20 червня 2025 рокусправа № 380/3177/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравціва О.Р. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Львівської митниці, про визнання протиправними та скасування рішень.
Суть справи.
До Львівського окружного адміністративного суду звернулась Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) з позовом до Львівської митниці (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900731/2 від 26.09.2024;
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900821/2 від 11.11.2024;
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900095/2 від 03.02.2025.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час здійснення господарської діяльності, у зв'язку з поставкою товару, ФОП ОСОБА_1 з метою митного оформлення товарів подала до Львівської митниці електронні митні декларації, відповідно до яких було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митних декларацій. До митних декларацій, з метою застосування основного методу визначення митної вартості товару, надано документи, які містять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її. Проте відповідач протиправно, на переконання позивача, здійснив коригування митної вартості ввезеного товару, що призвело до необхідності сплати різниці між сумами митних платежів та нанесено значних збитків позивачу.
Ухвалою суду від 21.02.2025 позовну заяву залишено без руху. Позивач у встановлений строк недоліки позовної заяви усунув належним чином.
Ухвалою суду від 10.03.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін.
Ухвалою суду від 19.03.2025 відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про розгляд за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін.
Відповідач проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві. Вказав, що за результатами проведеного опрацювання встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару. Відповідно до вимог пункту 2 частини 6 статті 54 Митного кодексу України, у зв'язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 Митного кодексу України, відповідач не визнає заявлену митну вартість. Проведено консультації з декларантом згідно з статтею 57 Митного кодексу України. Тому, посадові особи Львівської митниці під час здійснення контролю митної вартості імпортованого позивачем товару діяли в межах повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства України.
Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі (частина 2 статті 262 КАС України).
Суд на підставі позовної заяви, відзиву, відповіді на відзив, а також долучених письмових доказів, -
Між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та компанією «ANJI OUKE HOME SUPPLIES CO., LTD», CHINA 13.07.2022 укладено зовнішньоекономічний Контракт №1307/2022, відповідно до якого предметом є те, що Продавець продає, а Покупець купує і оплачує товар, інвентар для спорту та фізкультури, виробництво компанії «ANJI OUKE HOME SUPPLIES CO., LTD».
Відповідно до істотних умов контракту найменування, кількість, загальна ціна та ціна за одиницю товару, зазначається в інвойсах на кожну окрему партію товару, які являються невід'ємною частиною даного договору.
Постачання здійснюється на умовах FOB Ningbo. Тара входить у вартість товару.
На виконання вимог зовнішньоекономічного Контракту №1307/2022, згідно Рахунку-фактури (інвойсу) №ОК20240531 від 25.07.2024 покупець придбав у компанії «ANJI OUKE HOME SUPPLIES CO., LTD» товар, загальною вартістю 17486,19 доларів США, які доставлені продавцем на умовах FOB.
З метою митного оформлення вказаного товару 26.09.2024 позивач подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №24UA209170080452U3 відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації.
На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товару та обраного методу його визначення декларант надав митному органу разом з декларацією: Зовнішньоекономічний договір (контракт) №1307/2022 від 13.07.2022; Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №3 від 15.04.2024; Рахунок-проформу №ОК20240531 від 31.05.2024; Рахунок-фактуру №ОК20240531 від 25.07.2024; Пакувальний лист №ОК20240531 від 25.07.2024; Платіжний документ, що підтверджує вартість товару №NJBKLO6RO9HUPBH від 28.06.2024; Рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №3280 від 20.09.2024; Довідку про транспортні витрати №01-23/09/2024 від 23.09.2024; Рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №09-2001 від 20.09.2024; Довідку про транспортні витрати №20/09/24 від 20.09.2024; Коносамент №ХМ240700369 від 30.07.2024; Автотранспортну накладну №852934 від 20.09.2024; Копію митної декларації країни відправлення №310120240516974508 від 26.07.2024.
За результатами опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала вимоги в яких просила надати додаткові документи, що підтверджують митну вартість відповідно до статті 53 Митного кодексу України.
На виконання вимоги митного органу, позивачем додатково було надано: Рахунок-проформу №ОК20240531 від 31.05.2024; Рахунок-фактуру №ОК20240531 від 25.07.2024; Валютну платіжку №NJBKLO6RO9HUPBH від 28.06.2024; Рахунок на оплату транспортно експедиційних послуг №09-2001 від 20.09.2024, №3280 від 20.09.2024; Контракт №1307/2022 від 13.07.2022; Додаткову угоду №3 від 15.04.2024; Експортну декларацію країни відправлення №310120240516974508 від 26.07.2024.
За результатами розгляду поданих документів Львівська митниця відмовила у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю та прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900731/2 від 26.09.2024.
Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900731/2 від 26.09.2024 обґрунтовує тим, що Львівською митницею заявлена митна вартість не може бути визначена, оскільки подані документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар. Застосовано другорядний метод 2б (стаття 60 Митного кодексу України). Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала «митна декларація №UA110150/2024/13267 від 16.09.2024, рівень митної вартості складає 4,0332 дол.США/кг». Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось.
Львівська митниця відмовила у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю. Оформила картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2024/002823. З метою випущення товару у вільний обіг 27.09.2024 позивач подав митну декларацію №24UA209170080679U0, в якій вказав вартість товарів відповідно до оскарженого рішення про коригування митної вартості товару.
Між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та компанією «Hangzhou Standard Mayo Industrial Co., Ltd», CHINA 25.08.2022 укладено зовнішньоекономічний Контракт №2508/2022, відповідно до якого предметом є те, що Продавець продає, а Покупець купує і оплачує товар, інвентар для спорту та фізкультури, виробництво компанії Hangzhou Standard Mayo Industrial Co., Ltd.
Відповідно до істотних умов контракту найменування, кількість, загальна ціна та ціна за одиницю товару, зазначається в інвойсах на кожну окрему партію товару, які являються невід'ємною частиною даного договору.
Постачання здійснюється на умовах FOB Ningbo. Тара входить у вартість товару.
На виконання вимог зовнішньоекономічного Контракту №2508/2022, згідно Рахунку-фактури (інвойсу) №GB241004 від 09.09.2024 р. покупець придбав у компанії «Hangzhou Standard Mayo Industrial Co., Ltd» товар, загальною вартістю 3 075,00 доларів США, які були доставлені продавцем на умовах FOB.
З метою митного оформлення вказаного товару 11.11.2024 р. позивач подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №24UA209170095218U5 відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації.
На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товару та обраного методу його визначення декларант надав митному органу разом з декларацією: Зовнішньоекономічний контракт №2508/2022 від 25.08.2022; Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №3 від 31.12.2023; Рахунок-проформу №GB241004 від 26.06.2024; Рахунок-фактуру (iнвойс) №GB241004 від 09.09.2024.; Пакувальний лист б/н від 09.09.2024 ; Платіжний документ, що підтверджує вартість товару №NJBKLO6SO9I6Y93 від 28.07.2024 ; Платіжний документ, що підтверджує вартість товару №NJBKLO8UO9URQTY від 30.08.2024; Договір транспортного експедирування №10/09/2022-01 від 10.09.2022 ; Рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №3351 від 07.11.2024; Довідку про транспортні витрати №01-11/11/2024 від 11.11.2024; Рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №1 від 09.11.2024; Довідку про транспортні витрати б/н від 09.11.2024 р.; Коносамент №DDSFE24090237 від 17.09.2024; Автотранспортну накладну б/н від 09.11.2024; Копію митної декларації країни відправлення №24PL322080NS0T5NJ1 від 09.11.2024; Копію митної декларації країни відправлення №310120240516157865 від 13.09.2024.
За результатами опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала вимоги в яких просила надати додаткові документи, що підтверджують митну вартість відповідно до статті 53 Митного кодексу України.
На виконання вимоги митного органу, позивачем додатково було надано: Інвойс GB241004 від 09.09.2024; валютні платіжні документи №NJBKLO8UO9URQTY від 30.08.2024, №NJBKLO6SO9I6Y93 від 28.07.2024; Рахунок на транспортні витрати №1 від 09.11.2024, №3351 від 07.11.2024; Контракт №2508/2022 від 25.08.2022; Доповнення контракту №3 від 31.12.2023; Експортна декларація країни відправлення №310120240516157865 від 13.09.2024.
За результатами розгляду поданих документів Львівська митниця відмовила у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю та прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900821/2 від 11.11.2024.
Рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/900821/2 від 11.11.2024 обґрунтовує тим, що Львівською митницею заявлена митна вартість не може бути визначена, оскільки подані документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар. Додатково вказано про проведення консультації з декларантом відповідно до статті 53 Митного кодексу України про застосування другорядного методу 2ґ (стаття 64 Митного кодексу України). Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала: «для тов.1- МД №UA100320/2024/433165 від 03.10.2024 р., митна вартість становить 4,4540 дол.США/кг; для тов.2 - МД № UA100190/2024/64193 від 05.09.2024 р., митна вартість становить 3,7808 дол.США/кг». Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось.
Львівська митниця відмовила у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю. Оформила картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2024/003138. З метою випущення товару у вільний обіг 11.11.2024 позивач подав митну декларацію №24UA209170095598U3, в якій вказав вартість товарів відповідно до оскарженого рішення про коригування митної вартості товару.
Між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та компанією «ANJI OUKE HOME SUPPLIES CO., LTD», CHINA 13.07.2022 укладено зовнішньоекономічний Контракт №1307/2022, відповідно до якого предметом є те, що Продавець продає, а Покупець купує і оплачує товар, інвентар для спорту та фізкультури, виробництво компанії «ANJI OUKE HOME SUPPLIES CO., LTD».
Відповідно до істотних умов контракту найменування, кількість, загальна ціна та ціна за одиницю товару, зазначається в інвойсах на кожну окрему партію товару, які являються невід'ємною частиною даного договору.
Постачання здійснюється на умовах FOB Ningbo. Тара входить у вартість товару.
На виконання вимог зовнішньоекономічного Контракту №1307/2022, згідно Рахунку-фактури (інвойсу) №ОК20240830 від 28.11.2024 покупець придбав у компанії «ANJI OUKE HOME SUPPLIES CO., LTD» товар, загальною вартістю 17081, 75 доларів США, які були доставлені продавцем на умовах FOB.
З метою митного оформлення вказаного товару 03.02.2025 позивач подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №25UA209170008695U0 відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації.
На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товару та обраного методу його визначення декларант надав митному органу разом з декларацією: Зовнішньоекономічний договір (контракт) №1307/2022 від 13.07.2022; Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №2 від 15.03.2023; Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №3 від 15.04.2024; Рахунок-фактуру №ОК20240830 від 28.11.2024; Пакувальний лист №ОК20240830 від 28.11.2024; Платіжний документ, що підтверджує вартість товару №NJBKLOBIOABOA2A від 18.11.2024; Договір №10/09/2022-01 транспортного експедирування від 10.09.2022; Рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №3465 від 30.01.2025; Довідку про транспортні витрати № 01-03/01/2025 від 03.01.2025; Заявку на перевезення №27012025 від 27.01.2025; Рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №01/0671 від 31.01.2025; Довідку про транспортні витрати №09 від 31.01.2025; Коносамент №SHWS224120059 від 03.12.2024; Автотранспортну накладну б/н від 29.01.2025; Копію митної декларації країни відправлення №310120240514966897 від 29.11.2024; Копію транзитної декларації №25PL321030NS7KDNK3 від 29.01.2025.
За результатами опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала вимоги в яких просила надати додаткові документи, що підтверджують митну вартість відповідно до статті 53 Митного кодексу України.
На виконання вимоги митного органу, позивачем додатково було надано: Рахунок-фактуру №ОК20240830 від 28.11.2024; Валютну платіжку №NJBKLOBIOABOA2A від 18.11.2024; рахунки на транспортні витрати - 01/0671 від 31.01.2025, 3465 від 30.01.2025; контракт і його доповнення; заявку на перевезення №27012025 від 27.01.2025; експортну декларацію країни відправлення №310120240514966897 від 29.11.2024.
За результатами розгляду поданих документів Львівська митниця відмовила у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю та прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900095/2 від 03.02.2025.
Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900095/2 від 03.02.2025 обґрунтовує тим, що Львівською митницею заявлена митна вартість не може бути визначена, оскільки подані документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар. Додатково вказано про проведення консультації з декларантом відповідно до статті 53 Митного кодексу України про застосування другорядного методу 2ґ (стаття 64 Митного кодексу України). Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала: «для тов. №1 - МД №UA100110/2024/133398 від 15.11.2024 року, рівень митної вартості складає 4,01 дол. США/кг». Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось.
Львівська митниця відмовила у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю. Оформила картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2025/000191. З метою випущення товару у вільний обіг 03.02.2025 позивач подав митну декларацію №UA209000/2025/900095/2, в якій вказав вартість товарів відповідно до оскарженого рішення про коригування митної вартості товару.
Вважаючи рішення відповідача про коригування митної вартості протиправними, позивач звернулась за захистом своїх прав до суду.
Вирішуючи справу суд керується таким.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Митний кодекс України (далі - МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Частиною 1 статті 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина 1 статті 248 МК України).
Згідно з частиною 1 статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом подання за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
Відповідно до частини 6 статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина 5 статті 58 Митного кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні.
Слід зауважити, що митним законодавством передбачена ціла система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим.
Пріоритетним до застосування є саме основний метод, що обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду у постанові у справі №826/17509/16 від 09.02.2021.
У випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи закріплені пунктом 2 частиною 1 статті 57 МК України, які застосовуються у субсидіарному порядку учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів.
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до положень частини 1 статті 58 МК України основний метод визначення митної вартості товарів застосовується у випадку дотримання наступних умов: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Основний метод не застосовується у таких випадках: а) якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні; б) відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. Кожен із вказаних випадків може бути як самостійною підставою для незастосування основного методу, так й розглядатися в їх сукупності.
Згідно з частиною 2 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу.
Відповідно до частини 3 статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах 5 і 6 статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина 2 статті 53 МК України).
Відповідно до частини 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Із змісту статті 53 МК України висновується, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Вказане узгоджується з положеннями частини 3 статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Як зазначено в позовній заяві та в картках відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, на підтвердження достовірності митної вартості, що зазначена в митних деклараціях позивачем надано до відповідної декларації:
1) Зовнішньоекономічний договір (контракт) №1307/2022 від 13.07.2022; Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №3 від 15.04.2024; Рахунок-проформу №ОК20240531 від 31.05.2024; Рахунок-фактуру №ОК20240531 від 25.07.2024; Пакувальний лист №ОК20240531 від 25.07.2024; Платіжний документ, що підтверджує вартість товару №NJBKLO6RO9HUPBH від 28.06.2024; Рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №3280 від 20.09.2024; Довідку про транспортні витрати №01-23/09/2024 від 23.09.2024; Рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №09-2001 від 20.09.2024; Довідку про транспортні витрати №20/09/24 від 20.09.2024; Коносамент №ХМ240700369 від 30.07.2024; Автотранспортну накладну №852934 від 20.09.2024; Копію митної декларації країни відправлення №310120240516974508 від 26.07.2024. Крім цього, на виконання вимог митного органу, позивачем додатково було надано пояснення з підтверджуючими документами, серед яких: Рахунок-проформа №ОК20240531 від 31.05.2024; Рахунок-фактура №ОК20240531 від 25.07.2024; Валютна платіжка №NJBKLO6RO9HUPBH від 28.06.2024; Рахунок на оплату транспортно експедиційних послуг №09-2001 від 20.09.2024, №3280 від 20.09.2024; Контракт №1307/2022 від 13.07.2022; Додаткову угоду №3 від 15.04.2024; Експортна декларація країни відправлення №310120240516974508 від 26.07.2024.
2) Зовнішньоекономічний контракт №2508/2022 від 25.08.2022; Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №3 від 31.12.2023 р.; Рахунок-проформа №GB241004 від 26.06.2024; Рахунок-фактуру (iнвойс) №GB241004 від 09.09.2024; Пакувальний лист б/н від 09.09.2024; Платіжний документ, що підтверджує вартість товару №NJBKLO6SO9I6Y93 від 28.07.2024; Платіжний документ, що підтверджує вартість товару №NJBKLO8UO9URQTY від 30.08.2024; Договір транспортного експедирування №10/09/2022-01 від 10.09.2022; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №3351 від 07.11.2024; Довідку про транспортні витрати №01-11/11/2024 від 11.11.2024; Рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №1 від 09.11.2024; Довідку про транспортні витрати б/н від 09.11.2024; Коносамент №DDSFE24090237 від 17.09.2024; Автотранспортну накладну б/н від 09.11.2024; Копію митної декларації країни відправлення №24PL322080NS0T5NJ1 від 09.11.2024; Копію митної декларації країни відправлення №310120240516157865 від 13.09.2024. Крім цього, на виконання вимог митного органу, позивачем додатково було надано пояснення з підтверджуючими документами, серед яких: Інвойс GB241004 від 09.09.2024; валютні платіжні документи №NJBKLO8UO9URQTY від 30.08.2024, №NJBKLO6SO9I6Y93 від 28.07.2024; Рахунок на транспортні витрати №1 від 09.11.2024, №3351 від 07.11.2024; Контракт №2508/2022 від 25.08.2022; Доповнення контракту №3 від 31.12.2023; Експортна декларація країни відправлення №310120240516157865 від 13.09.2024.
3) Зовнішньоекономічний договір (контракт) №1307/2022 від 13.07.2022; Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №2 від 15.03.2023; Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №3 від 15.04.2024; Рахунок-фактуру №ОК20240830 від 28.11.2024; Пакувальний лист №ОК20240830 від 28.11.2024; Платіжний документ, що підтверджує вартість товару №NJBKLOBIOABOA2A від 18.11.2024; Договір №10/09/2022-01 транспортного експедирування від 10.09.2022; Рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №3465 від 30.01.2025; Довідку про транспортні витрати №01-03/01/2025 від 03.01.2025; Заявку на перевезення №27012025 від 27.01.2025; Рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 01/0671 від 31.01.2025; Довідку про транспортні витрати № 09 від 31.01.2025; Коносамент №SHWS224120059 від 03.12.2024; Автотранспортну накладну б/н від 29.01.2025; Копію митної декларації країни відправлення №310120240514966897 від 29.11.2024; Копію транзитної декларації № 25PL321030NS7KDNK3 від 29.01.2025.Крім цього, на виконання вимог митного органу, позивачем додатково було надано пояснення з підтверджуючими документами, серед яких: Рахунок-фактуру №ОК20240830 від 28.11.2024; Валютну платіжку №NJBKLOBIOABOA2A від 18.11.2024; рахунки на транспортні витрати - 01/0671 від 31.01.2025, 3465 від 30.01.2025; контракт і його доповнення; заявку на перевезення № 27012025 від 27.01.2025; експортну декларацію країни відправлення №310120240514966897 від 29.11.2024.
З огляду на викладене, слід зробити висновок, що декларантом до митного оформлення надано всі обов'язкові документи на підтвердження митної вартості товару, що дають змогу визначити вартість товару за ціною договору.
Проте зі змісту оскаржених рішень встановлено, що у митного органу виникли сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом, оскільки, як стверджує відповідач, заявлена митна вартість товару не підтверджена документально. Тому, відповідач надіслав декларанту вимогу про подання додаткових документів, для підтвердження заявленої митної вартості товару.
У контексті зазначеного варто зауважити, що частиною 3 статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митному органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Тобто, витребування документів, передбачених частиною 3 статті 53 МК України можливе у випадку наявності розбіжностей, ознак підробки або відсутності відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни.
Відповідно до частини 1 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Водночас витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №809/946/17.
У пункті 2 частини 4 статті 54 МК України вказано, що митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана.
Правовою підставою для витребування митним органом від декларанта додаткових документів є наявність вказаних у частині 3 статті 53 МК України підстав, про які митний орган зобов'язаний у письмовій формі повідомити декларанта із зазначенням у такому повідомленні конкретних причин за яких заявлена декларантом митна вартість не може бути визнана на основі поданих ним документів.
Відповідач витребував визначені у статті 53 Митного кодексу України документи та не надав доказів того, що подані позивачем документи для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів в недостовірності наданої інформації. Натомість відповідач прийняв оскаржені рішення у зв'язку із неподанням декларантом всіх витребуваних у нього документів.
Водночас надані декларанту електронні повідомлення стосовно необхідності подання митному органу додаткових документів не містить відомостей щодо правових підстав для витребування таких документів, переліку відомостей, які відсутні у поданих документах, наявність яких є необхідною умовою для підтвердження числового значення складових митної вартості, визначеної позивачем.
Такі дії митного органу не узгоджуються з положеннями пункту 2 частини 4 статті 54 МК України та сприяють тому, що декларант, будучи необізнаним стосовно фактичних причин, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визнана, позбавляється можливості усунути такі розбіжності (недоліки, хиби) на стадії здійснення митного контролю правильності визначення задекларованої ним митної вартості товарів.
Щодо розбіжностей у долучених позивачем до митних декларацій документах суд зазначає таке.
Щодо недоліків заповнення митної декларації країни відправлення.
Митна декларація країни відправлення за змістом частини 2 статті 53 МК України не є основним документом, який підтверджують митну вартість товарів. Відповідно до пункту 7 частини 3 статті 53 МК України копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.01.2020 у справа №813/1350/14.
Крім цього, слід зазначити, що пунктами 3 та 4 частини 2 статті 53 МК України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: рахунок-фактура (інвойс); або рахунок-проформа; якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.
Слід зауважити, що заповнення митної декларації країни відправлення знаходиться поза межами компетенції декларанта, та відповідно наявність у ній розбіжностей чи відсутність певних відомостей не може бути безумовною підставою для коригування митної вартості товару та засвідчення розбіжностей між документами.
При цьому, копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і має бути оформлена відповідно до чинного законодавства цієї країни.
Отже, на переконання суду, декларант надав відповідачу всі необхідні документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару, а підстав для невизнання позивачем заявленої митної вартості не було.
Щодо недоліків банківського платіжного документа.
Суд звертає увагу на норми Господарського кодексу України, а саме частини 1 статті 58-1, якапередбачає, що суб'єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки. Використання суб'єктом господарювання печатки не є обов'язковим.
Відповідно до частини 2 статті 40 Закону України «Про платіжні послуги» платіжна інструкція має містити інформацію, що дає змогу надавачу платіжних послуг ідентифікувати особу платника та отримувача за платіжною операцією, рахунки платника та отримувача, надавачів платіжних послуг платника та отримувача, суму платіжної операції та іншу інформацію (реквізити), необхідну для належного виконання платіжної операції.
Частиною 7 статті 40 Закону України «Про платіжні послуги» Національний банк України у своїх нормативно-правових актах визначає обов'язкові реквізити платіжних інструкцій, особливості їх оформлення, захисту, прийняття до виконання.
Так, Інструкція про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затверджена Постановою Правління НБУ від 29.07.2022 №163 (далі - Інструкція №163), у пункті 37 передбачає, що платіжна інструкція, оформлена платником в електронній або паперовій формі, повинна містити такі обов'язкові реквізити: 1) дату складання і номер; 2) унікальний ідентифікатор платника або найменування/прізвище, власне ім'я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; 3) найменування надавача платіжних послуг платника; 4) суму цифрами та словами; 5) призначення платежу; 6) підпис(и) платника; 7) унікальний ідентифікатор отримувача або найменування/прізвище, власне ім'я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; 8) найменування надавача платіжних послуг отримувача. Платник заповнює обов'язкові реквізити платіжної інструкції, оформленої у паперовій формі, від руки/із застосуванням технічних засобів або надавач платіжних послуг платника за згодою платника заповнює платіжну інструкцію із застосуванням технічних засобів. Правильність заповнення реквізитів платіжної інструкції надавачем платіжних послуг платника із застосуванням технічних засобів платник засвідчує власноручним/електронним підписом.
Інструкцією №163 передбачено Додаток - Указівки щодо заповнення реквізитів платіжної інструкції, оформленої в паперовій або електронній формі. У даних Указівках не вказано, що платіжна інструкція повинна містити обов'язковий реквізит - печатку надавача платіжних послуг (банківської установи). Зазначено, що використання печатки платником та отримувачем не є обов'язковим.
Судом встановлено, що банківський платіжний документ №NJBKLO6RO9HUPBH від 28.06.2024 на суму 17486,19 містить посилання на рахунок-фактуру №ОК20240531 від 25.07.2024, дату операції, суму операції в гривнях, найменування банку відправника і банку отримувача, розрахункові рахунки сторін, що повною мірою узгоджується з іншими документами, поданими до митного оформлення. Сума вказана в вищевказаних платіжних документах збігається з вартістю товару вказаною рахунку-фактурі №ОК20240531 від 25.07.2024.
Платіжні документи №NJBKLO8UO9URQTY від 30.08.2024 та №NJBKLO6SO9I6Y93 від 28.07.2024 містять посилання на рахунок-фактуру №GB241004 від 09.09.2024, дату операції, суму операції в гривнях, найменування банку відправника і банку отримувача, розрахункові рахунки сторін, що повною мірою узгоджується з іншими документами, поданими до митного оформлення. Сума вказана в вищевказаних платіжних документах збігається з вартістю товару вказаною рахунку-фактурі №GB241004 від 09.09.2024.
Платіжний документ №NJBKLOBIOABOA2A від 18.11.2024 на суму 17081,75 містить посилання на рахунок-фактуру №ОК20240830 від 28.11.2024, дату операції, суму операції в гривнях, найменування банку відправника і банку отримувача, розрахункові рахунки сторін, що повною мірою узгоджується з іншими документами, поданими до митного оформлення. Сума вказана в вищевказаних платіжних документах збігається з вартістю товару вказаною рахунку-фактурі №ОК20240830 від 28.11.2024.
Враховуючи викладене платіжні документи, долучені до митних декларацій містить усі обов'язкові реквізити, передбачені законодавством, а тому є підтверджуючими документами, що посвідчують факт оплати за оцінюваний товар.
Щодо договору транспортного експедирування.
Суд наголошує, що наказ Міністерства фінансів України «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» від 24.05.2012 №599 визначає, що для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини 2 статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: - рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; - калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
Вказаний наказ Міністерства фінансів України, визначає наявність рахунку-фактури достатнім документом, що підтверджує вартість транспортних послуг.
Судом встановлено, що вартість транспортних послуг, які включаються до митної вартості були обґрунтовані та документально підтверджені такими документами: Рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №3280 від 20.09.2024; Довідку про транспортні витрати №01-23/09/2024 від 23.09.2024; Рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №09-2001 від 20.09.2024; Довідку про транспортні витрати №20/09/24 від 20.09.2024; Коносамент №ХМ240700369 від 30.07.2024; Автотранспортну накладну №852934 від 20.09.2024.
У митній декларації №24UA209170095218U5 від 11.11.2024 у 44 графі під кодом « 4301» зазначений Договір транспортного експедирування 10/09/2022-01 від 10.09.2022, з позначкою d (наявний у декларанта). Суд звертає увагу, що відповідачем не вимагався такий договір при митному оформленні товарів, про такий не йшлося в Картці відмови у прийнятті митної декларації.
Вартість транспортних послуг, які включаються до митної вартості були обґрунтовані та документально підтверджені такими документами: Рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №3351 від 07.11.2024; Довідку про транспортні витрати №01-11/11/2024 від 11.11.2024; Рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №1 від 09.11.2024; Довідку про транспортні витрати б/н від 09.11.2024; Коносамент №DDSFE24090237 від 17.09.2024; Автотранспортну накладну б/н від 09.11.2024.
Також суд встановив, що вартість транспортних послуг (МД) №25UA209170008695U0, які включаються до митної вартості були обґрунтовані та документально підтверджені такими документами: Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №3465 від 30.01.2025; Довідка про транспортні витрати №01-03/01/2025 від 03.01.2025; Заявка на перевезення № 27012025 від 27.01.2025; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 01/0671 від 31.01.2025; Довідка про транспортні витрати № 09 від 31.01.2025; Коносамент №SHWS224120059 від 03.12.2024; Автотранспортна накладна б/н від 29.01.2025; Копія транзитної декларації №25PL321030NS7KDNK3 від 29.01.2025.
Щодо заявки-замовлення на перевезення.
Суд враховує, що заявка-замовлення на перевезення не є первинним документом, який містить в собі інформацію про вартість товару. Також варто зазначити, що на законодавчому рівні відсутнє визначення складових (реквізитів) заявки до договору. Частини 2 та 3 статті 53 МК України не визначають заявку на перевезення документом, що обґрунтовує заявлену митну вартість та повинен безумовно чи на вимогу митниці подаватися до митного контролю. Згідно з частиною 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Наказ Міністерства фінансів України «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» від 24.05.2012 №599 визначає, що для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини 2 статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
Вказаний наказ Міністерства фінансів України по-перше, не визначає жодних заявок серед документів, що обґрунтовують транспортні витрати, а по-друге, визначає наявність рахунку-фактури достатнім документом, що підтверджує вартість транспортних послуг.
Аналогічна позиція щодо вимагання від імпортерів надання заявки на перевезення викладена Верховним Судом у постанові від 16.11.2018 у справі №813/1012/17, в якій,зокрема, вказано, що: «серед документів, перелічених у ч. 2 ст. 53 МК України, відсутня заявка на перевезення вантажу, оскільки така заявка не є первинним чи розрахунковим документом та, відповідно, не підтверджує факт надання транспортних послуг чи їх вартість», тому вимога про її надання є безпідставною».
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду досліджував питання доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення згідно умов МК України, зокрема, у постанові від 31.05.2019 у справі №804/16553/14 вказано: «Якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (- ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи)».
Також, суд зазначає, що у графі 44 митної декларації №25UA209170008695U0 від 03.02.2025, зазначено код « 9000», під якими містяться документ - заявка на перевезення №27012025 від 27.01.2025. Зокрема, цей документ зазначений і у Картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також і у Рішенні про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900095/2 від 03.02.2025.
Позначка «d» біля коду у графі 44 митної декларації (згідно Порядку заповнення митних декларацій за формою єдиного адміністративного документа, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 30.05.2012 №651, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.08.2012 за №1372/21684) означає, що вказаний документ наявний у декларанта, однак на вимогу, митний орган має право витребувати ці документи. Такої вимоги митницею не ставилось.
Таким чином, на переконання суду, декларант надав відповідачу всі необхідні документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару, а підстав для невизнання позивачем заявленої митної вартості не було.
Крім того, суд зазначає, що за результатом проведеної консультації з декларантом згідно з статті 57 Митного кодексу вказано про неможливість визначення митної вартості згідно з статтями 59-63 МК України. Митна вартість товару за одною митною декларацією визначена за другорядним методом згідно статті 60 МК України. За основу для обрахунку митної вартості слугувала: «МД №UA 110150/2024/13267 від 16.09.2024 року, рівень митної вартості складає 4,0332 дол.США/к».
Митна вартість товару за двома іншими деклараціями визначена за резервним методом згідно статті 64 МК України. За основу для обрахунку митної вартості слугували: «тов.1 - МД № UA100320/2024/433165 від 03.10.2024 р., митна вартість товару становить 4,4540 дол.США/кг.- тов.2 - МД № UA100190/2024/64193 від 05.09.2024 р., митна вартість товару становить 3,7808 дол.США/кг» та «МД № UA 100110/2024/133398 від 15.11.2024 року, рівень митної вартості складає 4,01 дол. США/кг».
Відповідно до постанови Верховного Суду від 25.05.2021 у справі №520/10386/2020 в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган обов'язково повинен зазначити докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості за шостим (резервним) методом. Тобто, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, контролюючий орган повинен також зазначити докладну інформацію і джерела, які ним використовувалися.
Однак відповідачем у рішеннях не зазначено конкретної інформації та критеріїв, за якими він порівнював відповідний товар з тим, який був імпортований позивачем (період постачання, країну відправлення, умови поставки тощо).
Верховний Суд у постанові від 29.09.2020 у справі №520/7041/19 звернув увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервним методом.
Таким чином, на переконання суду, декларант надав відповідачу всі необхідні документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару, а підстав для невизнання позивачем заявленої митної вартості не було.
Суд зазначає, що неправомірним є коригування митної вартості товару, якщо виявлені розбіжності не спричинили неповноту або недостовірність відомостей про митну вартість відповідного товару. Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду у постанові від 20.03.2020 у справі №480/4423/18.
З викладеного висновується, що відповідачем не визначено встановлення під час митного оформлення розбіжностей в наданих позивачем документах, які вплинули на ціну товару та не конкретизовано яким саме чином зв'язок між позивачем та продавцем товару вплинув на визначення митної вартості.
Суд окрім іншого враховує, що митний орган повинен обґрунтувати причини витребування додаткових документів у разі, якщо документи, які підтверджують митну вартість товарів, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (частина 3 статті 53 МК України).
В оскаржених рішеннях відповідач не вказав на обставини, які обумовили виникнення у митного органу обґрунтованих сумнівів відносно непідтвердження чи невизначеності кількісних, вартісних і достовірних елементів митної вартості або відсутності хоча б однієї із їх складових, яка є обов'язковою при обчисленні такої вартості.
Обов'язок доведення обґрунтованості такого сумніву митним органом констатований також в постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №809/278/17.
З урахуванням викладеного суд висновує, що позивач подав до митного органу повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості імпортованих товарів за основним методом, водночас відповідач не підтвердив належними доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідач не спростував, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідач не довів.
Зважаючи на викладені порушення, допущені митним органом при здійснення коригування митної вартості товарів, суд дійшов висновку про невідповідність рішень про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900731/2 від 26.09.2024, №UA209000/2024/900821/2 від 11.11.2024 та №UA209000/2025/900095/2 від 03.02.2025 критеріям правомірності рішень суб'єктів владних повноважень, викладеним у частині 2 статті 2 КАС України, а тому, такі є протиправними та підлягають скасуванню.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно з статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та протиправність рішення відповідача. Отже, позов необхідно задовольнити повністю.
Судовий збір відповідно до частини 1 статті 139 КАС України слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача в повному обсязі.
Керуючись статтями 2, 8-10, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257, 293, 295 КАС України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900731/2 від 26.09.2024.
3. Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900821/2 від 11.11.2024.
4. Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900095/2 від 03.02.2025.
5.Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (79000, м. Львів, вул. Костюшка Т.,1; ЄДРПОУ 43971343) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 4185 (чотири тисячі сто вісімдесят п'ять) грн 48 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Кравців Олег Романович