24 червня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/3478/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Савонюка М.Я., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій,-
ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулася до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області (надалі - відповідач), у якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №110130018471 від 22.05.2025 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 з 14.05.2025 (з дати звернення) на підставі пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції, яка діяла до ухвалення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VІІІ, зарахувавши: 1) до страхового стажу період роботи у колгоспі «Дружба» (КСП «Дружба») з 15.06.1991 по 28.04.1994; 2) до пільгового страхового стажу період роботи у Єлизаветградківському психоневрологічному інтернаті, тобто на роботі із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, з 20.05.1994 по 03.01.1996, з 25.03.2001 по 02.08.2001; 3) до пільгового стажу період роботи у Єлизаветградківському психоневрологічному інтернаті, відповідно до ст. 60 ЗУ № 1788-XII (кратність - 2): з 20.05.1994 по 03.01.1996; з 25.03.2001 по 02.08.2001; з 01.01.2004 по 04.08.2005, тобто у подвійному розмірі.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 14.05.2025 через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області із заявою №5888 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (надалі - Закон №1788-XII). Вказана заява була розглянута за принципом екстериторіальності.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області їй відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 у зв'язку з недосягненням необхідного пенсійного віку 55 років. Крім цього, відповідач безпідставно не зарахував до загального страхового стажу період роботи у колгоспі «Дружба» (КСП «Дружба») з 15.06.1991 по 28.04.1994; до пільгового страхового стажу період роботи у Єлизаветградківському психоневрологічному інтернаті з 20.05.1994 по 03.01.1996 та з 25.03.2001 по 02.08.2001; до пільгового стажу у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону №1788-XII періоди роботи з 20.05.1994 по 03.01.1996, з 25.03.2001 по 02.08.2001 та з 01.01.2004 по 04.08.2005.
Вважає відмову у призначенні пенсії протиправною, оскільки досягла відповідного пенсійного віку, нею до пенсійного органу були надані всі необхідні документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, а робота медичним працівником у Єлизаветградківському психоневрологічному інтернаті на посадах санітарки-палатної та санітарки прибиральниці надає їй право для зарахування відповідних періодів в подвійному розмірі.
Також посилається на рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, яким визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), зокрема статтю 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213VIII.
З цих з цих підстав просить позов задовольнити.
Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області надало суду відзив на позовну заяву, у якому заперечує проти задоволення позовних вимог.
На обгрунтування заперечень зазначає, що позивач 14.05.2025 звернулася через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України №1058-IV від 09.07.2003 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV). Вказана заява була розглянута Головним управлінням за принципом екстериторіальності та прийнято рішення від 22.05.2025 № 110130018471 про відмову у призначенні пенсії у зв'язку з недосягненням необхідного пенсійного віку 55 років.
Посилання позивача на рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1- р/2020, як на підставу виникнення у неї права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах у віці 50 років вважає необґрунтованими, оскільки спеціальним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій є Закон №1058-IV. Вказане ж рішення Конституційного Суду України впливає на право призначення пенсії на пільгових умовах, яке виникло до 11.10.2017.
З цих підстав просить відмовити у задоволенні позову.
Будь-яких клопотань від учасників справи не надходило.
30.05.2025 ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано докази по справі.
Установивши фактичні обставини справи, на які посилаються сторони як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши та оцінивши докази, проаналізувавши норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд приходить до наступних висновків.
14.05.2025 позивач звернулася через веб-портал Пенсійного фонду України до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII. Також просила зарахувати їй до страхового стажу період роботи у колгоспі «Дружба» (КСП «Дружба») з 15.06.1991 по 28.04.1994 згідно відомостей трудової книжки серії НОМЕР_1 від 11.09.1991; до пільгового страхового стажу за списком №2 - період роботи у Єлизаветградківському психоневрологічному інтернаті з 20.05.1994 по 05.08.2005 безперервно згідно відомостей трудової книжки серії НОМЕР_1 від 11.09.1991; до страхового стажу у подвійному розмірі, період роботи у Єлизаветградківському психоневрологічному інтернаті з 20.05.1994 по 05.08.2005 (а.с. 18-19).
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області, яке було визначено за принципом екстериторіальності, розглянуто вказану заяву позивача з доданими до неї документами та прийнято рішення від 22.05.2025 за №110130018471 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 у зв'язку з недосягненням необхідного пенсійного віку 55 років. При цьому, визнано загальний страховий стаж ОСОБА_1 31 рік 08 місяців 08 днів, пільговий стаж за Списком № 2 - 16 років 10 місяців 14 днів. Вказано, що до страхового та пільгового стажу зараховано всі періоди (а.с. 29).
Відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 11.09.1991, копія якої міститься в матеріалах справи, встановлено, що:
- 15.06.1991 позивач згідно протоколу №4 від 22.06.1991 прийнята в члени колгоспу «Дружба» дояркою. 28.04.1994 звільнена з ПСП «Дружба» за власним бажанням (протокол №5 від 28.04.1994).
- 20.05.1994 прийнята на посаду санітарки-палатної у Єлизаветградківському психоневрологічному інтернаті згідно наказу №17 від 20.05.1994;
- 01.12.1995 наказом №85/1 від 01.12.1995 була переведена на посаду санітарки-прибиральниці;
- 03.01.1996 переведена на посаду санітарки-палатної (наказ №3а від 03.01.1996);
- 05.08.2005 наказом №49/2 від 05.08.2005 звільнена з посади молодша медична сестра палатна (а.с. 30-32).
Довідкою Єлизаветградківського психоневрологічного інтернату №192 від 12.05.2025 підтверджено, що ОСОБА_1 працювала повний робочий день і за періоди з 20.05.1994 по 30.11.1995 та з 03.01.1996 по 05.08.2005 виконувала роботу безпосередньо по обслуговуванню психічно хворих за посадою санітарка-палатна, що передбачена Списком 2 розділу 24 позиції 2260000г код КП 5132 постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162. За період роботи у відпустці без збереження заробітної плати не перебувала, відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку не надавалася (а.с. 17).
Листом Єлизаветградківського психоневрологічного інтернату №195 від 13.05.2025 позивачу повідомлено, що згідно наказу директора Єлизаветградківського психоневрологічного інтернату №35 від 25.03.1996 право на пільгове пенсійне забезпечення затверджено черговим медсестрам, санітарці-палатній, санітарці-банщику, санітарці-роздавальниці. Право на пільгове пенсійне забезпечення санітарці-прибиральниці не підтверджено. Тому, період роботи з 01.12.1995 по 03.01.1996 не врахований у довідці про підтвердження спеціального трудового стажу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах (а.с. 21).
Згідно наказу №35 від 25.03.1996 «Про результати атестації робочих місць для підтвердження права працівника на пільгове пенсійне забезпечення» затверджено Перелік робочих місць професій, посад працівникам, яким підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення по Єлизаветградківському психоневрологічному інтернаті згідно списку №2 розділ XXIV підрозділ 2260000г Постанови КМУ від 11 березня 1994 року №162 - чергових медсестер, санітарка-палатна, санітарка-банщик, санітарка-роздавальниця (а.с. 22).
Наказом №85 від 30.10.2001 «Про результати чергової атестації робочих місць за умовами праці» затверджено Перелік робочих місць, професій і посад Єлизаветградківського психоневрологічного інтернату, працівникам яких підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення згідно з результатами атестації робочих місць за умовами праці згідно Розділу XXIV "Охорона здоров'я та соціальна допомога", підрозділу "Будинки-інтернати для психічно хворих системи соціального забезпечення", код професії 2260000г, серед яких: сестра медична (маніпуляційна), молодша медична сестра з догляду за хворими (палатна), молодша медична сестра (санітарка-прибиральниця), молодша медична сестра (санітарка-роздавальниця), молодша медична сестра (санітарка-банщиця) (а.с. 24-25).
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Частиною першою статті 114 Закону №1058-IV передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Згідно з частиною другою статті 114 Закону №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону, чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.
Разом з тим, до внесення відповідних змін в Закон №1058-IV питання призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 визначалося Законом №1788-XII, який залишається чинним на день виникнення спірних правовідносин.
Водночас, згідно з пунктом “б» частини першої статті 13 Закону №1788-XII в редакції Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII (далі - Закон №213-VIII), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування": чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.
Таким чином, зазначена норма передбачає зміст ідентичний частини другої статті 114 Закону №1058-IV.
Тобто на час виникнення спірних правовідносин питання призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 регулює положення двох нормативно-правових актів, а саме: стаття 114 Закону №1058-IV в редакції Закону №2148-VIII та стаття 13 Закону №1788-XII в редакції Закону №213-VIII.
Проте, Рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення статті 13 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII.
Пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішення визначено, що стаття 13 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII, які визнані неконституційними, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Пунктом 3 Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 визначено, що застосуванню підлягає стаття 13 Закону №1788-XII в редакції до внесення змін Законом №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:
“На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам;»
Відповідно до статті 151-2 Конституції України, рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов'язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.
Статтею 152 Конституції України визначено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку.
Отже, вказаним Рішенням Конституційного Суду України відновлено дію, зокрема, пункту "б" частини першої статті 13 Закону №1788-XII, які з 23.01.2020 є чинними у редакції до внесення змін Законом №213-VIII.
При цьому, Закон №2148-VIII, яким внесено зміни до Закону №1058-IV, зокрема, статті 114, на предмет конституційності не перевірявся.
За таких обставин, на час виникнення спірних правовідносин Закон №1788-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020, встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, для чоловіків після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах, в той час, як положення Закону №1058-IV визначають таке право для жінок після досягнення ними 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Відтак, наявна колізія між нормами Закону №1788-XII (з урахуванням Рішення №1-р/2020) та Закону №1058-IV в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах та стажу роботи.
Оскільки норми вказаних законів регулюють одне і те ж коло відносин, то вони явно суперечать один одному.
Таке регулювання порушує вимогу якості закону, передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі Щокін проти України).
Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а (№ 11-1207апп19) сформовано правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи (п. 56).
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що за такого правового регулювання застосуванню у цій справі підлягають саме норми Закону №1788-XII, а не Закону №1058-IV, оскільки положення пункту "б" частини першої статті 13 Закону №1788-XII визначає більш сприятливі умови для жінок при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Така позиція суду узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 03.11.2021 у справі №360/3611/20 (№11-209заі21), які є обов'язковими для врахування судом відповідно до вимог частини 5 статті 242 КАС України.
Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , на день звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії - 25.02.2025, досягла віку 51 рік, тому набула право на пільгову пенсію при наявності необхідного стажу.
Відмовляючи у призначенні позивачу пенсії за вислугу років відповідач в оскаржуваному рішенні посилається на пункт 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV, якою передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 мають працівники після досягнення 55 років, хоча позивач у поданій пенсійному органу заяві просила призначити їй пенсію відповідно до пункту «б» статті 13 Закону №1788-XII.
З урахуванням наведених норм чинного законодавства та встановлених обставин справи суд дійшов висновку про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №110130018471 від 22.05.2025 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, як такого, що прийняте з порушенням вимог законодавства.
Щодо зарахування до страхового стажу періоду роботи в колгоспі «Дружба» (КСП «Дружба») з 15.06.1991 по 28.04.1994, суд зазначає наступне.
Під "страховим стажем" згідно частини 1 статті 24 Закону №1058-IV розуміють період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до пункту 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Частиною 4 статті 24 Закону №1058-IV встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно із частиною 1 статті 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Частина 3 статті 56 Закону №1788-ХІІ передбачає, що до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків (пп. «а»).
Згідно зі статтею 62 Закону "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.91 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637) передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3 Порядку №637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Надання інших додаткових документів, необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або у ній містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.
У постанові від 21.02.2020 у справі № 291/99/17 Верховний Суд дійшов висновку, що перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при призначенні позивачу пенсії.
У спірний період до 29.07.1993 порядок ведення трудових книжок регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162 (далі - Інструкція №162)
Так, відповідно до пункту 1.1. Інструкції №162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників і службовців; трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, в тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
Усі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - в день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження); записи проводяться акуратно, пір'яною чи кульковою ручкою, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольору; (п. 2.3 Інструкції №162).
Відповідно до пункту 2.9 Інструкції №162 у розділах Відомості про роботу, Відомості про нагородження, Відомості про заохочення трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається.
У графі 3 розділу Відомості про роботу у вигляді заголовка пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком в графі 1 ставиться порядковий номер запису, у графі 2 зазначається дата прийому на роботу. У графі 3 пишеться: Прийнятий або призначений в такий-то цех, відділ, підрозділ, ділянку, виробництво із зазначенням їх конкретного найменування, а також найменування роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади, на яку прийнято працівника, виробляються: для робітників - відповідно до найменуваннями професій, вказаних у Єдиному тарифно-кваліфікаційному довіднику робіт і професій робітників; для службовців - відповідно до найменуваннями посад, зазначених в Єдиної номенклатурі посад службовців, або відповідно до штатного розкладу (п. 2.13 Інструкції №162).
Згідно із пунктом 2.26 Інструкції №162 запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з дотриманням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається, на підставі чого внесено запис, - наказ (розпорядження), його дату та номер.
У разі звільнення робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (п. 4.1 Інструкції №162).
Пунктом 18 постанови Ради Міністрів Української РСР і Всесоюзної Центральної Ради професійних спілок Про трудові книжки робітників і службовців від 06.09.1973 №656 передбачено, що відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
З положень вказаного пункту постанови №656 від 06.09.1973 вбачається, що обов'язок щодо внесення записів до трудової книжки покладається на роботодавців, що виключає провину особи, яка бажає призначити пенсію, у недоліках таких записів. Власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Водночас Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 за №310 (далі - Порядок №310).
Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку №310 трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.
До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (п.5 Порядку №310).
Згідно із пунктом 6 Порядку №310 всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.
Пунктом 10 Порядку №310 встановлено, що відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на голову колгоспу. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена правлінням колгоспу особа. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть відповідальність у відповідно до статуту та правил внутрішнього розпорядку колгоспу, а у передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Трудова книжка колгоспника містить окремі розділи: ІІІ «членство в колгоспі», де зазначаються відомості про прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі та причини такого припинення, відомості про документ, на підставі якого внесений запис; ІV «відомості про роботу» - відомості про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, із зазначенням причин та відомості про документ, на підставі якого внесений запис; V «трудова участь у громадському господарстві» - встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі, відомості про документ, на підставі якого внесений запис.
Таким чином, трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого зразка, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі).
При цьому, обов'язок щодо внесення записів до трудової книжки покладається на голову колгоспу, а за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена правлінням колгоспу особа, що виключає провину особи, яка бажає призначити пенсію, у недоліках таких записів.
Відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 11.09.1991 позивач 15.06.1991 була прийнята в члени колгоспу «Дружба», а 28.04.1994 звільнена з ПСП «Дружба» за власним бажанням.
На сторінках « 2» та « 3» наявний записи про вироблення мінімуму трудової участі у господарстві, нараховану заробітну плату. Зокрема, за період роботи:
- дояркою 1991 рік встановлений мінімум 250 трудоднів, виконаний мінімум 153 трудоднів;
- 1992 - декретна відпустка;
- 1993 - декретна відпустка.
Записи про прийняття та звільнення засвідчені підписами уповноваженої особи роботодавця та печаткою. Трудова книжка не містить будь-яких відміток про те, що позивач, будучи членом колгоспу, не виконувала без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві.
Отже, факт роботи позивача у період з 15.06.1991 по 28.04.1994 у колгоспі (ПСП) «Дружба» підтверджується записами в трудовій книжці у повному обсязі.
Згідно спірного рішення №110130018471 від 22.05.2025 до страхового стажу позивача зараховані усі періоди, однак як вбачається з розрахунку стажу для призначення пенсії за віком (РС-право) стаж за цей період частково врахований як період догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку - з 11.12.1991 по 28.04.1994, тому цей період не є спірним, оскільки підтверджений відповідачем.
Водночас, період роботи з 15.06.1991 по 10.12.1991 відповідач до страхового стажу позивача не зарахував, відповідних мотивів у спірному рішенні не навів.
Враховуючи підтвердження вказаного періоду роботи записами у трудової книжки НОМЕР_1 від 11.09.1991, суд дійшов висновку, що при призначенні пенсії ОСОБА_1 період з 15.06.1991 по 10.12.1991 також має бути зарахований до її страхового стажу.
Стосовно зарахування до пільгового страхового стажу за Списком №2 періодів роботи у Єлизаветградківському психоневрологічному інтернаті з 20.05.1994 по 03.01.1996 та з 25.03.2001 по 02.08.2001, суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 62 Закону №1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Пунктом 20 Порядку №637 визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 10 Порядку №383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637.
Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі №234/13910/17 та від 07.03.2018 у справі №233/2084/17.
Як встановлено судом, на підставі записів у трудовій книжці НОМЕР_1 від 11.09.1991 ОСОБА_1 у період з 20.05.1994 по 05.08.2005 працювала у Єлизаветградківському психоневрологічному інтернаті. Зокрема з 20.05.1994 по 30.11.1995 на посаді санітарки-палатної, з 01.12.1995 по 02.01.1996 - санітарки-прибиральниці, з 03.01.1996 переведена на посаду санітарки-палатної та 05.08.2005 звільнена з посади молодшої медичної сестри-палатної.
Згідно відомостей з розрахунку стажу для призначення пенсії за віком (РС-право) позивача до пільгового стажу за Списком №2 відповідачем зараховано періоди з 04.01.1996 по 24.03.2001, з 03.08.2001 по 31.12.2003 та з 01.01.2004 по 04.08.2005. Тобто спірними є періоди роботи з 20.05.1994 по 03.01.1996 та з 25.03.2001 по 02.08.2001.
Надана позивачем трудова книжка містить записи про періоди роботи із зазначенням посад, номерів та дат наказів про прийняття, переведення та звільнення з роботи в Єлизаветградківському психоневрологічному інтернаті, підпис уповноваженої особи та печатку установи без будь-яких виправлень чи неточностей. Суд звертає увагу, що автентичність записів трудової книжки відповідачем не оспорюється.
Разом з тим, позивач на підтвердження її роботи безпосередньо по обслуговуванню психічно хворих за посадою санітарка-палатна, що передбачена Списком 2 розділу 24 позиції 2260000г код КП 5132 постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162, надала Довідку Єлизаветградківського психоневрологічного інтернату №192 від 12.05.2025, згідно якої ОСОБА_1 працювала повний робочий день і за періоди з 20.05.1994 по 30.11.1995 та з 03.01.1996 по 05.08.2005 виконувала роботу безпосередньо по обслуговуванню психічно хворих за посадою санітарка-палатна.
Згідно Переліку робочих місць професій, посад працівникам, яким підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення по Єлизаветградківському психоневрологічному інтернаті згідно списку №2, затвердженого наказом №35 від 25.03.1996, працівникам на посаді санітарка-палатна підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення по Єлизаветградківському психоневрологічному інтернаті згідно списку №2 розділ XXIV підрозділ 2260000г Постанови КМУ від 11 березня 1994 року №162.
Наказом №85 від 30.10.2001 «Про результати чергової атестації робочих місць за умовами праці» затверджено Перелік робочих місць, професій і посад Єлизаветградківського психоневрологічного інтернату, працівникам яких підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення згідно з результатами атестації робочих місць за умовами праці згідно Розділу XXIV "Охорона здоров'я та соціальна допомога", підрозділу "Будинки-інтернати для психічно хворих системи соціального забезпечення", код професії 2260000г, серед яких молодша медична сестра з догляду за хворими (палатна) та молодша медична сестра (санітарка-прибиральниця).
Поряд з цим, у листі Єлизаветградківського психоневрологічного інтернату №195 від 13.05.2025 вказано, що згідно наказу директора Єлизаветградківського психоневрологічного інтернату №35 від 25.03.1996 право на пільгове пенсійне забезпечення санітарці-прибиральниці не підтверджено. Тому, період роботи з 01.12.1995 по 03.01.1996 року не врахований у довідці про підтвердження спеціального трудового стажу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №442 від 01.08.1992 (далі - Порядок №442), який набрав чинності 21.08.1992, атестація робочих місць за умовами праці проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому. Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між роботодавцем і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років.
З аналізу норм вищевказаної постанови Кабінету Міністрів України, вбачається, що проведення атестації робочих місць покладалося на підприємства у разі наявності шкідливих умов праці на виробництві, згідно затверджених Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників. При цьому, робочі місця до 21.08.1992 не підлягали атестації.
Відповідно до абзацу 2 пункту 4 Порядку №442 відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
Згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленої у постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а, особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2, відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII.
На переконання суду, на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом, не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах.
Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків №1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України №383 від 18.11.2005 (далі - порядок №383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.
У спірні періоди роботи був чинним список Список №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162.
Розділом XXIV "Охорона здоров'я та соціальна допомога" вказаного Списку №2 передбачено його застосування для молодшого та середнього медичного персоналу у будинках-інтернатах для психічно хворих, дитячих будинках-інтернатах для розумово відсталих дітей системи соціального забезпечення.
Згідно пункту 6 роз'яснень Міністерства соціального захисту населення, Міністерства праці України від 10 травня 1994 року №01-3/406-02-2 «Про порядок застосування Списків №1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пенсію за віком на пільгових умовах», якщо в Списках №1 і 2 зазначені виробництва без переліку професій і посад, правом на пенсію на пільгових умовах користуються всі працівники цих виробництв незалежно від назви професії або посади, яку вони займають.
Державним Класифікатором професій (ДК 003-95), затвердженого наказом Держстандарту України від 27.07.1995 № 257, до категорії «молодший медичний персонал» відносяться:
- молодша медична сестра (санітарка-прибиральниця, санітарка-буфетниця та ін.), КП
5132;
- молодша медична сестра по догляду за хворими, КП 5132;
- сестра-господиня, КП 4131.
У додатку №2 листа Міністерства праці України №06/1-4088 від 04.12.1996 відпрацьованого разом з Міністерством охорони здоров'я України, вказується, що до видів діяльності молодшого медичного персоналу, які відносяться до безпосереднього обслуговування хворих в лікувально-профілактичних установах, відділеннях, кабінетах, що передбачено розділом XXIV Списку № 2 відносяться: перев'язка, пересування тяжкохворих з відділень до діагностичних кабінетів, прийомного відділення, до стаціонару тощо; санітарна обробка хворих, зміна натільної та постільної білизни, санітарно-гігієнічна обробка ван, миття посуду, інструментарію, інвентаря тощо; безпосередня роздача їжі хворим, індивідуальне годування хворих; санітарно-гігієнічний догляд за хворими, прибирання палат і допоміжних приміщень у відділеннях. Згідно Державного Класифікатора професій, затвердженого наказом Держстандарту України від 27 липня 1995 р. №257, до цієї категорії працівників відносяться посади: молодша медична сестра (санітарка-прибиральниця, санітарка-буфетниця та ін.) - код КП 5132; молодша медична сестра по догляду за хворими - КП 5132; сестра-господиня - КП 4131.
Відповідно до Класифікатора професій ДК 003:2005 (на зміну ДК 003-95) за кодом КП 5132 визначено таку професійну назву роботи як молодша медична сестра (санітарка-прибиральниця, санітарка-буфетниця та ін.), молодша медична сестра догляду за хворими.
Таким чином, вказані посади в періоди роботи позивача на пільгових умовах з 20.05.1994 по 03.01.1996 та з 25.03.2001 по 02.08.2001 підпадають під поняття «молодший медичний персонал», а тому підлягають включенню до стажу, що надає право на пенсійне забезпечення на пільгових умовах за Списком №2.
Стосовно можливості зарахування періодів роботи з 20.05.1994 по 03.01.1996, з 25.03.2001 по 02.08.2001 та з 01.01.2004 по 04.08.2005 у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону №1788-XII, суд зазначає таке.
За змістом частини третьої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.
При цьому, згідно з частиною четвертою статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
За правилами пункту 16 Розділу XV "Прикінцеві положення" цього Закону до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
Таке правове регулювання вказує на те, що положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах (в т. ч. щодо пільг по обчисленню стажу), станом на час звернення позивача за призначенням пенсії діяли і підлягали застосуванню відповідними суб'єктами під час виконання покладених на них функцій.
Подібна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27.02.2020 у справі №462/1713/17, від 23.01.2019 у справі №485/103/17, від 04.12.2019 у справі №689/872/17.
Відповідно до статті 60 Закону №1788-XII робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у психіатричних закладах охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
За змістом статті 62 Закону №1788-XII порядок підтвердження стажу роботи, згідно з якою основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Як уже зазначено судом раніше, пунктом 1 Порядку №637, передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
При цьому, лише у разі відсутності трудової книжки або записів у ній органи Пенсійного фонду мають право встановлювати трудовий стаж на підставі інших первинних документів. У разі сумніву органу, що призначає пенсію, у належності та обґрунтованості поданих заявником документів, в нього є право перевірити надані заявником документи шляхом звернення до установ, підприємств, організацій, де працював заявник, із відповідними запитами.
Згідно відомостей з трудової книжки НОМЕР_1 від 11.09.1991 ОСОБА_1 у період з 20.05.1994 по 05.08.2005 працювала у Єлизаветградківському психоневрологічному інтернаті. Зокрема з 20.05.1994 по 30.11.1995 на посаді санітарки-палатної, з 01.12.1995 по 02.01.1996 - санітарки-прибиральниці, з 03.01.1996 переведена на посаду санітарки-палатної та 05.08.2005 звільнена з посади молодшої медичної сестри-палатної.
За визначенням, наведеним у статті 3 Закону України Основи законодавства України про охорону здоров'я від 19.11.1992 №2801-XII, заклад охорони здоров'я - юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, що забезпечує медичне обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників.
Згідно статті 1 Закону України "Про психіатричну допомогу" від 22.02.2000 за №1489-III заклад з надання психіатричної допомоги - психіатричний, наркологічний чи інший спеціалізований заклад охорони здоров'я, центр, відділення, кабінет тощо, інші заклади та установи будь-якої форми власності, діяльність яких пов'язана з наданням психіатричної допомоги.
Фахівець - медичний працівник (лікар, медична сестра, фельдшер), психолог, соціальний працівник та інший працівник, який має відповідну освіту та спеціальну кваліфікацію і бере участь у наданні психіатричної допомоги.
Заклад з надання психіатричної допомоги - психіатричний, наркологічний чи інший спеціалізований заклад охорони здоров'я, центр, відділення, кабінет тощо, інші заклади та установи будь-якої форми власності, діяльність яких пов'язана з наданням психіатричної допомоги.
Амбулаторна психіатрична допомога - психіатрична допомога, що включає в себе обстеження стану психічного здоров'я осіб на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами, профілактику, діагностику психічних розладів, лікування, нагляд, догляд, медико-соціальну реабілітацію осіб, які страждають на психічні розлади, в амбулаторних умовах;
Стаціонарна психіатрична допомога - психіатрична допомога, що включає в себе обстеження стану психічного здоров'я осіб на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами, діагностику психічних розладів, лікування, нагляд, догляд, медико-соціальну реабілітацію осіб, які страждають на психічні розлади, і надається в стаціонарних умовах понад 24 години підряд.
Згідно Переліку закладів охорони здоров'я, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 28.10.2002 №385 (зі змінами), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.11.2002 №892/7180, заклад з надання психіатричної допомоги відноситься до багатопрофільних лікарняних закладів (підпункт 1.1.1 пункт 1 цього Переліку).
Відповідно до пункту 22 Пояснень до Переліку закладів охорони здоров'я, заклад з надання психіатричної допомоги - психіатричний, наркологічний чи інший спеціалізований заклад охорони здоров'я, центр, відділення, кабінет тощо, інші заклади та установи будь-якої форми власності, діяльність яких пов'язана з наданням психіатричної допомоги.
Пояснення доповнено новим пунктом 22 згідно з Наказом Міністерства охорони здоров'я №190 від 01.02.2022.
Відповідно до пункту 1 Типового положення про психоневрологічний інтернат, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.12.2016 №957, психоневрологічний інтернат є стаціонарним інтернатним закладом для соціального захисту, що утворюється для тимчасового або постійного проживання/перебування осіб із стійкими інтелектуальними та/або психічними порушеннями, які за станом здоров'я потребують стороннього догляду, соціально-побутового обслуговування, надання медичної допомоги, соціальних послуг та комплексу реабілітаційних заходів і яким згідно з висновком лікарської комісії за участю лікаря-психіатра не протипоказане перебування в інтернаті (далі - підопічні).
Згідно із пунктом 5 Типового положення про психоневрологічний інтернат, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.12.2016 №957, основними завданнями інтернату є:
1) забезпечення прав та інтересів підопічних, створення належних умов для проживання/перебування, соціально-побутового обслуговування, денної зайнятості (заняття творчістю, дозвілля, навчання, добровільна праця тощо) та надання медичної допомоги підопічним;
2) надання соціальних послуг підопічним (стаціонарний догляд, соціальна реабілітація, представництво інтересів).
Інтернат може надавати послуги з підтриманого проживання, паліативного/хоспісного та денного догляду, соціальної адаптації, кризового та екстреного втручання, консультування.
3) проведення комплексу реабілітаційних заходів відповідно до індивідуального плану реабілітації, що складається за формою, затвердженою Мінсоцполітики.
Згідно із даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, до основного виду діяльності Єлизаветградківського психоневрологічного інтернату належить (КВЕД) 87.30 "Надання послуг догляду із забезпеченням проживання для осіб похилого віку та інвалідів".
Отже, Єлизаветградківський психоневрологічний інтернат здійснює діяльність у сфері соціального захисту з надання послуг з догляду із забезпеченням проживання для осіб похилого віку та інвалідів, а тому не є психіатричним закладом охорони здоров'я у розумінні статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Відтак, відсутні підстави для зарахування періодів роботи позивача у такому закладі до страхового стажу у подвійному розмірі.
Що стосується вимоги позивача про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 14.05.2025, суд зазначає наступне.
Згідно із частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб?єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб?єктів владних повноважень.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
У межах спірних правовідносин заява позивача про призначення пенсії розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням в Донецькій області та за результатом її розгляду прийнято спірне рішення.
Суд зауважує, що відповідачем у справах, в яких оспорюються, зокрема, рішення, ухвалені в результаті розгляду заяви про призначення пенсії, є саме орган державної влади - суб'єкт владних повноважень, який прийняв відповідне рішення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 08.02.2024 у справі № 500/1216/23.
Відтак, всі дії щодо призначення пенсії має вчинити саме Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Частиною 4 статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
З огляду на викладене, суд має право визнати дії суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язати вчинити певні дії. При цьому суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
При цьому, зобов'язання суб'єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту, застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи.
Так, у випадку невиконання обов'язку відповідачем, за наявності визначених законом умов, у суду виникають підстави для ефективного захисту порушеного права позивача шляхом, зокрема, зобов'язання відповідача вчинити певні дії, спрямовані на відновлення порушеного права, або шляхом зобов'язання прийняти рішення.
Проте, як і будь-який інших спосіб захисту, зобов'язання відповідача прийняти рішення може бути застосовано судом за наявності необхідних та достатніх для цього підстав.
Відповідно до Рекомендацій Ради Європи № R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятих Кабінетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він уважає найкращим за конкретних обставин, та яке захистить або відновить порушене право.
Водночас, адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб'єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції.
Оскільки суд не наділений відповідними повноваженнями проводити розрахунок страхового стажу позивача і це відноситься до дискреційних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, лише після встановлення наявності у позивача достатнього страхового стажу та пільгового стажу, необхідних для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, відповідач має вирішити питання щодо призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.
Таким чином, суд вважає, що ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.05.2025 та вирішити питання про призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 на підставі пункту “б» статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України від 02.03.2015 №213-VІІІ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Дослідженням матеріалів справи встановлено, що відповідач, приймаючи рішення №110130018471 від 22.05.2025, діяв не на підставі Конституції та законів України.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає, що порушені права позивача підлягають захисту шляхом часткового задоволення позову.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина 3 статті 139 КАС України).
Оскільки позов задоволено частково, суд стягує на користь позивача судовий збір у сумі 484,48 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 241 - 246, 263, 255 КАС України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №110130018471 від 22.05.2025 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.05.2025 та вирішити питання про призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 на підставі пункту “б» статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України від 02.03.2015 №213-VІІІ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, вулиця Надії Алексєєнко, 106, місто Дніпро, Дніпропетровська область, 49008) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 484 (чотириста вісімдесят чотири) грн 48 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 24 червня 2025 року.
Повне найменування учасників:
Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ).
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, вулиця Надії Алексєєнко, 106, місто Дніпро, Дніпропетровська область, 49008).
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду М.Я. САВОНЮК