23 червня 2025 рокусправа № 380/6847/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Кедик М.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Комунального підприємства "Дрогобичводоканал" Дрогобицької міської ради Львівської області до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення,-
Комунальне підприємство "Дрогобичводоканал" Дрогобицької міської ради Львівської області (далі - КП "Дрогобичводоканал") звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.10.2024 № 04267713010413 про зобов'язання сплатити штраф розмірі 10% в сумі 259 972,12 грн.
Ухвалою від 14.03.2025 суддя відкрила провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що КП "Дрогобичводоканал" є комунальним підприємством, засновником якого є Дрогобицька міська рада, а власником - територіальна громада м. Дрогобича. Основним видом економічної діяльності підприємства є очищення та постачання води. За результатами проведеної перевірки встановлене порушення позивачем п. 57.1 ст.57 та п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України в частині несвоєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з ПДВ за червень - серпень 2023 року з затримкою більше 30 календарних днів. Звертає увагу, що позивач перераховував кошти на сплату узгоджених сум податкового зобов'язання з ПДВ за червень - серпень 2023 року, які вказані в акті перевірки (платіжні інструкції додаються). Однак, відповідно до п. 87.9 ст. 87 ПК України, податковий орган зараховував кошти, що сплачувало підприємство на виконання поточних зобов'язань, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Вказує, що неперерахування субвенції відповідно до договорів про проведення взаєморозрахунків призвело до позбавлення КП «Дрогобичводоканал» можливості своєчасно розрахуватися з бюджетом в установленому законом порядку, що спричинило збільшення відповідних податкових боргових зобов'язань останнього та відповідно прострочення сплати узгоджених сум податкового зобов'язання з ПДВ.
Відповідач подав відзив на позовну заяву від 06.05.2025 (вх. № 37548), у якому зазначає, що за результатами камеральної перевірки встановлено порушення термінів сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість, КП "Дрогобичводоканал" (код ЄДРПОУ 3348910) та застосовано до суб'єкта господарської діяльності штрафну санкцію 10% суми податкового боргу (сума грошового зобов'язання без урахування штрафних (фінансових) санкцій та пені). Вказує, що відсутність у платника податків коштів не звільняє його від обов'язку сплачувати узгоджені грошові зобов'язання, а також нести встановлену податковим законодавством відповідальність за їх несвоєчасну сплату з огляду на принцип невідворотності настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства, що передбачений підпунктом 4.1.3 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України. Також, зазначає, що порядок погашення податкового боргу платника податків визначений статтею 87 ПК України. Якщо платник податку сплачує суму грошового зобов'язання, але при ньому має податковий борг із податку, то сплачена сума буде зарахована у погашення податкового боргу цього податку у календарній черговості виникнення такого боргу. Просить відмовити у задоволенні позову.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та пояснення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
На підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 розділу І, пункту 75.1 статті 75 розділу ІІ Податкового кодексу України, у порядку визначеному пунктом 76.2 статті 76 розділу II Податкового кодексу України, проведена камеральна перевірка щодо порушення термінів сплати (перерахування) податків, зборів, платежів з податку на додану вартість Комунального підприємства "Дрогобичводоканал" Дрогобицької міської ради Львівської області (ЄДРПОУ 03348910), за результатами перевірки складений акт від 08.10.2024 № 42472/13-01-04-13-04/03348910.
В акті перевірки встановлені порушення позивачем п. 57.1 ст. 57 та п. 203.2 ст. 203 ПК України.
У акті перевірки зазначено, що в результаті проведення камеральної перевірки встановлено несвоєчасну сплату підприємством, узгоджених сум податкових зобов'язань. Відповідальність платника за несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов'язання передбачена пунктами 124.1 статті 124 глави 11 розділу II Податкового кодексу України.
На підставі акта перевірки, контролюючий орган виніс податкове повідомлення-рішення від 08.10.2024 № 04267713010413, яким нараховано штраф у розмірі 259972,12 грн.
Не погодившись із винесеним податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його до суду.
При вирішенні спору суд керувався таким.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов'язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України).
Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Згідно з пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до п. 75.1.1 ст.75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.
Згідно з пунктом 76.1 статті 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.
Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.
Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.
Відповідно до п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному Кодексом.
Відповідно до п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з п. 31.1 ст. 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.
Відповідно до п. 38.1 ст. 38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Згідно з п. 54.1 ст. 54 ПК України платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Якщо граничний строк сплати податкового зобов'язання припадає на вихідний або святковий день, останнім днем сплати податкового зобов'язання вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.
Відповідно до п. 203.2 ст. 203 ПК України сума податкового зобов'язання зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.
При цьому, відповідно до п. 56.11 ст. 56 ПК України не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.
Відповідальність за порушення правил сплати (перерахування) податків встановлена ст. 124 ПК України.
За приписами п. 124.1 ст. 124 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім грошового зобов'язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:
при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Аналіз наведених норм дає підстави дійти висновку, що на платника податків покладено обов'язок здійснити у встановлені ПК строки сплату узгодженого грошового зобов'язання. Несплачене у встановлений ПК строк узгоджене грошове зобов'язання визнається сумою податкового боргу платника податків.
За несплату або несвоєчасну сплату платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання, такий притягується до відповідальності у вигляді штрафу на умовах визначених податковим законодавством.
Передумовою нарахування штрафних санкцій з підстав, визначених п. 124.1 ст. 124 Податкового кодексу України, є несплата платником податків суми узгодженого податкового зобов'язання у встановлені законодавством строки.
Відповідно до п. 87.9 ст. 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.
Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Тобто, вказаною нормою ПК України визначено обов'язок податкового органу щодо зарахування усіх платежів на погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.
Відповідно до п. 131.2 ст. 131 ПК України при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов'язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені. Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжній інструкції (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), контролюючий орган самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом.
З матеріалів справи убачається, що граничні терміни сплати грошових зобов'язань за самостійно поданими позивачем податковими деклараціями з ПДВ встановлені у період червня 2023 року - серпня 2023 року, тоді як фактичну сплату таких платежів проведено позивачем 27.08.2024, 21.08.2024. Кількість днів затримки сплати позивачем узгоджених грошових зобов'язань в кожному випадку становить понад 300 та 400 днів.
Таким чином, розмір штрафу визначений відповідачем у розмірі 10% від суми несвоєчасно проведених платежів.
Позивач не заперечує факту несвоєчасної сплати ним узгоджених сум податкових зобов'язань з ПДВ, а також правильності визначення відповідачем розміру штрафних санкцій, однак зазначає, що відповідач не врахував причин несвоєчасної сплати таких платежів - невиплату позивачу субвенції з державного бюджету на погашення заборгованості в різниці в тарифах. Цю обставину позивач вважає поважною причиною несвоєчасної сплати податкових зобов'язань, що виключає наявність вини та можливість накладення на нього фінансових санкцій.
Вирішуючи спірні правовідносини з приводу підстав для застосування штрафної санкції за несвоєчасну сплату узгодженого грошового зобов'язання, суд враховує, що відповідно до ст. 109 ПК України податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб'єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.
Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Невиконання або неналежне виконання встановлених законодавством правил завжди є наслідком дій (бездіяльності) особи, які кваліфікуються як умисні, оскільки як невиконання, так і неналежне виконання є порушенням обов'язків, закріплених за платником податків у ст. 16 ПК України.
Вина є характеризуючою обставиною дій (бездіяльності) особи, яка полягає у тому, що особа повинна та може дотримуватися встановлених Кодексом правил та норм.
Вина в податкових правопорушеннях завжди нерозривно пов'язана з встановленням умислу. У противагу цьому слід зазначити, що умисел у діях платника податків відсутній, якщо результат його поведінки не залежить від змісту і порядку дій. Тобто у разі, коли платник, діючи своєчасно, добросовісно й з належною обачністю не зміг би уникнути негативних наслідків податкового характеру. Відтак, особа вважається такою, що умисно допустила порушення податкової дисципліни, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких ПК України передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.
Відповідно до п. 27 ст. 14 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» у 2021 році кошти, отримані до спеціального фонду Державного бюджету України згідно з відповідними пунктами частини третьої статті 15, частини третьої статті 29 і частини третьої статті 30 Бюджетного кодексу України, спрямовуються на реалізацію програм та здійснення заходів, визначених частиною четвертою статті 30 Бюджетного кодексу України, а кошти, отримані до спеціального фонду Державного бюджету України згідно з відповідними пунктами статей 11-13 цього Закону, спрямовуються відповідно, зокрема, на субвенцію з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах, що підлягає урегулюванню згідно із Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" (за рахунок джерел, визначених пунктами 13 і 14 статті 11 цього Закону).
Постановою Кабінету Міністрів України від 15.12.2021 № 1340 «Деякі питання здійснення заходів, передбачених пунктом 27 статті 14 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» (далі - Постанова № 1340) затверджений порядок та умови надання у 2021 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах, що підлягає урегулюванню згідно із Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» (далі - субвенція).
Відповідно до п. п. 1-3 Постанови № 1340 ці порядок та умови визначають механізм надання у 2021 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах, що підлягає урегулюванню згідно із Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення», а саме погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води (у тому числі у разі заміни сторони у зобов'язанні та/або у разі правонаступництва), послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, установам і організаціям, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого водопостачання і водовідведення, що постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення населенню, а також організаціям та установам, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, та залишилася непогашеною станом на 1 червня 2021 р. (далі - заборгованість з різниці в тарифах).
Субвенція надається з державного бюджету місцевим бюджетам для погашення заборгованості з різниці в тарифах за рахунок та в межах коштів спеціального фонду державного бюджету за цільовим призначенням, джерелом формування яких є надходження, визначені пунктами 13 і 14 статті 11 Закону України “Про Державний бюджет України на 2021 рік», згідно з розподілом, наведеним у додатку 1.
Головним розпорядником субвенції є Мінрегіон.
Перерахування субвенції здійснюється на суму заборгованості з різниці в тарифах, що утворилася станом на 1 червня 2021 р. і не погашена на дату укладення договору про організацію взаєморозрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах (далі - договір про організацію взаєморозрахунків), обсяг якої розраховано теплопостачальними та теплогенеруючими організаціями, підприємствами централізованого водопостачання і водовідведення, що здійснюють виробництво, транспортування та постачання теплової енергії та надання відповідних комунальних послуг населенню, організаціям та установам, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого водопостачання і водовідведення, що постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення населенню, а також організаціям та установам, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів (далі - суб'єкти господарювання) відповідно до Методики визначення заборгованості з різниці в тарифах, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 15 вересня 2021 р. № 977 (Офіційний вісник України, 2021 р., № 76, ст. 4794), та підтверджено рішенням територіальної комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах з урахуванням довідок органів Держаудитслужби (у разі здійснення заходів державного фінансового контролю щодо відповідного суб'єкта господарювання у 2021 році).
У разі коли заходи державного фінансового контролю щодо суб'єкта господарювання у 2021 році не здійснювалися, відповідні довідки для перерахування субвенції не вимагаються.
Підставою для проведення розрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається суб'єктами господарювання та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості (далі - учасники розрахунків) за наявності в учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості (без урахування пені, штрафних і фінансових санкцій).
Згідно з п. 6 Постанови № 1340 суб'єкти господарювання та інші учасники розрахунків разом із договором про організацію взаєморозрахунків подають до місцевого фінансового органу:
1) копію протоколу засідання територіальної комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах;
2) розрахунки обсягу заборгованості з різниці в тарифах, оформлені відповідно до додатків 1-3 до Методики визначення заборгованості з різниці в тарифах, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 15 вересня 2021 р. № 977;
3) акти звіряння заборгованості, складені учасниками розрахунків, із зазначенням суми заборгованості, яка обліковується на останній день місяця, що передує місяцю підписання договору про організацію взаєморозрахунків (у разі необхідності в акті зазначається сума заборгованості, не погашена на дату укладення відповідними учасниками розрахунків договору про організацію взаєморозрахунків);
4) довідку, видану територіальним органом ДПС, про розмір податкового боргу, в тому числі реструктуризованого або розстроченого (відстроченого), з податку на додану вартість, що сплачується підприємствами електроенергетичної галузі, підприємствами, що провадять діяльність з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, надають послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, станом на 1 грудня 2021 р., що залишився несплаченим/непогашеним станом на дату формування цієї довідки (у разі проведення розрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах за рахунок надходжень, визначених пунктом 14 статті 11 Закону України “Про Державний бюджет України на 2021 рік») (далі - довідка про розмір податкового боргу).
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що законодавством України передбачено умови й порядок погашення податкового боргу з податку на додану вартість надавача послуг з централізованого водопостачання та водовідведення за рахунок субвенцій з державного бюджету.
Суд також ураховує, що згідно з Протоколом засідання територіальної комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах від 19.10.2021 № 9ВКГ/10, загальний обсяг заборгованості з різниці у тарифах, який виник станом на 01.06.2021 у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування складав 11 237 694 грн.
На підставі зазначених вище вимог Порядку № 1340 між Департаментом фінансів Львівської обласної державної адміністрації, Фінансовим управлінням Дрогобицької міської ради та КП "Дрогобичводоканал" укладений договір від 22.12.2021 № 13/01 про організацію взаєморозрахунків.
Також між Департаментом фінансів Львівської обласної державної адміністрації, Фінансовим управлінням Трускавецької міської ради, Управління житловокомунального господарства і будівництва Трускавецької міської ради, ТОВ "Трускавецький водоканал" та КП "Дрогобичводоканал" укладений договір від 23.12.2021 № 13/09 про організацію взаєморозрахунків.
Предметом вказаних договорів є організація проведення сторонами взаєморозрахунків за субвенцією з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах.
Пунктами 3-4 Договору від 22.12.2021 № 13/01 передбачено, що казначейство перераховує субвенцію з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах Департаменту фінансів Львівської обласної державної адміністрації у сумі 11 237 694,00 грн. Департамент фінансів Львівської обласної державної адміністрації перераховує вказані кошти фінансовому управлінню Дрогобицької міської ради, яке надалі перераховує ці кошти КП "Дрогобичводоканал".
Відповідно до п. 6 договору від 22.12.2021 № 13/01 КП "Дрогобичводоканал" перераховує на рахунок, відкритий в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти у сумі 11 237 694,00 грн для погашення податкового боргу, в тому числі реструктуризованого або розстроченого (відстроченого), з податку на додану вартість (у разі проведення розрахунків за рахунок надходжень, передбачених п. 14 ст. 11 Закону України "Про Державний бюджету України на 2021 рік").
Згідно з пунктами 3-7 договору від 23.12.2021 № 13/09 казначейство перераховує субвенцію з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах Департаменту фінансів Львівської обласної державної адміністрації в сумі 5 161 780 грн. Департамент фінансів Львівської обласної державної адміністрації перераховує ці кошти Фінансовому управлінню Трускавецької міської ради, яке далі перераховує кошти Управлінню житлово-комунального господарства і будівництва Трускавецької міської ради, яке, в свою чергу перераховує їх ТОВ "Трускавецький водоканал". ТОВ "Трускавецький водоканал"перераховує кошти КП "Дрогобичводоканал", яке згідно з п. 8 договору від 23.12.2021 № 13/09 перераховує на рахунок, відкритий в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти у сумі 5 161 780 грн для погашення податкового боргу, в тому числі реструктуризованого або розстроченого (відстроченого), з податку на додану вартість.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку про те, що проведення взаєморозрахунків із погашення заборгованості можливе лише на підставі договору та шляхом послідовного виконання зобов'язань учасниками розрахунків.
Однак, суд встановив та не спростовано відповідачем, що розрахунки згідно з вказаними вище договорами не відбулись через те, що головним розпорядником та відповідальним виконавцем бюджетної програми Мінрегіоном не виділено коштів. Доказів протилежного матеріали справи не містять.
Як наслідок, суд дійшов висновку, що прострочення сплати КП "Дрогобичводоканал" узгоджених сум податкового зобов'язання з податку на додану вартість відбулось з незалежних від нього причин, а саме внаслідок невідповідності фактичної вартості послуг з централізованого водопостачання та водовідведення затвердженим тарифам на такі послуги та неперерахування субвенції з державного бюджету на погашення заборгованості з різниці в тарифах.
Вказане призвело до позбавлення КП "Дрогобичводоканал" можливості своєчасно розрахуватися з бюджетом в установленому Урядом порядку, що спричинило збільшення відповідних податкових боргових зобов'язань останнього та відповідно прострочення сплати узгоджених сум податкового зобов'язання з ПДВ.
Як видно з матеріалів справи, позивач перерахував кошти на сплату узгоджених сум податкового зобов'язання з ПДВ за червень-серпень 2023 року.
У зв'язку з наведеним суд дійшов висновку щодо відсутності вини КП "Дрогобичводоканал" в порушенні граничного строку сплати до бюджету суми самостійно визначеного податкового зобов'язання з ПДВ, оскільки погашення заборгованості позивача з ПДВ мало відбуватись за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам для погашення заборгованості з різниці в тарифах, як передбачено Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", Постановою № 1340, яка є спеціальною (містить спеціальну процедуру погашення заборгованості), яка підлягає застосуванню для вирішення подібних правовідносин на противагу ст. 126 ПК України.
Таким чином податковий борг, з якого нараховувались штрафні санкції, виник через невідповідність фактичної вартості послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися Національною комісією, яка здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Аналогічна позиція відображена у постановах Верховного Суду від 31.05.2019 у справі № 820/4728/17 та від 19.03.2024 у справі № 813/3737/16.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про протиправність прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення від 08.10.2024 № 04267713010413 та наявність правових підстав для його скасування.
Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 6, 14, 242, 243, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив:
1. Позов Комунального підприємства "Дрогобичводоканал" Дрогобицької міської ради Львівської області (вул. Федьковича, 11, м. Дрогобич, Львівська область, 82100, ЄДРПОУ 03348910) до Головного управління ДПС у Львівській області (вул. Стрийська, 35, м. Львів, 79003, ЄДРПОУ 43968090) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 08.10.2024 № 04267713010413.
3. Стягнути з Головного управління ДПС у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань в користь Комунального підприємства "Дрогобичводоканал" Дрогобицької міської ради 3120,00 грн судових витрат.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складений 23.06.2025.
Суддя Кедик М.В.