23 червня 2025 року Справа № 480/9317/23
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Осіпової О.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/9317/23 за позовом ФОП ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення,-
ФОП ОСОБА_1 звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Сумській області, в якій просить:
- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21.06.2023 року № 422518280706 та від 21.06.2023 року № 422618280706, винесені Головним управлінням ДПС у Сумській області.
Свої вимоги мотивує тим, що її двічі було притягнуто до одного й того ж виду юридичної відповідальності за одне й те ж правопорушення, а також порушено порядок проведення фактичної перевірки, оскільки працівниками податкової не було оголошено підставу проведення перевірки згідно з пунктом 81.1 статті 81 ПК України, вона як суб'єкт господарювання була відсутня під час перевірки за адресою: АДРЕСА_1 , а під час проведення перевірки був присутній її чоловік ОСОБА_2 , який також здійснює господарську діяльність за цією ж адресою.
При цьому, позивач стверджує, що ОСОБА_2 не є її законним представником, довіреності на підписання чи отримання документів на свого чоловіка вона не видавала.
Також перед проведенням перевірки працівниками податкової служби не було пред'явлено службові посвідчення, наказ про початок фактичної перевірки також не було надано.
Складений акт фактичної перевірки, який було надано ОСОБА_2 , не містить дати його складення та номеру реєстрації, при цьому, податкові повідомлення-рішення містять посилання на акт фактичної перевірки від 07.06.2023 року № 3900/18/19РРО/ НОМЕР_1 .
Тому позивач вважає, що акт фактичної перевірки не може підтвердити порушення нею норм Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового» є недопустимим доказом у цій справі та не може бути законною підставою для притягнення її до відповідальності у вигляді штрафу.
Акт чи інший документ, який свідчить що ОСОБА_1 була відсутня під час проведення фактичної перевірки, складено не було.
Крім того, оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, які були отримані 27.06.2023 року, її притягнуто до відповідальності за торгівлю спиртом і тютюном без ліцензії.
Постановою Ковпаківського районного суду від 27.06.2023 року у справі № 592/8468/23 її також притягнуто до відповідальності за торгівлю тютюновими виробами та алкогольними напоями без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, тобто, за те ж саме правопорушення (зміст диспозиції статей є тотожним).
Отже, на думку позивача, накладення на неї Головним управлінням ДПС у Сумській області штрафу за те саме правопорушення, як і постановою Ковпаківського районного суду м. Суми від 27.06.2023 року у справі №592/8468/23, до того самого виду відповідальності вдруге суперечить нормам статті 61 Конституції України, внаслідок чого оскаржені податкові повідомлення-рішення мають бути скасовані.
Ухвалою від 30.08.2023р. провадження у справі відкрито, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Представником відповідача подано відзив (а.с.27-31), в якому у задоволенні позову просить відмовити, оскільки ПК України не містить вимоги щодо обов'язкової присутності при здійсненні фактичної перевірки чи підписанні матеріалів складених за результатами її проведення, виключно посадовими особами платника податків та/або безпосередньої фізичної особи-підприємця.
Так, фактична перевірка ФОП ОСОБА_1 була проведена за місцем фактичного провадження (здійснення) діяльності, розташування господарського об'єкту (зокрема магазину за адресою: АДРЕСА_1 ), та була розпочата та проведена безпосередньо у присутності подавця ОСОБА_3 , яка фактично відповідала за порядок проведення розрахункових операцій в день проведення перевірки.
Саме вищевказаній особі (працівнику) посадовими особами Головного управління ДПС у Сумській області були пред'явлені направлення на проведення перевірки від 01.06.2023р. за №№1096/18-28-07-06, 1098/18-28-07-06, службові посвідчення та вручена належним чином завірена копія наказу Головного управління ДПС у Сумській області від 01.06.2023 №755-кп «Про проведення фактичної перевірки».
Чинне законодавство не містить норму, згідно з якою контролюючий орган зобов'язаний оголошувати підставу проведення перевірки. Окрім того, посадовими особами контролюючого органу було ознайомлено подавця позивача - ОСОБА_3 з наказом від 01.06.2023 р. №755-кп «Про проведення фактичної перевірки», у якому зазначені підстави проведення перевірки.
Твердження позивача щодо того, що відсутність дати складання та номеру реєстрації акта є недопустимим доказом у цій справі є безпідставним, оскільки п. 86.5 ст. 86 ПК України передбачено, що акт реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки.
З акту фактичної перевірки вбачається, що з матеріалами перевірки ознайомлена безпосередньо ФОП ОСОБА_1 , про це свідчить підпис та ініціали зазначені в акті перевірки, окрім того, зауваження до матеріалів перевірки відсутні, про цей факт також свідчить підпис та ініціали позивача.
Тому порушень прав платника податків щодо проведення перевірки, ознайомлення з матеріалами та їх отриманням Головним управлінням ДПС у Сумській області не допущено.
Таким чином, під час оформлення матеріалів фактичної перевірки від 07.06.2023 р. за № 3900/18/19/РРО/ НОМЕР_1 контролюючим органом було дотримано вимоги ст. 86 ПК України.
Окрім того, ФОП ОСОБА_1 не подавала до Головного управління ДПС у Сумській області заперечення до акта перевірки, також у п 4.1. акту фактичної перевірки зазначено, що зауваження до матеріалів перевірки у позивача відсутні про, що свідчить підпис у акті перевірки.
Факт провадження господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, встановлений постановою Ковпаківського районного суду м. Суми від 27.06.2023р. у справі №592/8468/2, яка набрала законної сили, тому відповідно ч. 4 ст. 78 КАС України ці обставини не підлягають доказуванню під час розгляду іншої справи.
Фактичною перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 у магазині, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , здійснювала реалізацію (продаж) алкогольних напоїв та тютюнових виробів без наявної відповідної ліцензії на такий продаж, чим допущено порушення вимог ст. 15 Закону України № 481, а отже, на думку контролюючого органу, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними та підстави для їх скасування відсутні.
Представником позивача подано відповідь на відзив (а.с.61-63), згідно з якою повідомленнями рішеннями, які були отримані 27.06.2023 року, ФОП ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності (приписано сплатити штраф) за торгівлю спиртом і тютюном без ліцензії. Оскаржуваною постановою у справі № 592/8468/23, яка залишена без змін Сумським апеляційним судом (розгляд справи відбувся 29.09.2023 року), ОСОБА_1 також притягнуто до відповідальності за торгівлю тютюновими виробами та алкогольними напоями без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, тобто, за те ж саме правопорушення (зміст диспозиції статей є тотожним), у вигляді штрафу (ч. 164 КУпАП), що суперечить ст.61 Конституції України.
Ухвалою від 09.10.2023р. у задоволенні клопотання представника позивача про відмову у прийнятті відзиву у справі відмовлено.
Того ж дня судом постановлено ухвалу, якою у задоволенні клопотання представника позивача про продовження процесуального строку для надання відповіді на відзив у справі відмовлено.
Представником відповідача подані додаткові письмові пояснення (а.с.79-80), де зазначено, що притягнення фізичної або юридичної особи до фінансової відповідальності за податкове правопорушення не звільняє фізичну особу чи посадових (службових) осіб/юридичної особи у передбачених законом випадках від юридичної відповідальності інших видів.
ФОП ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності двох різних видів, а саме: адміністративної та фінансової, оскільки підставою для притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення та стягнення штрафу є податкове повідомлення-рішення, а підставою адміністративної відповідальності є адміністративне правопорушення, тому твердження представника позивача щодо того, що її притягнуто до відповідальності двічі за одне і те саме правопорушення є безпідставним.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов є обґрунтованим та таким, що має бути задоволено, з огляду на таке.
Судом встановлено, що Головним управлінням ДПС у Сумській області, керуючись пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75, на підставі пп. 80.2.1 п. 80.2 ст. 80, п. 82.3 ст. 82 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, зокрема щодо здійснення розрахункових операцій згідно наказу від 01.06.2023р. № 755-кп «Про проведення фактичної перевірки» у період з 25.05.2022р. до 07.06.2023р. було проведено фактичну перевірку магазину розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , через який здійснює (проводить) діяльність ФОП ОСОБА_1 , юридична (податкова) адреса: АДРЕСА_2 .
Фактичну перевірку проведено з метою контролю за дотриманням норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
За результатами фактичної перевірки складено та вручено акт, який зареєстровано в Головному управлінні ДПС у Сумській області 07.06.2023р. за №3900/18/19/РРО/ НОМЕР_1 та на підставі якого були винесені податкові повідомлення-рішення:
- від 21.06.2022 р. № 422518280706 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі абз. 7 ч. 2 ст. 17 Закону України від 19.12.1995 р. № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» ) (далі - Закон України № 481) у розмірі 17000,00 грн. за фактом реалізації тютюнових виробів без наявності у суб'єкта господарювання відповідної ліцензії на роздрібну торгівлю;
- від 21.06.2022 р. № 422618280706 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі абз. 7 ч. 2 ст. 17 Закону України № 481 у розмірі 17000,00 грн. за фактом реалізації алкогольних напоїв без наявності у суб'єкта господарювання відповідної ліцензії на роздрібну торгівлю.
Вищевказані податкові повідомлення-рішення були отримані ОСОБА_2 згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 27.06.2023р.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Приписами абзацу 7 частини другої статті 17 Закону №481/95-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що до суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, без наявності ліцензій (крім випадків, передбачених цим Законом), - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень.
Частиною першою статті 164 КУпАП встановлено, що провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов'язковість подання такого повідомлення передбачена законом, або без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, або у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії, або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди), - тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва, сировини і грошей, одержаних внаслідок вчинення цього адміністративного правопорушення, чи без такої.
Як встановлено судом, 02.06.2023 року відповідач склав відносно позивача протокол про адміністративне правопорушення за фактом здійснення господарської діяльності без отримання ліцензії на її провадження (а.с.64-68).
Приписами частини 1-2 статті 241 ГК України визначено, що адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.
Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.
Отже, за одне і те саме порушення (реалізація підакцизних товарів без ліцензії) відповідач відносно позивача склав протокол про адміністративне правопорушення від 02.06.2023р., за яке накладено адміністративно-господарський штраф постановою судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 27.06.2023р. у справі №592/8468/23, залишеною без змін постановою Сумського апеляційного суду від 29.09.2023р.
Якщо порушення допустила юридична особа, то до адміністративної відповідальності притягують її службову особу, а адміністративно-господарський штраф накладають на суб'єкта господарської діяльності (юридичну особу), що виключає подвійне притягнення особи до юридичної відповідальності одного виду за одне і те саме порушення.
Якщо суб'єкт господарської діяльності - фізична особа-підприємець, то притягнення до адміністративної відповідальності і накладення адміністративно-господарського штрафу за одне і те саме порушення є подвійним притягненням особи до юридичної відповідальності одного виду.
Таке заборонено приписами частини першої статті 61 Конституції України.
Цією нормою права встановлено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Законодавець акцентує увагу не на подвійному покаранні, а на подвійному притягненні до юридичної відповідальності одного виду.
Між початком і завершенням притягнення до юридичної відповідальності може бути значний час, упродовж якого особа несе певні обмеження.
Тому одночасно не може бути розпочато декілька процедур притягнення до юридичної відповідальності одного виду, як і не може бути розпочата друга процедура, якщо завершена перша.
Верховний Суд у постанові від 18.01.2024 року у справі №522/12566/18 визначив наступне: «Статтею 254 КУпАП передбачено, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.
Відповідно до статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються зокрема відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Водночас статтею 268 КУпАП регламентовані права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Отже, за змістом наведених правових норм КУпАП притягнення до адміністративної відповідальності починається з моменту складання протоколу та його пред'явлення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Прийняття ж постанови за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення є вирішенням такої справи по суті, яка передбачає встановлення наявності складу адміністративного правопорушення або його відсутності та, відповідно, застосування санкції, закриття справи, що відповідає положенням статті 284 КУпАП».
Суд погоджується із доводами представника позивача, що після притягнення позивача до адміністративної відповідальності (складання протоколу про адміністративне правопорушення) відповідачем притягнуто його і до адміністративно-господарської відповідальності за одні і ті самі дії, чим допустив порушення припису частини першої статті 61 Основного Закону.
Склавши протоколи про адміністративне правопорушення, відповідач втратив право на прийняття податкових повідомлень-рішень.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення від 21.06.2023 року № 422518280706 та від 21.06.2023 року № 422618280706 є протиправними та мають бути скасовані.
Водночас з приводу доводів представника позивача про порушення контролюючим органом порядку проведення фактичної перевірки суд вважає необхідним відмітити, що перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються ПК України.
Згідно з пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно з пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Відповідно до п. 80.1 ст. 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
У пункті 80.2 статті 80 ПК України зазначено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з підстав перелічених у пп. 80.2.1-80.2.7 п. 80.2 ст. 80 ПК України, зокрема: у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів (пп. 80.2.1 п. 80.2 ст. 80 ПК України).
Відповідно до п. 81.1 ст. 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.
При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.
У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.
Згідно з п. 82.3 ст. 80 ПК України тривалість перевірок, визначених ст. 80 цього Кодексу, не повинна перевищувати 10 діб.
При цьому, ПК України не містить вимоги, щодо обов'язкової присутності при здійсненні фактичної перевірки чи підписанні матеріалів складених за результатами її проведення, виключно посадовими особами платника податків та/або безпосередньої фізичної особи-підприємця.
Так, фактична перевірка ФОП ОСОБА_1 була проведена за місцем фактичного провадження (здійснення) діяльності, розташування господарського об'єкту (зокрема магазину за адресою: АДРЕСА_1 ), та була розпочата та проведена безпосередньо у присутності продавця ОСОБА_3 , яка фактично відповідала за порядок проведення розрахункових операцій в день проведення перевірки.
Саме вищевказаній особі (працівнику) посадовими особами Головного управління ДПС у Сумській області були пред'явлені направлення на проведення перевірки від 01.06.2023 р. за №№1096/18-28-07-06, 1098/18-28-07-06, службові посвідчення та вручена належним чином завірена копія наказу Головного управління ДПС у Сумській області від 01.06.2023 №755-кп «Про проведення фактичної перевірки», у якому зазначені підстави проведення перевірки.
Таким чином, твердження позивача щодо відсутності її під час проведення перевірки та про те, що працівниками податкової служби не було пред'явлено службові посвідчення та наказ про початок фактичної перевірки є безпідставним, оскільки фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, що і було зроблено працівниками відповідача у цьому випадку.
Крім того, чинне законодавство не містить норму, згідно з якою контролюючий орган зобов'язаний оголошувати підставу проведення перевірки.
Щодо посилання представника позивача на те, що складений акт фактичної перевірки не містить дати його складання та номеру реєстрації, при цьому, податкові повідомлення- рішення містять посилання на акт фактичної перевірки від 07.06.203 р. №3900/18/19РРО/ НОМЕР_1 , суд зазначає, що відповідно до п. 86.1 ст. 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платника податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
У пункті 86.5 ст. 86 ПК України зазначено, що акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених ст. 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).
Підписання акта (довідки) таких перевірок особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та/або його представниками та посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, здійснюється за місцем проведення перевірки або у приміщенні контролюючого органу.
У разі відмови платника податків, його законних представників або особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта (довідки), посадовими особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати перевірки не пізніше наступного робочого дня після його складення реєструється в журналі реєстрації актів контролюючого органу і не пізніше наступного дня після його реєстрації вручається або надсилається платнику податків, його законному представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції.
У разі відмови платника податків або його законних представників від отримання примірника акта (довідки) перевірки чи неможливості його вручення платнику податків або його законним представникам чи особі, яка здійснювала розрахункові операції з будь-яких причин, такий акт або довідка надсилається платнику податків у порядку, визначеному ст. 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. У зазначених в цьому абзаці випадках контролюючим органом складається відповідний акт або робиться позначка в акті або довідці про результати перевірки.
Відповідно до п. 86.6 ст. 86 ПК України відмова платника податків або його законних представників чи особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта перевірки або отримання його примірника не звільняє платника податків від обов'язку сплатити визначені контролюючим органом за результатами перевірки грошові зобов'язання.
Тобто, твердження представника позивача щодо того, що відсутність дати складання та номеру реєстрації акта є недопустимим доказом у цій справі, є безпідставним, оскільки п. 86.5 ст. 86 ПК України передбачено, що акт реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки.
З акту фактичної перевірки вбачається, що з матеріалами перевірки ознайомлена безпосередньо ФОП ОСОБА_1 , про це свідчить підпис та ініціали зазначені в акті перевірки, окрім того, зауваження до матеріалів перевірки відсутні, про цей факт також свідчить підпис та ініціали позивача.
Враховуючи вищевикладене, суд погоджується із доводами представника відповідача, що порушень прав платника податків щодо проведення перевірки, ознайомлення з матеріалами та їх отриманням Головним управлінням ДПС у Сумській області не допущено.
Таким чином, під час оформлення матеріалів фактичної перевірки від 07.06.2023 р. за № 3900/18/19/РРО/ НОМЕР_1 контролюючим органом було дотримано вимоги ст. 86 ПК України, тому посилання представника позивача на порушення порядку проведення фактичної перевірки не можуть бути підставою для задоволення позовних вимог у цій справі.
Однак, з огляду на порушення відповідачем приписів частини 1 статті 61 Конституції, суд вважає, що позов повинен бути задоволений.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ФОП ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити в повному обсязі.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21.06.2023 року №422518280706 та від 21.06.2023 року №422618280706, винесені Головним управлінням ДПС у Сумській області.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.О. Осіпова