про повернення позовної заяви
23 червня 2025 рокусправа № 380/10930/25 м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Мричко Н.І., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача про поновлення строку звернення до суду у справі за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про повернення безпідставно сплачених коштів
встановив:
до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Військової частини НОМЕР_1 (далі позивач) до ОСОБА_1 (далі відповідач), в якій позивач просив суд:
- стягнути з відповідача, ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь позивача безпідставно набуті ним грошові кошти в розмірі 177 333 (сто сімдесят сім тисяч триста тридцять три) грн 33 коп, надміру виплачені суми додаткової винагороди за період з 15.09.2023 по 30.09.2023, з 01.10.2023 по 31.10.2023, з 01.11.2023 по 30.11.2023.
Ухвалою від 03.06.2025 суддя залишила позовну заяву без руху та встановила позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання суду заяви про поновлення строку звернення до суду з позовом та докази поважності причин його пропуску.
16.06.2025 до суду через підсистему "Електроний суд" надійшла заява представника позивача про поновлення процесуального строку звернення до суду. Заява обгрунтована тим, що в Україні триває війна, військова частина НОМЕР_1 входить до сладу Збройних Сил України та залучена до здіснення захисту безпеки населення та інтересів держави. Зазначає, що військова частина НОМЕР_1 з 09.06.2022 вибула з пункту постійної дислокації повним особовим складом та по теперішній час бере безпосередню участь у бойових діях на різних ділянках північного та східного фронту. На думку представника позивача, зазначені обставини свідчать про пропуск строку звернення до суду за захистом інтересів військової частини НОМЕР_1 з поважних причин. Позивач, з урахуванням надмірного навантаження на Збройні Сили України, маючого стійку тенденцію до зростання, забезпечення позивачем захисту територіальної цілісності та недоторканості України, виконання завдань за призначенням в районах ведення бойових дій, відбиття збройної агресії з боку збройних формувань російської федерації, значним збільшенням документообігу, виконанням різноманітних першочергових завдань в інтересах обороноздатності країни, просить суд поновити строк звернення до суду.
Вирішуючи заяву представника позивача про поновлення строку звернення до суду, суддя виходила з такого.
Відповідно до частини першої та другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого вказаним Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
В абзаці першому частини четвертої статті 122 КАС України встановлено, що якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до частини першої та другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого вказаним Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суб'єкта владних повноважень.
Предметом спору в цій справі є стягнення з відповідача надміру виплачені суми додаткової винагороди за період з 15.09.2023 по 30.09.2023, з 01.10.2023 по 31.10.2023, з 01.11.2023 по 30.11.2023.
Як видно з матеріалів позовної заяви, 21.01.2025 командир військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) видав наказ №41 Про внесення змін до наказів командира військової частини НОМЕР_1 про виплату додаткової винагороди. Відповідно до розпорядчої частини названого наказу наказано внести зміни до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) №973 від 05.10.2023; №1001 від 05.11.2023; №1070 від 05.11.2023. Згідно з пунктом 2 наказу: начальнику фінансово-економічної служби військової чстини НОМЕР_1 наказано провести перерахунок виплат додаткової винагороди відповідно до внесених змін. Згідно з пунктом 3 наказу: зобов'язано ТВО помічника командира військової частини НОМЕР_1 з правової роботи підготувати позовні заяви про стягнення надмірно нарахованих та виплачених сум додаткової винагороди з нижче зазначених осіб, що виключені зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 - ОСОБА_1 - 177333,33 грн.
Отже, 21.01.2025 є днем виникнення підстав, що дають позивачу як суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення цього позову до суду.
Звернувшись з цим позовом до суду 30.05.2025 (через підсистему «Електронний суд»), позивач пропустив строк звернення до суду.
Оцінюючи доводи представника позивача на предмет поважності пропуску строку звернення до суду, а саме перебування військової частини на різних ділянках північного та східного фронту, безпосередньої участі у бойових діях, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, суддя зазначає таке.
Причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
При цьому, поважними причинами, що зумовили пропуск строку звернення до суду, визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами, які не дозволяють вчасно реалізувати право на судовий захист.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді.
Вказана позиція суду узгоджується з позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 31.03.2020 справа № 807/235/16.
Суддя також звертає увагу на те, що положення "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке прийнято рішення або вчинені дії.
Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про можливе порушення своїх прав є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україн і не може бути підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
За усталеною практикою Верховного Суду введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв'язку з такою обставиною.
Такий висновок міститься також у постанові Верховного Суду від 16.05.2024 у справі № 120/7838/23.
Отож, сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для поновлення строку на звернення до суду в усіх абсолютно випадках. Указані військовою частиною НОМЕР_1 обставини, пов'язані з воєнним станом в Україні, враховуючи її завдання та функції, могли утруднити дотримання установленого законом строку на звернення до суду , водночас у цьому питанні також необхідно зважати на надані війсьуовою частиною докази, інші обставини та тривалість пропущеного строку.
У заяві про поновлення строку звернення до суду представник військової частини НОМЕР_1 зазначив про виконання військовою частиною бойових завдань в зоні ведення бойових дій.
Суддя звертає увагу на те, що склад військової частини складається з військовослужбовців Збройних Сил України, в тому числі з посадових осіб юридичного відділу.
Суддя зауважує, що матеріали справи не містять будь-яких доказів, які б підтверджували, що представник, який представляє інтереси військової частини НОМЕР_1 , у відповідний період часу також був задіяний до виконання бойових завдань та з об'єктивних причин був позбавлений можливості своєчасно звернутися до суду з цим позовом.
На думку судді, керівництво військової частини, навіть у випадку залучення посадових осіб юридичного відділу до виконання бойових завдань (на підтвердження чого до суду не подано доказів), могло і повинно було передоручити подання позовної заяви до суду іншій особі. Зазначене свідчить про неналежну організацію забезпечення представництва з боку відповідальних осіб та недбале ставлення до своїх процесуальних обов'язків, що в свою чергу не можуть бути поважними підставами для поновлення пропущеного строку на звернення до суду (такі висновки суду узгоджуються із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 08.10.2024 у справі № 580/3881/20). Отже, вказані представником військової частини НОМЕР_1 причини пропуску строку звернення до суду не є тими об'єктивно непереборними обставинами, які перешкоджали такому звернутися до суду з цим позовом у встановлений законом строк.
Приписи статті 44 КАС України передбачають обо'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки (частина друга), зокрема, виконувати процесуальні дії в установлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п'ятої цієї статті).
Наведеними приписами КАС України чітко обумовлений характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їхню реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок і зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, установлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження, усунення недоліків апеляційної скарги.
Неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб і невиконання відповідачем вимог процесуального закону або суду не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його апеляційного оскарження.
Державні установи, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків разом з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб дотримуватися своїх власних внутрішніх правил і процедур, установлених, у тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їхнього порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтермінувати виконання процесуальних обов'язків.
За таких обставин, суддя вважає, що підстави, зазначені представником військової частини НОМЕР_1 у заяві про поновлення процесуального строку, не є поважними, а тому заява є необґрунтованою та не підлягає до задоволення.
У пункті 9 частини четвертої статті 169 КАС України встановлено, що позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 вказаного Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Керуючись статтями 123, 161, 169, 243, 248 КАС України, суддя
у задоволенні заяви представника позивача про поновлення строку звернення до суду - відмовити повністю.
Визнати неповажними причини пропуску строку звернення до суду із позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про повернення безпідставно сплачених коштів.
Повернути позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про повернення безпідставно сплачених коштів з усіма доданими до неї документами позивачу.
Ухвала набуває чинності з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги у п'ятнадцятиденний строк з дати складання ухвали.
СуддяМричко Н.І.