24 червня 2025 року справа №320/16631/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лиска І.Г., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 в якому просить суд:
-Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не розгляду заяви від 28.03.2025 щодо внесення відомостей до «Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів» про виключення з військового обліку ОСОБА_1 , 1978 р.н., у зв'язку з непридатністю до військової служби, згідно висновку;
-Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянути заяву від 28.03.2025 щодо внесення відомостей до «Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів» про виключення з військового обліку ОСОБА_1 , 1978 р.н..
В обґрунтування позовних вимог позивач у заявах по суті справи вказує, що військово-лікарською комісією позивач був визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі статті 78а графи ІІ. Однак, у подальшому після можливості формування електронного військово-облікового документа, який формується за рахунок відомостей в Єдиному державному реєстрі призовників, позивачем було встановлено відсутність згаданих відомостей про виключення його з військового обліку.
Позивач звертався до відповідача із заявою про внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Однак дане питання по суті вирішено не було.
Таку бездіяльність відповідача щодо не внесення даних про непридатність до військової служби до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів вважає протиправною, а тому звернувся з даним позовом до суду.
Ухвалою суду відкрито провадження у справі та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників адміністративної справи.
Відповідач правом на подачу відзиву не скористався, жодних заяв чи клопотань до суду не надав. Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Згідно з частиною другою статті 175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 є громадянином України, що підтверджується копією паспорта № НОМЕР_1 виданий 07.08.2023, органом №8017.
Позивач з 30.08.2018 р. стояв на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується військово обліковим документом - тимчасовим посвідченням військовозобов'язаного № НОМЕР_2 від 02.07.2019 р., згідно якого ОСОБА_1 був знятий з обліку, як особа не придатна для військової служби в мирний час та обмежено придатний в воєнний час (відмітка на обліковому документі підтверджує відповідний факт).
В квітні 2022 р. позивач приїхав на тимчасове проживання до м. Виноградів і став на облік до ІНФОРМАЦІЯ_5 , яким позивач був направлений на проходження ВЛК. Після проходження військово лікарської комісії, був визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі ст. 78 А графи II (довідка ВЛК від 22.04.2022 р. № 2721, протокол № 78 від 22.04.22 № 18/3012).
В травні 2024 р. ОСОБА_1 , повернувся в м. Київ за адресою свого постійного проживання.
18.05.2024 позивачем було уточнено свої облікові данні згідно вимог чинного законодавства України.
Проте, 10.03.2025 позивач був зупинений працівниками поліції для перевірки документів, від яких позивач дізнався, що він не виключений з обліку військово зобов'язаних, крім того було також виявлено, що при оновленні персональних даних в додатку «Резерв+» позивач рахується, як військовозобов'язаний, і в додатку відсутні відомості проходження ним ВЛК 22.04.2022 р. та про виключення його з обліку.
Позивачем 25.03.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , було направлено адвокатський запит щодо надання відповідної інформації, а саме:
1) Чи перебуває на обліку ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_3 ) у ІНФОРМАЦІЯ_6 ;
2) На підставі яких документів відомості про невійськовозобов'язаного - ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_3 ) були внесені до Додатку "Резерв +";
3) Чи було враховано при внесенні відповідних відомостей про ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_3 ), що він не є військовозобов'язаним і був знятий з обліку.
Вищезазначений запит було отримано ІНФОРМАЦІЯ_7 21.03.2025 р., що підтверджується поштовим трекінгом про отримання цінного листа № 0221800062132. Однак жодної відповіді на даний адвокатський запит в терміни передбаченні Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" надано не було.
В подальшому, позивач 28.03.2025 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою, в якій просив:
- прийняти заяву до розгляду в терміни визначенні чинним законодавством;
- внести відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів» про виключення з військового обліку ОСОБА_1 , 1978 р.н., у зв'язку з непридатністю до військової служби, згідно висновку ІНФОРМАЦІЯ_5 яким він був визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі ст.78А графи ІІ (довідка ВЛК від 22.04.2022 р. № 2721, протокол № 78 від 22.04.22 № 18/3012), відповідно до ст.37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Вищезазначені документи були надані до заяви.
Дану заяву відповідачем було отримано 31.03.2025 р., що підтверджується поштовим трекінгом про отримання листа № 0740000232169. Однак жодної відповіді на дану заяву відповідачем надано не було.
Позивач вважає бездіяльність відповідача протиправною, звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, в межах доводів позовної заяви суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснює Закон України від 25 березня 1992 року №2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-XII в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно із частиною 2 статті 1 Закону №2232-XII військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Частиною 3 статті 1 Закону №2232-XII передбачено, що військовий обов'язок включає підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Мобілізацію провести на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Згідно з цим Указом мобілізація проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.
Ці строки неодноразово продовжувалися аналогічними Указами Президента України та тривають надалі.
Відповідно до пунктів 1, 8, 9, 11 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.
Завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених обов'язків є виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, контроль за його станом, зокрема в місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та Служби зовнішньої розвідки), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.
Механізм організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних встановлено Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 (далі Порядок №1487).
Згідно з п.1. Порядку він визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації), а також визначає особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном.
Відповідно до п.79 Порядку районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки:
організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці;
здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством;
проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього.
Відповідно до частини 9 статті 1 Закону №2232-XII щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: 1) допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; 2) призовники - особи, які взяті на військовий облік; 3) військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; 4) військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; 5) резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Відповідно до частини 5 статті 1 Закону №2232-ХІІ від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
Відповідно до статті 33 Закону №2232-ХІІ військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Статтею 37 №2232-ХІІ (в редакції до 18 травня 2024 року) врегульовані підстави, серед іншого, для виключення з військового обліку у відповідних ТЦК та СП (частина шоста).
Так, виключенню з військового обліку підлягають громадяни України, які: 1) призвані чи прийняті на військову службу; 2) проходять військову службу (навчання) у закладах фахової передвищої військової освіти, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти; 3) визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку; 4) досягли граничного віку перебування в запасі; 5) припинили громадянство України; 6) були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину; 7) направлені для відбування покарання до установ виконання покарань або до яких застосовано примусові заходи медичного характеру; 8) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими.
З наведених норм Закону №2232-ХІІ слідує, що виключенню з військового обліку підлягали громадяни, серед іншого, які визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку.
Правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, регулює відносини у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць (далі - призовники, військовозобов'язані та резервісти) визначені в Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів" від 16 березня 2017 року № 1951-VIII (далі - Закон № 1951-VIII).
Статтею 1 Закону № 1951-VIII визначено, що Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Основними засадами ведення Реєстру згідно статті 3 Закону № 1951-VIII, зокрема визначено:
- обов'язковість та своєчасність внесення до Реєстру передбачених цим Законом відомостей про призовників, військовозобов'язаних та резервістів;
- повнота та актуалізація відомостей Реєстру про призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Частиною 1 статті 5 Закону № 1951-VIII передбачено, що держателем Реєстру є Міністерство оборони України (далі - Держатель Реєстру), розпорядником Реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України (далі - розпорядник Реєстру), а Служба безпеки України та розвідувальні органи України є органами адміністрування та ведення Реєстру. Адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру.
За приписами частин 8 та 9 статті 5 Закону № 1951-VIII органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки. Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.
Відповідно до частини 1 статті 6 Закону № 1951-VIII до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
До персональних даних призовників, військовозобов'язаних та резервістів, серед іншого, віднесено відомості про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов'язку, а до службових - відомості про результати проходження медичного огляду (військово-лікарської експертизи).
Пунктами 1, 2 частини 1 статті 9 Закону № 1951-VIII передбачено, що призовник, військовозобов'язаний та резервіст має право: 1) отримувати інформацію про своє включення (невключення) до Реєстру та відомості про себе, внесені до Реєстру, в тому числі через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста; 2) звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559 затверджено Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі Порядок 559).
Відповідно до абзацу 5 пункту 7 Порядку 559 у разі коли відомості, зазначені у підпунктах 1-5, 8, 11-13 пункту 8 цього Порядку, на момент зчитування не відповідають відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, військово-обліковий документ в електронній формі вважається недійсним.
Пунктом 4 Порядку №559 передбачено, що у разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу, відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, громадянин України для внесення відповідних змін:
- у паперовій формі - повинен звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (органу СБУ, розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку;
- в електронній формі - повинен скористатися засобами електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста для звернення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку.
Зміни вносяться протягом п'яти робочих днів з дня реєстрації заяви.
Судом встановлено, що довідкою військово-лікарської комісії від 22.04.2022 №2721 позивача після проведеного медичного огляду, на підставі статті 78а графи ІІ визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, про що зроблено записи у тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного (п.13 відмітки про військовий облік) №240/2019 від 02.07.2019.
З метою усунення невідповідностей у відомостях, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів позивач звернувся до відповідача із відповідною заявою.
Відтак, відповідачу, як органу ведення Реєстру, в силу пункту 2 частини 1 статті 9 Закону № 1951-VIII та Пункту 4 Порядку №559 належало розглянути дану заяву та внести відповідні дані до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, або ж надати обґрунтовану відмову у внесенні відомостей.
Однак, станом на час звернення до суду із позовом та на час вирішення справи судом доказів внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів чи обґрунтованої відмови у внесенні таких відомостей до суду не надано.
За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність протиправної бездіяльності відповідача, що полягає у нерозгляді по суті заяви позивача про внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Визначаючись щодо належності обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд враховує таке.
Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених статті 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вказував, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (див. рішення від 06.09.2005 р. у справі "Гурепка проти України", заява №61406/00, п.59); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення від 26.10.2000 р. у справі «Кудла проти Польщі», заява №30210/96, п.158) (п.29 рішення Європейського суду з прав людини від 16.08.2013 р. у справі "Гарнага проти України", заява № 20390/07).
Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав. Таким чином, обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зобов'язаний враховувати положення статті 13 Конвенції стосовно права на ефективний засіб юридичного захисту, під яким слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів (наслідків), дає найбільший ефект, забезпечує поновлення порушеного права та є адекватним наявним обставинам.
Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Відтак, в розрізі встановлених у даній справі обставин, суд приходить до висновку, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача буде визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нерозгляду по суті заяви позивача від 28.03.2025 щодо внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів та зобов'язати відповідача розглянути вказану заяву по суті, з урахуванням висновків суду у цій справі.
Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною першою та частиною другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності своєї поведінки у спірних правовідносинах та наявність підстав для задоволення заявленого адміністративного позову.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст.139 КАС України.
Керуючись статтями 6, 9, 14, 72, 73, 77, 90, 241, 250, 257 КАС України, суд,-
Адміністративний позов - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не розгляду заяви від 28.03.2025 щодо внесення відомостей до «Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів» про виключення з військового обліку ОСОБА_1 , 1978 р.н., у зв'язку з непридатністю до військової служби, згідно висновку.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянути по суті заяву від 28.03.2025 щодо внесення відомостей до «Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів» про виключення з військового обліку ОСОБА_1 , 1978 р.н., з урахуванням висновків суду у цій справі.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп..
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лиска І.Г.