Іменем України
24 червня 2025 рокум. ДніпроСправа № 640/8012/22
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Басова Н.М., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІДІДЖІ ГРУП" до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,
Товариства з обмеженою відповідальністю "ІДІДЖІ ГРУП" (далі - позивач, ТОВ "ІДІДЖІ ГРУП") звернувся до суду з позовом до Київської митниці (далі - відповідач), в якому просить:
-визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів №UA100110/2022/000001/2 від 05.01.2022.
В обґрунтування позову зазначено, що 04.01.2022 позивачем на митному пості "Західний" Київської митниці Державної митної служби України за ВМД UA100110/2022/120019 заявлено до митного оформлення за основним методом (ціною договору) вантаж - "акумуляторні батареї для джерел безперебійного живлення, нові, AGM, матеріал електроліту свинець, виробник Hengyang ritar power company".
В цілях митного оформлення вказаного вантажу, що надійшов на адресу позивача в межах контракту від 05.09.2021 № REC05092021, відповідачу разом з ВМД UA100110/2022/120019 від 04.01.2022 були надані наступні товаросупровідні документи: пакувальний лист від 16.11.2021; рахунок-фактура (інвойс) LQ065-SC56971 від 16.11.2021; коносамент (bill of lading) SZKY21111067 від 28.11.2021; автотранспортна накладна № 100077 від 03.01.2022; декларація про походження товару № LQ065-SC56971 від 16.11.2021; банківський платіжний документ - платіжне доручення від 02.12.2021; банківський платіжний документ - платіжне доручення від 09.09.2021; рахунок-фактура за транспортно-експедиційні послуги №СФ-0000401 від 28.12.2021; прайс-лист виробника товару від 28.08.2021; зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу №REC05092021 від 05.09.2021; договір про надання послуг митного брокера від 30.09.2015; договір про перевезення № 02062016 від 02.06.2016; заявка на купівлю валюти № 10 від 09.09.2021; заявка на купівлю валюти № 25 від 09.09.2021.
Після отримання вказаних документів, в цей же день, 04.01.2022 відповідачем було надіслано позивачу електроне повідомлення, в якому містилася пропозиція надати додаткові наявні документи з метою перевірки відомостей щодо ціни товару та складових митної вартості.
Позивачем зазначено, що в повідомленні відповідача не було зазначено ані переліку додаткових документів, ані числових значень чи складових митної вартості, що підлягали перевірці відповідачем та не могли бути перевірені на підставі вже поданих позивачем документів.
Незважаючи на те, що відповідачем не вказувалося, які саме документи та для перевірки яких саме числових значень чи складових митної вартості їх слід надати, позивач надав відповідачу наступні додаткові документи: експортна декларація країни відправлення та її переклад від 17.11.2021; договір між смарт Авто та Форс Транс від 09.06.2021; заявка на транспортно-експедиційне обслуговування від 18.11.2021.
05.01.2022 розглянувши подані позивачем документи, відповідачем було винесено рішення про коригування митної вартості товарів №UA100110/2022/000001/2, повідомлено про відмову у митному оформленні (випуску) товарів та винесено картку відмови №UA100110/2022/000002 в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та роз'яснено позивачу про необхідність подання нової митної декларації, заповненої із врахуванням винесеного рішення про коригування митної вартості товарів.
Позивач вважає, що висновки відповідача про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору та застосування ним резервного методу є помилковими та необґрунтованими, а саме рішення про коригування митної вартості товарів №UA100110/2022/000001/2 від 05.01.2022 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, тому звернувся до суду за захистом своїх прав.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 червня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Відповідач до канцелярії Окружного адміністративного суду міста Києва надав відзив від 22.06.2022 №7.8-10/1418, в якому зазначив, що рішення про коригування митної вартості №UA100110/2022/000001/2 прийнято на товар №1: «Акумуляторні батареї для джерел безперебійного живлення, нові, кислотно-свинцеві, тип електроліту AGM, матеріал електроду свинець: RT1250(12V5.0АН) - к-ть - 500шт; RT1270A (12V6.5АН)-к-ть-1200шт; RT1290(12V9AН)-к-ть-400шт. RT1280(12V8AH)-к-ть-200шт.; Виробник: HENGYANG RITAR POWER COMPANY LTD. Торговельна марка: RITAR. Країна виробництва: CN; товар №2 «Акумуляторні батареї для джерел безперебійного живлення, нові, кислотно-свинцеві, тип електроліту AGM, матеріал електроду свинець: МВAT-12V7АН-к-ть-1000шт.; МВАТ-12V7.5АН-к-ть-1000шт.; МВАТ-12V12АН-к-ть-200шт. Виробник: HENGYANG RITAR POWER COMPANY LTD. Торговельна марка: MAXXTER. Країна виробництва: СМ; товар №3 «Акумуляторні батареї для джерел безперебійного живлення, нові, кислотно-свинцеві, тип електроліту AGM, матеріал електроду свинець: ВAT- 12V4.5АН-к-ть-300шт.; ВАТ-12V5AН-к-ть-400шт.; ВАТ-12V7AН-к-ть-2000шт.; ВАТ-12V7.2АН-к-ть-800шт.; ВАТ-12V7.5АН-к-ть-800шт.; ВАТ-12V8АН-к-ть-200шт.; ВАТ-12?9АН-к-ть-900шт.; ВАТ-12V12АН-к-ть-200шт.; ВАТ-12V100АН-к-ть-20шт. Виробник: HENGYANG RITAR POWER COMPANY LTD. Торговельна марка: ENERGENIE. Країна виробництва: CN, що були заявлені до митного оформлення за митною декларацією від 04.01.2022№ UA100110/2022/120019.
Разом з декларацією були подані документи, що зазначені в графі 44 даної декларації.
Інших документів під час митного оформлення не подавалося. За митною декларацією від 04.01.2022 №UA100110/2022/120019 автоматизованою системою управління ризиками (далі АСУР) сформовано форми митного контролю по митній вартості, за кодами: 105-2 та 106-2 з інструктивним повідомленням «По наступних товарах можливе заниження митної вартості товару: (1,2,3) Здійснити перевірку правильності визначення митної вартості відповідно до Митного кодексу України з урахуванням вимог наказу Державної митної служби України від 01.07.2021 № 476 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України». Ретельно опрацювати подані документи для оцінки наявності підстав для запиту додаткових документів відповідно до частин 3 та 4 ст. 53 МКУ». Коригування митної вартості товару здійснено відповідно до положень статті 55 Митного кодексу України (далі Кодекс) у зв'язку з тим, що документи, подані для підтвердження митної вартості товару відповідно до статті 53 Кодексу, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме, відповідно до ч.2 ст. 53 Кодексу.
За результатами опрацювання документів поданих разом з митною декларацією встановлено, що надані документи містять розбіжності та не містять всіх достовірних та об'єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості.
Відповідно до пункту 2.4 контракту від 05.09.2021 REC05092021 передбачено, що продавець виставляє проформу інвойс на замовлені обладнання та товари. Документ не було подано.
Відповідно до пункту 5.1 контракту від 05.09.2021 REC05092021 передбачено, що платежі за товар здійснюються на основі інвойсу або проформа інвойсу; відповідно до пункту 3.1 договору транспортного експедирування від 02.06.2016 № 02062016 передбачено стовідсоткова передоплата на підставі виставленого експедитора рахунку.
Відповідно до ч.2 ст.58 МК України з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів.
З метою підтвердження числових складових митної вартості від декларанта витребувано відповідно до вимог ч. 2 ст.53, ст.ст. 54, 57 МК України додаткові документи згідно з переліком, викладеним у електронному повідомленні, для підтвердження витрат по доставці товару до кордону України надаються перевізні транспортні) документи, визначені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599.
Для підтвердження заявленої митної вартості, декларантом були надані наступні документи: інвойс від 16.11.2021 № LQ065-SC56971; коносамент від 28.11.2021 № SZKY21111067; автотранспортна накладна від 03.01.2022 № 100077; рахунок-фактура про транспортні витрати від 28.12.2021 № СФ-0000401; банківський платіжний документ від 09.09.2021 № 9; банківський платіжний документ від 02.12.2021 № 25; договір купівлі-продажу (контракт) від 05.09.2021 № REC05092021.
Додатково декларантом були надані наступні документи: свіфт від 09.09.2021 № б/н та від 02.12.2021 № б/н; копія митної декларації країни відправлення та переклад до неї від 17.11.2021 530420210041773642; договір на транспортно-експедиційне обслуговування від 02.06.2016 № 02062016; прайс-лист; заяви про купівлю іноземної валюти від 09.09.2021 №9 та від 02.12.2021 № 25.
За результатами розгляду наданих документів встановлено: пунктом 2.1 Постанови Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216 (зі змінами) зазначено, що платник для здійснення операцій з переказу коштів в іноземній валюті подає до уповноваженого банку платіжне доручення, яке має містити, окрім інших, такі реквізити як підписи відповідальних осіб.
В наданих платіжних дорученнях від 09.09.2021 № 9 та від 02.12.2021 № 25 поле, в якому зазначено «Директор», не містить жодних відміток, декларантом не надано інші документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості відповідно до пункту 5.1 наданого зовнішньоекономічного контракту від 05.09.2021 №REC05092021 передбачена проформа-інвойс, що є невід'ємною частиною цього контракту.
Листом від 05.01.2022 № б/н, декларант повідомив, що у зв'язку з відсутністю інших додаткових документів, просить прийняти рішення щодо підтвердження митної вартості товару за ціною зовнішньоекономічного договору, раніше строку передбаченого частиною 3 статті 53 Кодексу.
Отже, на думку відповідача, надані документи в якості додаткових, прийняті до уваги митним органом, але не прийнято як такі, що підтверджують заявлену митну вартість.
Просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
У зв'язку з ліквідацією Окружного адміністративного суду міста Києва ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2025 року прийнято справу №640/8012/22 до провадження, розгляд справи продовжено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Запропоновано сторонам протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали надіслати суду через підсистему "Електронний суд" додаткові письмові пояснення по справі та відповідні докази разом з документами, що підтверджують надіслання (надання) іншій стороні копії письмових пояснень та доданих до них документів.
Ухвалу суду від 03.02.2025 сторони отримали в підсистемі "Електронний суд".
Станом на дату розгляду справи по суті додаткові письмові пояснення по справі сторонами не надано.
Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (стаття 1), який в подальшому був неодноразово продовжений та Указом Президента України від 15 квітня 2025 року №235/2025 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 09 травня 2025 року строком на 90 діб.
Враховуючи дистанційний режим роботи суддів та працівників апарату Луганського окружного адміністративного суду з 02.05.2022, з метою збереження життя і здоров'я та забезпечення безпеки суддів і працівників апарату суду, судом розглянуті матеріали електронної справи.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов наступного.
Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ІДІДЖІ ГРУП", код ЄДРПОУ 39776389, місцезнаходження: 04073, м.Київ, вул.Куренівська, буд.27, основний вид діяльності 46.90 неспеціалізована оптова торгівля.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ІДІДЖІ ГРУП" (покупець) та компанією Hengyang Ritar Power Co., Ltd. (Китай) (продавець) укладено контракт №REC05092021 від 05.09.2021, відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язується поставити покупцеві обладнання і товари відповідно до найменування та кількості, наведених у Інвойсах, які є невід'ємною частиною контракту. Відповідно до п. 2.1, 2.2, 2.4 контракту продавець зобов'язується поставити покупцеві обладнання і товари на умовах FОВ Китай. Дозволяється поставка обладнання і товарів частинами. Продавець має право продажу обладнання і товарів покупцеві на інших умовах згідно ІNCOTERMS 2020, за погодженням сторін. У випадку часткової передплати за обладнання та товари продавець виставляє проформа інвойс на замовлене обладнання та товари.
Для здійснення митного оформлення товарів, що придбавалися позивачем за контрактом РЕС05092021 від 05.09.2021, а саме: акумуляторні батареї для джерел безперебійного живлення, нові, кислотно-свинцеві, тип електроліту - АGМ, матеріал електроду - свинець, виробник НЕNGYANG RITAR POWER COMPANY LTD, торговельні марки - РІТАR, МАХХТЕК, ENERGE-NIE. Країна виробництва Китай, - позивачем подані для митного оформлення митна декларація №UA100110/2022/120019 від 04.01.2022.
Разом з митною декларацією надані наступні документи: пакувальнии лист від 16.11.2021; рахунок-фактура (інвойс) 1000 16.11.2021; коносамент (bill of lading) SZKY21111067 від 28.11.2021; автотранспортна накладна № 100077 від 03.01.2022; декларація про походження товару № LQ065-SC56971 від 16.11.2021; банківський платіжний документ платіжне доручення від 02.12.2021; банківський платіжний документ платіжне доручення від 09.09.2021; рахунок-фактура за транспортно-експедиційні послуги №СФ-0000401 від 28.12.2021; прайс-лист виробника товару від 28.08.2021; зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу №REC05092021 від 05.09.2021; договір про надання послуг митного брокера від 30.09.2015; договір про перевезення № 02062016 від 02.06.2016; заявка на купівлю валюти № 10 від 09.09.2021; заявка на купівлю валюти № 25 від 09.09.2021.
04.01.2022 відповідачем надіслано повідомлення щодо надання всіх наявних у декларанта документів з метою перевірки відомостей щодо ціни товару та складових митної вартості.
05.01.2022 відповідачем винесене рішення про коригування митної вартості товарів №UA100110/2022/000001/2, повідомлено про відмову у митному оформленні (випуску) товарів та винесено картку відмови №UA100110/2022/000002 в прийнятті митної декларації, митному оформлю випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та роз'яснено позивачу про необхідність подання нової МД заповненої відповідно до вимог законодавства із врахуванням рішення про коригування МВ від 05.01.2022 №UA100110/2022/000001/2.
Не погоджуючись із такими рішеннями митного органу, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України від 13.03.2012 № 4495-VI (далі - МК України, в редакції на час виникнення спірних правовідносин) та іншими законами України.
Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
Згідно з частиною першою статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до частини першої статті 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Згідно з частинами першою-другою статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно з частиною першою статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Відповідно до частини третьої - четвертої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Згідно з частинами п'ятою-шостою статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Частинами першою-третьою статті 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно приписів частин четвертої-п'ятої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу. Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додатко
Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Згідно з частиною сьомою статті 54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Відповідно до частини першої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Згідно з частиною першою статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Відповідно до частин другої-восьмої статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Відповідно до частин другої-третьої статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Частиною четвертою статті 58 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Відповідно до частини першої, другої статті 59 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.
Згідно з частиною першою, другою статті 256 МК України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом. У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.
Суд зазначає, що частина друга статті 53 МК України містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
За приписами частин першої, другої статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях (постанови від 12.03.2019 у справі №826/2313/16, від 27.06.2020 у справі №540/2605/18, від 25.11.2020 у справі №1.380.2019.001657, від 15.04.2021 у справі №804/14964/15) звертав увагу на те, що обов'язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті.
Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов'язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Необхідність витребовування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.
Водночас повноваження контролюючого органу витребовувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання декларантом витребовуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об'єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації. Неподання декларантом документів, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України, не тягне для нього безумовних негативних правових наслідків. Неподання таких документів може тягнути за собою відмову в митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, відповідно, коригування митної вартості товарів лише в тому разі, коли у митниці будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.
При перевірці судом у разі оскарження декларантом рішення про коригування митної вартості підлягають встановленню обставини та відомості, щодо яких у митного органу виникли сумніви, обґрунтованість причин та підстав витребовування додаткових документів, неможливості визначення митної вартості за обраним декларантом методом та поданими й додатково витребовуваними документами.
З огляду на матеріали справи суд встановив, що надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, відомостей щодо ціни, що була сплачена за цей товар.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач для підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товару подав до відповідача всі необхідні передбачені статтею 53 МК України документи.
Як встановлено судом, підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами, відповідач здійснив коригування заявленої позивачем митної вартості товарів із застосуванням резервного методу.
Суд зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.
За таких обставин, під час розгляду справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами про наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар.
Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.
Згідно з частиною третьою статті 318 МК України митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року №3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.
З урахуванням зазначеного, суд прийшов до висновку, що митний орган не навів доказів того, що документи подані декларантом є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товару. В поданих при митному оформленні товару документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті та була сплачена за цей товар.
Рішенням Конституційного Суду України у справі №3-рп/2003р від 30.01.2003 визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статті 1 Протоколу №1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Відтак, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості спірного товару, оскільки позивач надав передбачені чинним законодавством документи, які підтверджують митну вартість товару, що ввозиться, та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору, тому оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №UA100110/2022/000001/2 від 05.01.2022 є необґрунтованим та таким, що не відповідає вказаним вище нормам МК України, у зв'язку із чим з наведених вище мотивів та підстав позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення належить задовольнити.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку про те, що відповідач не довів правомірності свого рішення, а тому позовні вимоги слід задовольнити в повному обсязі.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Матеріалами справи підтверджено, що позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2481,00 грн.
Оскільки позов задоволено, тому суд присуджує позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача вказані вище судові витрати.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ІДІДЖІ ГРУП" (код ЄДРПОУ 39776389, місцезнаходження: 04073, м.Київ, вул.Куренівська, буд.27) до Київської митниці (код ЄДРПОУ 43997555; місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульв. Вацлава Гавела, 8-А) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів №UA100110/2022/000001/2 від 05.01.2022.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІДІДЖІ ГРУП" за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) гривня 00 копійок.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.М. Басова