справа №380/12593/25
з питань забезпечення позову
23 червня 2025 року
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Крутько О.В., розглянувши у письмовому провадженні заяву позивача про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
В провадженні Львівського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, у якій заявлено позовні вимоги: визнати протиправним і скасувати рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке оформлено протоколом № 54, яким ОСОБА_1 відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 2 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» тазобов'язати комісію ІНФОРМАЦІЯ_1 у порядку, межах, спосіб і строки, визначені законом, повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо надання відстрочки від призову на військову службу за мобілізацією та за наслідками їх розгляду прийняти відповідне обґрунтоване рішення.
Ухвалою від 23.06.2025 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без виклику (повідомлення) сторін.
Позивач подав заяву про забезпечення позову (вх. № 51308 від 20.06.2025), у якій просить вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_2 та іншим територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки вчиняти дії щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, на особливий період до набрання законної сили рішення суду в адміністративній справі.
Розглянувши заяву про забезпечення адміністративного позову, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
За правилами частин першої, другої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Тобто, вжиття заходів забезпечення позову, які передбачені частиною 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України можливі лише за наявності обставин, що визначені частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.
Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених КАС України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.
За своєю суттю інститут забезпечення в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 826/8556/17, що враховується судом, відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України.
Відтак, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача на даному етапі переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.
ОСОБА_1 подав до ІНФОРМАЦІЯ_1 заяву, в якій просив продовжити термін дії відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, який був наданий відповідно до абзацу 3 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» до 17.05.2025..
09.05.2025 за вих. № 3104/в ІНФОРМАЦІЯ_2 складено повідомлення, в якому вказано, що за результатами розгляду заяви, протоколом комісії № 42, комісія ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Причина відмови: заява не відповідає вимогам додатку 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2024 №560 «Про затвердження порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період».
З урахуванням зазначеного, необхідною умовою забезпечення даного позову є доведення обставин, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника до ухвалення рішення в адміністративній справі.
З огляду на предмет спору, у даному випадку позивач відстоює своє право на відстрочку, але має лише таке право, а не саму відстрочку.
Право на відстрочку означає можливість одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Позивач може використовувати це право для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або для захисту своїх інтересів у відносинах з іншою стороною.
Відстрочка - відстрочення виклику до військової служби в разі загрози національній безпеці або військових дій. Таке право надається певним категоріям громадян за рішенням відповідних державних органів.
Перелік підстав, які дають право на відстрочку від мобілізації, наведено у статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію".
Отже, позивач може мати право на відстрочку, що дає йому можливість використовувати цей інструмент в своїх інтересах, але сам факт відстрочки стане реальністю тільки при наявності виконання процедури надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.
Суд вказує, що ймовірне настання певних негативних наслідків для позивача у спірних правовідносинах, на чому наголошує позивач у заяві про забезпечення позову, ще не є беззаперечним свідченням необхідності вжиття судом заходів забезпечення позову, оскільки чинне законодавство передбачає захист порушеного права, в тому числі шляхом оскарження відповідних рішень та дій суб'єкта владних повноважень, чи відшкодування шкоди, заподіяної вчиненими протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, що свідчить про наявність механізмів для відновлення прав позивача, якщо таке буде підтверджено за результатами вирішення спору по суті.
З аналізу норм Порядку № 560 вбачається, що процедура призову військовозобов'язаного на військову службу під час мобілізації, на особливий період включає, зокрема, документальне оформлення призову на військову службу під час мобілізації та відправлення призваних громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період до місць проходження військової служби.
У свою чергу документальне оформлення призову включає в себе, зокрема, прийняття наказу про призов військовозобов'язаного на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Позивачем до заяви про забезпечення позову не додано жодних документів на підтвердження того, що відповідач вживає заходи щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, як то копія повістки щодо призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби, чи вручення йому мобілізаційного розпорядження тощо.
Також суд зауважує, що сама лише незгода позивача з рішенням суб'єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання його протиправним ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.
Таким чином, розглянувши подані документи і матеріали, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.
Керуючись ст. ст. 154, 241, 243, 248, 256 КАС України, суд, -
У задоволенні заяви позивача про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Копію ухвали надіслати заявнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду у п'ятнадцятиденний строк з дати її складання.
Суддя Крутько О.В.