24 червня 2025 року м.Кропивницький Справа № 340/3283/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пасічника Ю.П., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов'язати вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач), через свого представника - адвоката Охременко А.В., звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач) просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_4 (код ЄДРПОУ - НОМЕР_3 ), що полягає у не розгляді Рапорту від 29.11.2024 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) про надання медичної допомоги, направлення на лікування та проходження військово-лікарської комісії;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_4 (код ЄДРПОУ - НОМЕР_3 ) розглянути та надати відповідь на Рапорт від 29.11.2024 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) про надання медичної допомоги, направлення на лікування та проходження військово-лікарської комісії.
Ухвалою суду від 22.05.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.42).
Обґрунтовуючи вимоги позивач вказує, що проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 . Під час проходження військової служби приймав безпосередню участь в бойових діях. Результатом цієї участі в активних бойових діях отримував травми, які вплинули на стан здоров'я, що підтверджено медичною документацією долученою до позову. Вказує, що у зв'язку з погіршення стану здоров'я неодноразово звертався до свого безпосереднього командира за наданням належної медичної допомоги, але всі звернення були проігноровані. 29.11.2024 звернувся до командування військової частин НОМЕР_2 з рапортом про проведення службового розслідування, надання належної медичної допомоги, направлення на проходження медичного огляду ВЛК з метою визначення ступеня придатності до військової служби, однак, рапорт не було розглянуто, що і стало підставою для звернення до суду.
Заперечуючи проти позову відповідачем, 06.06.2025 надано до суду відзив на позов, яким вимоги не визнаються зважаючи на те, що з 08.07.2024 позивач вважається таким, що самовільно залишив місце несення служби у зв'язку з неповерненням з відпустки. Наказом від 27.11.2024 №339 позивачеві призупинено строк військової служби та виключено зі списків військової частини, а тому відсутні правові підстави для розгляду рапорту позивача від 29.11.2024 (а.с.45-48).
Дослідивши письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, надані докази, суд встановив наступне.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 13.05.2023 №136 позивача було зараховано в списки особового складу військової частини (а.с.52).
Факт перебування на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 також підтверджено довідкою від 23.02.2024 (а.с.28).
Під час проходження служби, а саме 24.02.2024, позивач, в ході виконання бойового завдання отримав травми, що підтверджується довідкою відповідача від 04.04.2024 (а.с.37).
11.12.2024 позивач, перебуваючи у м. Кропивницький, засобами поштового зв'язку (з відділення НОМЕР_5 ) направив на адресу військової частини НОМЕР_2 рапорт, яким просив: провести службове розслідування за фактом систематичного порушення командуванням в/ч НОМЕР_2 моїх прав як військовослужбовця; надати медичну допомогу - направити на відповідне стаціонарне лікування до закладу охорони здоров'я поза розташуванням військової частини; направити на проходження медичного огляду ВЛК з метою визначення ступеню придатності до військової служби та визначення можливої посади, яка відповідатиме стану здоров'я (із зазначенням посади, виду, роду військ (сил)) (а.с.11-15).
Факт направлення рапорту 11.12.2024 підтверджується описом вкладення в цінний лист та накладною №2501500037365, а факт вручення рапорту 21.12.2024 відповідачеві роздруківкою трекінг-номера "Укрпошти" (а.с.22,23).
Як зазначив позивач, його рапорт не було розглянуто та рішення за ним не прийнято.
Натомість судом з матеріалів справи встановлено, що відповідач листом від 17.01.2025 поінформував позивача, що його рапорт розглянуто та повідомлено, що 21.06.2024 позивач відбув у щорічну відпустку і по її закінченні не повернувся до місця проходження служби, у зв'язку з чим про вказану обставину було повідомлено орган досудового розслідування про факт самовільного залишення військової частини, що містить ознаки кримінального правопорушення. На підставі відомостей з Єдиного реєстру досудових розслідувань наказом командиру військової частини НОМЕР_2 від 27.11.2024 №339 Вас було виключено із списків особового складу військової частини, а тому військова частина не має правових підстав для задоволення рапорту (а.с.53).
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 08.07.2024 №193 позивача слід вважати таким, що 08.07.2024 самовільно залишив територію військової частини НОМЕР_2 , у зв'язку з чим знятий з усіх видів забезпечення (а.с.52).
Разом з тим, позивач заперечуючи факт розгляду його рапорту від 29.11.2024 звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби, врегульовано нормами Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992р. №2232-XII (надалі - Закон №2232- XII), нормами «Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (надалі - Положення № 1153/2008), а вразі необхідності, Дисциплінарним Статутом Збройних Сил України, затвердженим Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV (надалі Дисциплінарний Статут ЗСУ).
Дисциплінарний Статут ЗСУ визначає сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.
Згідно частини 1 статті 1 Дисциплінарного Статуту ЗСУ військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.
Відповідно до частини 6 статті 5 Дисциплінарного Статуту ЗСУ право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов'язок підлеглого - їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк.
Відповідальність за наказ несе командир, який його віддав.
У разі непокори чи опору підлеглого командир зобов'язаний для відновлення порядку вжити всіх передбачених статутами Збройних Сил України заходів примусу аж до притягнення його до кримінальної відповідальності.
Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV (надалі Статут ВС ЗСУ) визначає загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах.
Статутом керуються всі військові частини, кораблі, управління, штаби, організації, установи і військові навчальні заклади Збройних Сил України (далі - військові частини).
Обов'язки посадових осіб, не зазначені в цьому Статуті, визначаються відповідними порадниками та положеннями.
У пункті 1 розділу ''Загальні положення'' Статуту ВС ЗСУ визначено, що Збройні Сили України - військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності.
Відповідно до пункту 12 розділу ''Загальні обов'язки військовослужбовців'' Статуту ВС ЗСУ про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо).
Відповідно до пунктів 84-85 Дисциплінарного статуту ЗСУ прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи виданню наказів від 08.07.2024 №193 та №339 від 27.11.2024, слугував факт самовільного залишення позивачем військової частини через неповернення з щорічної відпустки.
При цьому суду вважає доведеним той факт, що з 08.07.2024 позивач самовільно, без будь-якого рішення командування військової частини НОМЕР_2 , відбув з місця служби у невідомому напрямку, що по сутні є самовільним залишення місця служби.
При цьому, до матеріалів справи позивачем не долучено жодного доказу, який давав би підстави стверджувати, що залишення місця розташування військової частини було виправдане чи обумовлене поважними причинами, про які командування військової частини було обізнано.
При цьому суд зазначає, що звернення до командування військової частини НОМЕР_2 з рапортом було ініційоване позивачем вже в період самовільного залишення військової частини (неприбуттям позивача 08.07.2024 до розташування військової частини після відпустки), а тому не може бути підставою для висновку про протиправність дій відповідача.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Підсумовуючи вищевикладене в його сукупності, суд прийшов до висновку, що доводи позивача не відповідають обставинам справи, тому позовні вимоги не підлягають до задоволення.
Правові підстави для відшкодування судових витрат у порядку ст. 139 КАС України, відсутні.
Керуючись статтями 9, 90, 139, 143, 242-246, 250, 251, 255, 295 КАС України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України..
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду Ю.П. ПАСІЧНИК