про відмову в ухваленні додаткового рішення
23 червня 2025 рокум. ДніпроСправа № 360/666/25
Луганський окружний адміністративний суд у складі судді Чернявської Т.І., розглянувши у письмовому провадженні заяву адвоката Ільїчова Сергія Дмитровича про ухвалення додаткового рішення у справі № 360/666/25 за адміністративним позовом адвоката Ільїчова Сергія Дмитровича в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
У провадженні Луганського окружного адміністративного суду перебувала справа за позовом адвоката Ільїчова Сергія Дмитровича (далі - представник позивача) в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії.
6 червня 2025 року від представника позивача надійшло клопотання від 5 червня 2025 року б/н про долучення до матеріалів справи документів на підтвердження надання позивачу правничої допомоги.
Разом з цим, ані в позовній заяві, ані в клопотанні від 5 червня 2025 року б/н представником позивача не заявлено вимог про стягнення витрат на надання правничої допомоги.
Рішенням від 6 червня 2025 року у справі № 360/666/25 позов адвоката Ільїчова Сергія Дмитровича в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково:
- визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у період з 24 березня 2015 року по 31 березня 2016 року, з 29 червня 2016 року по 28 лютого 2018 року, з урахуванням для обчислення індексації базового місяця - січень 2008 року та з 1 березня 2018 року по 3 листопада 2018 року із застосуванням березня 2018 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), з урахуванням абзаців четвертого, шостого пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078;
- зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 24 березня 2015 року по 31 березня 2016 року, з 29 червня 2016 року по 28 лютого 2018 року, з урахуванням для обчислення індексації базового місяця - січень 2008 року та з 1 березня 2018 року по 3 листопада 2018 року із застосуванням березня 2018 року, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), з урахуванням абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення»;
- у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
11 червня 2025 року від представника позивача надійшла заява від 11 червня 2025 року б/н про ухвалення додаткового рішення, якою представник позивача просить стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь позивача понесені ним витрати на правову допомогу в сумі 15000,00 грн.
Відповідно до частин першої, третьої, п'ятої статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені (частини третя, п'ята статті 252 КАС України).
Розглянувши заяву про ухвалення додаткового рішення, суд виходить з такого.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).
У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (п. 269).
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
інші види правничої допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності є:
1) надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення;
4) надання правничої допомоги свідку у кримінальному провадженні;
5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні;
6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами;
7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;
8) надання правничої допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань;
9) захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв'язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов'язане з корупцією правопорушення.
Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
За змістом статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина сьома статті 139 КАС України).
Частиною восьмою статті 139 КАС України визначено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Аналіз вищевикладених правових норм свідчить про те, що стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень підлягають компенсації документально підтверджені судові витрати, до складу яких входять, у тому числі витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги.
Водночас, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
При визначенні суми відшкодування інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, суд має виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Представник позивача зазначає, що позивачем понесені витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 15000,00 грн.
Відповідач не погодився з заявленим розміром витрат на правничу допомогу, про що подав додаткові пояснення від 18 червня 2025 року б/н, в яких зазначив, що позовна заява не містить ознак проведення значного обсягу робіт з її підготовки, витраченого значного часу та використання допоміжних матеріалів, відсутні дані щодо залучення фахівця та експерта для підготовки позову, а отже, сума, яку позивач просить стягнути з відповідача в якості витрат на правову допомогу, є завищеною та безпідставною.
Окрім того, відповідач зазначив, що в позовній заяві позивачем не було вказано вимогу стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на його користь понесені витрати на правову допомогу в розмірі 15000,00 грн.
З огляду на викладене відповідач просить відмовити позивачу в задоволенні вимог в частині стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в сумі 15000,00 грн, а у разі задоволення вимоги позивача щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу - зменшити розмір витрат позивача на правову допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
В постанові від 28 травня 2025 року у справі № 300/3005/24 Верховний Суд зробив такі правові висновки:
«25. Зміст наведених норм процесуального закону свідчить про те, що витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат, що, однак, не зумовлює висновку про їх обов'язкову наявність у кожній справі.
За загальним правилом, питання про стягнення таких витрат має вирішуватися судом одночасно із задоволенням позову такої сторони у рішенні, постанові або ухвалі. Разом з тим, суд може розглянути це питання і після вирішення справи, але лише за наявності визначених законом передумов: неможливості подати докази розміру понесених витрат внаслідок поважних причин з подачею відповідної заяви про це до закінчення судових дебатів.
Певної форми відповідної заяви та вимог до її змісту законом не передбачено, отже така заява може бути письмовою або усною (під час фіксування судового засідання технічними засобами).
26. Вирішуючи питання темпоральних меж подання заяви про стягнення витрат на правову допомогу, а також доказів на підтвердження їх фактичного понесення та розміру, колегія суддів об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі №340/2823/21 зауважила, що вказівка у частині сьомій статті 139, частині третій статті 143 КАС України на судові дебати, до закінчення яких сторона може заявити суду прохання (вимогу, клопотання) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, потрібно розуміти не як єдино можливу стадію розгляду справи по суті, на якій дозволяється повідомити суду про цю обставину. Це є останній етап - перед виходом суду до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи - для того, щоб сторона могла заявити про необхідність подати докази на підтвердження розміру понесених витрат, які підлягають розподілу за наслідками розгляду справи.
Проте підстави для розподілу судових витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов'язується ухвалення додаткового рішення в цій частині.
Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п'яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу.
Якщо ж до завершення розгляду сторона не заявила суду про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді, й, відповідно, не надала документів, які ці витрати підтверджують, суд у такому випадку не має підстав розподіляти ці витрати. Не виникне підстав для їх розподілу шляхом ухвалення додаткового судового рішення відповідно до статті 252 КАС України й тоді, коли заява про розподіл витрат на правничу допомогу, як і докази, які ці витрати підтверджують, будуть подані суду вже після того, як цей суд розгляне справу й ухвалить відповідне рішення.».
Як слідує з матеріалів справи позовну заяву в інтересах позивача подано та підписано адвокатом Ільїчовим Сергієм Дмитровичем.
На підтвердження своїх повноважень адвокатом Ільїчовим Сергієм Дмитровичем до позовної заяви додано копію ордеру від 18 січня 2025 року серія АН № 1605273, виданого на підставі договору про надання правничої допомоги від 18 січня 2025 року № 19062401/01. В означеному ордері вказано, що він виданий адвокатом, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально.
До закінчення вирішення справи по суті на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу адвоката, які позивач сплатив у зв'язку з розглядом справи, суду надано: договір про надання правової допомоги / юридичних послуг від 19 червня 2024 року № 19062401, договір від 1 листопада 2024 року № 01112405-л про співробітництво у сфері надання правової допомоги / юридичних послуг, договір від 1 травня 2025 року № 01052405-л про співробітництво у сфері надання правової допомоги / юридичних послуг, акт приймання-передачі наданих послуг від 31 грудня 2024 року № 19062401 до договору про надання юридичних послуг / правової допомоги, договір від 18 січня 2025 року № 19062401/01 про надання правничої допомоги.
Такі ж документи надані представником позивача до заяви від 11 червня 2025 року про ухвалення додаткового рішення.
Дослідженням договору від 1 травня 2025 року № 01052405-л про співробітництво у сфері надання правової допомоги / юридичних послуг встановлено, що:
«Центр правової допомоги» (ТОВ «Центр правової допомоги юрист 24» (КВЕД 69.10 «Діяльність у сфері права»)), з одного боку та адвокат Ільїчов Сергій Дмитрович, з іншого боку (далі разом - Сторони), уклали цей договір про співробітництво у сфері надання правової допомоги / юридичних послуг, про таке:
відповідно до предмету та інших умов цього договору Сторони домовились про співробітництво у сфері надання правової допомоги / юридичних послуг фізичним та юридичним особам, які звертаються до «Центр правової допомоги» (ТОВ «Центр правової допомоги юрист 24», щодо отримання правової допомоги / юридичних послуг згідно з чинним законодавством (далі - споживачі послуг Центру, споживачі), зокрема при виконанні доручення замовника за договором / договорами про надання правової допомоги / юридичних послуг з «Центр правової допомоги» (ТОВ «Центр правової допомоги юрист 24» (КВЕД 69.10 «Діяльність у сфері права»)), визначених у додатках до цього договору (пункт 1.1 Договорів);
укладенням цього договору Сторони досягли взаємно узгодженої домовленості при проведенні співробітництва за цим договором дотримуватися відносно споживачів Центру вимог чинного законодавства України, в тому числі щодо захисту прав споживачів та захисту персональних даних (пункт 2.1 Договорів);
співробітництво за цим договором здійснюється Сторонами на безоплатних засадах. Адвокат не відшкодовує Центру будь-які витрати останнього, пов'язані з виконанням цього договору, в тому числі щодо надання Адвокатом правової допомоги / юридичних послуг споживачам (пункт 2.2 Договорів);
у разі необхідності, у випадках, встановлених законом, Адвокат укладає із споживачами послуг Центру, за згодою останніх, договори про надання правничої допомоги та у встановлений законом спосіб оформлює власні повноваження, зокрема щодо представництва (захисту) прав та законних інтересів споживачів в органах державної влади, судах, перед іншими фізичними та юридичними особами. Умови договорів про надання правничої допомоги, що укладатимуться Адвокатом із споживачами послуг Центру, не можуть містити умови щодо будь-якої оплати споживачами Адвокату гонорару (винагороди) та / або відшкодування споживачами витрат Адвоката, пов'язаних з наданням останнім правничої допомоги споживачам (пункт 2.3 Договорів).
Дослідженням договору про надання правової допомоги / юридичних послуг від 19 червня 2024 року № 19062401 встановлено, що:
«Центр правової допомоги» (ТОВ «Центр правової допомоги юрист 24» (КВЕД 69.10 «Діяльність у сфері права»)), іменований далі - Виконавець, з одного боку та ОСОБА_1 , іменований далі - Замовник, уклали цей договір про таке:
Виконавець зобов'язається за дорученням Замовника надати юридичні послуги / правову допомогу поіменно в переліку послуг, зазначених в п. 1.2 цього Договору, а Замовник зобов'язується сплатити грошові кошти за надані послуги (пункт 1.1 договору);
перелік юридичних послуг, види та обсяг правової допомоги, що надається: підготовка та подання позову до суду про індексацію заробітної плати за період служби (пункт 1.2 договору);
розмір оплати за виконання юридичних послуг / правової допомоги, зазначених у п. 1.2 цього Договору, становить 15000,00 грн, і виплачується Замовником в такі строки: аванс - 5000,00 грн, доплата в сумі 10000,00 грн - 30 червня 2024 року (пункт 3.1 договору).
Відповідно до акта приймання-передачі наданих послуг від 31 грудня 2024 року № 19062401 до договору про надання юридичних послуг / правової допомоги ТОВ «Центр правової допомоги юрист 24» надав, а Майба Володимир Іванович прийняв юридичні послуги / правову допомогу щодо підготовки та подання позову до суду про індексацію заробітної плати за період служби; вартість послуг за цим актом складає 15000,00 грн.
Дослідженням договору від 18 січня 2025 року № 19062401/01 про надання правничої допомоги, укладеного адвокатом Ільїчовим Сергієм Дмитровичем (далі - Адвокат) та Майбою Володимиром Івановичем (далі - Клієнт), неможливо встановити його зміст через непридатність наданої копії для сприйняття змісту договору.
З аналізу положень статей 16, 132, 134 КАС України слідує, що до судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, які включаються до складу судових витрат, що підлягають розподілу між сторонами, є витрати на професійну правничу допомогу виключно адвоката, а не будь-якого спеціаліста в галузі права.
За наданими суду доказами, зокрема актом приймання-передачі наданих послуг від 31 грудня 2024 року № 19062401 до договору про надання юридичних послуг / правової допомоги ТОВ «Центр правової допомоги юрист 24», судом встановлено, що послуги зі складання позовної заяви у цій справі надавались ТОВ «Центр правової допомоги юрист 24», а не адвокатом Ільїчовим Сергієм Дмитровичем.
Суду не надано акта приймання-передачі наданих послуг на підтвердження факту надання передбачених цим договором послуг між адвокатом Ільїчовим Сергієм Дмитровичем та ОСОБА_1 .
Окрім того, договір між представником позивача та позивачем укладено вже після отримання позивачем послуг від ТОВ «Центр правової допомоги юрист 24» на підставі акта приймання-передачі наданих послуг від 31 грудня 2024 року № 19062401 до договору про надання юридичних послуг / правової допомоги.
Також матеріали справи не містять документів, які підтверджують оплату клієнтом послуг за виконання юридичних послуг/правової допомоги у розмірі 15000,00 грн.
З огляду на викладене витрати позивача на юридичні послуги/правову допомогу, які надавались йому ТОВ «Центр правової допомоги юрист 24», не належать до витрат на професійну правничу допомогу та не можуть бути відшкодовані у передбаченому КАС України порядку.
Отже, суд зазначає, що витрати на правничу допомогу адвоката в цій справі не підтверджені належними та допустимими доказами,
Оскільки заява про розподіл витрат на правничу допомогу подана суду вже після того, як суд розглянув справу й ухвалив рішення, а витрати на правничу допомогу адвоката в цій справі не підтверджені належними та допустимими доказами, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.
Керуючись статтями 132, 134, 139, 143, 241, 243, 246, 252, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити у задоволенні заяви адвоката Ільїчова Сергія Дмитровича про ухвалення додаткового рішення у справі № 360/666/25 за адміністративним позовом адвоката Ільїчова Сергія Дмитровича в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Т.І. Чернявська