової діяльності з 03.08.1981 по 21.12.1981, з 12.03.1982 по 03.04.1982, з 12.08.1982 по 07.12.1982, з 17.02.1983 по 05.05.1985, з 22.05.1991 по 15.05.1996, оскільки в трудовій книжці НОМЕР_2 від 10.08.1981 в записі про зміну прізвища ОСОБА_7 відсутня дата видачі свідоцтва про шлюб.
Оцінюючи вказані доводи відповідача 2, суд враховує, що за приписами пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 № 162 (зі змінами) (далі - Інструкція № 162), що була чинна на момент видачі позивачеві трудової книжки серії НОМЕР_3 від 10.08.1981, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.
Відповідно до п. 2.13 Інструкції № 162 зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім'я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім'я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів.
Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім'я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів.
Аналогічні приписи містяться і у п. 2.13 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція від 29.07.1993 № 58), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110.
Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 р. № 301 "Про трудові книжки працівників" встановлено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Отже, обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця.
Поряд із цим, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації здійснено з вини адміністрації підприємства, що не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист та вирішення питань надання пенсії по віку на загальних підставах.
Так, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від21.02.2018 у справі № 687/975/17, згідно якої на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства та не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
Відтак, суд не погоджується із доводами відповідача щодо неврахування трудового стажу позивача вказаного у його трудовій книжці серії НОМЕР_3 від 10.08.1981, з підстав того, що в записі про зміну прізвища ОСОБА_7 відсутня дата видачі свідоцтва про шлюб.
При цьому, наявність сумнівів у відповідача відповідно до зазначеного законодавства, може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи до стажу, однак не можуть нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нею трудового стажу.
Вищевказане узгоджується з позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі № 127/9055/17.
У даному випадку записи трудової книжки серії НОМЕР_3 від 10.08.1981 містять повні відомості, засвідчені підписом посадових осіб та відбитками печаток.
При цьому, суду не надано доказів у підтвердження того, що дані трудової книжки позивача серії НОМЕР_3 від 10.08.1981 містять неправдиві або недостовірні відомості чи були предметом судового розгляду.
За наведених обставин, суд дійшов висновку, що відсутність дати видачі свідоцтва про шлюб на титульній сторінці трудової книжки не спростовує факту наявності у позивача відповідного стажу роботи, відтак відмова відповідача зарахувати вказані періоди трудової діяльності до страхового стажу позивача є протиправною.
Також, за змістом оскаржуваного рішення у межах спірних правовідносинах питання полягає у правомірності незарахування відповідачем 2 до страхового стажу позивача, що дає право на призначення пенсії за віком, періоду її навчання з 01.09.1978 по 25.06.1982 згідно диплому НОМЕР_1 від 25.06.1982 у зв'язку з відсутністю свідоцтва про шлюб ОСОБА_8 .
Так, відповідно до пункту «д» частини 3 статті 56 Закону № 1788-ХІІ до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Пунктом 8 Порядку № 637, встановлено, що період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.
У матеріалах пенсійної справи міститься копія диплома серії НОМЕР_1 від 25.06.1982, зі змісту якого вбачається, що ОСОБА_4 в 1978 році вступила до Роменського індустріального технікуму в 1982 році закінчила повний курс названого технікуму по спеціальності "технологія кераміки", рішенням Державної кваліфікаційної комісії від 25.06.1982 їй присвоєно кваліфікацію техніка-технолога (а.с.15).
При цьому, суд зазначає, що прізвище " ОСОБА_3 " є дівочим прізвищем позивачки віповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 (а.с. 14)
Разом з тим, як встановлено судом, між позивачкою та ОСОБА_5 був укладений шлюб, який було зареєстровно 30.09.1983 в м. Учкудук (Узбекистан), актовий запис № 171, про що свідчить зміст рішення Роменського районного народного суду Сумської області від 17.03.1987 у справі № 2-78 (а.с.16-17).
Разом з тим, оригінал свідоцтва про укладення шлюбу не зберігся, оскільки був наданий суду при розірванні шлюбу.
Разом з тим, суд враховує, що з титульного аркуша трудової книжки позивачки серії НОМЕР_3 (а.с.33) вбачається, що на підставі відомостей свідотцва по укладення шлюбу серії НОМЕР_5 прізвище " ОСОБА_3 " змінено на " ОСОБА_9 ", що засвідчено печаткою роботодавця.
Відтак, враховуючи, що прізвище " ОСОБА_3 " є дівочим прізвищем позивачки, яке у подальшому було змінено на " ОСОБА_9 " у зв'язку з реєстрацією шлюбу 30.09.1983 в м. Учкудук (Узбекистан), актовий запис № 171, про що свідчить зміст рішення Роменського районного народного суду Сумської області від 17.03.1987 у справі № 2-78, відповідач протиправно відмовив у зарахуванні періоду навчання позивачки з 01.09.1978 по 25.06.1982 згідно диплому НОМЕР_1 від 25.06.1982 у зв'язку з відсутністю свідоцтва про шлюб ОСОБА_8 .
Крім того, відповідно до змісту оскаржуваного рішення, період роботи позивачки з 06.03.2000 по 22.06.2004 зараховано згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу, оскільки наявне виправлення дати прийняття згідно трудової книжки № 181 від 30.01.1981.
Так, як встановлено судом, у трудовій книжці колгоспника № НОМЕР_6 від 30.01.1991 (а.с.31) щодо спірного періоду наявні такі записи:
- 06.03.2000 - прийнята по переведенню на роботу в ТОВ "Агрофірма ім. Мічуріна" дояркою (наказ від 06.03.2000 № 3);
- 22.06.2004 - звільнена з роботи за згодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України (наказ від 22.06.2004 № 55).
Відтак, трудова книжка позивача містить інформацію про трудовий стаж з відповідними записами про роботу позивача з 06.03.2000 по 22.06.2004, а також містить посилання на відповідні накази, на підставі яких зроблено записи про прийняття позивача на роботу та звільнення з роботи.
Разом з тим, відповідно до розрахунку стажу для призначення пенсії (а.с. 21), вказаний період трудової діяльності позивачки враховано частково згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу.
Суд зазначає, що посилання відповідача на той факт, що в записі про прийняття на роботу є виправлення не може бути підставою незарахування періоду роботи позивача з 06.03.2000 по 22.06.2004, оскільки це є надмірним формалізмом та вказаний недолік не може нівелювати відомості трудової книжки, позбавивши позивача права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого стажу.
Таким чином, наявність виправлень у трудовій книжці позивача не спростовує факту наявності у нього страхового стажу у спірний період, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Підсумовуючи вищевикладене, суд зазначає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, відмовляючи зарахувати до страхового стажу періоди трудової діяльності позивача з 03.08.1981 по 21.12.1981, з 12.03.1982 по 03.04.1982, з 12.08.1982 по 07.12.1982, з 17.02.1983 по 05.05.1985, з 22.05.1991 по 15.05.1996, а також періоду роботи з 06.03.2000 по 22.06.2004 у повному обсязі та періоду навчання з 01.09.1978 по 25.06.1982, діяло не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а відтак рішення про відмову в призначенні пенсії від 06.09.2023 № 183250006973, прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області підлягає скасуванню, а позовні вимоги у цій частині- задоволенню.
Застосовуючи механізм захисту права позивача на пенсію, порушеного відповідачем як суб'єктом владних повноважень, суд вважає, що з урахуванням повноважень, наданих суду частиною другою статті 245 КАС України, в частині позовної вимоги зобов'язального характеру позов належить задовольнити, шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії від 30.08.2023, з зарахуванням до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком періодів трудової діяльності позивачки з 03.08.1981 по 21.12.1981, з 12.03.1982 по 03.04.1982, з 12.08.1982 по 07.12.1982, з 17.02.1983 по 05.05.1985, з 22.05.1991 по 15.05.1996, а також періоду роботи з 06.03.2000 по 22.06.2004 у повному обсязі та періоду навчання з 01.09.1978 по 25.06.1982, та прийняти рішення по суті заяви з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
Також, суд враховує, що у силу абзацу чотирнадцятого пункту 4.2 Порядку № 22-1 (у редакції постанови Пенсійного фонду від 16.12.2020 № 25-1) після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
А відповідно до абзацу першого пункту 4.10 Порядку № 22-1, після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.
За таких обставин, оскільки у спірних відносинах компетентним органом для розгляду заяви ОСОБА_1 від 30.08.2023 визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, то саме останнє має завершити процедуру розгляду питання про призначення пенсії.
Щодо позовних вимог про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області призначити пенсію, суд зазначає наступне.
Як встановлено судом у даній справі, оскаржуване рішення відповідачем 2 було прийнято без належного дослідження та врахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття.
В матеріалах адміністративної справи відсутні докази на підтвердження того, що органом пенсійного фонду вживались відповідні заходи, направлені на всебічний, повний і об'єктивний розгляд всіх поданих позивачем документів та чи були досліджені документи, що є в пенсійній справі позивача.
При цьому, суд не може перебирати компетенцію суб'єктів владних повноважень та досліджувати документи та обставини, яким не надана оцінка, встановлювати на їх основі наявність чи відсутність права на призначення пенсії чи переведення з одного виду пенсії на інший за умови, що таких дій не вчинив відповідач.
Зазначене свідчить про відсутність підстав для зобов'язання відповідача 2 прийняти рішення саме про призначення позивачу пенсії за віком.
Таким чином, оскільки відповідачем 2 оскаржуване рішення було прийнято без врахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття, а суд не може перебирати на себе функцію органу Пенсійного фонду України щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду заяви про призначення пенсії та доданих до неї документів, а лише перевіряє відповідність чинному законодавству рішення суб'єкта владних повноважень, яке оскаржується в судовому порядку, суд дійшов висновку, що в даному випадку належним способом захисту прав позивача є саме зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії та прийняти рішення по суті заяви з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
Відтак, позовні вимоги в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Сумській області призначити пенсію задоволенню не підлягають.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Положеннями частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Водночас, суд зауважує, що на користь позивача підлягає відшкодуванню вся сума судового збору, адже незважаючи на часткове задоволення позовних вимог, суд визнав порушення законних прав позивача внаслідок протиправних дій суб'єкта владних повноважень, і спір по суті вирішено на користь позивача.
З матеріалів справи судом встановлено, що позивач сплатив судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1211,20 грн.
Враховуючи зазначене, судовий збір у розмірі 1211,20 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, як суб'єкта, що прийняв оскаржуване рішення.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 06.09.2023 № 183250006973 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл. Соборна, 3, м. Слов'янськ, Донецька область, 84122, код ЄДРПОУ 13486010) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 ) про призначення пенсії від 30.08.2023, з зарахуванням до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком періодів трудової діяльності ОСОБА_1 з 03.08.1981 по 21.12.1981, з 12.03.1982 по 03.04.1982, з 12.08.1982 по 07.12.1982, з 17.02.1983 по 05.05.1985, з 22.05.1991 по 15.05.1996, а також періоду роботи з 06.03.2000 по 22.06.2004 у повному обсязі та періоду навчання з 01.09.1978 по 25.06.1982, та прийняти рішення по суті заяви з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду в Донецькій області (пл. Соборна, 3, м. Слов'янськ, Донецька область, 84122, код ЄДРПОУ 13486010) суму судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Є.Д. Кравченко