про повернення позовної заяви
24 червня 2025 року м. Київ № 320/9674/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Панова Г.В., розглянувши позовну заяву
Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕРНЕЛ-ТРЕЙД»
до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків,
Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві
про стягнення заборгованості,
До Київського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «КЕРНЕЛ-ТРЕЙД» з позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, в якому просить стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕРНЕЛ-ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 31454383; місцезнаходження: 01001, м. Київ, провулок Шевченка Тараса, буд. 3) заборгованість бюджету з відшкодування податку на додану вартість у розмірі 139 746 456,80 грн.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.05.25 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕРНЕЛ-ТРЕЙД" до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про стягнення заборгованості залишено без руху.
На адресу суду надійшла заява позивача в якій ТОВ "КЕРНЕЛ-ТРЕЙД" просить суд поновити строк звернення до суду та визнати обставини, викладені у клопотанні, такими, що підтвержують поважність причин пропуску строку.
В обгрунтування зазначеної заяви позивач зазначив, що Податковий кодекс України не містить прямої норми, яка б визначала строки звернення до суду з вимогами, спрямованими на захист та відновлення порушених прав платників податків у відносинах, що виникають у зв'язку з несвоєчасним відшкодуванням податку на додану вартість державою.
Крім того, позивач зазначає, що предметом спірних правовідносин та підставою подання позовної заяви є стягнення суми узгодженого бюджетного відшкодування та вказує, що це є триваючим правопорушенням.
Разом з тим, позивач зазначає, що є великим платником податків, який не тільки виправно платить податки, а й відчуває свою соціальну відповідальність. Починаючи з введення нового реєстру у 2017 року відшкодування ПДВ завжди відбувалось вчасно. Позивач вважав, що якщо узгодження сум оскаржених ППР за період 2011-2015 років відбулось тільки у 2017-2019 роках, то і їх повернення буде відбуватися почергово відповідно до Реєстру та в межах сум, визначених законом про державний бюджет на відповідний рік. Вважати по іншому, як зазначає позивач, не було підстав, а затримку він виправдовув об'єктивною ситуацією у країні.
Дослідивши заяву про усунення недоліків позовної заяви, суд зазначає про таке.
Згідно з частиною 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленої о цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною 4 статті 122 КАС України визначено, що якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Частина 1 статті 122 КАС України передбачає можливість встановлення строків звернення до адміністративного суду іншими законами.
Спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює окремі правила та положення для регулювання відносин оподаткування та захисту прав учасників податкових відносин, в тому числі захисту порушеного права в судовому порядку, є Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI (в редакції, чинній на час виникнення між сторонами спірних відносин, далі - ПК України).
Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "КЕРНЕЛ-ТРЕЙД" звернулось 28.01.2025 до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві з вимогою стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕРНЕЛ-ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 31454383; місцезнаходження: 01001, м. Київ, провулок Шевченка Тараса, буд. 3) заборгованість бюджету з відшкодування податку на додану вартість.
Позивач подав до суду додаток до листа Державної податкової служби України від 05.02.2025 № 1622/6/31-00-04-01-07-06, зі змісту якого вбачається інформація про залишки невідшкодованих сум ПДВ по ТОВ "КЕРНЕЛ-ТРЕЙД" по заявах поданих до 01 лютого 2016 року на загальну суму 139 537 719, 48 грн.
Суд зазначає, що відлік строку звернення до суду позивача з позовом про стягнення суми бюджетної заборгованості, повинен здійснюватися за правилами частини другої статті 122 КАС України, якою встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Податковий кодекс України не містить прямої норми, яка б визначала строки звернення до суду з вимогами, спрямованими на захист та відновлення порушених прав платників податків у відносинах, що виникають у зв'язку з несвоєчасним відшкодуванням ПДВ державою.
При цьому, строк давності у 1095 днів, встановлений статтею 102 ПК України, не поширюється на дані правовідносини, оскільки цією статтею визначено: право контролюючого органу щодо проведення перевірки та самостійного визначення суми грошових зобов'язань (пункт 102.1); стягнення податкового боргу (пункт 102.4); право платника податків на подання заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування (пункт 102.5); право платника податків на оскарження в суді податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу (пункт 56.18 статті 56 ПК України).
Разом з тим, у справі, що розглядається, відсутні підстави для врахування й положень норми пункту 56.18 статті 56 ПК України, оскільки остання, встановлюючи спеціальні строки звернення до суду, є відсильною до статті 102 цього Кодексу та регулює виключно правовідносини щодо оскарження податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу.
При цьому положення пункту 102.5 статті 102 ПК України не регулюють питань строків звернення до адміністративного суду, а встановлюють лише строк для подання платником податків заяви до контролюючого органу про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом.
У разі ж несвоєчасного відшкодування заборгованості з ПДВ та/або пені, нарахованої на таку заборгованість, платник, звертаючись до суду, фактично просить захистити його право на отримання зазначених коштів, які залишаються невиплаченими у зв'язку з невиконанням суб'єктом владних повноважень комплексу покладених на нього обов'язків. Відтак, предметом оскарження у такому випадку є відповідна бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а отже, положення статті 102 ПК України, до яких відсилає пункт 56.18 статті 56 цього Кодексу, застосовуватись не можуть.
Враховуючи наведене, стаття 102 ПК України, у тому числі й пункт 102.5 цієї статті, не є тим «іншим законом», яким установлені спеціальні строки звернення до суду з вимогами, спрямованими на захист та відновлення порушених прав платників податків у відносинах, шо виникають у зв'язку з несвоєчасним відшкодуванням бюджетної заборгованості ПДВ та/або пені, нарахованої на таку заборгованість, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення частини другої статті 122 КАС України, у якій встановлено загальний шестимісячний строк звернення до адміністративного суду.
Отже, платник ПДВ може звернутися до адміністративного суду з вимогами про стягнення заборгованості в межах строку, встановленого частиною другої статті 122 КАС України, у якій передбачено загальний шестимісячний строк звернення до адміністративного суду з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Аналогічні висновки правозастосування викладені у постановах Великої Палати Верховного суду від 19.01.2023 у справі № 140/1770/19 та від 16.02.2023 у справі № 803/1149/18 з подібними правовідносинами, а також у постанові Верховного Суду від 13.04.2023 по справі № 320/5404/20.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.04.2020 по справі №9901/601/19 висловила наступні правові висновки, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Початок перебігу строків звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що право на звернення до суду не є абсолютним чи безмежним, а може бути регламентованим. Поважними визнаються обставини, які об'єктивно є непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
Також Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував. що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням. Право на доступ до суду «за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що змінюється в часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб» (рішення від 28.05.1985 у справі «Ешингдейн проти Сполученого Королівства».
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
У рішенні від 14.12.2011 № 19-рп/2011 Конституційний Суд України встановив, що положення ч. 2 ст. 55 Конституції України необхідно розуміти так, що конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів всіх органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному; реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і у порядку, визначеному процесуальним законом. Отже, конституційне право особи на звернення до суду кореспондує з обов'язком дотримуватися встановлених процесуальним законом механізмів (процедур).
Отже, оскільки як зазначає позивач, вказана бюджетна заборгованість ПДВ виникла за період з травня 2011 року по червень 2015 року по заявах поданих до 01 лютого 2016 року, то позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості з податку на додану вартість.
Щодо доводів позивача відносно наявності у цій справі триваючого правопорушення, що є підставою для визнання пропуску строку на звернення до суду поважною, слід зазначити про таке.
У чинному законодавстві України не визначено поняття "триваюче правопорушення". Разом з тим за загальноприйнятим у теорії права визначенням триваючим вважають правопорушення, яке починається з будь-якої протиправної дії чи бездіяльності, коли винна особа не виконує конкретний покладений на неї обов'язок або виконує його неповністю чи неналежним чином, а потім така бездіяльність триває протягом певного проміжку часу до моменту виконання установлених обов'язків або виявлення правопорушення.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.12.2018 у справі № 810/1224/17 з метою забезпечення єдності правозастосовчої практики надала тлумачення, зокрема, поняття "триваючого правопорушення". Так, за загальноприйнятим у теорії права визначенням триваючим вважають правопорушення, яке починається з будь-якої протиправної дії чи бездіяльності, коли винна особа не виконує конкретний покладений на неї обов'язок або виконує його неповністю чи неналежним чином, а потім така бездіяльність триває протягом певного проміжку часу до моменту виконання установлених обов'язків або виявлення правопорушення.
Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. При цьому позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 95946021) зазначив, що при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись.
Так, під поняттям дізнався необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Суд зазначає, що обумовлений строк звернення до адміністративного суду обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Водночас порушення прав, свобод чи інтересів особи - це фактичний наслідок протиправного рішення, дії чи бездіяльності конкретного органу, особи (або осіб) щодо неї.
Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. У той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Суд зазначає, що у позовній заяві позивач не заперечує того, що він був обізнаний про заборгованість з бюджету з відшкодування податку на додану вартість з моменту виникнення такої заборгованості, а саме з 2015 року. Разом з тим, з позовною заявою про стягнення заборгованості позивач звернувся до суду 28.01.2025, тобто через десять років з моменту виникнення такої заборгованості. Отже, триваюча пасивна поведінка позивача свідчить про пропущення строку зверненн до суду, з урахуванням наявної можливості позивача звернутися до суду раніше.
Позивачем не надано жодних належних доказів наявності об'єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду протягом встановленого строку, не наведено поважних обставин, які не залежали від його волевиявлення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку.
У зв'язку з ненаданням позивачем доказів про існування поважних причин пропуску строку звернення до суду щодо спірних відносин, підстави, зазначені позивачем у заяві не підтверджуються поважність причин пропуску, визнані судом необґрунтованими, а тому суд повертає позивачу позовну заяву з доданими до неї документами.
Невиконання вимог суду в установлений строк тягне за собою повернення заявнику заяви та доданих до неї документів.
Згідно з пунктом 9 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Разом із тим, суд звертає увагу на те, що у відповідності до частини 8 статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
На підставі викладеного, керуючись статтями 122, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
1. Визнати неповажними причини пропуску позивачем строку звернення з позовною заявою до суду.
2. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕРНЕЛ-ТРЕЙД» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про стягнення заборгованості повернути позивачеві.
3. Копію ухвали разом з матеріалами позовної заяви надіслати позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Суддя Панова Г. В.